вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" лютого 2023 р. Справа № 918/1174/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код. 32312612)
до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 370-в, код. 30167642)
про банкрутство.
В засіданні приймали участь:
Представник кредитора: Тандир Дмитро Віталійович (поза межами приміщення суду);
Представник кредитора: Пата Світлана Петрівна (поза межами приміщення суду);
Представник кредитора: Кравченко Світлана Володимирівна (поза межами приміщення суду).
17 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" та призначено заяву до слухання у підготовчому засіданні на 11 січня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2021 року, зокрема: відкрито провадження у справі № 918/1174/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"; визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" у розмірі 5 338 162 грн. 14 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до 19 липня 2021 року; розпорядником майна призначено Гуцал Тамару Михайлівну.
Супровідним листом № 918/1174/20/195/21 від 18 лютого 2021 року справу № 918/1174/20 у зв'язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу суду від 05 лютого 2021 року направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2021 року у справі №918/1174/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2021 року у справі № 918/1174/20 залишено без змін.
06 липня 2021 року матеріали справи № 918/1174/20 повернулися до Господарського суду Рівненської області.
За період перебування справи № 918/1174/20 у судах вищої інстанції до Господарського суду Рівненської області надійшли наступні документи, а саме: 10 березня 2021 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" про визнання кредитором; 12 березня 2021 року заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про визнання кредитором; 12 березня 2021 року заява Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" про визнання кредитором"; 15 березня 2021 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" про визнання кредитором; 15 березня 2021 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" про визнання кредитором; 24 березня 2021 року клопотання арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про витребування інформації; 09 квітня 2021 року звіт розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"; 19 квітня 2021 року заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання кредитором.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 липня 2021 року, зокрема: проведення попереднього засідання суду призначено на 27 липня 2021 р. на 09:45 год.; прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника до розгляду; прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника до розгляду; прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника до розгляду; прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника до розгляду; прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника до розгляду; прийнято заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника до розгляду; призначено розгляд заяв з вимогами до боржника у попередньому засіданні на 27 липня 2021 р. об 09:45 год.; клопотання арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про зобов'язання керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надати інформацію призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 липня 2021 р. об. 09:45 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 липня 2021 року відкладено розгляд проведення попереднього засідання суду на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року об; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника на 09 серпня 2021 року; відкладено розгляд клопотання арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про зобов'язання керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надати інформацію на 09 серпня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2021 року відкладено розгляд проведення попереднього засідання суду на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд клопотання арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про зобов'язання керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надати інформацію на 26 серпня 2021 року на 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2021 року відкладено розгляд проведення попереднього засідання суду на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.; відкладено розгляд клопотання арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про зобов'язання керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надати інформацію на 21 вересня 2021 року на 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2021 року призначено попереднє засідання суду на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про припинення повноваження директора Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Саймойленка П.М. на 12 жовтня 2021 р. об 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року відкладено попереднє засідання суду на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до боржника на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.; призначено розгляд заяви арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про припинення повноваження директора Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Саймойленка П.М. на 26 жовтня 2021 р. об 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2021 року оголошено перерву в попередньому засіданні до 04 листопада 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2021 року, зокрема: оголошено перерву в попередньому засіданні до "14" грудня 2021 р. об 11:00 год.; клопотання № 46/09 від 09 вересня 2021 року розпорядника майна Гуцал Тамари Михайлівни про припинення повноважень керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Самойленка Павла Миколайовича задоволено; припинено повноваження керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Самойленка Павла Миколайовича; виконання обов'язків керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" покладено на розпорядника майна боржника Гуцал Тамару Михайлівну; зобов'язано керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Самойленка Павла Миколайовича протягом трьох днів з дня постановлення даної ухвали передати розпоряднику майна Гуцал Тамарі Михайлівні бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.
Супровідним листом № 918/1174/20/1231/21 від 02 грудня 2021 року справу № 918/1174/20 у зв'язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу суду від 24 листопада 2021 року направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
07 лютого 2022 року матеріали справи повернулися до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 лютого 2022 року призначено попереднє засідання суду на 17 березня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, зокрема: заяву арбітражного керуючого Гуцал Т.М. від 14 лютого 2022 року про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", у справі № 918/1174/20 задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Гуцал Т.М. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Григор'єва Валерія Васильовича.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року розгляд справи відкладено до припинення або скасування воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12 квітня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17 травня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 травня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31 травня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 12 липня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2022 року, зокрема: клопотання розпорядника майна боржника Григор'єва В.В. про припинення повноважень керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" відкладено на 20 вересня 2022 року; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" про витребування доказів відкладено на 20 вересня 2022 року; клопотання розпорядника майна боржника Григор'єва В.В. про витребування інформації задоволено.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року, зокрема: клопотання представника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" про витребування інформації задоволено частково; клопотання року розпорядника майна Григор'єва Валерія Васильовича про припинення повноважень керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Осіпова Сергія Вікторовича - задоволено; вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів; припинено повноваження керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Осіпова Сергія Вікторовича; виконання обов'язків керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" покладено на розпорядника майна боржника Григор'єва Валерія Васильовича; зобов'язано керівника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Осіпова Сергія Вікторовича протягом трьох днів з дня постановлення даної ухвали передати розпоряднику майна Григор'єва Валерія Васильовича бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.
Супровідним листом № 918/1174/20/818/22 від 12 жовтня 2022 року справу № 918/1174/20 у зв'язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу суду від 20 вересня 2022 року направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
26 грудня 2022 року матеріали справи повернулися до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2022 року призначено справу № 918/1174/20 до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2022 року призначено заяву арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича про роз'яснення ухвали суду від 20 вересня 2022 року до розгляду в судовому засіданні на 16 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року оголошено перерву в попередньому засіданні до 01 лютого 2023 року.
В судовому засіданні 01 лютого 2023 року представник боржника визнав вимоги Товлариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у повному обсязі, однак заперечив вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології".
Присутні представники кредиторів у судовому засіданні 01 лютого 2023 року підтримали подані заяви про визнання вимог до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Решта учасників процесу в судове засідання 01 лютого 2023 року не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
Окрім того, суд зазначає, що 01 та 02 лютого 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника кредитора Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" та розпорядника майна надійшли клопотання, в яких останні просять суд відкласти попереднє судове засідання призначене на 01 лютого 2023 року на іншу дату, оскільки вказані учасники процесу перебувають на лікарняному.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства процедура розпорядження майном боржника вводиться на 120 днів.
Згідно вимог пунктів 2, 4, 6, 7 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Судом враховано той факт, що представник кредитора Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" та розпорядник майна належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи. Окрім того, слід зазначити, що суд неодноразово відкладав розгляд справи.
З огляду на те, що розгляд справи № 918/1170/20 неодноразово відкладався, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, вимоги частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що кредитор Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" та розпорядник майна не позбавлені права направити у судове засідання іншого представника, оскільки відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника кредитора Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" та розпорядника майна про відкладення розгляду справи.
Також судом розглянуто клопотання представника боржника про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Водночас, відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Представник боржника обґрунтовуючи заявлене клопотання вказує про необхідність проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи для підтвердження факту підписання колишнім директором Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Камінським М.А. та Михайлюком С.О. актів звірки взаємних розрахунків підписаних останніми між кредиторами, оскільки боржник ставить під сумнів їх підписання саме вказаними особами та давність підписаних документів.
Пунктом 3.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 обумовлено, що експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.3.1
Згідно з п. 3.2 вказаної Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).
Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (п.3.5 Інструкції).
З викладеного слідує, що для проведення експертизи, експерту необхідно надати саме оригінали об'єкту дослідження.
Суд зазначає, що ухвалою від 24 листопада 2021 року запропоновано боржнику надати до суду вільні зразки для вирішення клопотання про призначення експертизи.
Разом з цим, боржником не надано, а в матеріалах справи відсутній оригінали актів звірки взаємних розрахунків, справжність підпису на яких та давність останніх боржник просить визначити провівши судову експертизу.
Таким чином, за відсутністю оригіналу об'єкта дослідження, проведення експертизи є неможливим, а відтак її призначення є безпідставним.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не надано вільних та експериментальних зразків підпису Камінського М.А. та ОСОБА_1 , достовірність яких підлягала встановленню експертизою. До того ж, експериментальні зразки відбираються в судовому засіданні, для чого стороні необхідно було забезпечити явку останньої, що нею не виконано.
Тобто, при відсутності оригіналу договору, вільних та експериментальних зразків підпису а також зразків печатки, були відсутні як і ті об'єкти достовірність яких підлягала встановленню так і ті на підставі порівняння з якими можна було проводити експертизу, що, безумовно виключає прийняття рішення про призначення експертизи.
Разом з цим, до клопотання не подано належних доказів та обґрунтування в контексті умов, визначених ст. 99 ГПК України.
Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Однак, суд такої потреби не встановив та враховуючи викладене, у задоволенні клопотання представника боржника про призначення почеркознавчої та технічної судової експертизи у справі № 918/1174/20 слід відмовити.
Отже, зважаючи на відсутність підстав для оголошення перерви в попередньому засіданні, суд розглянувши наявні в матеріалах справи вимоги кредиторів до боржника, встановив наступне.
Статтею. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" здійснено 10 лютого 2021 року, тобто, строк на пред'явлення грошових вимог закінчується 15 березня 2021 року.
Судом встановлено, що до суду в строк встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства з грошовими вимогами до боржника звернулися: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп", Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега", Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн", Товариство з обмеженою відповідальністю "Перт", Акціонерне товариство "Укртрансгаз".
Вказані заяви прийняті судом та призначені до розгляду в попередньому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд вимог кредиторів з доказами надіслання кредиторам боржника повідомлень про результат їх розгляду.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 913/479/18.
Враховуючи вищезазначене, саме на кредитора покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд вимог кредиторів з доказами надіслання кредиторам боржника повідомлень про результат їх розгляду.
Розглянувши заяви кредиторів з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, пояснення розпорядника майна боржника та заперечення боржника, суд зазначає наступне.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" до боржника, суд зазначає, що останні визнано ухвалою суду від 05 лютого 2021 року у розмірі 5 338 162 грн. 14 коп.
Заперечення боржника щодо вказаних вимог, суд не приймає, оскільки вказані вимоги є підставою для відкрити провадження у справі № 918/1174/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" та підлягають до внесення у реєстр кредиторів останнього.
Щодо грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 14 725 060 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - кредитор) мотивована наступними обставинами.
16 квітня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Укренергозбут", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" (далі - боржник), укладено Договір купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 (далі - Договір), за умовами якого останній придбав у кредитора вексель Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" АА 1833973, номінальна вартість векселя 25 000 000 грн. 00 коп., договірна вартість векселя 24 001 700 грн. 00 коп., дата складання векселя 19 грудня 2008 року, дата погашення векселя за пред'явленням, не раніше 01 березня 2015 року.
Факт передачі на користь боржника векселя № АА 1833973 за договором купівлі-продажу векселів від 16 квітня 2009 року, підтверджується Актом прийому-передачі векселів від 16 квітня 2009 року.
Відповідно до п. 2.3. Договору, боржник мав сплатити договірну вартість векселя не пізніше 25 грудня 2010 року.
15 грудня 2010 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 29 грудня 2012 року.
05 грудня 2012 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2013 року.
17 грудня 2013 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2014 року.
04 грудня 2014 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2015 року.
20 жовтня 2015 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 31 грудня 2016 року.
01 грудня 2016 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2018 року.
14 вересня 2018 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 31 грудня 2020 року.
20 грудня 2019 року кредитор та боржник уклали додатковий договір про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 31 грудня 2022 року.
Кредитор зазначає, що боржник частково виконав грошові зобов'язання перед останнім за договором купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року.
Таким чином, заборгованість боржника складає 14 725 060 грн. 00 коп., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між кредитор та боржник за Договором станом на 31 грудня 2019 року.
Відповідно до ст. 107 ЦК України, кредитор листом від 04 березня 2021 року № 263 направив боржнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, що підтверджується фіскальним чеком, реєстром поштових відправлень від 05 березня 2021 року. Однак, вказана вимога божником залишена без виконання.
Таким, чином, кредитор зазначає, що строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року настав, розмір грошових вимог до боржника за договором купівлі-продажу векселів становить 14 725 060 грн. 00 коп.
Отже, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 14 725 060 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) заборгованості та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" визнає.
Однак, не погоджуючись із вказаними вище твердженнями кредитора та результатом розгляду розпорядником майна заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" з грошовими вимогами, боржник подав до суду заперечення наступного змісту.
Боржник зазначає, що підставою кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" є договір купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року. Вказаний договір укладався за участі повіреного - Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", тобто, за участі трьох сторін.
Однак, як стверджує боржник додаткові угоди до вказаного вище договору без участі торгівця цінними паперами (повіреного).
Боржник пояснює, що на час укладання договорів купівлі-продажу векселів ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачала, що без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
В подальшому, згідно Закону України від 04 липня 2012 року № 5042-VI, від 04 липня 2013 року № 407-VII до ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" внесено зміни, які конкретизували відносини щодо укладання договорів торгівцями цінними паперами, - п. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вже чітко передбачали, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків: розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов'язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на час укладання додаткових угод до договорів купівлі-продажу векселів, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Боржник зазначає, що в період укладання договору купівлі-продажу векселів та додаткових угод до них було чинним Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 "Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами". Цими Правилами встановлювались основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців (далі - внутрішній облік), а також основні обов'язки торговців.
Розділ ІІІ вказаних Правил містив загальні вимоги до договорів. П. 1 розділу ІІІ вказаних Правил передбачав, що договори, зміни або розірвання договорів укладаються (вчиняються) торговцем у письмовій формі у вигляді паперового або електронного документа з дотриманням вимог законодавства. Договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та клієнта/контрагента (за наявності печатки).
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На думку боржника, з урахуванням наведених норм вбачається, що зміни до договору купівлі-продажу векселів направлені на зміну умов відповідного договору, а відповідно на зміну цивільних прав та обов'язків сторін за такими договорами, а отже розглядаються невід'ємною частиною правочинів щодо цінних паперів.
Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", як і Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами містили конкретні вимоги щодо обов'язковості укладання таких договорів, а також змін до таких договорів - за участі (посередництва) торгівця цінними паперами.
Боржник стверджує, що при укладанні додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів, якими продовжувались граничні строки сплати за придбані векселі встановлені законом вимоги не дотримано.
З урахуванням наведеного, відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" всі додані Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів, на думку боржника є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Окрім того, боржник зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Також, боржник не визнає доданий кредитором акт звірки розрахунків станом на 31 грудня 2019 року, останній підписаний на думку боржника не представником Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, а строк позовної давності по вказаній заборгованості сплив у 2013 році, боржник просить суд застосувати строк позовної давності до кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" та відмовити у задоволенні останніх.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в сумі 14 725 060 грн. 00 коп. в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" у своїх запереченнях ставить під сумнів додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року.
Тобто, договір купівлі-продажу векселів боржником не оспорюєься.
Також не ставиться під сумнів повне виконання кредиторами своїх зобов'язань, визначених договором, шляхом передачі векселів ще у 2009, тобто більше 10 років тому.
Дійсність додаткових угод, які боржник ставить під сумнів підтверджена проведенням боржником на виконання цих угод платежів упродовж останніх 12 років після укладення першої додаткової угоди та платежів після укладення останньої додаткової угоди.
На виконання умов договорів боржником упродовж останніх 10-12 років систематично виконувались його умови.
Тобто, своїми діями боржником, починаючи з 2009 року, підтверджено чинність основного договору та додаткових угод до нього.
Посилання боржника на ч. 9 ст. 17 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" та твердження, що додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, суд оцінює критично з наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
За порядком розміщення (видачі), згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.
Частиною 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочиии щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Суд зазначає, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинялися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.
Зміст поняття "правочин щодо цінних паперів" для цілей ч. ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" і питання щодо правочинів щодо цінних паперів, які повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, доцільно розглядати саме в контексті вказаної статті Закону, змісту і видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
Відповідно до п. 2 р. І Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 року № 1449 (далі - Правила), цими Правилами встановлюються основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців, а також основні обов'язки торговців.
Правилами визначені види договорів, які укладаються торговцями при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами.
Якщо проаналізувати визначення договорів, які укладаються торговцями, та вимоги до їх змісту, то можна зробити висновок, що предметом таких договорів є купівля, продаж, міна цінних паперів або надання торговцем послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів, наприклад дилерський договір - договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та за свій рахунок, договір на виконання - договір купівлі-продажу (міни) цінних Паперів або інших фінансових інструментів, який укладається торговцем (комісіонером, повіреним, управителем) з третьою особою (контрагентом) на виконання умов договору комісії, договору доручення, договору про управління, укладеного між торговцем та його клієнтом, або разового замовлення клієнта до договору на брокерське обслуговування; предметом договору на брокерське обслуговування є надання торговцем як комісіонером або повіреним клієнту послуг щодо купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів на підставі разових замовлень від свого імені (від імені клієнта), за дорученням і за рахунок клієнта, предметом договору комісії є надання торговцем (комісіонером) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта (комітента), предметом договору доручення є надання торговцем (повіреним) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від імені та за рахунок клієнта (довірителя).
Тобто діяльність з торгівлі цінними паперами передбачає вчинення торговцями таких правочинів щодо цінних паперів, які пов'язані з купівлею, продажем або міною цінних паперів.
Додатково необхідно зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів: найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ; вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів; кількість цінних паперів за кожним правочином; ціна цінних паперів; дата вчинення правочину; інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів. Порядок та строки подання торговцем цінними паперами зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно підпункту "д" п. 2 розділу ІІІ правил порядок проведення розрахунків за придбані або продані цінні папери або інші фінансові інструменти (розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються клієнтом самостійно або через торговця).
Враховуючи вищенаведене, поняття "правочин щодо цінних паперів", яке вказане в ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", слід розуміти так, що йдеться про правочини щодо цінних паперів, які вчиняються торговцями з метою здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, і предметом яких є купівля, продаж або міна цінних паперів чи послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів.
Додаткові угоди щодо продовження строків розрахунків за договором купівлі продажу векселів не підпадають під визначення "правочин щодо цінних паперів" та не потребують участі торгівця цінними паперами.
Окрім того, суд зазначає, що договір купівлі-продажу векселів укладено кредитором з Приватним акціонерним товариством "Укрспергозбут" є двосторонніми, оскільки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" діяло, як повірений в інтересах та за рахунок боржника.
Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.
Слід звернути увагу, що відповідно до статті 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель.
Юридичні дії, які є предметом договору доручення, пов'язані з укладанням повіреним правочинів, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки безпосередньо довірителя. Сам повірений за такими правочинами стороною не стає, жодних прав та обов'язків не набуває. Зокрема, коли повірений у межах наданих повноважень від імені довірителя укладає договір із третьою особою, відповідні права та обов'язки виникають безпосередньо у довірителя і третьої особи як сторін договору. Проте якщо повірений вчинить правочин з перевищенням наданих йому довірителем повноважень, то такий правочин буде створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення останнім цих дій .
Окрім того, щодо посилання боржника про недійсність договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, суд вважає також за необхідне зазначити наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Поряд із цим, згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (у редакції, чинній на момент укладання додаткових угод до договорів купівлі - продажу цінних паперів; далі - Закон № 3480-IV) не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Відповідно до п. 2 ст. 17 цього Закону брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, укладений за участю Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у якості повіреного.
Додатковими угодами до договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, які укладені без участі посередника (торгівця цінними паперами), продовжено термін сплати за договором купівлі-продажу.
При цьому правовий режим цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів не змінювався, також не змінювався правовий статус сторін зазначених договорів, додаткові угоди не встановлювали, не змінювали та не припиняли цивільних прав та обов'язків сторін за договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Тобто, укладенні додаткові угоди щодо зміни терміну сплати за договорами купівлі-продажу цінних паперів не є правочином щодо цінних паперів в розумінні норм Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а отже, і не потребувало участі (посередництва) торговця цінними паперами.
Отже, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, відсутні.
Вказана позиція суду також коренсподується із висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 30 листопада 2016 року у справі № 804/3491/13-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, твердження боржника щодо недійсності (нікчемності) додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року, судом не приймається.
Щодо спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Боржник на дату порушення справи про банкрутство не виконав свого зобов'язання за цим Договором.
В період дії договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" виконувало свої зобов'язання за цим договором періодично і частинами, перериваючи перебіг позовної давності.
Дату остаточного розрахунку за вказаним договором (31 грудня 2022 року) визначено боржником та підтверджено письмово у листі від 06 вересня 2019 року № 06/09-1/2019 останнього кредитору Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Омега".
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи стверджено, що між оплатами по договору купівлі-продажу векселів не спливав три річний строк.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Визначена боржником остаточна дата 31 грудня 2022 року розрахунку за договором № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року відповідно до ст. ст. 261, 264 ЦК України є дата з якої починається перебіг позовної давності за цим договором, що спливає 31 грудня 2025 року.
Отже, твердження боржника про сплив строку позовної давності по заборгованості за вимогою відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б-09-248/1 від 16 квітня 2009 року не відповідають фактичним обставинам справи, тому, судом не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, вважає заявлені кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 14 725 060 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Щодо грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 88 960 982 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - кредитор) мотивована наступними обставинами.
Між Публічним акціонерним товариством "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - Продавець) та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець купив, а Покупець придбав три простих векселі загальною номінальною вартістю 138 000 000 грн. 00 коп., а саме: 1. Вексель АА № 0543147, векселедавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" (код ЄДРПОУ 32344814), дата складання: 22 травня 2008 року, дата погашення: за пред'явленням не раніше 01 січня 2010 року, номінал векселя: 60 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя: 43 000 000 грн. 00 коп.; 2. Вексель АА № 0543148, векселедавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" (код ЄДРПОУ 32344814), дата складання: 22 травня 2008 року, дата погашення: за пред'явленням не раніше 01 січня 2010 року, номінал векселя: 60 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя: 50 000 000 грн. 00 коп.; 3. Вексель АА № 1080395, векселедавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" (код ЄДРПОУ 32344814), дата складання: 24 квітня 2008 року, дата погашення: за пред'явленням не раніше 24 квітня 2011 року, номінал векселя: 28 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя: 27 999 500 грн. 00 коп.
Договірна вартість продажу векселів склала: 113 999 500 грн. 00 коп. без ПДВ. (п. 2.1 Договору) та повинна бути сплачена не пізніше 25 грудня 2009 року (п. 2.3 Договору). 1
Право власності на векселі переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі векселів (п. 2.5 Договору)
Договір вважається укладеним та набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 26 грудня 2009 року (п. 5.1 Договору).
Згідно до акту прийому-передачі від 01 серпня 2008 року Продавець передав, а Покупець прийняв вищевказані векселі.
В подальшому підписані Додаткові угоди щодо продовження строку оплати та дії Договору.
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладеній 15 грудня 2010 року сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2012 року. Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 25 грудня 2012 року".
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладеній 12 грудня 2012 року "Сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2013 року". Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 25 грудня 2013 року".
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладеній 17 грудня 2013 року "Сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2014 року". Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 25 грудня 2014 року".
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року укладеній 17 грудня 2014 року "Сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2015 року". Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 25 грудня 2015 року".
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладеній 17 грудня 2015 року "Сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2017 року". Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 25 червня 2017 року".
Відповідно до Додаткової угоди до договору № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладеній 25 червня 2017 року сторони дійшли згоди п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції "Покупець зобов'язується врахувати грошові кошти... не пізніше 31 грудня 2019 року". Пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції "Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року".
Кредитор зазначає, що за час дії Договору Покупцем проведено часткову оплату векселів в розмірі 25 038 518 грн. 00 коп.
Станом на час звернення до суду із грошовою вимогою до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" залишок заборгованості по договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року складає 88 960 982 грн. 00 коп.
Окрім того, кредитор зазначає, що постановою Господарського суду Полтавської області від 15 січня 2019 року у справі № 917/373/18 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру стосовно Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод". На балансі Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" рахується дебіторська заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в розмірі 88 960 982 грн. 00 коп.
Таким, чином, кредитор зазначає, що строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року настав, розмір грошових вимог до боржника за договором купівлі-продажу векселів становить 88 960 982 грн. 00 коп.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 88 960 982 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) заборгованості та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" визнає.
Однак, не погоджуючись із вказаними вище твердженнями кредитора та результатом розгляду розпорядником майна заяви Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія" з грошовими вимогами, боржник подав до суду заперечення наступного змісту.
Боржник зазначає, що підставою кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" є договір купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року. Вказаний договір укладався за участі повіреного - Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", тобто, за участі трьох сторін.
Однак, як стверджує боржник додаткові угоди до вказаного вище договору без участі торгівця цінними паперами (повіреного).
Боржник пояснює, що на час укладання договорів купівлі-продажу векселів ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачала, що без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
В подальшому, згідно Закону України від 04 липня 2012 року № 5042-VI, від 04 липня 2013 року № 407-VII до ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" внесено зміни, які конкретизували відносини щодо укладання договорів торгівцями цінними паперами, - п. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вже чітко передбачали, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків: розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов'язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на час укладання додаткових угод до договорів купівлі-продажу векселів, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Боржник зазначає, що в період укладання договору купівлі-продажу векселів та додаткових угод до них було чинним Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 "Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами". Цими Правилами встановлювались основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців (далі - внутрішній облік), а також основні обов'язки торговців.
Розділ ІІІ вказаних Правил містив загальні вимоги до договорів. П. 1 розділу ІІІ вказаних Правил передбачав, що договори, зміни або розірвання договорів укладаються (вчиняються) торговцем у письмовій формі у вигляді паперового або електронного документа з дотриманням вимог законодавства. Договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та клієнта/контрагента (за наявності печатки).
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На думку боржника, з урахуванням наведених норм вбачається, що зміни до договору купівлі-продажу векселів направлені на зміну умов відповідного договору, а відповідно на зміну цивільних прав та обов'язків сторін за такими договорами, а отже розглядаються невід'ємною частиною правочинів щодо цінних паперів.
Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", як і Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами містили конкретні вимоги щодо обов'язковості укладання таких договорів, а також змін до таких договорів - за участі (посередництва) торгівця цінними паперами.
Боржник стверджує, що при укладанні додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів, якими продовжувались граничні строки сплати за придбані векселі встановлені законом вимоги не дотримано.
З урахуванням наведеного, відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" всі додані Публічним акціонерним товариством "Полтавський автоагрегатний завод" додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів, на думку боржника є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Окрім того, боржник зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, а строк позовної давності по вказаній заборгованості сплив у 2008 році, боржник просить суд застосувати строк позовної давності до кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" та відмовити у задоволенні останніх.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в сумі 88 960 982 грн. 00 коп. в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" у своїх запереченнях ставить під сумнів додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року.
Тобто, договір купівлі-продажу векселів боржником не оспорюєься.
Також не ставиться під сумнів повне виконання кредиторами своїх зобов'язань, визначених договором, шляхом передачі векселів ще у 2008, тобто більше 10 років тому.
Дійсність додаткових угод, які боржник ставить під сумнів підтверджена проведенням боржником на виконання цих угод платежів упродовж останніх 12 років після укладення першої додаткової угоди та платежів після укладення останньої додаткової угоди.
На виконання умов договорів боржником упродовж останніх 10-12 років систематично виконувались його умови.
Тобто, своїми діями боржником, починаючи з 2008 року, підтверджено чинність основного договору та додаткових угод до нього.
Посилання боржника на ч. 9 ст. 17 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" та твердження, що додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, суд оцінює критично з наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
За порядком розміщення (видачі), згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.
Частиною 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочиии щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Суд зазначає, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинялися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.
Зміст поняття "правочин щодо цінних паперів" для цілей ч. ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" і питання щодо правочинів щодо цінних паперів, які повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, доцільно розглядати саме в контексті вказаної статті Закону, змісту і видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
Відповідно до п. 2 р. І Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 року № 1449 (далі - Правила), цими Правилами встановлюються основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців, а також основні обов'язки торговців.
Правилами визначені види договорів, які укладаються торговцями при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами.
Якщо проаналізувати визначення договорів, які укладаються торговцями, та вимоги до їх змісту, то можна зробити висновок, що предметом таких договорів є купівля, продаж, міна цінних паперів або надання торговцем послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів, наприклад дилерський договір - договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та за свій рахунок, договір на виконання - договір купівлі-продажу (міни) цінних Паперів або інших фінансових інструментів, який укладається торговцем (комісіонером, повіреним, управителем) з третьою особою (контрагентом) на виконання умов договору комісії, договору доручення, договору про управління, укладеного між торговцем та його клієнтом, або разового замовлення клієнта до договору на брокерське обслуговування; предметом договору на брокерське обслуговування є надання торговцем як комісіонером або повіреним клієнту послуг щодо купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів на підставі разових замовлень від свого імені (від імені клієнта), за дорученням і за рахунок клієнта, предметом договору комісії є надання торговцем (комісіонером) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта (комітента), предметом договору доручення є надання торговцем (повіреним) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від імені та за рахунок клієнта (довірителя).
Тобто діяльність з торгівлі цінними паперами передбачає вчинення торговцями таких правочинів щодо цінних паперів, які пов'язані з купівлею, продажем або міною цінних паперів.
Додатково необхідно зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів: найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ; вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів; кількість цінних паперів за кожним правочином; ціна цінних паперів; дата вчинення правочину; інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів. Порядок та строки подання торговцем цінними паперами зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно підпункту "д" п. 2 розділу ІІІ правил порядок проведення розрахунків за придбані або продані цінні папери або інші фінансові інструменти (розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються клієнтом самостійно або через торговця).
Враховуючи вищенаведене, поняття "правочин щодо цінних паперів", яке вказане в ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", слід розуміти так, що йдеться про правочини щодо цінних паперів, які вчиняються торговцями з метою здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, і предметом яких є купівля, продаж або міна цінних паперів чи послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів.
Додаткові угоди щодо продовження строків розрахунків за договором купівлі продажу векселів не підпадають під визначення "правочин щодо цінних паперів" та не потребують участі торгівця цінними паперами.
Окрім того, суд зазначає, що договір купівлі-продажу векселів укладено кредитором з Приватним акціонерним товариством "Укрспергозбут" є двосторонніми, оскільки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" діяло, як повірений в інтересах та за рахунок боржника.
Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.
Слід звернути увагу, що відповідно до статті 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель.
Юридичні дії, які є предметом договору доручення, пов'язані з укладанням повіреним правочинів, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки безпосередньо довірителя. Сам повірений за такими правочинами стороною не стає, жодних прав та обов'язків не набуває. Зокрема, коли повірений у межах наданих повноважень від імені довірителя укладає договір із третьою особою, відповідні права та обов'язки виникають безпосередньо у довірителя і третьої особи як сторін договору. Проте якщо повірений вчинить правочин з перевищенням наданих йому довірителем повноважень, то такий правочин буде створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення останнім цих дій .
Окрім того, щодо посилання боржника про недійсність договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, суд вважає також за необхідне зазначити наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Поряд із цим, згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (у редакції, чинній на момент укладання додаткових угод до договорів купівлі - продажу цінних паперів; далі - Закон № 3480-IV) не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Відповідно до п. 2 ст. 17 цього Закону брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, укладений за участю Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у якості повіреного.
Додатковими угодами до договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, які укладені без участі посередника (торгівця цінними паперами), продовжено термін сплати за договором купівлі-продажу.
При цьому правовий режим цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів не змінювався, також не змінювався правовий статус сторін зазначених договорів, додаткові угоди не встановлювали, не змінювали та не припиняли цивільних прав та обов'язків сторін за договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Тобто, укладенні додаткові угоди щодо зміни терміну сплати за договорами купівлі-продажу цінних паперів не є правочином щодо цінних паперів в розумінні норм Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а отже, і не потребувало участі (посередництва) торговця цінними паперами.
Отже, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, відсутні.
Вказана позиція суду також коренсподується із висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 30 листопада 2016 року у справі № 804/3491/13-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, твердження боржника щодо недійсності (нікчемності) додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року, судом не приймається.
Щодо спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Боржник на дату порушення справи про банкрутство не виконав свого зобов'язання за цим Договором.
В період дії договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" виконувало свої зобов'язання за цим договором періодично і частинами, перериваючи перебіг позовної давності.
Дату остаточного розрахунку за вказаним договором, визначено в останній додатковій угоді а саме до 31 грудня 2019 року.
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи стверджено, що між оплатами по договору купівлі-продажу векселів не спливав три річний строк.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Визначена боржником остаточна дата 31 грудня 2019 року розрахунку за договором № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року відповідно до ст. ст. 261, 264 ЦК України є дата з якої починається перебіг позовної давності за цим договором, що спливає 31 грудня 2022 року.
Отже, твердження боржника про сплив строку позовної давності по заборгованості за вимогою відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б-225/1 від 01 серпня 2008 року не відповідають фактичним обставинам справи, тому, судом не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, вважає заявлені кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 88 960 982 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 5 777 736 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" (далі - кредитор) мотивована наступними обставинами.
30 липня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" (далі - кредитор, продавець) та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (далі - боржник, покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-10-483/1 (далі - договір).
Продавець продає, а покупець придбає простий вексель, випущений та існуючий в документарній формі (далі - вексель) з наступними характеристиками: № вексельного бланку № АА 2109226, назва та код ЄДРПОУ векселедавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Газотурбінні технології" 32312612, дата складання векселя 21 травня 2010 року, дата погашення векселя: за пред'явленням, не раніше 20 серпня 2017 року, номінальна вартість векселя 54 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя 52 000 000 грн. 00 коп. Всього: один вексель загальною номінальною вартістю 54 000 000 грн. 00 коп. (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договірна вартість продажу векселя: 52 000 400 грн. 00 коп., без ПДВ.
Порядок розрахунків: Покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселя Продавцю на поточний рахунок Продавця, вказаний в п. 8, не пізніше 30 червня 2012 року з наступним призначенням платежу: "За простий вексель з Іменним індосаментом згідно договору № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, без ПДВ (п. 2.3. договору).
Продавець зобов'язаний передати Покупцю вексель, відповідно акту прийому-передачі, не пізніше 30 липня 2010 року (п. 2.4. договору).
Право власності на вексель переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі векселів відповідно до п. 2.4. дійсного договору (п. 2.5. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору - цей договір вважається укладеним та набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30 червня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Факт передачі на користь боржника векселя № АА 2109226 за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, підтверджується Актом прийому-передачі векселів від 30 липня 2010 року.
30 червня 2012 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2013 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року продовжено до 31 грудня 2013 року.
30 червня 2013 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2014 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року продовжено до 31 грудня 2014 року.
17 грудня 2014 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2015 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року продовжено до 31 грудня 2015 року.
17 грудня 2015 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 червня 2017 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року продовжено до 25 червня 2017 року.
25 червня 2017 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 31 грудня 2019 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року продовжено до 31 грудня 2019 року.
Кредитор зазначає, що боржник частково виконав грошові зобов'язання перед останнім за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року.
Вказані обставини також підтверджуються підтверджено актами звірки-розрахунків від 01 жовтня 2013 року, 01 жовтня 2014 року та 01 жовтня 2016 року.
Таким чином, у зв'язку із частковим виконанням боржником умов договору по оплаті за придбаний вексель, та тим, що строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року настав, розмір грошових вимог до боржника за договором купівлі-продажу векселів становить 5 777 736 грн. 00 коп.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 5 777 736 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) заборгованості та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" визнає.
Однак, не погоджуючись із вказаними вище твердженнями кредитора та результатом розгляду розпорядником майна заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" з грошовими вимогами, боржник подав до суду заперечення наступного змісту.
Боржник зазначає, що підставою кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" є договір купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року. Вказаний договір укладався за участі повіреного - Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", тобто, за участі трьох сторін.
Однак, як стверджує боржник додаткові угоди до вказаного вище договору без участі торгівця цінними паперами (повіреного).
Боржник пояснює, що на час укладання договорів купівлі-продажу векселів ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачала, що без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
В подальшому, згідно Закону України від 04 липня 2012 року № 5042-VI, від 04 липня 2013 року № 407-VII до ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" внесено зміни, які конкретизували відносини щодо укладання договорів торгівцями цінними паперами, - п. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вже чітко передбачали, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків: розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов'язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на час укладання додаткових угод до договорів купівлі-продажу векселів, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Боржник зазначає, що в період укладання договору купівлі-продажу векселів та додаткових угод до них було чинним Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 "Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами". Цими Правилами встановлювались основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців (далі - внутрішній облік), а також основні обов'язки торговців.
Розділ ІІІ вказаних Правил містив загальні вимоги до договорів. П. 1 розділу ІІІ вказаних Правил передбачав, що договори, зміни або розірвання договорів укладаються (вчиняються) торговцем у письмовій формі у вигляді паперового або електронного документа з дотриманням вимог законодавства. Договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та клієнта/контрагента (за наявності печатки).
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На думку боржника, з урахуванням наведених норм вбачається, що зміни до договору купівлі-продажу векселів направлені на зміну умов відповідного договору, а відповідно на зміну цивільних прав та обов'язків сторін за такими договорами, а отже розглядаються невід'ємною частиною правочинів щодо цінних паперів.
Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", як і Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами містили конкретні вимоги щодо обов'язковості укладання таких договорів, а також змін до таких договорів - за участі (посередництва) торгівця цінними паперами.
Боржник стверджує, що при укладанні додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів, якими продовжувались граничні строки сплати за придбані векселі встановлені законом вимоги не дотримано.
З урахуванням наведеного, відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" всі додані Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів, на думку боржника є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Окрім того, боржник зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, а строк позовної давності по вказаній заборгованості сплив у 2015 році, боржник просить суд застосувати строк позовної давності до кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" та відмовити у задоволенні останніх.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в сумі 5 777 736 грн. 00 коп. в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" у своїх запереченнях ставить під сумнів додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року.
Тобто, договір купівлі-продажу векселів боржником не оспорюєься.
Також не ставиться під сумнів повне виконання кредиторами своїх зобов'язань, визначених договором, шляхом передачі векселів ще у 2010, тобто більше 10 років тому.
Дійсність додаткових угод, які боржник ставить під сумнів підтверджена проведенням боржником на виконання цих угод платежів упродовж останніх 12 років після укладення першої додаткової угоди та платежів після укладення останньої додаткової угоди.
На виконання умов договорів боржником упродовж останніх 10-12 років систематично виконувались його умови.
Тобто, своїми діями боржником, починаючи з 2010 року, підтверджено чинність основного договору та додаткових угод до нього.
Посилання боржника на ч. 9 ст. 17 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" та твердження, що додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, суд оцінює критично з наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
За порядком розміщення (видачі), згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.
Частиною 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Суд зазначає, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинялися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.
Зміст поняття "правочин щодо цінних паперів" для цілей ч. ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" і питання щодо правочинів щодо цінних паперів, які повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, доцільно розглядати саме в контексті вказаної статті Закону, змісту і видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
Відповідно до п. 2 р. І Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 року № 1449 (далі - Правила), цими Правилами встановлюються основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців, а також основні обов'язки торговців.
Правилами визначені види договорів, які укладаються торговцями при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами.
Якщо проаналізувати визначення договорів, які укладаються торговцями, та вимоги до їх змісту, то можна зробити висновок, що предметом таких договорів є купівля, продаж, міна цінних паперів або надання торговцем послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів, наприклад дилерський договір - договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та за свій рахунок, договір на виконання - договір купівлі-продажу (міни) цінних Паперів або інших фінансових інструментів, який укладається торговцем (комісіонером, повіреним, управителем) з третьою особою (контрагентом) на виконання умов договору комісії, договору доручення, договору про управління, укладеного між торговцем та його клієнтом, або разового замовлення клієнта до договору на брокерське обслуговування; предметом договору на брокерське обслуговування є надання торговцем як комісіонером або повіреним клієнту послуг щодо купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів на підставі разових замовлень від свого імені (від імені клієнта), за дорученням і за рахунок клієнта, предметом договору комісії є надання торговцем (комісіонером) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта (комітента), предметом договору доручення є надання торговцем (повіреним) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від імені та за рахунок клієнта (довірителя).
Тобто діяльність з торгівлі цінними паперами передбачає вчинення торговцями таких правочинів щодо цінних паперів, які пов'язані з купівлею, продажем або міною цінних паперів.
Додатково необхідно зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів: найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ; вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів; кількість цінних паперів за кожним правочином; ціна цінних паперів; дата вчинення правочину; інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів. Порядок та строки подання торговцем цінними паперами зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно підпункту "д" п. 2 розділу ІІІ правил порядок проведення розрахунків за придбані або продані цінні папери або інші фінансові інструменти (розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються клієнтом самостійно або через торговця).
Враховуючи вищенаведене, поняття "правочин щодо цінних паперів", яке вказане в ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", слід розуміти так, що йдеться про правочини щодо цінних паперів, які вчиняються торговцями з метою здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, і предметом яких є купівля, продаж або міна цінних паперів чи послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів.
Додаткові угоди щодо продовження строків розрахунків за договором купівлі продажу векселів не підпадають під визначення "правочин щодо цінних паперів" та не потребують участі торгівця цінними паперами.
Окрім того, суд зазначає, що договір купівлі-продажу векселів укладено кредитором з Приватним акціонерним товариством "Укрспергозбут" є двосторонніми, оскільки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" діяло, як повірений в інтересах та за рахунок боржника.
Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.
Слід звернути увагу, що відповідно до статті 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель.
Юридичні дії, які є предметом договору доручення, пов'язані з укладанням повіреним правочинів, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки безпосередньо довірителя. Сам повірений за такими правочинами стороною не стає, жодних прав та обов'язків не набуває. Зокрема, коли повірений у межах наданих повноважень від імені довірителя укладає договір із третьою особою, відповідні права та обов'язки виникають безпосередньо у довірителя і третьої особи як сторін договору. Проте якщо повірений вчинить правочин з перевищенням наданих йому довірителем повноважень, то такий правочин буде створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення останнім цих дій .
Окрім того, щодо посилання боржника про недійсність договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, суд вважає також за необхідне зазначити наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Поряд із цим, згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (у редакції, чинній на момент укладання додаткових угод до договорів купівлі - продажу цінних паперів; далі - Закон № 3480-IV) не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Відповідно до п. 2 ст. 17 цього Закону брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, укладений за участю Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у якості повіреного.
Додатковими угодами до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, які укладені без участі посередника (торгівця цінними паперами), продовжено термін сплати за договором купівлі-продажу.
При цьому правовий режим цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів не змінювався, також не змінювався правовий статус сторін зазначених договорів, додаткові угоди не встановлювали, не змінювали та не припиняли цивільних прав та обов'язків сторін за договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Тобто, укладенні додаткові угоди щодо зміни терміну сплати за договорами купівлі-продажу цінних паперів не є правочином щодо цінних паперів в розумінні норм Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а отже, і не потребувало участі (посередництва) торговця цінними паперами.
Отже, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, відсутні.
Вказана позиція суду також коренсподується із висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 30 листопада 2016 року у справі № 804/3491/13-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, твердження боржника щодо недійсності (нікчемності) додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року, судом не приймається.
Щодо спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Боржник на дату порушення справи про банкрутство не виконав свого зобов'язання за цим Договором.
В період дії договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" виконувало свої зобов'язання за цим договором періодично і частинами, перериваючи перебіг позовної давності.
Дату остаточного розрахунку за вказаним договором, визначено в останній додатковій угоді а саме до 31 грудня 2019 року.
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи стверджено, що між оплатами по договору купівлі-продажу векселів не спливав три річний строк.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Визначена боржником остаточна дата 31 грудня 2019 року розрахунку за договором № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року відповідно до ст. ст. 261, 264 ЦК України є дата з якої починається перебіг позовної давності за цим договором, що спливає 31 грудня 2022 року.
Отже, твердження боржника про сплив строку позовної давності по заборгованості за вимогою відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б-10-438/1 від 30 липня 2010 року не відповідають фактичним обставинам справи, тому, судом не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, вважає заявлені кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 5 777 736 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 43 572 640 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" (далі - кредитор) мотивована наступними обставинами.
23 червня 2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перт" (далі - кредитор, продавець) та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (далі - боржник, покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-11-185/1 (далі - договір).
Продавець продає, а покупець придбає простий векселі з ордерною формою та існуючий в документарній формі (далі - вексель) з наступними характеристиками: № вексельного бланку № АА 1833970, назва та код ЄДРПОУ векселедавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" 32344793, дата складання векселя 19 грудня 2008 року, дата погашення векселя: за пред'явленням, не раніше 01 березня 2015 року, номінальна вартість векселя 45 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя 44 980 400 грн. 00 коп.; № вексельного бланку № 30013110842, назва та код ЄДРПОУ векселедавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив", дата складання векселя 06 травня 2005 року, дата погашення векселя: за пред'явленням, не раніше 01 березня 2015 року, номінальна вартість векселя 75 000 000 грн. 00 коп., вартість векселя 60 405 100 грн. 00 коп.
Всього: два векселя загальною номінальною вартістю 120 000 000 грн. 00 коп. (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договірна вартість продажу векселя: 105 385 500 грн. 00 коп., без ПДВ.
Порядок розрахунків: Покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселя Продавцю на поточний рахунок Продавця, вказаний в п. 8, не пізніше 30 грудня 2012 року з наступним призначенням платежу: "За прості векселі з Іменним індосаментом згідно договору № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, без ПДВ (п. 2.3. договору).
Продавець зобов'язаний передати Покупцю вексель, відповідно акту прийому-передачі, не пізніше 23 червня 2011 року (п. 2.4. договору).
Право власності на вексель переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі векселів відповідно до п. 2.4. дійсного договору (п. 2.5. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору - цей договір вважається укладеним та набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Факт передачі на користь боржника векселя № АА 1833970, векселя № 30013110842 за договором купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, підтверджується Актом прийому-передачі векселів від 33 червня 2011 року.
17 грудня 2012 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2013 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року продовжено до 25 грудня 2013 року.
17 грудня 2013 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2014 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року продовжено до 25 грудня 2014 року.
17 грудня 2014 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 грудня 2015 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року продовжено до 25 грудня 2015 року.
17 грудня 2015 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 25 червня 2017 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року продовжено до 25 червня 2017 року.
25 червня 2017 року кредитор та боржник уклали додаткову угоду про зміну умов договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, в частині зміни терміну розрахунків, за умовами якого строк оплати вартості векселю змінено до 31 грудня 2019 року. Окрім того, термін дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року продовжено до 31 грудня 2019 року.
Кредитор зазначає, що боржник частково виконав грошові зобов'язання перед останнім за договором купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року.
Вказані обставини також підтверджуються підтверджено актами звірки-розрахунків від 01 жовтня 2013 року, 01 листопада 2014 року, 01 листопада 2015 року, 01 листопада 2016 року та 01 листопада 2018 року.
Таким чином, у зв'язку із частковим виконанням боржником умов договору по оплаті за придбаний вексель, та тим, що строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року настав, розмір грошових вимог до боржника за договором купівлі-продажу векселів становить 43 572 640 грн. 00 коп.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перт" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 43 572 640 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) заборгованості та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" визнає.
Однак, не погоджуючись із вказаними вище твердженнями кредитора та результатом розгляду розпорядником майна заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" з грошовими вимогами, боржник подав до суду заперечення наступного змісту.
Боржник зазначає, що підставою кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" є договір купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року. Вказаний договір укладався за участі повіреного - Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", тобто, за участі трьох сторін.
Однак, як стверджує боржник додаткові угоди до вказаного вище договору без участі торгівця цінними паперами (повіреного).
Боржник пояснює, що на час укладання договорів купівлі-продажу векселів ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачала, що без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
В подальшому, згідно Закону України від 04 липня 2012 року № 5042-VI, від 04 липня 2013 року № 407-VII до ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" внесено зміни, які конкретизували відносини щодо укладання договорів торгівцями цінними паперами, - п. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вже чітко передбачали, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків: розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов'язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на час укладання додаткових угод до договорів купівлі-продажу векселів, правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Боржник зазначає, що в період укладання договору купівлі-продажу векселів та додаткових угод до них було чинним Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 "Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами". Цими Правилами встановлювались основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців (далі - внутрішній облік), а також основні обов'язки торговців.
Розділ ІІІ вказаних Правил містив загальні вимоги до договорів. П. 1 розділу ІІІ вказаних Правил передбачав, що договори, зміни або розірвання договорів укладаються (вчиняються) торговцем у письмовій формі у вигляді паперового або електронного документа з дотриманням вимог законодавства. Договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та клієнта/контрагента (за наявності печатки).
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На думку боржника, з урахуванням наведених норм вбачається, що зміни до договору купівлі-продажу векселів направлені на зміну умов відповідного договору, а відповідно на зміну цивільних прав та обов'язків сторін за такими договорами, а отже розглядаються невід'ємною частиною правочинів щодо цінних паперів.
Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", як і Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами містили конкретні вимоги щодо обов'язковості укладання таких договорів, а також змін до таких договорів - за участі (посередництва) торгівця цінними паперами.
Боржник стверджує, що при укладанні додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів, якими продовжувались граничні строки сплати за придбані векселі встановлені законом вимоги не дотримано.
З урахуванням наведеного, відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" всі додані Товариством з обмеженою відповідальністю "Перт" додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів, на думку боржника є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Окрім того, боржник зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, а строк позовної давності по вказаній заборгованості сплив у 2015 році, боржник просить суд застосувати строк позовної давності до кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" та відмовити у задоволенні останніх.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в сумі 43 572 640 грн. 00 коп. в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" у своїх запереченнях ставить під сумнів додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року.
Тобто, договір купівлі-продажу векселів боржником не оспорюєься.
Також не ставиться під сумнів повне виконання кредиторами своїх зобов'язань, визначених договором, шляхом передачі векселів ще у 2011, тобто більше 10 років тому.
Дійсність додаткових угод, які боржник ставить під сумнів підтверджена проведенням боржником на виконання цих угод платежів упродовж останніх 12 років після укладення першої додаткової угоди та платежів після укладення останньої додаткової угоди.
На виконання умов договорів боржником упродовж останніх 10-12 років систематично виконувались його умови.
Тобто, своїми діями боржником, починаючи з 2010 року, підтверджено чинність основного договору та додаткових угод до нього.
Посилання боржника на ч. 9 ст. 17 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" та твердження, що додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів є нікчемними, суд оцінює критично з наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
За порядком розміщення (видачі), згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.
Частиною 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.
Суд зазначає, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що векселі є неемісійними цінними паперами, тому положення ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" про те, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинялися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, не поширюється на правочини щодо векселів.
Зміст поняття "правочин щодо цінних паперів" для цілей ч. ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" і питання щодо правочинів щодо цінних паперів, які повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, доцільно розглядати саме в контексті вказаної статті Закону, змісту і видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
Відповідно до п. 2 р. І Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 року № 1449 (далі - Правила), цими Правилами встановлюються основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців, а також основні обов'язки торговців.
Правилами визначені види договорів, які укладаються торговцями при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами.
Якщо проаналізувати визначення договорів, які укладаються торговцями, та вимоги до їх змісту, то можна зробити висновок, що предметом таких договорів є купівля, продаж, міна цінних паперів або надання торговцем послуг з купівлі, продажу або міни цінних паперів, наприклад дилерський договір - договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та за свій рахунок, договір на виконання - договір купівлі-продажу (міни) цінних Паперів або інших фінансових інструментів, який укладається торговцем (комісіонером, повіреним, управителем) з третьою особою (контрагентом) на виконання умов договору комісії, договору доручення, договору про управління, укладеного між торговцем та його клієнтом, або разового замовлення клієнта до договору на брокерське обслуговування; предметом договору на брокерське обслуговування є надання торговцем як комісіонером або повіреним клієнту послуг щодо купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів на підставі разових замовлень від свого імені (від імені клієнта), за дорученням і за рахунок клієнта, предметом договору комісії є надання торговцем (комісіонером) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від свого імені за рахунок та в інтересах клієнта (комітента), предметом договору доручення є надання торговцем (повіреним) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від імені та за рахунок клієнта (довірителя).
Тобто діяльність з торгівлі цінними паперами передбачає вчинення торговцями таких правочинів щодо цінних паперів, які пов'язані з купівлею, продажем або міною цінних паперів.
Додатково необхідно зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів: найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ; вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів; кількість цінних паперів за кожним правочином; ціна цінних паперів; дата вчинення правочину; інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До зазначеної інформації не включаються відомості про сторони правочинів. Порядок та строки подання торговцем цінними паперами зазначеної інформації, а також порядок її подальшого розміщення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно підпункту "д" п. 2 розділу ІІІ правил порядок проведення розрахунків за придбані або продані цінні папери або інші фінансові інструменти (розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються клієнтом самостійно або через торговця).
Враховуючи вищенаведене, поняття "правочин щодо цінних паперів", яке вказане в ч. 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", слід розуміти так, що йдеться про правочини щодо цінних паперів, які вчиняються торговцями з метою здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, і предметом яких є купівля, продаж або міна цінних паперів чи послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів.
Додаткові угоди щодо продовження строків розрахунків за договором купівлі продажу векселів не підпадають під визначення "правочин щодо цінних паперів" та не потребують участі торгівця цінними паперами.
Окрім того, суд зазначає, що договір купівлі-продажу векселів укладено кредитором з Приватним акціонерним товариством "Укрспергозбут" є двосторонніми, оскільки Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" діяло, як повірений в інтересах та за рахунок боржника.
Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.
Слід звернути увагу, що відповідно до статті 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель.
Юридичні дії, які є предметом договору доручення, пов'язані з укладанням повіреним правочинів, що створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки безпосередньо довірителя. Сам повірений за такими правочинами стороною не стає, жодних прав та обов'язків не набуває. Зокрема, коли повірений у межах наданих повноважень від імені довірителя укладає договір із третьою особою, відповідні права та обов'язки виникають безпосередньо у довірителя і третьої особи як сторін договору. Проте якщо повірений вчинить правочин з перевищенням наданих йому довірителем повноважень, то такий правочин буде створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення останнім цих дій .
Окрім того, щодо посилання боржника про недійсність договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, суд вважає також за необхідне зазначити наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Поряд із цим, згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (у редакції, чинній на момент укладання додаткових угод до договорів купівлі - продажу цінних паперів; далі - Закон № 3480-IV) не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов'язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Відповідно до п. 2 ст. 17 цього Закону брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, укладений за участю Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у якості повіреного.
Додатковими угодами до договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, які укладені без участі посередника (торгівця цінними паперами), продовжено термін сплати за договором купівлі-продажу.
При цьому правовий режим цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів не змінювався, також не змінювався правовий статус сторін зазначених договорів, додаткові угоди не встановлювали, не змінювали та не припиняли цивільних прав та обов'язків сторін за договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Тобто, укладенні додаткові угоди щодо зміни терміну сплати за договорами купівлі-продажу цінних паперів не є правочином щодо цінних паперів в розумінні норм Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а отже, і не потребувало участі (посередництва) торговця цінними паперами.
Отже, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, відсутні.
Вказана позиція суду також коренсподується із висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 30 листопада 2016 року у справі № 804/3491/13-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, твердження боржника щодо недійсності (нікчемності) додаткових угод до договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року, судом не приймається.
Щодо спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Боржник на дату порушення справи про банкрутство не виконав свого зобов'язання за цим Договором.
В період дії договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" виконувало свої зобов'язання за цим договором періодично і частинами, перериваючи перебіг позовної давності.
Дату остаточного розрахунку за вказаним договором, визначено в останній додатковій угоді а саме до 31 грудня 2019 року.
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи стверджено, що між оплатами по договору купівлі-продажу векселів не спливав три річний строк.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Визначена боржником остаточна дата 31 грудня 2019 року розрахунку за договором № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року відповідно до ст. ст. 261, 264 ЦК України є дата з якої починається перебіг позовної давності за цим договором, що спливає 31 грудня 2022 року.
Отже, твердження боржника про сплив строку позовної давності по заборгованості за вимогою відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б-12-185/1 від 23 червня 2011 року не відповідають фактичним обставинам справи, тому, судом не приймаються.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, вважає заявлені кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 43 572 640 грн. 00 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Щодо грошових вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 2 558 грн. 46 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - кредитор) мотивована наступними обставинами.
Кредитор зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" має заборгованість перед останнім в сумі 2 401 грн. 25 коп., що складається з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 960 грн. 50 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 440 грн. 75 коп., які стягнуті з боржника згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/12125/19 про визнання недійсним договору, яка Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року залишена без змін.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч. 2 ст. 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України.
Отже, боржник зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми в розмірі 49 грн. 93 коп. та інфляційні втрати в розмірі 107 грн. 28 коп.
Таким чином, сума заборгованості станом час звернення кредитора до суду з вимогою до боржника становить 2 558 грн. 46 коп.
Крім того, за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, кредитором сплачено судовий збір у сумі 4 540 грн. 00 коп. Кредитор зазначає, що загальна сума заборгованості боржника перед кредитором, станом становить 7 098 грн. 46 коп.
Отже, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 2 558 грн. 45 коп. (вимоги четвертої черги) заборгованості та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" визнає.
Окрім того, боржником також визнано вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у повному обсязі.
Суд зазначає, що приймає вимоги кредитора, оскільки останні підтверджено рішенням суду та не заперечено боржником.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, вважає заявлені кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 2 558 грн. 45 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Окрім того, суд зазначає, що 25 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про збільшення розміру кредиторських вимог.
Відповідно до ч. 4 та 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено наступне.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Отже, суд зазначає, що заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про збільшення розміру кредиторських вимог є заявою з новими вимогами до боржника, оскільки вимоги у вказаній заяві не є збільшенням розміру заявлених у строк передбачений Кодексом України з процедур банкрутства вимог, тому, вказана заява буде розглянута в окремому судовому засіданні після проведення попереднього засідання господарського суду.
Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп".
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої просить суд визнати грошові вимоги як кредитора до боржника Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут", що складаються із заборгованості в сумі 597 983 794 грн. 12 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Вищевказана заява надійшла до суду в межах строку, встановленого п. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд також враховує клопотання кредитора від 01 лютого 2023 року, відповідно до якого останній повідомляє суд про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп"
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" (далі - кредитор, новий кредитор) мотивована тим, що останній на підставі Договору № 2 про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2020 року отримав всі права вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - первісний кредитор) до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (далі - боржник) за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року, на загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Новий кредитор пред'явив вимоги до боржника на суму 1 997 979 321 грн. 28 коп. за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року. Згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 листопада 2020 року, що яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" та Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут", зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року припинено частково шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, а саме - припинена заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укрененргозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" у розмірі 1 400 000 000 грн. 00 коп., що складалась із загальної заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 1 248 351 295 грн. 50 коп. та частини заборгованості по тілу кредиту у розмірі 151 648 704 грн. 50 коп.
Залишок заборгованості боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", яка не погашена складає 597 979 254 грн. 12 коп., що є залишком по тілу кредиту та не включають в себе суми неустойки (штрафу, пені).
На думку заявника, підписавши угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 листопада 2020 року боржник відповідну заборгованість визнав та підтвердив.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" просить суд визнати вимог кредитора до боржника які становлять 597 979 254 грн. 12 коп.
У свою чергу, за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" з грошовими вимогами до боржника, розпорядником майна, подано до суду повідомлення про результати розгляду кредиторських вимоги, відповідно до яких розпорядник майна вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" не визнає з наступних обставин.
Розпорядник майна боржника зазначає, що з огляду на фактичні обставини та письмові докази додані до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" вбачається, що останнє за попереднім розрахунком має борг в розмірі 934 568 294 грн. 00 коп. перед Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут".
Арбітражний керуючий зазначає, що Господарським судом міста Києва в справі № 17/32 (ухвала від 01 вересня 2020 року) встановлено - Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" належить актив у вигляді 305 млн. куб природного газу, за висновком судової товарознавчої експертизи № ЕС-1725-6-1335.19 від 03 травня 2019 його вартість складає 2 305 434 000 грн. 00 коп.. Природний газ у зазначених обсягах знаходиться у сховищах Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та належить Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" та має бути повернутий останньому. В межах вказаної господарської справі № 17/32 затверджена мирова угода (ухвала від 13 листопада 2020 року) з якої вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Профі Газ" газ природний в обсязі 305 000 000 куб. м (вартість 2 305 434 000 грн. 00 коп.), а Акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснить частинами передачу цих обсягів Товариству з обмеженою відповідальністю "Профі Газ".
Розпорядник майна не виключає, що частина боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Газ" перед Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" в розмірі 1 400 000 000 грн. 00 коп. відступлена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" та останнє мало такий борг перед Приватним акціонерним товариством "Укенергозбут" станом на 09 листопада 2020 року до проведення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі угоди від 09 листопада 2020 року.
Розпорядник майна заперечує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" вимоги до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" у розмірі 1 997 979 321 грн. 28 коп., що випливає з кредитного договору № 1262м-08 укладеного 12 серпня 2008 року між останнім та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та вимоги за яким відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" за договором № 2 від 06 листопада 2020 року.
На думку арбітражного керуючого попередній кредитор - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" не може відступити більше прав новому кредитору ніж має сам. Вказане стосується і обсягу та дійсності вимоги, що відступаєш, розпорядник майна стверджує, що реальний та дійсний обсяг боргу боржника перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 1262м-08, право вимоги якого відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" за договором № 2 від 06 листопада2021 року на вказану дату складає 465 431 706 грн. 33 коп.
Розпорядний майна боржника зазначає, що вказаний розмір боргу 465 431 706 грн. 33 коп., встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 13 вересня 2017 у справі № 910/13730/16, сторонами якої є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (як позивач) та Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" (як відповідач). Рішення Господарського суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 910/13730/16 набрало законної сили, обставини надання, використання та погашення кредиту виданого за договором № 1262м-08 встановлені рішенням суду, цим же рішенням встановлена структура та розмір боргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Таким чином, на думку арбітражного керуючого встановлений інший преюдиційний факт - розмір боргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
За наведених обставин розпорядник майна, з огляду на надані документи та відповідно до ч. 2 ст.601 ЦК України, зазначає, що відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, але в межах дійсного, реального, встановленого судовим рішенням боргу в розмірі 465 431 706 грн. 33 коп.
На думку розпорядника майна боржника, враховуючи розмір вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Газ" 1 400 000 000 грн. 00 коп., яка відступлена Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", за наслідками такого зарахування зустрічних вимог борг Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" відсутній.
Окрім того, арбітражний керуючий стверджує, що за наслідками зарахування зустрічних вимог існує борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" перед Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" в розмірі 934 568 294 грн. 00 коп., тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" у даному випадку є не кредитором боржника, а дебітором.
З огляду на вищевикладені обставини, розпорядник майна боржника, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в розмірі 597 983 794 грн. 12 коп. не визнає.
Зважаючи на вищевказані заперечення розпорядника майна боржника, заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" долучило до матеріалів справи додаткові пояснення щодо кредиторських вимог до боржника, які обґрунтовані наступними твердженнями та доказами.
Заперечуючи повідомлення розпорядника майна боржника про розгляд вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", останній зазначає, що розпорядником майна не прийнято до уваги, що загальний розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року становив 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Вказана заборгованість придбана Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал груп" в Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" відповідно до Договору № 2 про відстуллення права вимоги від 06 листопада 2020 року у складі пулу активу, в межах ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".
Заявник зазначає, що 12 серпня 2008 року між Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Закритим акціонерним товариством "Укренергозбут" (нині Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут") укладено Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08, відповідно до якого ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 225 000 000 грн. 00 коп. Додатковими угодами до вказаного Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 ліміт кредитної лінії збільшений до 527 000 000 грн. 00 коп. відповідно до додаткової угоди від 28 листопада 2008 року; 470 000 000 грн.00 коп. відповідно до додаткової угоди від 28 липня 2015 року. Відповідно до додаткової угоди від 28 липня 2015 року строк повернення кредиту до 05 серпня 2015 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" зазначає, що пунктом 3.1 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08 встановлені відсотки за користування кредитом. При цьому підпункт а) пункту 3.1 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 12б2м-08 передбачав відсотки за користування кредитом при дотриманні позичальником умов Договору. Підпункт б) встановлював відсотки, які сплачуються позичальником при порушенні ним умов Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262м-08, а саме при порушенні строків повернення кредиту та відсотків. Встановлення відсотків за порушення грошового зобов'язання в договорі відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України та діючій судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, а саме: постанові ВП ВС № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, постанові ВП ВС № 310/11534/18 від 04 липня 2018 року, постанові ВП ВС № 912/1120/16 від 04 лютого 2020 року.
Заявник стверджує, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1262М-08 на загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп. підтверджується банківськими виписками Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".
Окрім того, заявник зазначає, що арбітражного керуючого помилково ототожнено права кредитора нараховувати та стягувати проценти за договором позики (ст. 1048 ЦК України) та права кредитор а нараховувати та стягувати з боржника проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Заявник зазначає, що заборгованість яка відступлена останньому відповідно до договору № 2 від 06 листопада 2020 року визначена у сумі 1 997 979 321 грн. 28 коп., а саме:
1) тіло кредиту: (980) - 71 721 000 грн. 00 коп.; тіло кредиту (840) - 23 900 006 грн. 65 доларів США; тіло кредиту (978)- 2,00 Євро;
2) Проценти: проценти (980) - 175 641 159 грн. 04 коп.; проценти (840) - 37 682 565 грн. 66 доларів США; проценти (978) - 115 256 грн. 71 Євро.
Надалі заявник зазначає, що в період 11 серпня 2015 року по 19 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в односторонньому порядку, здійснив погашення простроченої заборгованості - Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" шляхом договірного списання коштів з поручителів на загальну суму 754 645 198 грн. 62 коп., а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінек" на суму 63 940 дол. США; Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо збагачувальний комбінат" на суму 23 900 000 дол. США та 71 721 000 грн. 00 коп.; NASTERBO COMMERCIAL LIMITED на суму 7 153 069 Євро. З врахуванням вказаних списаних по договорам поруки сум, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" заборгованості по договору № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13 вересня 2017 у справі № 910/13730/16 вищевказаний позов банку задоволено та стягнено з Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" 465 431 706 грн. 33 коп.
Разом з тим, заявник зазначає, що арбітражним керуючим не враховано, що у 2016 році поручитель за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"- Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо збагачувальний комбінат" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про зобов'язання акцептувати та внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" щодо розміру вимог заявника, де Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо збагачувальний комбінат", в тому числі, оспорило правомірність списання з його рахунків коштів на погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором№ 1262м-08 від 12 серпня 2008 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2018 року у справі № 910/19560/16 позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо збагачувальний комбінат" задоволено та на виконання даного судового рішення 02 вересня 2018 року видані наказ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" стверджує, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції вступає в законну силу з моменту його проголошення, а Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення виконання вищевказаного судового рішення (ухвала від 30 серпня 2019 року) - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" виконано наказ від 02 серпня 2018 року у справі № 910/19560/16, в тому числі в банківському обліку сторновано операції щодо погашення простроченої заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" шляхом договірного списання коштів з поручителя Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо збагачувальний комбінат" за договорами поруки № 356 від 07 серпня 2015 року, № 357 від 07 серпня 2015 року та № 2366 від 17 серпня 2015 року на суму 23 900 000,00 дол. США та 71 721 000 грн. 00 коп.
Отже, на думку заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" вказані вище обставини спростовують твердження розпорядника майна боржника та підтверджують право останнього на грошові вимоги до боржника в сумі 597 979 254 грн. 12 коп.
Окрім того, слід зазначити, що Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" у повному обсязі на суму 597 979 254 грн. 12 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" до боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" в сумі 597 979 254 грн. 12 коп. в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" у якості підтвердження свого права вимоги до боржника посилається на укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" договір № 2 від 06 листопада 2020 року про відступлення права вимоги по договору № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року на загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Отже, судом встановлено факт набуття кредитором права вимоги до боржника.
В подальшому як новий кредитор, заявник звернувся із вимогою до боржника на загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп., про що, між останніми укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09 листопада 2020 року, відповідно до якої припинена частково заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" в сумі 1 400 000 000 грн. 00 коп., що складається із загальної заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 1 248 351 295 грн. 50 коп. та частини заборгованості по тілу кредиту у розмірі 151 648 704 грн. 50 коп.
Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено залишок непогашеної заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" яка складає 597 979 254 грн. 12 коп.
Отже, вказані вимоги кредитора до боржника на суму 597 979 254 грн. 12 коп. є обґрунтованими, оскільки останні підтверджено матеріалами справи та чинним договором № 2 від 06 листопада 2020 року про відступлення права вимоги по договору № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року.
Щодо позиції розпорядника майна, суд зазначає наступне.
На переконання розпорядника майна, заборгованість боржника за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року становить 465 431 706 грн. 33 коп., тому та право вимоги до боржника відступлено від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" згідно з Договором № 2 про відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року має вважатися саме в такому розмірі.
Вказані твердження розпорядника майна, суд оцінює критично зважаючи на таке.
Змістом Договору № 2 про відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року, відповідно до якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у додатках № 1, 2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами застави та поруки, з урахуванням всіх змін, доповнень та додатків до них.
Зокрема, згідно з Додатком №1 до Договору №2 про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2020 року таким боржником є Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" (ЄДРПОУ 30167642), заборгованість якого згідно з кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року становить 1 997 979 321 грн. 28 коп., а саме: Договір № 2 про відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року є чинним, та породжує права та обов'язки, визначені ним, в силу презумпції правочину.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18: "Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпиїї правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України)".
Суд зазначає, що Договір № 2 про відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року не є нікчемним, та не визнаний у встановленому порядку недійсним, його положення є чинними і такими, що зумовлюють передбачені ним права та обов'язки.
Вказані обставини також підтверджено ухвалою господарського суду Рівненської обласіт від 19 жовтня 2022 року № 918/1174/20(918/570/22), де предметом розгляду справи було визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2 від 06 листопада 2020 року укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп".
Відповідно до вказаної ухвали суду провадження у справі № 918/1174/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укенергозбут" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" до відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору - закрито.
Окрім того, Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" до матеріалів справи надані первині документи, а саме виписки по особовим рахункам останнього, які підтверджують нарахування та облікування Банком на момент відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" заборгованості за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року саме у сумі 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Чинне процесуальне законодавство не визначає перелік документів, які підтверджують кредитну заборгованість, проте з урахуванням усталеної судової практики такими документами можуть бути, як виписки по рахункам боржника, так і платіжні доручення, заяви про видачу готівки та меморіальні ордери, які відображають однакову інформацію.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" - Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій (п. 6 ч. 1 ст.33 цього закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється НБУ відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (п. 3 ст.9 цього закону)
У пункті 62 Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п.57 цього положення).
Оскільки виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, що у розумінні ст. 73, 76-79 ГПК України є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 2608/20210/12, провадження № 61-10895св21: "В постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61- 22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором.
Розглядаючи справу по суті, суди дослідили виписку по особовому рахунку позичальника та наданий банком розрахунок заборгованості і встановили, що вказані докази є належними та допустимими, оскільки вони одержані з дотриманням порядку, встановленого законом, і містять інформацію щодо предмета доказування.
Разом з тим, посилаючись на неправильність здійсненого банком розрахунку заборгованості, відповідачі не подали апеляційному суду ні власного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого банком, ні клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що надані банком виписка по особовому рахунку позичальника та розрахунок заборгованості за кредитним договором в сукупності з іншими доказами є належними та допустимими доказами".
У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 204/6839/17, провадження № 61-5337св20 зазначено: "Перевіряючи твердження заявника про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження видачі йому кредитних коштів, суди обґрунтовано виходили з того, що факт користування позивачем кредитними коштами, зокрема їх отримання та часткового погашення суми заборгованості, підтверджується наданою банком випискою по картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2008 року по 05 вересня 2017 року, яка є первинним документом, що підтверджує вчинені по такому рахунку операції. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, від 16 вересня 2020 року № 200/5647/18-ц".
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, провадження № 61- 9207св21зазначено: "Про те, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, Верховний Суд зазначав неодноразово (постанова від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618 св 19; від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689 св 21 та інших).
Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого самого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій)".
Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи виписки з особового рахунку Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій, і у розумінні ГПК України є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року у сумі 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" надано висновок експерта від 15 вересня 2021 року № ЕС-1738-5-1867.21 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 918/1174/20, згідно з яким судовий експерт Тетяна Вікторівна Бондарчук (свідоцтво № 891 від 23 лютого 2005 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, дійсне до 19 травня 2023 року, свідоцтво № 2028 від 19 травня 2020 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, дійсне до 19 травня 2023 року, стаж експертної роботи - 22 роки) дійшла наступного висновку: "Згідно з проведеного дослідження станом на 06 листопада 2020 року підтверджується документально обсяги господарських операцій та проведення розрахунків за договором № 2 про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року на загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп. Станом на 06 листопада 2020 року заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року становила загальну суму 1 997 979 321 грн. 28 коп.
Станом на 15 вересня 2021 року кредиторська заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" за договором № 2 про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2020 року та за договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року складає - 597 979 254 грн. 12 коп. ".
Таким чином, суд зазначає, що фахівцем, що володіє спеціальними економічними та фінансовими знаннями, на основі аналізу договорів, документів бухгалтерського обліку і звітності, фінансово-кредитних операцій, економічної діяльності та інших документів, що стосуються поставленого питання - встановлено та підтверджено обґрунтованість розміру заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Суд зазначає, що заперечення розпорядника майна не підтверджуються первинними документами, доказів спростування вказаних вище фактів розпорядником майна до матеріалів справи не долучено.
Окрім того, в матеріалах справи № 918/1174/20 відсутні договори поруки з Публічним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", на які, як на підставу зменшення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", посилається розпорядник майна.
Суд зазначає, що на підставі безпосереднього дослідження та аналізу кожного з таких договорів можливо з'ясувати предмет, права і обов'язки, розмір відповідальності поручителя, хто є боржником тощо.
Окрім того, слід зазначити, що дійсність згаданих вище договорів поруки має встановлюватися в окремому позові з відповідним предметом, оскільки у даному випадку на суд покладено обов'язок встановлення правомірності набуття права вимоги кредитором до боржника та суми вказаної вимог.
Щодо посилання розпорядника майна стосовно справи № 910/19560/16, про те, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року міститься висновок щодо правомірного та підставного списання Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в якості часткового погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед банком, суд зазначає наступне.
Суд проаналізувавши згадану вище постанову зазначає, що в тексті постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року, постанови Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі № 910/19560/16 ні в мотивувальній чи резолютивна частині відсутні посилання на кредитний договір 1262м-08 від 12 серпня 2008 року та суми, які списані на погашення заборгованості за цим кредитом, також, не встановлюється правовірність їх списання.
У вказаних вище постановах, також, не дано оцінку первинним документам щодо правомірності списання коштів з Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерггозбут", їх розмір, дати операції, розмір та складові погашеної заборгованості, тощо.
Суд зазначає, що визначення сум, відповідно до яких могло відбутися зменшення заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором 1262м-08 від 12 серпня 2008 року не входила до предмету доказування справи № 910/19560/16, а тому дане рішення не має жодного преюдиційного рішення щодо справи № 918/1174/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".
Окрім того, слід зазначити, що судове рішення про поворот виконання рішення у справі № 910/19560/16 не ухвалювалося.
Отже, судовими рішеннями у справі № 910/19560/16, зокрема постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року, постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року - не встановлено обставину існування та розміру заборгованості боржників банку, зокрема існування та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-8 від 12 серпня 2008 року, не встановлено обставину укладення договорів поруки між Публічним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (а саме від 07 серпня 2015 року № 356 від 07 серпня 2015 року № 357, від 13 серпня 2015 року № 364, від 17 серпня 2015 року № 366, від 04 вересня 2015 року № 380), не встановлено обставину щодо сум і складових списання заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-8 від 12 серпня 2008 року.
Суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" листом від 17 листопада 2021 року в матеріали справи надано виписку по особовим рахункам за 08 липня 2019 року з якої вбачається здійснення 08 липня 2019 року банківської операції щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року між клієнтами банку Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (платник коштів) та Публічним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (отримувач коштів).
Матеріалами справи стверджено, що 08 липня 2019 року кошти повернуті з рахунків Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" на рахунки Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та наразі обліковуються саме на рахунках останнього, а саме, як випливає з листа банку від 17 листопада 2021 року на рахунках 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".
Оскільки банківська операція щодо врегулювання щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року здійснена 08 липня 2019 року, то посилання розпорядника майна на рішення господарського суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у справі № 910/13730/16 судом до уваги не приймається.
Доказів, що з рахунків Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" повторно списані кошти в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року розпорядником майна не надано.
Окрім того, суд не приймає подані розпорядником майна виписки в підтвердження списання з рахунків Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року, оскіки останні не підтверджують фактичне (реальне) списання коштів, оскільки банк перебуває у ліквідації а вказані суми лише відображено у виписках.
Отже, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтвердили твердження розпорядника майна як загалом про зменшення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08 від 12 серпня 2008 року за рахунок коштів Публічного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", так і щодо сум та складових такого погашення.
При цьому, суд зазначає, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05 березня 2019 у справі № 910/3353/16, від 18 квітня 2019 року у справі № 914/1126/14, від 20 червня 2019 року у справі № 915/535/17, від 25 червня 2019 року у справі № 922/116/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/2189/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 910/10542/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 908/710/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/2189/17).
Отже, суд зазначає, що первинні документи, наявні в матеріалах справи, підтверджують розмір заявлених кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" до боржника.
Докази протилежного в матеріалах справи № 918/1174/20 відсутні.
Окрім того, слід зазначити, що заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" визнана боржником, а також, підтверджена підписаним актом звірки взаємних розрахунків між кредитором та боржником, який наявний у матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши підстави виникнення заборгованості та її розмір, зазначає, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" підтверджено первинними бухгалтерськими документами, чинним договором про відступлення права вимоги № 2 від 06 листопада 2020 року, висновком експерта, вважає заявлені кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" обґрунтованими, а відтак задовольняє заяву з грошовими вимогами останнього до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", які складаються із заборгованості в сумі 597 979 254 грн. 12 коп. (вимоги четвертої черги) та суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви 4 540 грн. 00 коп. (вимоги першої черги).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Черговість задоволення вимог кредиторів визначена у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Суд вважає за необхідне зобов'язати розпорядника майна в десятиденний строк з дня постановлення даної ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.
Також враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне призначити підсумкове засідання, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.
Керуючись ст. 45, 47, 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235, 240 ГПК України, суд -
1. Внести до реєстру вимог кредиторів вимоги визнані судом, а саме :
- Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код. 30019801 у розмірі 2 558 (дві тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код. 35263995) у розмірі 43 572 640 (сорок чотири мільйони п'ятсот сімдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги;
- Публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 48-г, літ А, код. 21626809 у розмірі 14 725 060 (чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять п'ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Індестріал Констракшн" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код. 3244449) у розмірі 5 773 196 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі сто дев'яносто шість) грн. 00 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги;
- Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 57, код. 00232124) у розмірі 88 960 982 (вісімдесят вісім мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят два) грн. 00 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-д, оф. 58, код. 39319365) у розмірі 597 983 794 (п'ятсот дев'яносто сім мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 12 коп. вимоги четвертої черги, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. вимоги першої черги.
2. Зобов'язати розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги; належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.
3. Зобов'язати розпорядника майна в десятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.
4. Призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 27 лютого 2023 року.
5. Розпоряднику майна боржника надати суду: протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів з прийнятим рішенням про звернення до суду з клопотанням про введення наступної процедури щодо боржника; надати суду протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання щодо призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.
6. Призначити підсумкове засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвала про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на "07" березня 2023 р. об 11:00 год., засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Набережна 26-А, зал судових засідань каб. № 15).
Повний текст ухвали складено та підписано 08 лютого 2023 року.
Ухвала набирає законної сили 01 лютого 2023 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Войтюк В.Р.