майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"31" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1071/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТ-АЙРОН" (с.Іванівка Житомирського району Житомирської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ СТРОЙ" (м.Житомир)
про стягнення 410594,39грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕНТ-АЙРОН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ СТРОЙ" 410594,39грн заборгованості, з яких: 279319,91грн основного боргу; 47453,02грн пені; 8045,88грн 3% річних та 75775,58грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки №21117 від 03.12.2021 в частині оплати отриманого товару та виконаних робіт з монтажу обладнання.
Ухвалою суду від 13.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.01.2023.
Ухвалою суду від 09.01.2023 відкладено розгляд справи по суті на 31.01.2023.
26.01.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява, у якій зазначено, що при написанні позовної заяви допущено описку та неправильно зазначено дату договору поставки, на підставі якого виникли правовідносини сторін, а саме помилково вказано договір поставки від 29.11.2021, замість правильного - договір поставки від 03.12.2021 (а.с.49-51).
Представник позивача в судове засідання 31.01.2023 не з'явився. До суду подав заяву від 30.01.2023 про долучення до матеріалів справи додаткових документів та проведення судового засідання без участі представника позивача; заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання 31.01.2023 не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 16.01.2023 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233287524 (копія ухвали суду від 09.01.2023 у справі №906/1071/22), надіслане позивачу, станом на 31.01.2023 "не вручене під час доставки: інші причини".
У даному випадку суд приймає до уваги те, що неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу: вул.Героїв Крут, 64, кв.104, м.Житомир, 10024, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Дана адреса зазначена як місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Окрім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.
Слід врахувати, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов'язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.
Суд також звертає увагу, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд констатує, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,
За доводами позивача, 03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕНТ-АЙРОН" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ СТРОЙ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №21117 (а.с.9-11).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити промислові секційні ворота (далі за текстом обладнання, товар або продукція), провести монтаж зазначеного обладнання (надалі-роботи) на об'єкті покупця за адресою: м.Житомир, проїзд Складський, 20.
Пунктом 1.3 договору сторони обумовили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання в найменуванні, комплектації, кількості та ціні відповідно до додатку №1 (Технічне завдання-специфікація) та умов даного договору.
Згідно із п.п.2.1-2.2 договору загальна сума даного договору становить 649319,92грн з ПДВ. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:
- 454523,92грн з ПДВ - попередня оплата, що здійснюється покупцем не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з дати укладення даного договору та отримання рахунку на оплату;
- 194796,00грн з ПДВ - остаточний розрахунок за цим договором доплата обладнання та його монтаж в 3-денний термін з моменту підписання акту приймання-передачі.
Пунктом 3.4 сторони визначили, що обладнання переходить у власність покупця з моменту здійснення повної оплати відповідно до п.2.1 договору та підписання акту виконаних робіт.
03.12.2021 підписано додаток № 1 до договору №21117 від 03.12.2021 "Технічне завдання-Специфікація", згідно якого сторони узгодили ціну обладнання, його кількість, технічні характеристики та комплектацію (а.с. 12-14).
01.12.2022 відповідачем проведено часткову попередню оплату, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000126 від 26.11.2021, на суму 250000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №24859 (а.с.15-16).
19.01.2022 постачальником здійснено поставку продукції, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 19.01.2022 на загальну суму 542779,94грн, а також проведені роботи з монтування робіт, відповідно до підписаного сторонами акту №ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.01.2022 на суму 106539,97грн (а.с.20-21).
Отже, позивачем було виконано зобов'язання на загальну суму 649319,91грн.
Однак відповідач частково оплатив товар на суму 370000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-19).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар та виконані роботи у розмірі 279319,91грн.
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 410594,39грн, з яких: 279319,91грн основного боргу; 47453,02грн пені; 8045,88грн 3% річних та 75775,58грн інфляційних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №21117 від 03.12.2021, а саме,: зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
За положеннями частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для даного виду договорів не вимагається (частина 2 вказаної статті).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (частина перша статті 208 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частинами 1 та 2 статті 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи 29.11.2021 ТОВ "БЕНТ-АЙРОН" виставлено ТОВ "УЮТ-СТРОЙ" рахунок фактуру №СФ-0000126 на загальну суму 649319,92грн.
За змістом рахунку №СФ-0000126 від 29.11.2021 він містить наступну пропозицію постачальника покупцю:
- придбати товар - ворота секційні підйомні PROTREND в кількості 7шт. на суму 385408,31грн без ПДВ, комплекти для автоматизації в кількості 7шт. загальною вартістю 66908,31грн без ПДВ;
- здійснити монтування воріт у кількості 7шт. на суму 88783,31грн без ПДВ
Тобто цей рахунок є офертою укласти угоду (договір) купівлі-продажу вказаного в ньому товару а також виконати певні роботи.
Відповідач 01.12.2021 частково оплатив саме цей рахунок на суму 250000,00грн, в призначенні платежу зазначивши: "аванс згідно рах.№СФ-0000126 від 26.11.2021" (а.с.16), отже, ТОВ "УЮТ-СТРОЙ" прийняло пропозицію ТОВ "БЕНТ-АЙРОН" придбати вказаний у рахунку товар та оплатити виконані роботи.
19.01.2022 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 542779,94грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 19.01.2022, довіреністю №1 від 19.01.2022, виданою Дрогорубу Олегу Петровичу на отримання від ТОВ "БЕНТ-АЙРОН" товарно-матеріальних цінностей з а р а х у н к о м - ф а к т у р о ю №СФ-0000126 від 26.11.2021 (а.с.20,22). Здійснюючи часткові оплати за продукцію відповідач у платіжних документах вказував: "оплата з г і д н о р а х у н к у від 26.11.2021 №СФ-0000126 " (а.с.17-19).
Крім того, виконавцем виконано, а замовником прийнято роботи ( п о р а х у н к у №СФ-0000126 від 26.11.2021) з монтування воріт 7шт., загальною вартістю 106539,97грн, про що свідчить підписаний між сторонами та скріплений печатками товариств акт №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.01.2022 (а.с.21).
Таким чином, з долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку (рахунок-фактура №СФ-0000126 від 26.11.2021, видаткова накладна №РН-0000004 від 19.01.2022, акт №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт від 19.01.2022 ) не вбачається, що поставка товару та виконання робіт з монтажу обладнання здійснювалось на виконання умов договору поставки №21117 від 03.12.2021.
З огляду на встановлені судом обставини, а також беручи до уваги, що виставлений рахунок №СФ-0000126 від 26.11.2021 та авансовий платіж від 01.12.2021 були здійснені до укладення договору №21117 від 03.12.2022, на який посилається позивач, суд дійшов висновку, що поставка позивачем обладнання та виконання робіт з монтажу воріт відбулась не на виконання умов договору поставки, а на підставі видаткової накладної № №РН-0000004 від 19.01.2022 та акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) як окремих правочинів.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини з купівлі-продажу товару та виконання робіт, які за правовою природою мають різні особливості, правову природу та регулюються різними нормами чинного законодавства.
Так, згідно видаткової накладної №РН-0000004 від 19.01.2022 між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що регулюються положеннями щодо поставки та про купівлю-продаж.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК) виникає з моменту його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, у 19.01.2022 продавцем було передано, а покупцем отримано товар згідно з видатковою накладною на загальну суму 542779,94грн, а тому у відповідача виник обов'язок щодо його оплати, а в позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 20.01.2022.
Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково на суму 370000,00грн, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за переданий товар на підставі видаткової накладної №РН-0000004 від 19.01.2022 у розмірі 172779,94грн.
Докази остаточного розрахунку відповідача за поставлений товар у сумі 172779,94грн (542779,94грн-370000,00грн) в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, правовідносини, які виникли між сторонами в частині виконання робіт з монтування воріт на підставі акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.01.2022 на суму 106539,97грн є правовідносинами підряду.
Відповідності до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 ЦК України).
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Враховуючи, що в акті №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.01.2022 на суму 106539,97грн не врегульовано питання щодо строків виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача по оплаті виник у відповідача з дня звернення до суду, оскільки, як убачається з положень ст.222 ГК України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов'язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду, оскільки вибір способу правового захисту є правом, а не обов'язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статями 525-526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 279319,91грн основної заборгованості, яка складається з вартості неоплаченого товару на суму 172779,94грн та 106539,97грн виконаних робіт обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків у розмірі 47453,02грн, яка нарахована на підставі п.4.3 договору за період з 03.12.2021 по 30.08.2022.
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, як встановлено судом в мотивувальній частині цього рішення, правовідносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки №21117 від 03.12.2021, а згідно видаткової накладної №№РН-0000004 від 19.01.2022 та акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) як окремих правочинів, які не містять положень щодо можливості нарахування пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань в частині оплати товару та виконаних робіт.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 47453,02грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків за поставлену продукцію, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 8045,88грн 3% річних та 75775,58грн інфляційних за період прострочення зобов'язання з 03.12.2021 по 30.08.2022 (а.с.7-9).
Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75775,58грн інфляційних втрат та 8045,88грн 3% річних за період з 03.12.2021 по 30.08.2022, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку, оскільки як вже було зазначено вище, строк по оплаті переданого у власність покупцю товару настав 20.01.2022, натомість сторонами не визначено чіткого строку виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт. В матеріалах справи міститься вимога №001 від 26.05.2022 про сплату заборгованості (а.с.23-25), однак належних доказів направлення на адресу відповідача вказаної претензії про погашення боргу позивач не надав, а тому обов'язок по оплаті вартості виконаних робіт виник у відповідача з моменту звернення позивачем до суду.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних, відповідно до якого правомірним та обґрунтованим є стягнення 5366,30грн 3% річних та 52697,52грн інфляційних, які нараховані за період з 20.01.2022 по 30.08.2022 на суму 292779,94грн (невиконане зобов'язання з оплати товару). У задоволенні позову в частині стягнення 2679,58грн 3% та 19176,15грн інфляційних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Згідно із ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 337383,73грн, з яких: 279319,00грн основного боргу, 5366,30грн 3% річних та 52697,52грн інфляційних.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 47453,02грн пені, 2679,58грн 3% річних та 19176,15грн інфляційних.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов ТОВ "БЕНТ-АЙРОН" до ТОВ "УЮТ-СТРОЙ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-СТРОЙ" (вул.Героїв Крут, 64, кв.104, м.Житомир, 10024, код ЄДРПОУ 38191007)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТ-АЙРОН" (пров.Шкільний, 5, с.Іванівка, Житомирський район, Житомирська область, 12415, код ЄДРПОУ 40630199):
- 279319,00грн основного боргу;
- 5366,30грн 3% річних;
- 52697,52грн інфляційних;
- 5060,76грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 47453,02грн пені, 2679,58грн 3% річних та 19176,15грн інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу;
2,3- сторонам (рек)