номер провадження справи 22/136/22
08.02.2023 Справа № 908/2576/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/2576/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МПРС” (пр. Героїв Сталінграда, буд.154-А, кв. 43, м. Харків, 61096)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)
про стягнення 242 080,65 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю “МПРС” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 02.12.2022) до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 242080,65 грн. заборгованості, яка складається з: заборгованості за договором поставки товару № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2022 (підписаний відповідачем 22.06.2022) - 189800,00 грн.; інфляційного збільшення - 47163,85 грн., 3% річних - 5116,80 грн.
За умовами договору № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2022 (22.06.2022) позивачем була здійснена поставка товару, згідно перелічених видаткових накладних. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 у справі № 908/234/22, з покупця (відповідача в даній справі) було стягнуто 949000,00 грн. основного боргу, 7581,72 грн. 3% річних, 17527,28 грн. інфляційних втрат, 14611,64 грн. судового збору, 8333,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Часткове задоволення позовних вимог - вимога щодо суми 189800,00 грн., яка відповідає складовій вартості товару в розмірі суми податку на додану вартість, визнана судом передчасною за строком пред'явлення. Наразі строк для оплати суми ПДВ у вартості товару настав, податкові накладні зареєстровані: на суму ПДВ 51728,80 грн. - 06.04.2021, на суму ПДВ 118071,20 грн. - 28.07.2021, на суму ПДВ 20000,00 грн. - 09.09.2021. Таким чином, остання податкова накладна була зареєстрована та про це стало відомо покупцю 09.09.2021. Останнім днем періоду в 120 календарних днів від цієї дати було 07.01.2022. Борг у сумі 189800,00 грн. відповідачем не оплачений. Позивач нарахував інфляційне збільшення - 47163,85 грн. за період з січня по жовтень 2022 включно, та 3% річних - 5116,80 грн. за період з 08.01.2022 по 01.12.2022.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що у відзиві відповідач фактично визнає існування своєї заборгованості перед позивачем за поставлений товар на загальну суму 1138800,00 грн., у тому числі ПДВ. Відповідачем не спростовано існування свого боргу перед позивачем у сумі, що дорівнює розміру ПДВ у вартості поставленого товару і становить 189800,00 грн. Твердження відповідача про неможливість нарахування на суму боргу у розмірі 189800,00 грн. 3% річних та інфляційних вважає помилковими та необґрунтованими. Штрафні санкції в даному випадку нараховані на суму боргу за поставлений товар, а не на податки.
13.01.2023 надійшло клопотання (вих. № б/н від 09.01.2023) про розподіл судових витрат.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві, що надійшов на електронну пошту суду 20.01.2022, зазначив про стягнення з нього на користь позивача рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 у справі № 908/234/22 вартості поставленої продукції без ПДВ у зв'язку з недоведеністю позивачем моменту настання у відповідача обов'язку сплатити суму ПДВ у розмірі 189800,00 грн. Відповідач заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на норми Податкового кодексу України. В структурі загальної вартості товару сума ПДВ у розмірі 189800,00 грн. є податковим зобов'язанням продавця послуг (позивача). Нарахування передбачених ст.ст. 536, 625 ЦК України процентів за своєю правовою природою не може застосовуватись до об'єктів за відсутності відносин користування чужими коштами, у даному випадку, до об'єкту, що є елементом системи справляння податку на додану вартість, функціонування якої регулюється ПК України. Індексація суми податку на додану вартість із застосування індексу споживчих цін ані ПК України, ані будь-яким іншим законодавчим актом України не передбачена. Таким чином, індексація позивачем сум податку на додану вартість (189800,00 грн.), нарахованих на вартість поставленого товару за договором, є необґрунтованою та такою, що суперечить її правовій природі, як спосіб захисту майнового права та інтересу, та не передбачена діючим законодавством.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2576/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2576/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 клопотання Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задоволено частково. Продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього позивачу - до 02.02.2023 включно.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 08.02.2023.
4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують
Як встановлено Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/234/22 (рішення від 23.06.2022, що набрало законної сили 14.07.2022), Товариство з обмеженою відповідальністю “МПСР” (постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (покупець, відповідач у справі) 04.06.2020 уклали договір поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар згідно з “Специфікацією” (невід'ємний додаток № 1 до договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару складає 949000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 189800,00 грн., разом - 1138800,00 грн.
Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 договору).
Сторонами узгоджена Специфікація, відповідно до умов якої постачальник повинен поставити відповідачу товар на загальну суму 1138800,00 грн.
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 1138800,00 грн. (949000,00 грн. вартість товару + 189800,00 грн. ПДВ) в рамках договору поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).
При оцінці наявних у справі доказів та приймаючи до уваги пояснення сторін, що містяться у справі, суд дійшов висновку про передчасність заявлення позивачем до стягнення суми ПДВ. Відсутність в матеріалах справи доказів виконання позивачем умов договору в частині складання, реєстрації та направлення відповідачу податкових накладних свідчить про передчасність заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з покупця суми ПДВ в загальному розмірі 189800,00 грн., оскільки обов'язок відповідача на оплату цієї суми відповідно до умов договору пов'язаний з настанням певних подій, які матеріалами справи не підтверджені.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості (вартість товару) у розмірі 949000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі. В задоволені позовних вимог в розмірі 189800,00 грн. суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю позивачем моменту настання у відповідача обов'язку сплатити дану суму.
Вказаним судовим рішенням від 23.06.2022 у справі № 908/234/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МПСР” до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 1168930,81 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МПСР” 949000,00 грн. (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 7581,72 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят одну грн. 72 коп.) 3% річних, 17527,28 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім грн. 28 коп.) інфляційних втрат, 14611,64 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот одинадцять грн. 64 коп.) судового збору, 8333,00 грн. (вісім тисяч триста тридцять три грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в частині стягнення 189800,00 грн. основного боргу, 1516,35 грн. 3% річних та 3505,46 грн. інфляційних втрат.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно матеріалів даної справи, позивачем було зареєстровано податкові накладні: № 32 від 29.03.2021 на суму ПДВ 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.), зареєстровано 06.04.2021, квитанція № 1; № 23 від 12.07.2021 на суму ПДВ 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.), зареєстровано 28.07.2021, квитанція № 1; № 35 від 16.08.2021 на суму ПДВ 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.), зареєстровано 09.09.2021, квитанція № 1.
Таким чином, позивачем було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 189800,00 грн. щодо поставки товару по договору № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).
Позивач 01.09.2022 цінним листом надіслав відповідачу вимогу (вих. № б/н від 31.08.2022) щодо оплати 189800,00 грн. заборгованості, а також інфляційного збільшення та 3% річних.
У відповіді на вимогу від 05.10.2022 вих. № 28-23/12901 відповідач зазначив, що враховуючи факт виробництва продукції за договором Російською Федерацією, виконання зобов'язання з оплати вказаної вище продукції є неможливими для ДП «НАЕК «Енергоатом».
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки продукції.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, відповідач, як покупець, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаних позивачем податкових накладних.
Судом встановлено факт реєстрації позивачем податкових накладних по поставці продукції за договором в Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума ПДВ, що є частиною вартості товару, за переліченими вище податковими накладними склала 189800,00 грн.
Вказану обставину відповідач не заперечив та не спростував. Відповідач також не заперечив обставини обізнаності щодо реєстрації позивачем податкових накладних на загальну суму 189800,00 грн.
Як визначено сторонами в пункті 3.2 договору, розрахунки за поставлений товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Тобто, строк для оплати поставленого товару - 120 календарних днів, відліковується саме з моменту постачання товару, а не з моменту реєстрації останньої податкової накладної № 35 від 09.09.2021, як визначив позивач.
Відтак, кінцевим днем строку для оплати суми 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.) було 07.04.2021, для оплати суми 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.) було 29.07.2021, для оплати суми 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.) було 10.09.2021.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказів оплати суми 189800,00 грн. матеріали справи не містять та сторонами не подано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 189800,00 грн. основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Позивач проводить розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму боргу 189800,00 грн. за період з 08.01.2022, що є його правом.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його правильним. Загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду (з 08.01.2022 по 01.12.2022, 328 днів прострочення) склала 5116,80 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.
Складений позивачем розрахунок інфляційних втрат перевірений судом та визнається правильним. З відповідача на користь позивача судом стягується 47163,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по жовтень 2022 включно.
Доводи відповідача про те, що включення сум ПДВ до бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат суперечить правовій природі процентів та інфляційних як плати за користування чужими грошовими коштами суд визнав необґрунтованими, оскільки сума ПДВ є складовою купівельної ціни товару та входить до суми грошового зобов'язання, за прострочення виконання якого можливе нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється повністю.
6. Розподіл судових витрат
Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3631,21 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
На підтвердження стягнення суми 5000,00 грн. судових витрат позивачем подано копію договору копію договору про надання правової допомоги № 2021/04/07 від 14.04.2021, укладеного з Адвокатським об'єднанням “Роланд”, копію додаткової угоди № 7 від 01.12.2022 до договору № 2021/04/07 від 14.04.2021.
Відповідно до умов договору, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу у формах, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 3.1 договору встановлено, що винагорода (гонорар) Адвокатського об'єднання згідно з цим договором розраховується відповідно до погодинних ставок і вказується у Акті про надання правової допомоги. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об'єднання протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п. 3.3 договору). У пункті 3.4 договору встановлено, що за наслідками надання правової допомоги на умовах щомісячного абонентського обслуговування складається Акт, що підписується представниками кожної із сторін. В Акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість.
У додатковій угоді № 7 від 01.12.2022 сторони визначили, що Адвокатське об'єднання надає правову допомогу і здійснює захист інтересів клієнта у взаємовідносинах є ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» щодо виконання обома сторонами зобов'язань за договором поставки товару № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04 (22).06.2020, а також у Господарському суді Запорізької області. За надання правової допомоги відповідно до цієї додаткової угоди, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у сумі 5000,00 грн., ПДВ не передбачено, протягом 5 календарних днів на підставі рахунку Адвокатського об'єднання після відкриття провадження у справі. Факт надання правової допомоги оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг після надання послуг відповідного етапу.
Відповідно до Акту № 01 від 09.01.2023 про надання правової допомоги за договором № 2021/04/07 від 14.04.2021, Адвокатське об'єднання надано позивачу на підставі договору та додаткової угоди № 7 види правової допомоги (послуги), згідно переліку. Загальна вартість послуг з надання правової допомоги за цим актом складає 5000,00 грн., ПДВ не передбачено. Зазначено, що претензій та зауважень до наданих послуг клієнт не заявив.
Адвокатське об'єднання “Роланд” виставило позивачу рахунок на оплату № 45 від 07.12.2022 на суму 5000,00 грн., який був оплачений позивачем.
Відповідач у відзиві заперечив проти витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «МПСР», вважає їх завищеними, неспівмірними та необґрунтованими, непропорційними до предмета спору, виходячи з такого. Зазначені витрати не підтверджені належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України. Ціна позову не впливає на вирішення питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Справа, що розглядається, стосується лише позивача та відповідача та не викликає публічного інтересу, а результат її вирішення не може вплинути на репутацію сторін. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Суть спору, характер спірних правовідносин, кількість учасників та обсяг доказів спору не дозволяють визначити таку справу, як складну. Позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/234/22, в зв'язку з чим, нібито, предмет спору у праві № 908/2576/22 не підлягає доказуванню. Крім того, судом в ухвалі зазначено, що справа є малозначною, в зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Позивачем не додано доказів оплати наданих адвокатом послуг у розмірі 5000,00 грн.; відсутнє посилання на те, які саме послуги надавалися, їх вартість та витрачений адвокатом час. Вважає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки акти наданих послуг та рахунки не є належними доказами на підтвердження здійснення господарської операції.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Як зазначалося вище, позивачем подано акт № 01 від 09.01.2023 за договором від 14.04.2021 № 2021/04/07.
Проаналізувавши вказаний акт, суд зазначає, що акт містить детальний опис робіт (наданих послуг) та їх вартість, які відповідають фактичному об'єму послуг.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 5000 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу. Вказані витрати є справедливими та співмірними, відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МПСР” (просп. Героїв Сталінграда, буд. 154-А, кв. 43, м. Харків, 61096, код ЄДРПОУ 39643833) 189800 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 47163 (сорок сім тисяч сто шістдесят три) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 5116 (п'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 80 коп. 3% річних, 3631 (три тисячі шістсот тридцять одна) грн. 21 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 08 лютого 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко