Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2128/20
Провадження № 2/945/127/23
(заочне)
31 січня 2023 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувач функції органу опіки та піклування, Орган опіки та піклування Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
21 грудня 2020 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувач функції органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2018 року. У шлюбі з відповідачем у сторін народилися сини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем ОСОБА_3 та знаходяться на її утриманні. Позивач вказувала у позові на те, що з моменту розлучення з відповідачем, останній не бачив синів. Також позивач ОСОБА_3 у позові зазначала, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей, при цьому, відповідач не виконує рішення суду про стягнення аліментів і не надає їй матеріальної допомоги на утримання їхніх синів, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, не спілкується з дітьми. У зв'язку з викладеним вище, позивач ОСОБА_3 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2020 року справу розподілено головуючому судді ОСОБА_6 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2021 року у вказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у приміщенні суду.
Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_6 .
Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області Малишевої В.Д. від 03 червня 2021 року, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_6 у відставку, відповідно до засідання Вищої ради правосуддя № 40 від 01 червня 2021 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 945/2128/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2021 року вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Шароновій Н.О.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2021 року цивільну справу № 945/2128/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувач функції органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, головуючим суддею Шароновою Н.О., прийнято до свого провадження. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.
05 липня 2021 року від позивача та представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради, виконувача функції органу опіки та піклування надійшло рішення виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 17 червня 2021 року № 67 про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав і Додаток до рішення виконавчого комітету від 17 червня 2021 року № 67 - Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_9 - представника позивача ОСОБА_3 про залучення до участі у справі Органу опіки та піклування. До участі у справі залучено Орган опіки та піклування Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2020 року підготовче провадження у цивільній справі № 945/2128/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувач функції органу опіки та піклування, Орган опіки та піклування Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, закрито. Постановлено призначити справу до судового розгляду по суті.
30 листопада 2021 року від позивача ОСОБА_1 на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла заява, з якою слідує, що 21 липня 2021 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_10 і після державної реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_11 на прізвище чоловіка - ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому 07 лютого 2022 року її представник ОСОБА_9 подав на адресу суду заяву, в якій підтримав позов та просив задовольнити його у повному обсязі; розгляд справи просив проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин; відзив не подав.
Представник Органу опіки та піклування Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з'явився, при цьому 30 січня 2023 року подав на адресу суду клопотання, у якому підтримав позовну заяву позивача ОСОБА_1 , а також просив проводити розгляд спраив за його відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувача функції органу опіки та піклування у судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , яка 21 липня 2021 року змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , укладаючи шлюб із ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який 07 листопада 2018 року було розірвано рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області (а. с. 13).
У шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_7 і ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_8 .
ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження: серії НОМЕР_2 ; серії НОМЕР_3 (а. с. 9, 10).
Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 56835128 з примусового виконання виконавчого документа по справі 480/328/18, виданого 20 липня 2018 року Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу), починаючи з 05 березня 2018 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, у відповідача ОСОБА_2 станом на 01 грудна 2020 року існувала заборгованість зі сплати аліментів з 05 березня 2018 року у розмірі 84318 грн. 87 коп. (а. с. 18).
Відповідно до довідки Шуринського закладу загальної середньої освіти I - III ступенів сектору освіти Миколаївської райдержадміністрації від 11 грудня 2020 року "Про участь батьків учня 1 класу ОСОБА_8 у шкільному житті дитини" учень регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини, ОСОБА_3 , спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько, ОСОБА_2 , на жаль, контакту з школою, де вчиться дитина, не підтримує, не цікавиться навчанням ОСОБА_5 , з вчителями та класним керівником не спілкується. ОСОБА_5 до школи приводить та забирає мати (а. с. 19).
Згідно з довідкою Шуринського закладу загальної середньої освіти I - III ступенів сектору освіти Миколаївської райдержадміністрації від 11 грудня 2020 року "Про участь батьків учня 9 класу ОСОБА_8 у шкільному житті дитини" учень регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини, ОСОБА_3 , спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько, ОСОБА_2 , на жаль, контакту з школою, де вчиться дитина, не підтримує, не цікавиться навчанням ОСОБА_4 , з вчителями та класним керівником не спілкується (а. с. 20).
Відповідно до висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 60).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 за № 789-XII) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Аналогічна норма закріплена у статті 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 вказаної статті СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з положеннями ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
У пунктах 15, 16, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не виконує батьківських обов'язків по відношенню до них, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, дітей не відвідує, маючи можливість проводити час з синами не використовує такої можливості, виховним процесом не цікавиться, предметами першої необхідності та одягом не забезпечує, своєю поведінкою демонструє незацікавленість у возз'єднанні сім'ї, тому суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дітей, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., сплачений позивачем за квитанцією № 59-225К від 21 грудня 2020 року.
Крім цього, суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, виконувач функції органу опіки та піклування, Орган опіки та піклування Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ош (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; паспорт серії НОМЕР_5 ), батьківських прав відносно його синів: неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясна Поляна, Миколаївського району Миколаївської області; малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ясна Поляна, Миколаївського району Миколаївської області.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ош (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; паспорт серії НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Зелений Яр, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., сплачений позивачем за квитанцією № 59-225 К від 21 грудня 2020 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова