Справа №487/674/23
Провадження №1-кс/487/383/23
07.02.2023 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення СВ МРУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152030000224 за ч. 3 ст. 201-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,-
06.02.2023 начальник відділення СВ МРУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_4 , за погодженням прокурора Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_8 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 529600 грн.
Підставою для внесення клопотання стало обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України. Також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: впливати на свідків шляхом погроз та підкупу, з метою уникнення покарання за вчинення тяжкого злочину; переховуватися від органу досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється .
В судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просили про задоволення клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 від надання пояснень стосовно пред'явленої підозри відмовився. Заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили в його задоволенні відмовити. Зазначали, що підозра є необґрунтованою, надані стороною обвинувачення докази не свідчать про наявність в діях ОСОБА_5 ознак інкримінованого кримінального правопорушення . Також, прокурором не обґрунтовані заявлені ризики, яким можливо запобігти більш м'яким запобіжним заходам ніж тримання під вартою. Просили врахувати, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, працевлаштований, раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні дітей, непрацездатних батьків.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадженні СВ Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження кримінального провадження № 12023152030000224 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України
Досудовим розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_5 , 31.01.2023 намагався здійснити продаж транспортного засобу марки Toyota модель Hilux, 2011 р.в. на іноземній реєстрації, д.н.з. - НОМЕР_1 , вказаний номер кузову НОМЕР_2 , вартість 11 тисяч доларів США, який відповідно до митної декларації був ввезений на територію як гуманітарна допомога, з метою ухилення від сплати митних платежів та подальшого отримання прибутку, чим завдано збитків державі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (надалі Закону) - гуманітарна допомога це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
Не відносяться до гуманітарної допомоги підакцизні товари, крім: транспортних засобів, що надходять у період проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях для отримання і використання Збройними Силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (пункт 2 частини 2 статті 3 Закону).
24.02.2022 указом президента Володимира Зеленського №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. В подальшому, Указом Президента України №757 від листопада 2023 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 19 лютого 2023 року.
Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою 19.06.2022 о 10:57 громадянин України ОСОБА_9 здійснив перетин державного кордону України без сплати мит за розмитнення транспортного засобу, через пункт пропуску UA209100 «Угринів-Долгобичув» (зона діяльності митного поста «Угринів» Львівської митниці) на кордоні з Республікою Польща та ввіз на територію України транспортний засіб марки Toyota модель Hilux, 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , (країна реєстрації Чехія), як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_3 , місце АДРЕСА_1 .
В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вказаний транспортний засіб потрапив у користування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який усвідомлював, що вказаний транспортний засіб являється гуманітарною допомогою, після чого у останнього, на думку органу досудового слідства виник злочинний корисливий умисел, направлений на отримання прибутку шляхом продажу товарів гуманітарної допомоги, а саме транспортного засобу марки Toyota модель Hilux, 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , (країна реєстрації Чехія).
30.01.2023 ОСОБА_5 реалізуючи свій корисливий умисел направлений на незаконне використання - продаж, з метою отримання прибутку, товарів (предметів) гуманітарної допомоги, а саме транспортного засобу марки Toyota модель Hilux, 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , під час дії воєнного стану, розмістив оголошення про продаж вищевказаного транспортного засобу на загальнодоступному сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 (електронний режим доступу https://auto.ria.com/uk/).
В подальшому, ОСОБА_10 підшукуючи транспортний засіб для особистого користування побачив на ІНФОРМАЦІЯ_3 (електронний режим доступу https://auto.ria.com/uk/) зазначене оголошення та вказаний транспортний засіб його зацікавив і ОСОБА_10 , домовився про зустріч з особою, яка розмістила вказане оголошення з метою огляду автомобілю.
02.02.2023 близько о 17:00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи на території центру з обслуговування транспортних засобів, який розташований за адресою: Миколаївська область м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 99 зустрівся з ОСОБА_5 , з метою проведення огляду транспортного засобу марки Toyota модель Hilux, 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 (країна реєстрації Чехія), номер кузову НОМЕР_2 .
Після огляду транспортного засобу ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_10 , що у разі виявлення бажання придбати вищевказаний транспортний засіб необхідно залишити завдаток, на що ОСОБА_10 погодився та передав ОСОБА_5 завдаток у розмірі 100 доларів США що еквівалентно 3 656, 86 гривень за офіційним курсом НБУ.
В подальшому, 04.02.2023 ОСОБА_5 на паркувальному майданчику напроти супермаркету «ВЕЛМАРТ» за адресою: Миколаївська область м. Миколаїв, пр. Миру 1/1, на думку органу досудового слідства, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання прибутку, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, достеменно розуміючи, що вищевказаний транспортний засіб ввезений на територію України як гуманітарна допомога, цільового надходження для потреб військової частини НОМЕР_3 , продав ОСОБА_10 транспортній засіб марки Toyota модель Hilux, 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 (країна реєстрації Чехія), номер кузову НОМЕР_2 ринковою вартістю 698 090 гривень, за грошові кошти в розмірі 11000 доларів США, тим самим отримав прибуток від продажу товарів гуманітарної допомоги.
04.02.2023 слідчим слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, капітаном поліції ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України затримано особу, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_5 .
05.02.2023 прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_12 за дорученням керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_13 , повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_5 органом досудового слідства підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 року №5-328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання та дослідженими в судовому засіданні, а саме: - Витягом з ЄРДР за № 12023152030000224 від 01.02.2023року; Рапортом СБУ у Миколаївській області від 02.02.2023 з додатками у вигляді копій документів; Заява про вчинене кримінальне правопорушення(або таке, що готується) ОСОБА_10 від 01.02.2023 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.02.2023 року; Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 04.02.2023 року; Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.02.2023 року; Протоколом обшуку транспортного засобу від 04.02.2023 року; Протоколом огляду інтернет сторінки 02.02.2023 року; Висновком експерта проведеної товарознавчої експертизи від 04.02.2023 року.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри з посиланням на недопустимість доказів, якими прокурор обґрунтував клопотання, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» перед бачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне.
Так ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину в період воєнного стану, за яке відповідно до ст. 12 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до семи років, у зв'язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із метою власного незаконного збагачення, тому є підстави вважати, що останній може впливати на покази сторонніх осіб, свідка ОСОБА_10 , з якими він особисто спілкувався, так як на даний час не встановлено та не допитано особу, яка здійснила перевезення через митний кордон України транспортного засобу, який є предметом злочину, тож свідомо може впливати на свідків, очевидців, перебуваючи на волі, вживати заходи впливу шляхом погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь, що призведе до плутанини. Крім того ОСОБА_5 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а тому є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вище вказані ризики суд вважає цілком реальними, суттєвими та такими, яким не зможуть запобігти інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою, оскільки такі запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, не створять перешкод спілкування підозрюваного зі свідками, які б він не зміг подолати. Зокрема, вони не створять перешкод у спілкуванні з цими особами шляхом розмов за допомогою засобів мобільного зв'язку, Інтернету, тощо.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працевлаштований, позитивно характеризується, є депутатом, підозрюється органом досудового слідства у скоєнні тяжкого злочину в період воєнного стану.
Позиція захисників підозрюваного щодо наявності міцних соціальних зв'язків, постійного місця мешкання, позитивної характеристики, наявність на утриманні дружини, двох неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, з огляду на характер, вид, обставини та наслідки можливо вчиненого кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 хоча і зменшують ризик переховування від органів досудового слідства та суду, однак не спростовують та істотно не впливають на встановлені слідчим суддею ризики, та в даному випадку не є визначальними аргументами, які давали б можливість обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного та обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким чином відповідає практиці ЄСПЛ.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з-під варти.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
З урахуванням викладеного, при визначенні розміру застави, слідчий суддя, окрім вищевказаного, також враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , розмір можливих завданих збитків.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" до 04.04.2023 (включно) .
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400 (двісті шістдесят вісім чотириста ) гривень , яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Покласти на ОСОБА_5 у разі звільнення під заставу обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України :
- не відлучатися з Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст..194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_5 діє до 04.04.2023.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 08.02.2023 о 12.15 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1