61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.10.2022р. Справа №905/2263/21
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Південне шосе, 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129)
про стягнення 82315,56 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про стягнення додаткових зборів і плати в сумі 82315,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018р. та договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017р. За твердженням заявника позову, в порушення строків встановлених у вказаних договорах, відповідач вивіз вагони зі станції Маріуполь-сортувальний пізніше обумовленого часу, що зумовило нарахування позивачем додаткової плати за користування вагонами.
Ухвалою суду від 14.12.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2263/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ухвалою від 20.10.2022р. змінено місто реєстрації Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з м.Маріуполь на м.Запоріжжя. Вирішено врахувати зміну місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при розгляді справи.
Відповідач у відзиві №09/178 від 29.12.2021р. проти позову заперечив та наголошував на наступному:
- до складу потягу входило 11 вагонів, які прибули за досильними накладними. Тому, згідно з п.35 розділу 8 ППВ для підтвердження факту прибуття вантажу знадобився додатковий час для оформлення належної документації;
- 12.01.2021р. на під'їзну колію комбінату прибуло 830 вагонів, що перевищило середньодобове прибуття вагонів на під'їзну колію на 20,5%;
- зважаючи на те, що станція Маріуполь-Сортувальний - це станція призначення і вивантаження вантажу здійснюється засобами одержувача - обчислювати збір за зберігання потрібно з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження, а не з моменту затримки. Правилами передбачено безкоштовне зберігання вантажу протягом доби. Отже, період затримки вагонів з вини вантажовласника може настати тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажів, в цьому випадку з 00 годин 14.01.2021р.
За розрахунком відповідача, плата за користування 52 вагонами за 24 години складає 2754,07 грн, збір за зберігання - 25887,69 грн.
Відповідь на відзив від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не надходила.
Від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.07.2022р. про відкладення розгляду справи до закінчення строку, на який було введено воєнний стан. В обґрунтування цього клопотання представник Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» посилався на те, що документи, необхідні для підтвердження позиції відповідача знаходяться за місцезнаходженням підприємства, доступ до якого на даний час неможливий, оскільки м.Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації. У клопотанні також зазначено про втрату доступу до інформації, яка зберігалась в електронному вигляді.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне:
Згідно з ч.1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.80 вказаного кодексу відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як встановлено, відповідач ще до введення на території України воєнного стану та до початку військової агресії російської федерації проти України скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та доказів у справі. 30-денний строк на вчинення процесуальних дій у цій справі сплив 13.01.2022р. Про бажання надати додаткові докази відповідачем в заяві по суті справи не зазначалось, а тому посилання відповідача на відсутність у нього можливості скористатись своїм правом щодо надання заперечень та доказів у справі є необґрунтованим.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення строку, на який було введено воєнний стан.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 14.12.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
У зв'язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
28.02.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця») (залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) був укладений договір №1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії «Донецька залізниця» (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.).
Факт перебування позивача і відповідача у договірних відносинах згідно із вказаним правочином на момент виникнення спірних правовідносин сторонами не заперечується.
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Додатковою угодою від 17.07.2018р. п.5 договору доповнено наступним:
«Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15».
Також, п.6 був викладений у новій редакції, абз.2 якого визначено так: «Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій».
Відповідно до п.10 договору на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 36,0 годин.
Згідно з п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (підп.«б»);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (підп.«в»).
Збори і плати вносяться залізниці згідно з чинним законодавством.
За змістом п.15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018р.), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої системи УЗ.
У п.3 договору №1/28 від 28.02.2017р. зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний залізниці та Рудна власника колії.
Також, 14.02.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця») (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) був укладений договір надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого згідно з п.1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Замовник зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6, 2.1.7 договору).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2, 2.3.5 договору).
Відповідно до п.3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п.4.1 договору).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1 договору).
За правилами п.12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018р. по 31.12.2018р. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
12.01.2021р. о 09:05 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №3311. У складі потягу знаходилось 55 вагонів, з яких: 14 вагонів «вапняк», 9 порожніх власних вагонів, 31 платформа з контейнерами, 1 вагон «цегла».
Факт подачі спірних 55 вагонів потягу №3311 на станцію Маріуполь-Сортувальний 12.01.2021р. о 09:05 год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'яткою №110 про подавання вагонів. Згідно з пам'яткою передача 55 вагонів при поданні відбулась 12.01.2021р. об 11:53 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 23:30 год. 14.01.2021р., про що позивачем 15.01.2021р. у присутності комерційних агентів Примак О.А. та Єреміна Т.Г. був складений акт загальної форми №6-40.
За змістом п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно з актом про затримку вагонів №1-06, приймально-здавальні операції 54 вагонів були здійснені у період з 09:05 год. до 11:53 год., а 1 вагона у період з 09:05 год. до 12:05 год. 12.01.2021р., то відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 15:53 год. та 16:05 год. 12.01.2021р. відповідно.
Таким чином, загальний час простою 54 вагонів склав 55:37 год., 1 вагона - 55:25 год., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-06 від 14.01.2021р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженнями такого змісту «Вини одержувача в зазначених обставинах немає».
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Мінтрансу України, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування 52 власними вагонами та внесена до відомостей плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №16019023 у розмірі 30040,40 грн без ПДВ (36048,48 грн з ПДВ).
З посиланням на п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Мінтрансу України, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був також нарахований збір за зберігання вантажу у 55 вагонах в сумі 38234,90 грн без ПДВ (45881,88 грн з ПДВ), збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях власних вагонів в сумі 321 грн без ПДВ (385,20 грн з ПДВ).
Відомість плати за користування вагонами №16019023 та накопичувальна картка №16010049 були пред'явлені Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» для підписання і оплати.
Представник відповідача відомість та накопичувальну картку підписав із зауваженнями, зазначивши, що нараховані суми відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку, причини відхилення не зазначено.
З огляду на наведене, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до суду із розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
За змістом ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст.908 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч.5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, п.8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою №457 від 06.04.1998р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерством транспорту України, п.п.3, 4 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Отже, час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
При цьому, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.п.6, 8, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерством транспорту України).
Як було встановлено вище, 12.01.2021р. о 09:05 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №3311. У складі потягу знаходилось 55 вагонів.
Факт подачі спірних 55 вагонів потягу №3311 на станцію Маріуполь-Сортувальний 12.01.2021р. о 09:05 год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'яткою №110 про подавання вагонів. Згідно з пам'яткою передача 55 вагонів при поданні відбулась 12.01.2021р. об 11:53 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
За приписами п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно з актом про затримку вагонів №1-06, приймально-здавальні операції 54 вагонів були здійснені у період з 09:05 год. до 11:53 год., а 1 вагона у період з 09:05 год. до 12:05 год. 12.01.2021р., то відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 15:53 год. та 16:05 год. 12.01.2021р. відповідно.
Таким чином, загальний час простою 54 вагонів склав 55:37 год., 1 вагона - 55:25 год., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-06 від 14.01.2021р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженнями такого змісту «Вини одержувача в зазначених обставинах немає».
Перевіривши визначені позивачем вихідні дані, судом встановлено, що залізницею в акті загальної форми №6-40 вірно визначений загальний час простою, із врахуванням п.6 договору, за яким вагони, що здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Мінтрансу України, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування 52 власними вагонами та внесена до відомостей плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №16019023 у розмірі 30040,40 грн без ПДВ (36048,48 грн з ПДВ).
При цьому, судом встановлено, що 52 власних вагона, за які нарахована плата за користування, входили до складу 55 вагонів, приймально-передавальні операції щодо яких були здійснені у період з 09:05 год. до 11:53 год. 12.01.2021р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд виходить з тих обставин, що плата за користування вагонами нараховується згідно з п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», п.1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р.
Відповідно до Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 55:37 год. на коліях залізниці враховується загальна сума ставки за 45 годин - 206,20 гривень, та понад 45 год - 16 грн за кожну годину за 1 вагон.
Розрахунок плати за 52 вагона складає:
(56 год. - 45 год.) * 16 грн) + 206,20 грн = 382,20; 382,20 * 3,023 = 1155,3906 грн; 1155,3906 грн - 50% = 577,70 грн; 577,70 грн * 52 вагона = 30040,40 грн; 30040,40 грн + 20% ПДВ = 36048,48 грн.
Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 р.6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від перевізника.
Так, згідно зі ст.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №13 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами, у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В спірному випадку вагони знаходились на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017р. мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами відхиляється, оскільки є безпідставним, необґрунтованим та такими, що недоведені належним чином.
Крім того, укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст.Маріуполь-Сортувальний у розмірі 689 одиниць суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.
Таким чином, відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності у додатковому часі для оформлення належної документації для підтвердження факту прибуття вантажу у зв'язку з тим, що 11 вагонів прибули за досильними накладними.
Як вказувалось, згідно з п.6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.), вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідачем не доведено, що погодженого сторонами часу не вистачило для оформлення документації пов'язаної з прибуттям 11 вагонів за досильними накладними. Крім того, до суду не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про наявність об'єктивних підстав, які зумовлювали надання відповідачу додаткового часу для оформлення відповідної документації у зв'язку з прибуттям вагонів за цими накладними.
В силу норм ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як визначено у п.2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» р. III «Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів» Тарифного керівництва №1, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
З посиланням на п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Мінтрансу України, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був також нарахований збір за зберігання вантажу у 55 вагонах в сумі 38234,90 грн без ПДВ (45881,88 грн з ПДВ), збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях власних вагонів в сумі 321 грн без ПДВ (385,20 грн з ПДВ).
Нарахована сума внесена до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №14080843.
Розрахунок збору за зберігання вантажу: 1581 тн (загальна вага нетто 55 вагонів) * 4 грн (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) * 3,023 (коеф.) * 2 (кількість днів зберігання) = 38234,90 грн + 20% ПДВ = 45881,88 грн.
Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях на коліях станції: 5,9 (розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях) * 3,023 (коеф.) * 2 (кількість днів зберігання) * 9 вагонів = 321,04 грн + 20% ПДВ = 385,25 грн.
Отже, розрахунок збору за зберігання вантажу є арифметично вірним, тоді як при розрахунку збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу позивач припустився помилки та заявив до стягнення меншу суму, яка і враховується судом з огляду на те, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плати в розмірі 82315,56 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Південне шосе, 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 36048,48 грн - плати за користування вагонами, 45881,88 грн - збору за зберігання вантажу, 385,20 грн - збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 21.10.2022р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця