79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.02.2023 справа № 914/2586/22
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Дицької С.З., розглядаючи матеріали
позовної заяви: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут», м. Львів
про: стягнення 41 381,72 грн заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Стахів Б.О. - представник
від відповідача: не з'явився
Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» про стягнення 41 381,72 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №32-222Т.
Ухвалою від 18.10.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвалою від 21.12.2022р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження було призначено на 17.01.2023р.
В судове засідання 17.01.2023р. з'явилися представники сторін, однак представник відповідача просила суд оголосити перерву для надання можливості подати письмовий відзив на позов.
17.01.2023р. було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 07.02.2023р.
30.01.2023р. від відповідача поступив відзив на позовну заяву.
03.02.2023р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 07.02.2023р. з'явилася представник позивача, відповідач явку свого представника не забезпечив.
Суд перейшов до розгляду справи по суті, внаслідок чого було з'ясовано наступне:
24.02.2020р. між ЛМКП «Львівводоканал» (позивачем) та ТОВ «Благогаз Збут» (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №32-222Т.
Договір між сторонами діяв до 31.12.2020р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як зазначається позивачем, в межах дії вказаного договору, позивачем було оплачено виставлений відповідачем рахунок №2544 за листопад 2020р. на суму 26 891,11 грн., однак актом приймання-передачі природного газу за листопад було підтверджено, що позивач спожив природний газ на суму 24 917,45 грн., а тому переплата за газ становить 1 973,66 грн.
Крім того, у грудні 2020р. позивачем було оплачено відповідачу рахунок на суму 177 526,28 грн., однак актом приймання-передачі природного газу за листопад було підтверджено, що позивач спожив природний газ на суму 150 673,78 грн., а тому переплата в цій частині за газ становить 26 852,76 грн.
Таким чином, позивач вважає, що вцілому по договору з позивачем ним було переплачено 28 826,42 грн.
25.08.2021р. та 05.01.2022р. позивач звертався до відповідача з претензіями про повернення надмірно сплачених коштів, однак відповіді не отримував.
А тому, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 28 826,42 грн. основного боргу, а також 1 928,61 грн. пені, 9 081,91 грн. інфляційних втрат, 1 544,78 грн. 3% річних - за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував щодо здійсненої позивачем в ході виконання договору переплати на суму 28 826,42 грн., однак, неможливість сплати наразі таких коштів позивачу пояснював тим, що протягом 2021-2022р. не здійснював господарської діяльності щодо реалізації природного газу, а тому такі вільні кошти є відсутні.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач наголошував на тому, що переплачені позивачем кошти він не міг повернути з об'єктивних причин, а саме обставинами тяжкого фінансового становища, спричиненими війною, а також нездійсненням господарської діяльності, а тому, визнаючи позов частково, просив суд в задоволенні пені, 3% річних та інфляційних втрат - відмовити.
У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача та звертав увагу на тому, останній протягом більш як 2 років користувався надмірно сплаченими коштами позивача, а тому його аргументи щодо об'єктивних причин, за яких не поверталися кошти не знаходить свого підтвердження та є необгрунтованими.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №32-222Т. Крім того, за час дії договору позивачем була здійснена переплата відповідачу за газ в розмірі 28 826,42 грн., що підтверджується як матеріалами справи, так і позиціями обох сторін. А тому, в частині основного боргу позов підлягає до задоволення повністю.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування інший строк.
На підставі наведеного вище, на відповідача покладається обов'язок сплати пені, що утворилася за час безпідставного користування надмірно сплаченими позивачем коштами і неповерненні цієї заборгованості.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Як встановлено судом, спірним періодом у даній справі є строк з 01.01.2021р. по 06.10.2022р. Водночас, нарахування пені на суму заборгованості обмежується 6 місяцями та становить з 01.01.2021р. по 30.06.2021р.
За наслідками здійсненого судом перерахунку встановлено, що пеня підлягає до стягнення з відповідача в сумі 1 928,61 грн., 3% - 1 544,78 грн. та інфляційні втрати - 9 081,91 грн.
Отже, враховуючи правильність проведення позивачем розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, а саме в частині стягнення 28 826,42 грн. основного боргу, а також 1 928,61 грн. пені, 9 081,91 грн. інфляційних втрат, 1 544,78 грн. 3% річних - за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що жодних підстав та доказів для звільнення від відповідальності в частині додаткових нарахувань останній суду не надав. Натомість, обставини, на які покликався відповідач у відзиві не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» (79026, м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 43, офіс 406, код ЄДРПОУ 41849377) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) 28 826,42 грн основного боргу, 1 544,78 грн. 3% річних, 1 928,61 грн пені, 9 081,91 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.02.2023р.
Суддя Юркевич М.В.