08 лютого 2023 рокуСправа № 921/97/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" №б/н (вх.№103) від 02.02.2023 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО"
відповідач: Фізична особа-підприємець Гавришко Володимир Петрович
про стягнення 900 000 грн.
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою №б/н (вх.№103) від 02.02.2023, у якій просить вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом:
1) накладення арешту на майно Фізичної особи-підприємця Гавришко В.П., адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми 900 000 грн;
2) накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Гавришко В.П., адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми 900 000 грн, а також на кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми 900 000 грн.
В її обґрунтування заявник зазначає, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг №1 від 07.06.2022 в частині переробки сировини на давальницьких умовах за відповідну плату. Товариством виконано свої обов'язки та перераховано на користь приватного підприємця кошти в загальній сум 900 000 грн згідно платіжних доручень №124 від 27.10.2022 на суму 200 000 грн, №125 від 28.10.2022 на суму 200 000 грн, №140 від 04.11.2022 на суму 500 000 грн.
Однак, відповідач не здійснив ніяких дій, спрямованих на виконання договору, а також не повернув зазначену суму.
За твердженням заявника, забезпечення позову необхідне для уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також для забезпечення реального виконання чи уникнення труднощів при виконанні рішення суду, у випадку задоволення позову.
Також заявник стверджує, що у нього наявні ґрунтовні, об'єктивні підстави вважати про наявне навмисне ухилення відповідача від виконання договірного зобов'язання та не повернення отриманих грошових коштів, яке призведе до утворення безнадійної заборгованості, що в свою чергу спричинить стійку неплатоспроможність та значно підвищить ризики подальшого банкрутства позивача.
Окрім того, Товариство вважає, що у зв'язку із введенням воєнного стану на території України господарська діяльність приватного підприємця може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача та як наслідок відновлення порушених прав позивача після винесення судового рішення.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття визначених ним заходів до забезпечення позову, господарський суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Водночас суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.13,74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому законодавець обумовив, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами та можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову, не порушуючи при цьому прав інших учасників господарського товариства.
На переконання суду, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В свою чергу, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З поданої заяви вбачається, що позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача задля стягнення в подальшому із останнього грошових коштів в сумі 900 000 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. У спірних правовідносинах вимога позивача щодо арешту стосується не якогось конкретно визначеного, а майна відповідача в цілому. При цьому суд не вбачає наявності будь якого зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої у майбутньому позовної вимоги про стягнення грошових коштів.
Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача намірів вчинення чи фактичного вчинення ним дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо), витрачання коштів всупереч інтересам позивача, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо. Будь-яких інших доказів, з якими діюче законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в майбутньому заява про забезпечення позову також не містить.
Судом критично оцінюються доводи Товариства щодо наявності підстав для забезпечення позову, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором надання послуг №1 від 07.06.2022. Адже такі обставини є безпосередньо предметом позову у майбутній судовій справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Більше того, посилаючись на невиконання його контрагентом договірних зобов'язань, ТОВ "ЯРОС-АГРО" не надало суду жодних доказів передачі ним відповідачу сировини для здійснення переробки на умовах договору №1 від 07.06.2022. При цьому суд звертає увагу на пункт 2.5 зазначеного вище правочину, у якому його сторони домовилися про те, що строк для виконання відповідних робіт ФОП Гавришко В.П. є нерозривно пов'язаним із датою поставки позивачем сировини для здійснення послідуючої її переробки.
Посилання позивача на існування загрози того, що у відповідача буде відсутня необхідна сума коштів для виконання судового рішення не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, адже нічим не підтверджується. Доказів, що б вказували на наявність безумовних правових підстав для вимоги про повернення коштів позивач також не наводить, як і не надає відповідних матеріалів, котрі б засвідчували протиправну відмову у вчиненні таких дій (повернення коштів на вимогу Товариства) приватним підприємцем.
Як наслідок суд констатує, що доводи позивача, якими мотивовано необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, а посилання на військову агресією російської федерації проти України не є безумовною підставою для забезпечення позову.
Вчинення відповідачем дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання зобов'язань, позивачем також не доведено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також накладення арешту на грошові кошти в межах майбутнього позову, які належать відповідачу, суд на час розгляду цієї заяви не вбачає, тому у її задоволенні відмовляє.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 74, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" №б/н (вх.№103) від 02.02.2023 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
В порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.02.2023.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко