Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30.01.2023м. ХарківСправа № 922/5176/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22, ідентифікаційний код 35073748)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, проспект Московський, 299, ідентифікаційний код 05762269) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Завод" Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299, ідентифікаційний код 00213121)
про стягнення 576 145,93 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката Ковінько Наталії Миколаївни
відповідача - не з'явився
3-ї особи на стороні відповідача - не з'явився
30.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” (відповідач), з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 455 436 грн 06 коп. - основного боргу, 72 926 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 10 360 грн 83 коп. - відсотків річних та 37 442 грн 87 коп - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами: № 238/07-515-ВК від 08.05.2019, № 238/07-534 від 29.05.2019, № 238/07-620-ВК від 12.08.2019, № 238/07-616 від 12.08.2019, № 238/07-750 від 03.03.2020, № 238/07-762 від 03.03.2020, № 238-13/889 від 03.06.2020 та № 238/07-1048 від 14.04.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію. Також, позовні вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спрощеною договірною процедурою за видатковими накладними № 420 від 22.04.2021 року, № 30 від 17.01.2020 року, № 144 від 17.02.2020 року та № 80 від 03.02.2020 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2022 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" без руху.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "15" лютого 2022 р. о 12:00.
08.02.2022 від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи (вх.№2923), в якій останнє просило залучити її до участі у справі як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки вказана особа перебуває в стані припинення, проте запис про його припинення до вказаного Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено, тому зазначило, що може самостійно відповідати за зобов'язаннями, які склалися з ним та його контрагентами до моменту повного передання всіх прав та обов'язків своєму універсальному правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" за передавальним актом.
11.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3331), в якому останній просить в позові відмовити, оскільки вважає, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" не є правонаступником за спірними правовідносинами. Належним відповідачем у справі має бути Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", яке є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", щодо якого відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення.
14.02.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо наявності підстав для застосування правил процесуального правонаступництва (вх.№1079), в яких останнім зазначено зокрема, що 26.08.2021 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі із Буськом Віктором Михайловичем як головою комісії з припинення (номер запису: 1004801120068009292) (Відомості з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Натомість, за даним кодом ЄДРПОУ, в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", у Графі про дані про юридичних осіб, правонаступником яких є АТ зазначено про Державне підприємство "Завод "Електроважмаш".
Отже, з 26.08.2021 боржником перед позивачем є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".
26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до п. 1, 2 яких: "Відповідно до пункту 22 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269). Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов'язаних із приєднанням акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".
Згідно з відомостями з ЄДРПОУ за кодом ЄДРПОУ №05762269 станом на дату подання даних пояснень зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
17.09.2021 Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було винесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
15.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" була подана до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" вимога про відшкодування заборгованостей за грошовими зобов'язаннями.
21.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут” була подана до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" претензія про відшкодування заборгованостей за грошовими зобов'язаннями.
12.02.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшла відповідь, в якій зазначено: "На вашу вимогу вих.№ 12/10 від 05.10.2021 року та вимогу від 13.10.2021 року повідомляємо, що при здійсненні процедури приєднання АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", зобов'язання перед вашим підприємством будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку АТ "Завод "Електроважмаш".
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" були укладені додаткова угода №2 до договору №238/07-1048 від 14.04.2021, додаткова угода №4 до договору №238/07-515-ВК від 08.05.2019, додаткова угода №4 до договору №238/07-534 від 29.05.2019, додаткова угода №4 до договору №238/07-616 від 12.08.2019, додаткова угода №6 до договору №238/07-620-ВК від 12.08.2019, додаткова угода № 1 до договору №238/07-750 від 03.03.2020, додаткова угода №1 до договору №238/07-762 від 03.03.2020, в яких зазначено про те, що у зв'язку із затвердженим та підписаним 01.12.2021 передавального акту між Акціонерним товариством “Завод “Електроважмаш” та Акціонерним товариством “Українські енергетичні машини” сторони домовились, що усі права та обов'язки замовника за Договором перейшли до АТ “Українські енергетичні машини” з 01.12.2021.
Відповідно до положень ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі визначені позивачі та відповідачі, зокрема відповідачами с особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно зі ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового пронесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 року по справі №922/817/18).
Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18).
Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній Постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №910/5953/17).
Позивач наголошує на тому, що позиція про те, що чинним законодавством України, зокрема, положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України, не визначений конкретний момент, з якого юридична особа-правонаступник набуває усіх прав та обов'язків за зобов'язаннями попередника, та не зобов'язує кредитора чекати на внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичний осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення юридичної особи-попередника кореспондується із правовими позиціями викладеними у Постановах Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 року по справі №922/817/18, від 14.09.2020 року по справі №296/443/16-ц.
Позивач також покликається на судову практику, зокрема постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 року по справі №922/817/18, в якій Верховний Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви через те, що на момент її розгляду відповідач перебуває в стані припинення, включений до Реєстру, державна реєстрація його не припинена. Адже відсутність в Реєстрі запису про припинення відповідача внаслідок реорганізації не є достатньою підставою для висновку про ненастання правонаступництва Управління щодо прав і обов'язків відповідача в спірних у справі правовідносинах.
У зв'язку із зазначеним, враховуючи, що Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження, яким вказано про приєднання Акціонерного Товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", факт наявності стану припинення в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань, та надісланні відповіді від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на вимогу позивача про включення зобов'язань перед Товариством до передавального акту, закінченого строку задоволення вимог кредиторів (сплив 17.11.2021), позивач вважає, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є належним відповідачем у цій справі.
Ухвалою суду від 15.02.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” про вступ у справу в якості третьої особи. Залучено до участі у справі як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299, код ЄДРПОУ 00213121). Підготовче засідання відкладено на "04" березня 2022 р. о 11:30
04.03.2022 року об 11:30 судове засідання не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану та веденням активних бойових дій на території м.Харкова та Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
17.07.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення 3-ї особи - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" щодо позову (вх.№6410 від 17.07.2022), в яких остання просила суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 94694,34 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, решту вимог щодо стягнення основного боргу 484471,26 грн просила залишити на розсуд суду, щодо вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат просила врахувати контррозрахунок та заявила клопотання про зменшення їх розміру на 70%, тобто до 5 420,40 грн. Крім того, 3-я особа у своїх запереченнях заявила клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.
У зв'язку з відпусткою судді Смірнової О.В. розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2022 №93/2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/5176/21.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 для розгляду справи № 922/5176/21 визначено суддю (суддю - доповідача) Чистякову І.О.
Ухвалою суду від 22.08.2022 розгляд справи № 922/5176/21 вирішено почати спочатку. Підготовче засідання у справі призначено на "05" вересня 2022 р. о 12:40 год.
30.08.2022 на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача щодо заперечень 3-ї особи на позовну заяву (вх.№8920), в яких позивачем щодо нарахування пені зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Виходячи із зазначених норм, дійсно, позовна давність застосовується виключно за заявою сторони у спорі й є спеціальною, а саме один рік.
По-перше, виходячи із системного аналізу чинного господарського процесуального законодавства України сторонами у процесі є позивач та відповідач. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не є стороною у справі та не має права подавати заяви про застосування строків позовної давності.
По-друге, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV- 2" від 11.03.2022 року №211: "Установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин".
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 09.12.2020 року №1236: "Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (далі - СОVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2".
Отже, 3-ю особою не було враховано, що згідно з вказаним Законом №540-ІХ строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені), продовжуються на строк дії карантину, який встановлюється постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із наступними змінами і доповненнями) та дійшла передчасного висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення пені. (Подібна позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №925/577/21).
Отже у зв'язку із зазначеним та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, зобов'язання, позовна давність яких настала в період дії карантину на території України, вважаються такими, що продовжились на строк його дії.
Отож, навіть, якщо брати до уваги першу подію (видаткову накладну) за кожним із спірних договорів та договірними листами, строк позовної давності мав би закінчуватись після 12.03.2020, а тому є таким, що продовжений до кінця дії карантину на території країни.
По-третє, відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №727/9352/17, Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 по справі №910/10458/19).
У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що його дії законні із розрахунку та заявлення пені за невиконання грошових зобов'язань за господарськими правовідносинами з огляду на системний аналіз положень Цивільного кодексу України. Отже, позивач наголошує на тому, що вимоги третьої особи щодо неврахування пені у зв'язку із настанням строків позовної давності є неспроможними, а тому вбачає за необхідне просити суд не брати їх до уваги.
Щодо клопотання 3-ї особи про зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат позивачем зазначено наступне.
По-перше, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен: з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки); майнового стану сторін (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 по справі №921/580/19).
Щодо значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитку зазначала й Велика Палата Верховного Суду у Постанові 12.12.2018 по справі №703/1181/16-ц.
Так, якщо удатись до аналізу судової практики варто зазначити, що Верховний Суд має усталену практику щодо зменшення суми штрафних санкцій, якщо вони перевищують суму основного грошового зобов'язання в декілька разів.
Так, Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що порушує принципи справедливого розгляду і вирішення справи нарахування пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов'язання у постанові від 21.08.2019 по справі №727/9352/17. Також, судом було зменшено розмір штрафних санкцій до розміру основного зобов'язання.
Також, із урахуванням приписів, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суд від 20.03.2019 року по справі №761/26293/16-ц, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у Постанові від 26.01.2021 по справі №922/4294/19 визнав розумним та справедливим зменшення суми штрафних санкцій з підстав їх нарахування у розмірі, що удвічі перевищує суму основного зобов'язання.
До того ж, варто наголосити на тому, що зобов'язання за спірними договорами побудовані таким чином, що продавець (постачальник) не може нараховувати пеню, що становить більше 5% від несплаченої суми за кожною видатковою накладною. Таким чином, позивачем при поданні позовної заяви були враховані дані положення та не здійснено вихід за межі встановлених договірних бар'єрів.
Також, варто зазначити, що виходячи із позовних вимог, сума пені становить 37672,87 грн, що більш ніж в п'ятнадцять разів менше за суму основного боргу. Враховуючи бездіяльність АТ "Завод "Електроважмаш" під час досудового врегулювання спору, ненадання відомостей щодо наміру погашення боргу, товариство вбачає за необхідне наголошувати на тому, що усі штрафні санкції, заявлені в позовні заяві, інфляційні втрати та розмір відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання є об'єктивними та достатніми.
По-друге, позивачем було долучено до матеріалів справи укладені між позивачем та ДП "Завод "Електроважмаш" від 01.12.2021 додаткові угоди до спірних договорів, за якими боржником є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
Таким чином, 3-я особа - АТ "Завод "Електроважмаш" взагалі не виступає боржником за даними зобов'язаннями, а тому наведення у запереченнях на позовну заяву положень щодо неспроможності сплатити борг саме цим підприємством є недоречним в розрізі даної господарської справи.
05.09.2022 до суду від позивача надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до 576165,93 грн (вх.№9180 від 05.09.2022), в яких позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 455436,06 грн основного боргу, 72926,17 грн інфляційних втрат, 10 360,83 грн відсотків річних та 37442,87 грн пені.
В підготовчому судовому засіданні 05.09.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 05.09.2022 про прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог та про відкладення підготовчого засідання на "17" жовтня 2022 р. о 12:00 год.
Судове засідання, призначене на 17.10.2022 о 12:00 год, не відбулося, оскільки в приміщенні суду було відсутнє електропостачання, про що керівником апарату суду складено відповідний акт від 17.10.2022.
Ухвалою суду від 17.10.2022 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі №922/5176/21 призначено на "31" жовтня 2022 р. о 12:30 год.
25.10.2022 на адресу суду надійшли пояснення відповідача щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№12497), в яких останній просить відмовити в позові, оскільки вважає, що він не є належним відповідачем у справі та заявив клопотання про продовження процесуального строку для подання цих пояснень через неможливість їх подання у визначений судом строк у зв'язку з масованими обстрілами електромереж у місті Харкові та відсутністю електричної енергії.
Зокрема, у вказаних письмових поясненнях відповідачем зазначено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.08.2021 року до ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - АТ "Завод "Електроважмаш", яке є правонаступником ДП "Завод "Електроважмаш" (дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: повне найменування, ідентифікаційний код - ДП "Завод "Електроважмаш", Код ЄДРПОУ:00213121).
З 17.09.2021 на підставі рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ним органу до Реєстру також було внесено запис про державну реєстрацію щодо припинення юридичної особи АТ "Завод "Електроважмаш" в результаті її реорганізації, із строком пред'явлення кредиторських вимог до 17.11.2021- "з 17.09.2021 - в стані припинення 1004801270001089799. Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації".
Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Станом на цей час дані щодо припинення юридичної особи АТ "Завод "Електооважмаш" та відповідно про її правонаступників в реєстрі відсутні.
На даний час АТ "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення.
Також відсутні відомості у реєстрі відносно того, що АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником АТ "Завод "Електроважмаш".
Отже, як на час подання позову до суду, так й на даний час, відомості відносно того, що АТ "Завод "Електроважмаш" припинено та АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником останнього - в ЄДРПОУ відсутні.
Доказів щодо припинення АТ "Завод "Електроважмаш", його правонаступників, передаточного акту, тощо позивачем до суду не надано.
На підставі викладеного, замовник за спірними договорами - АТ "Завод "Електроважмаш" є діючою юридичною особою та може виступати відповідачем у справі та відповідати по своїм зобов'язанням.
Таким чином, позивачем невірно визначений відповідач у справі - АТ "Українські енергетичні машини", оскільки останнім не порушено права позивача та він на даний час не є правонаступником покупця за спірними договорами поставки товару.
Ухвалою суду від 01.11.2022 було продовжено процесуальний строк для подання відповідачем пояснення щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№12497 від 25.10.2022) до 25.10.2022 включно.
Судове засідання, призначене на 31.10.2022 о 12:30 год, не відбулося у зв'язку із масованими ракетними ударами по всій території України 31 жовтня 2022 р. та реальною загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів.
Ухвалою суду від 31.10.2022 було знято з розгляду справу № 922/5176/21, призначену до розгляду у підготовчому засіданні на "31" жовтня 2022 р. о 12:30 год. Підготовче засідання у справі № 922/5176/21 призначено на "14" листопада 2022 р. о 12:30 год.
09.11.2022 на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача щодо позиції відповідача, викладеної в клопотанні про зменшення розміру позовних вимог (вх. №13651), в яких зазначено, що на думку відповідача належним відповідачем у справі має бути Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", адже дане товариство є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" та відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" відсутні відомості про припинення. Позиція відповідача ґрунтується на рішенні Господарського суду Харківської області від 15.08.202 по справі №922/366/22. Дані пояснення сформовані без урахування та вивчення матеріалів справи №922/5176/21, ключових позицій Верховного Суду та приписів чинного законодавства України, у зв'язку з чим не мають братися судом до уваги. У письмових поясненнях позивача від 14.02.2022 останнім було наведено вичерпний перелік підстав для необхідності та законності застосування правонаступництва у справі №922/5176/21 виходячи із практики Верховного Суду та положень чинного законодавства України. Зокрема, позивачем було зазначено, що положеннями норми про процесуальне правонаступництво відповідача не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №922/817/18). Водночас, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №922/817/18). Тобто Верховний Суд, постанови якого носять прецедентний характер в українській системі права наголосив на тому, що фактичне правонаступництво передує внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації, в даному випадку приєднання. Це положення є цілком логічним, адже опісля задоволення позову (у разі його задоволення) стягувач (позивач, кредитор) фактично буде позбавлений права отримати грошові кошти, право на які він має на законних підставах. Навіть, якщо звернути увагу на поштову кореспонденцію АТ "Завод "Електроважмаш", то можна помітити, що вона підписується від імені Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини". Зазначений факт, звичайно, не може слугувати окремим самостійним доказом у даній справі, однак у сукупності з іншими як підтвердження того, що фактично приєднання Акціонерного товариства Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" знаходиться вже на фінальній стадії настільки, що навіть кореспонденція АТ "Завод "Електроважмаш" відправляється із печатками АТ "Українські енергетичні машини". У зв'язку з вказаним, постає для вивчення важливе питання щодо того, яким чином, у разі задоволення позовної заяви, позивач зможе стягнути через державну виконавчу службу заборгованості, якщо АТ "Завод "Електроважмаш" вже не здійснює свою господарську діяльність та не має доходу (прибутку). Яким чином, на стадії судового процесу один лише запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може впливати на процесуальне правонаступництво. При чому, Верховний Суд, як зазначено вище, вказав, що не є обов'язковим в даному випадку таке зазначення, якщо фактично правонаступництво вже відбулось. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №910/5953/17). Позивач наголошує на тому, що позиція про те, що чинним законодавством України, зокрема, положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України, не визначений конкретний момент, з якого юридична особа-правонаступник набуває усіх прав та обов'язків за зобов'язаннями попередника, та не зобов'язує кредитора чекати на внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичний осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення юридичної особи-попередника кореспондується із Постановами Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №922/817/18 та Постановою Верховного Суду від 14.09.2020 року по справі №296/443/16-ц. З огляду на таке, суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви через те, що на момент її розгляду відповідач перебуває в стані припинення, включений до Реєстру, державна реєстрація його не припинена. Адже відсутність в Реєстрі запису про припинення відповідача внаслідок реорганізації не є достатньою підставою для висновку про ненастання правонаступництва Управління щодо прав і обов'язків відповідача в спірних у справі правовідносинах. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №922/817/18). Таким чином, позиція Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про те, юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення не може слугувати в даному судовому провадженні вагомим аргументом, на підставі якого слід відмовити у задоволенні позову тому, що судова практика каже про значне порушення прав Кредитора в такому випадку. До того ж, варто зазначити, що відповідно до доданих позивачем до матеріалів справи листа від АТ "Українські енергетичні машини" до ТОВ "Гроут" від 30.12.2021 та укладених між позивачем та відповідачем 01.12.2021 вищевказаних додаткових угод до спірних договорів було передано обов'язок на погашення боргу від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини". Таким чином, варто зазначити, що в даному випадку процесуальне правонаступництво перебуває у зв'язку із матеріальним правонаступництвом. Борг був переданий не по всіх правовідносинах, які є предметом даного судового процесу, однак в цій частині, окрім аргументів, зазначених вище, існує однозначне розуміння того, що боржником перед товариством виступає саме Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", а не Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш". Таким чином, висновок відповідача, що він є неналежним відповідачем у господарській справі №922/5176/21 є хибними та не мають братись до уваги суду. Щодо застосування практики Господарського суду Харківської області значний акцент у поясненнях відповідача №27-16 від 17.10.2022 був зроблений на практиці Господарського суду Харківської області, визначеній у рішенні від 15.08.2022 у справі №922/366/22, що розглядалася за участю Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини". Відповідно до даного рішення у задоволенні позовної заяви було відмовлено на підставі недоведеності належності відповідача по подібних правовідносинах. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Положення про те, що судом мають застосуватись висновки, визначені в судових рішеннях суду першої інстанції в чинному господарському законодавстві України немає, до того ж, й зазначене в поясненнях рішення не носить преюдиційного характеру у даному судовому провадженні. До того ж, єдиний державний реєстр судових рішень містить ряд судових рішень за участю Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", де позовні заяви задоволені в порядку процесуального правонаступництва. До таких можна віднести, наприклад, рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/4962/21 від 23.02.2022, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Новий офіс” було задоволено повністю в абсолютно ідентичних правовідносинах, в яких по договірних зобов'язаннях боржником було Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", однак судом було прийнято рішення про застосування приписів про процесуальне правонаступництво на наступних підставах: “Судом встановлено, що на підставі Наказу Фонду державного майна від 08.06.2018 №777 було прийнято рішення про приватизацію державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121)". На підставі Розпорядження КМУ від 16.01.2019 N 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності", розпорядження КМУ від 31.03.2021 №248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство у процесі приватизації" юридичну особу ДП "Завод "Електроважмаш" припинено з 26.08.2021 та зареєстровано Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", про що в ЄДР містяться відповідні відомості. Крім того, 27.08.2021 позачерговими загальними зборами Акціонерного товариства "Турбоатом" було прийнято рішення про заміну найменування товариства з акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини". 17.09.2021 року Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було винесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її перетворення. 01.12.2021 р. Фондом державного майна було проведено позачергові збори акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", за результатами яких затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини". Згідно цього акту, всі активи, зобов'язання, майно, права та обов'язки товариства, що приєднуються, передаються товариству - правонаступнику в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України. Відповідно до п.4.1. статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 N 32/2021, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 р. N 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом”. Таким чином, зазначення та аргументування позиції відповідачем на підставі рішення суду першої інстанції господарської юрисдикції є хибним, адже практика, яка вказує на необхідність застосування процесуального правонаступництва у подібних правовідносинах також наявна в єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою суду від 14.11.2022 підготовче засідання у справі №922/5176/21 призначено на "28" листопада 2022 р. о 10:30 год.
Ухвалою суду від 28.11.2022 підготовче засідання у справі №922/5176/21 призначено на "10" січня 2023 р. о 12:00 год.
28.11.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14903), в якій зазначено зокрема, що прийняття рішення про припинення, чи його погодження не може бути безумовною підставою переходу всіх прав та обов'язків до правонаступника. Процедура припинення передбачає крім іншого вирішення кадрових питань (переведення працівників, призначення нової дирекції, органів управління), проведення аудитів та перевірок контролюючих органів, складання та затвердження передавального акта, договору про приєднання, порядку конвертація акцій, та подання документів на реєстрацію припинення. Додатково слід зазначити, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим, для вирішення судом питання про належність відповідача по справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Станом на даний час, АТ "Завод "Електроважмаш" перебуває в стані припинення, проте запис про його припинення до вказаного реєстру не внесено, так само як і у відомостях щодо АТ "Українські енергетичні машини" у графі “Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: повне найменування, ідентифікаційний код, будь-які записи відсутні”. До того ж, варто зазначити, що відповідно до листа від АТ "Українські енергетичні машини" до ТОВ "Гроут" від 30.12.2021 та укладених між позивачем та відповідачем 01.12.2021 вищевказаних Додаткових угод до спірних Договорів було передано обов'язок на погашення боргу від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини". Таким чином, в даному випадку процесуальне правонаступництво перебуває у зв'язку з матеріальним правонаступництвом. Борг був переданий не по всіх правовідносинах, які є предметом даного судового процесу, однак в цій частині, окрім аргументів, зазначених вище, існує однозначне розуміння того, що боржником перед Товариством виступає саме Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", а не Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш". Таким чином, аргументи, висловлені відповідачем у відзиві на позовну заяву є хибними та не співвідносяться із об'єктивною дійсністю та матеріалами справи, у зв'язку з чим не мають враховуватись судом при вирішенні спору по суті.
30.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про врахування позицій Господарського суду Харківської області по справам № 922/366/22 та № 922/3953/20 щодо підстав для правонаступництва (вх.№ 15159), в яких відповідачем зокрема зазначено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2022 року по справі № 922/366/22 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2022 року по справі № 922/3953/20 заявникам було відмовлено у задоволенні вимог щодо правонаступництва - заміни сторони у зобов'язані з АТ "Завод "Електроважмаш" на АТ "Українські енергетичні машини". Правовими підставами для відмови стали тіж ж аргументи, що викладені АТ "Українські енергетичні машини" у відзиві на позов. Зокрема, суди встановили, що приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”). Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення. Станом на цей час дані щодо припинення юридичної особи АТ "Завод "Електроважмаш" та відповідно про правонаступників в реєстрі відсутні. На даний час АТ "Завод Електроважмаш" знаходиться в стані припинення. Також відсутні відомості у реєстрі відносно того, що АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником АТ "Завод "Електроважмаш". Отже, на даний час відомості відносно того, що АТ "Завод "Електроважмаш" припинено та АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником останнього - в ЄДРПОУ відсутні. Таким чином, висновки цих справ є схожими з правовими відносинами, які є предметом справи №922/5176/21.
Ухвалою суду від 10.01.2023 підготовче засідання у справі №922/5176/21 було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на "30" січня 2023 р. о 10:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2023 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 30.01.2023 не з'явились, про час, дату та місце цього судового засідання повідомлені належним чином.
Так, судом встановлено, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61037, м. Харків, проспект Московський, 299, та за адресою місцезнаходження 3-ї особи: 61089, м. Харків, проспект Московський, 299, які вказані у позовній заяві позивачем та які відповідають відомостям про місцезнаходження відповідача та 3-ї особи, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказану копію ухвали суду від 10.01.2023 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 61022718184820) отримано відповідачем 16.01.2023, (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271818490) отримано 3-ю особою 16.01.2023.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин та враховуючи належне повідомлення відповідача та 3-ї особи про дату, час та місце цього судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю їх представників за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Водночас Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177 ГПК України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.
Між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" (постачальником) було укладено договори поставки продукції за №238/07-515-ВК від 08.05.2019, №238/07-534 від 29.05.2019, №238/07-620-ВК від 12.08.2019, №238/07-616 від 12.08.2019, №238/07-750 від 03.03.2020, №238/07-762 від 03.03.2020, №238-13/889 від 03.06.2020, №238/07-1048 від 14.04.2021 (далі - договори). Згідно з п.1.1. договорів постачальник зобов'язується у 2019-2020 роках поставити замовникові партію продукції, а замовник - прийняти і оплатити продукцію, зазначену в Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.2.1. договорів постачальник здійснює поставку продукції замовнику партіями протягом 20 календарних днів з моменту направлення письмового листа замовником згідно з пунктом 1.3. цього договору.
Згідно з п.2.3. договорів транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах DDP згідно з (Інкотермс - 2010).
Відповідно до п.2.4. договорів право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.
Згідно з п.13.1. договорів договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 31 грудня 2020 року.
Відповідно до п.4.1. договорів замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.
Згідно з п.9.4. договорів за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред'явити вимогу про оплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Згідно з п.9.5. договорів за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-515-ВК від 08.05.2019 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 470891,76 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- №554 від 14.05.2019 на суму 11635,8 грн,
- №695 від 12.06.2019 на суму 27822 грн,
- №798 від 03.07.2019 на суму 3600 грн,
- №829 від 10.07.2019 на суму 33120 грн,
- №1009 від 16.08.2019 на суму 93508,68 грн,
- №1144 від 18.09.2019 на суму 27135 грн,
- №1321 від 24.10.2019 на суму 18330 грн,
- №1455 від 20.11.2019 на суму 24240 грн,
- №1461 від 21.11.2019 на суму 2781,6 грн,
- №1633 від 18.12.2019 на суму 36898,56 грн,
- №31 від 17.01.2020 на суму 14113,8 грн,
- №236 від 05.03.2020 на суму 33700,44 грн,
- №380 від 08.04.2020 на суму 27434,88 грн,
- №641 від 03.06.2020 на суму 23503,2 грн,
- №1158 від 07.09.2020 на суму 37885,8 грн,
- №1434 від 27.10.2020 на суму 51582 грн,
- №419 від 22.04.2021 на суму 3600 грн.
Проте, ДП "Завод "Електроважмаш" оплатило товар частково на загальну суму 222299,52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №6184 від 24.09.2019 на суму 11635,8 грн, №7010 від 10.04.2020 на суму 27822 грн, №59202 від 04.06.2020 на суму 3600 грн, №59196 від 04.06.2020 на суму 33120 грн, №056888 (143) від 11.06.2020 на суму 428,04 грн, №6191 від 06.11.2020 на суму 93508,68 грн, №057997 (274) від 09.11.2020 на суму 6720 грн, №13180 від 27.08.2021 на суму 18330 грн, №13185 від 27.08.2021 на суму 27135 грн, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за договором №238/07-515-ВК від 08.05.2019 виникла заборгованість у розмірі 248592,24 грн (470891,76 грн - 222299,52 грн), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 248592,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 42082,12 грн, 1 % річних у розмірі 5896,58 грн та пені у розмірі 23544,58 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-534 від 29.05.2019 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 6936 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- №1012 від 16.08.2019 на суму 1080 грн,
- №1456 від 20.11.2019 на суму 1080 грн,
- №381 від 08.04.2020 на суму 432 грн,
- №1156 від 07.09.2020 на суму 792 грн,
- №421 від 22.04.2021 на суму 3552 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" оплатило товар частково на загальну суму 1080 грн на підставі платіжного доручення №6190 від 06.11.2020 на суму 1080 грн, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за договором №238/07-534 від 29.05.2019 виникла заборгованість у розмірі 5856 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 5856 грн (6 936 грн - 1080 грн), інфляційних втрат у розмірі 472,22 грн, 1% річних у розмірі 66,96 грн та пені у розмірі 346,8 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-620-ВК від 12.08.2019 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 81652,68 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- №1008 від 16.03.2019 на суму 15002,64 грн,
- №1143 від 17.09.2019 на суму 2199,6 грн,
- №1320 від 24.10.2019 на суму 57470,4 грн,
- №640 від 03.06.2020 на суму 6980,04 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" за товар розрахувалось частково на загальну суму 74672,64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №8006 від 23.03.2021 на суму 15002,64 грн, №13183 від 27.08.2021 на суму 2199,6 грн, №13184 від 27.08.2021 на суму 57470,4 грн, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за договором №238/07-620-ВК від 12.08.2019 виникла заборгованість у розмірі 6980,04 грн (81652,68 грн - 74672,64 грн), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 6980,04 грн, інфляційних втрат у розмірі 9229,27 грн, 1% річних у розмірі 1376,79 грн та пені у розмірі 4082,63 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-616 від 12.08.2019 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 40800,00 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- № 1010 від 16.08.2019 на суму 4320 грн,
- № 1145 від 17.09.2019 на суму 9600 грн,
- № 1325 від 24.10.2019 на суму 2400 грн,
- № 1457 від 20.11.2019 на суму 2880 грн,
- № 1626 від 18.12.2019 на суму 2880 грн,
- № 32 від 17.01.2020 на суму 1200 грн,
- № 237 від 05.03.2020 на суму 2160 грн,
- № 379 від 08.04.2020 на суму 4320 грн,
- № 1157 від 07.09.2020 на суму 4800 грн,
- № 1433 від 27.10.2020 на суму 6240 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" здійснило часткову оплату товару на загальну суму 12000,00 грн на підставі платіжних доручень №б/н від 06.11.2020 року на суму 4320 грн, №13182 від 27.08.2021 на суму 9600 грн та №13179 від 27.08.2021 року на суму 2400 грн, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за договором №238/07-616 від 12.08.2019 виникла заборгованість у розмірі 28800 грн (40800,00 грн - 12000,00 грн), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення за вказаним договором основного боргу у розмірі 28800 грн, інфляційних втрат у розмірі 4646,19 грн, 1% річних у розмірі 609,37 грн та пені у розмірі 2040 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-750 від 03.03.2020 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 3499,98 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною №235 від 05.03.2020 року на суму 3499,98 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" за товар не розрахувалось, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за договором №238/07-750 від 03.03.2020 виникла заборгованість у розмірі 3499,98 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 3499,98 грн, інфляційних втрат у розмірі 482,86 грн, 1% річних у розмірі 57,95 грн та пені у розмірі 179,99 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238/07-762 від 03.03.2020 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 834 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- № 234 від 05.03.2020 на суму 240 грн,
- № 642 від 03.06.2020 на суму 480 грн,
- № 1155 від 07.09.2020 на суму 114 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" за товар не розрахувалось, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за договором №238/07-762 від 03.03.2020 у розмірі 834 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 834 грн, інфляційних втрат у розмірі 114,08 грн, 1% річних у розмірі 12,06 грн та пені у розмірі 41,7 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №238-13/889 від 03.06.2020 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 126143,4 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № 1506 від 10.11.2020 на суму 126143,4 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" за товар не розрахувалось, у зв'язку з чим у останнього за договором №238-13/889 від 03.06.2020 виникла заборгованість у розмірі 126143,4 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 126143,4 грн, інфляційних втрат у розмірі 12633,68 грн, 1% річних у розмірі 1230,33 грн та пені у розмірі 6307,17 грн.
Крім того, у позові зазначено, що на виконання умов договору №238/07-1048 від 14.04.2021 позивач передав у власність ДП "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 18000 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № 422 від 22.04.2021 на суму 18000 грн.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" за товар не розрахувалось, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за договором №238/07-1048 від 14.04.2021 у розмірі 18000 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 18000 грн, інфляційних втрат у розмірі 619,47 грн, 1% річних у розмірі 95,18 грн та пені у розмірі 900,00 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних листів Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" за вих.№201-06-07/420 від 02.12.2019, вих.№201-06-13/237 від 30.01.2020, вих.№ №201-06-13/291 від 13.02.2020 та вих.№261-22/235 від 09.03.2021 позивач передав у власність Державному підприємству "Завод "Електроважмаш" товар на загальну суму 16730,40 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними:
- №420 від 22.04.2021 на суму 2400 грн,
- №30 від 17.01.2020 на суму 620,4 грн,
- №144 від 17.02.2020 на суму 10800 грн,
- №80 від 03.02.2020 на суму 2910 грн.
Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи вищезазначені обставини та положення ч. 1 ст. 181 ГК України, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договори поставки у спрощений спосіб і ці договори є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Проте ДП "Завод "Електроважмаш" вартість товару не оплатило, у зв'язку з чим у ДП "Завод "Електроважмаш" за укладеними у спрощений спосіб договорами поставки виникла заборгованість у розмірі 16730,4 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 16730,4 грн, інфляційних втрат у розмірі 2646,28 грн та 3% річних у розмірі 1015,61 грн.
Вищезазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача - АТ "Українські енергетичні машини”, яке є правонаступником покупця за вказаними договорами поставки товару, основного боргу у розмірі 455436,06 грн, інфляційних втрат у розмірі 72926,17 грн, відсотків річних у розмірі 10360, 83 грн та пені у розмірі 37442,87 грн.
У свою чергу, відповідач у відзиві на позов просить відмовити в позові повністю, оскільки вважає, що АТ "Українські енергетичні машини” не є належним відповідачем у справі. На думку відповідача, належним відповідачем у цій справі має бути Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", адже дане товариство є правонаступником покупця за вказаними договорами - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" та відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" відсутні відомості про припинення юридичної особи.
Суд відхиляє дане твердження відповідача з огляду на наступне.
На підставі Наказу Фонду державного майна від 08.06.2018 № 777 було прийнято рішення про приватизацію державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121)". На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №248-р "Про погодження перетворення державного підприємства Завод Електроважмаш в акціонерне товариство у процесі приватизації" юридичну особу ДП "Завод "Електроважмаш" припинено з 26.08.2021 та зареєстровано Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", про що в ЄДР містяться відповідні відомості. Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код за ЄДРПОУ 00213121)".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 р. № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до пункту 22 частини другої статті 5 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).
Крім того, 27.08.2021 позачерговими загальними зборами Акціонерного товариства "Турбоатом" було прийнято рішення про заміну найменування товариства з акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
17.09.2021 року Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було винесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її приєднання.
З 17.09.2021 на підставі рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ним органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також було внесено запис про державну реєстрацію щодо припинення юридичної особи АТ "Завод "Електроважмаш" в результаті її реорганізації, із строком пред'явлення кредиторських вимог до 17.11.2021.
15.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" була подана до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" вимога про відшкодування заборгованостей за грошовими зобов'язаннями.
21.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут” була подана до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" претензія про відшкодування заборгованостей за грошовими зобов'язаннями.
На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" надійшла відповідь від 30.12.2021 за вих. № 261-22/608, в якій зазначено: "На ваші вимоги вих.№ 12/10 від 05.10.2021 року та вимогу від 13.10.2021 року повідомляємо, що при здійсненні процедури приєднання АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", зобов'язання перед вашим підприємством будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерського обліку АТ "Завод "Електроважмаш".
01.12.2021 р. Фондом державного майна було проведено позачергові збори акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", за результатами яких затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".
Відповідно до положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі визначені позивачі та відповідачі, зокрема відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Серед підстав заміни кредитора у зобов'язанні стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у частині 8 статті 4 передбачено, що в разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття.
Зважаючи на викладене та те, що положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.
З огляду на таке суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову через те, що на момент його розгляду 3-я особа перебуває в стані припинення, включена до Реєстру, державна реєстрація її не припинена. Адже відсутність в Реєстрі запису про припинення 3-ї особи внаслідок реорганізації не є достатньою підставою для висновку про ненастання правонаступництва відповідача щодо прав і обов'язків 3-ї особи в спірних у справі правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" були укладені додаткова угода №2 до договору №238/07-1048 від 14.04.2021, додаткова угода №4 до договору №238/07-515-ВК від 08.05.2019, додаткова угода №4 до договору №238/07-534 від 29.05.2019, додаткова угода №4 до договору №238/07-616 від 12.08.2019, додаткова угода №6 до договору №238/07-620-ВК від 12.08.2019, додаткова угода № 1 до договору №238/07-750 від 03.03.2020 та додаткова угода №1 до договору №238/07-762 від 03.03.2020, зі змісту пунктів 1 яких вбачається, що у зв'язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" сторони домовились, що усі права та обов'язки замовника за договором перейшли до АТ "Українські енергетичні машини" з 01.12.2021.
Отже, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є особою, яка має відповідати по усім договірним зобов'язанням перед позивачем у цій справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а покупець зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 455436,06 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 72926,17 грн, відсотків річних у розмірі 10360,83 грн та пені у розмірі 37422,87 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.9.5. вказаних договорів за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Згідно з п.9.4 договору за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред'явити вимогу про оплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, відсотків річних та пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 72 926,17 грн, відсотків річних у розмірі 10360,83 грн та пені у розмірі 37422,87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання 3-ї особи про зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач заперечує проти вказаного клопотання та наголошує на тому, що зобов'язання за спірними договорами побудовані таким чином, що продавець (постачальник) не може нараховувати пеню, що становить більше 5% від несплаченої суми за кожною видатковою накладною. Таким чином, позивачем при поданні позовної заяви були враховані дані положення та не здійснено вихід за межі встановлених договірних бар'єрів.
Також, зазначає, що виходячи із позовних вимог, сума пені більш ніж в п'ятнадцять разів менше за суму основного боргу. Враховуючи бездіяльність АТ "Завод "Електроважмаш" під час досудового врегулювання спору, ненадання відомостей щодо наміру погашення боргу, позивач вбачає за необхідне наголошувати на тому, що усі штрафні санкції, заявлені в позовній заяві, інфляційні втрати та розмір відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання є об'єктивними та достатніми.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов до висновку, що боржником не доведено належними доказами наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань.
Більш того, суд звертає увагу, що саме на відповідача як правонаступника боржника за спірними договорами покладено обов'язок щодо доведення наявності виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань, проте відповідні докази не було подано до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, беручи до уваги не доведення наявності виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Щодо доводів 3-ї особи про сплив позовної давності в частині нарахування пені, то суд погоджується з правовою позицією позивача та зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Виходячи із зазначених норм позовна давність застосовується виключно за заявою сторони у спорі й є спеціальною, а саме один рік.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не є стороною у справі та не має права подавати заяви про застосування строків позовної давності.
Також, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV- 2" від 11.03.2022 року №211: "Установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин".
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 09.12.2020 року №1236: "Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (далі - СОVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2".
Отже, 3-ю особою не було враховано, що згідно з вказаним Законом №540-ІХ строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені), продовжуються на строк дії карантину, який встановлюється постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із наступними змінами і доповненнями), а тому 3-я особа помилково вважає, що позивачем подано позов після спливу позовної давності щодо стягнення пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №925/577/21.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, судовий збір у розмірі 1944,05 грн, сплачений позивачем за подання до суду даної позовної заяви підлягає поверненню з Державного бюджету, решта сума судового збору у розмірі 8642,19 грн покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, проспект Московський, 299, ідентифікаційний код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22, ідентифікаційний код 35073748) 455 436 грн. 06 коп. - основного боргу, 72 926 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 10 360 грн. 83 коп. - % річних та 37 422 грн. 87 коп. - пені.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 8 642,19 грн покласти на відповідача: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, проспект Московський, 299, ідентифікаційний код 05762269).
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, проспект Московський, 299, ідентифікаційний код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22, ідентифікаційний код 35073748) судовий збір у розмірі 8 642,19 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гроут" (61108, м. Харків, вул. Академіка Синельникова, 5, кв. 22, ідентифікаційний код 35073748) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1944,05 грн, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, сплаченого згідно платіжного доручення № 1333 від 10.12.2021, оригінал якого залишається в матеріалах справи.
Відмовити 3-ї особі у задоволенні заяви про зменшення розміру пені, річних та інфляційних втрат на 70 %.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "08" лютого 2023 р.
Суддя І.О. Чистякова