ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1696/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства “Херсонобленерго”, м. Херсон - не з'явився;
від Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року, м. Одеса, суддя Д'яченко Т.Г., про відмову у розстроченні виконання судового рішення, повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2022 року
у справі №916/1696/22
за позовом Акціонерного товариства “Херсонобленерго”, м. Херсон
до відповідача Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв
про стягнення 2 178 713 грн. 68 коп., -
Історія справи, короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства “Херсонобленерго”, м. Херсон задоволено частково; стягнуто з Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон суму боргу у розмірі 2114364 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 1997489 грн. 70 коп. основного боргу, 6925 грн. 22 коп. пені за послуги з розподілу, 36443 грн. 85 коп. інфляційних втрат за послуги з розподілу реактиву, 7432 грн. 64 коп. 3% річних за послуги з розподілу, заборгованість за послуги з перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 64407 грн. 94 коп. основного боргу, 224 грн.72 коп. пені, інфляційні втрати у розмірі 1198 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 241 грн. 79 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі №916/1696/22 набрало законної сили 09.11.2022 року.
23.11.2022 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.
23.11.2022 року до Господарського суду Одеської області від Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 2-1139/22) у справі №916/1696/22, у якій відповідач просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі №916/1696/22 в сумі 2178713 грн. 68 коп. на одинадцять місяців за запропонованим заявником графіком.
Зокрема, вказана заява мотивована тим, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні та тяжким фінансовим становищем підприємства, відповідач позбавлений можливості своєчасно виконати рішення суду та змушений звернутися до суду з відповідною заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Також заявник вказав, що Миколаївське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», м. Миколаїв є об'єктом критичної інфраструктури Миколаївської громади , яке забезпечує фізичні та побутові потреби людей і без якого неможливе також існування та розвиток місцевої економіки.
Крім того, заявник звернув увагу суду першої інстанції на те, що в результаті військової агресії на території Миколаївської та Херсонської областях підприємство зазнало пошкоджень, що вплинуло на його фінансовий стан. При цьому, як зазначив заявник, однією з головних проблем для міста Миколаєва є та обставина, що єдине джерело водопостачання з річки Дніпро знаходиться на теперішній час на непідконтрольній території в Херсонській області, оскільки 12.04.2022 року в результаті обстрілів було пошкоджено обидві нитки водогону «Дніпро-Миколаїв» Д-400 мм, внаслідок чого з 13.04.2022 року підприємство припинило надавати послугу централізованого водопостачання в місті.
Разом з тим, заявник зазначив, що зменшення споживчої потужності, спричинене зупинкою промисловості під час війни та вимушеною міграцією населення з міста Миколаєва, яке опинилось на передовій позиції фронту, де відбувається запекле довготривале військове протистояння проти російського агресора спричинило відповідне зменшення доходів підприємства, при якому для сталого його функціонування щомісячно не вистачає близько 40,0 млн грн.
Також відповідач зазначив, що окрім пандемії, яка внесла вплив на фінансове становище підприємства, останнє також потерпає від несвоєчасної оплати іншими споживачами - бюджетними установами, організаціями та підприємствами за отримані послуги.
Так, після введення воєнного стану в Україні , Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" вживало усіх можливих заходів для забезпечення свого сталого функціювання, щоб усі споживачі міста Миколаєва отримували безперебійно послугу з централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, звернулось до міського голови з проханням про виділення додаткових коштів та отримувало допомогу від низки благодійних організацій. Однак, як вказав заявник, таких коштів виявилося недостатньо.
З огляду на наведене, заявник зауважив, що сьогочасне виконання рішення в повному обсязі в значній мірі ускладнює фінансовий стан підприємства та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, зумовить проведення процедури банкрутства, що в свою чергу, враховуючи важливе соціальне значення підприємства, є недопустимим. При цьому, розстрочення виконання рішення має для підприємства важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких підприємство зможе не лише функціонувати, а й забезпечити водопостачання та водовідведення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 року у справі №916/1696/22 заяву Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» від 23.11.2022 року (вх. № 2-1139/22) призначено до судового розгляду.
09.12.2022 року до Господарського суду Одеської області від позивача у справі надійшли письмові заперечення (вх.№28060/22), у яких Акціонерне товариство “Херсонобленерго”, м. Херсон заперечувало проти розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі № 916/1696/22.
Зокрема, у вказаному запереченні, позивач вказав, що військова агресія на території м. Херсона та Херсонської області значно зачепила фінансовий стан підприємства, зокрема, внаслідок повної окупації, що призвело фактично до неможливості його функціонування, здійснення господарської діяльності, формування та отримання первинних бухгалтерських документів.
Також позивач зазначив, що предметом судової справи, за якою рішення місцевого господарського суду набрало законної сили, було стягнення боргу, що виник у березні- квітні 2022 року, однак у добровільному порядку споживач майже протягом п'яти місяців не сплачував борг, внаслідок чого енергопостачальне підприємство було змушене звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення боргу.
Позивач вважає, що у даному випадку вина споживача за порушення ним своїх господарських зобов'язань доведена судовим рішенням, та через його дії у 2022 році Акціонерне товариство “Херсонобленерго”, м. Херсон не може отримати належні йому кошти за надані послуги, які має направити на фінансування відновлення електричних мереж.
Відтак, на переконання позивача, у даному разі відсутні підстави для задоволення вимог відповідача, викладених ним у заяві про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22 у задоволенні заяви Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв від 23.11.2022 року вх.№2-1139/22 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд, врахувавши, що на території Херсонської області відбуваються бойові дії, та частина області перебуває в окупації, що впливає на фінансовий стан позивача та відповідно він також несе наслідки за результатами відповідних подій, зазначив, що наведені відповідачем обставини в поданій заяві, по-перше, не доведені документально, а також не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних насідків у зв'язку з цим.
Також, мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки, а тому, з урахуванням інтересів всіх сторін у даній справі, підстави для задоволення заяви, у суду відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Миколаївське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», м.Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22, якою у задоволенні заяви Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв від 23.11.2022 року вх.№2-1139/22 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено скасувати та ухвалити нове рішення, яким подану заявником заяву задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначив, що на його адресу не надходило заперечення Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м. Херсон на заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі №916/1696/22, а тому, твердження про направлення заперечення на адресу відповідача є спірним.
Також, посилаючись в апеляційній скарзі на обставини, зазначені ним у заяві про розстрочення виконання судового рішення, скаржник зауважив, що поза увагою суду першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали залишилась та обставина, що в результаті обстрілів було пошкоджено обидві нитки водогону «Дніпро-Миколаїв» Д-400 мм, внаслідок чого з 13.04.2022 року підприємство припинило надавати послугу централізованого водопостачання в місті, що призвело до скрутного фінансового становища підприємства, яка і на даний час не відпала та в результаті чого підприємство продовжує нести значні збитки.
Відтак, на переконання скаржника, посилання в ухвалі суду першої інстанції на відсутність обґрунтувань та переконливих доказів суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на що, оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року потребує скасування.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року про відмову розстрочення виконання рішення у справі №916/1696/22, справу призначено до судового розгляду.
08.02.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №2020/22/Д1), у якому Акціонерне товариство "Херсонобленерго", м. Херсон просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві, позивач, посилаючись на обставини, зазначені ним у запереченні на клопотання про розстрочення виконання судового рішення, наголосив на тому, що на даний час для встановлення відповідачу розстрочки виконання судового рішення підстави відсутні.
Тим паче, на переконання позивача, відповідачем не надано обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження неможливості виконання ним судового рішення та подання останнім заяви про відстрочку спрямована на затягування виконання судового рішення.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку на офіційні електронні адреси сторін ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Крім того, до апеляційної скарги апелянтом було додано копії заяви про вчинення кримінального правопорушення, адресованої Головному управлінню національної поліції в Миколаївській області від 29.04.2022 року №329/21, відповідь Слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області на вказану вище заяву від 02.06.2022 року №1365/24/1/2022, акта обстеження водогону Дніпро-Миколаїв від 13.04.2022 року, складений комісією Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв. На підставі вказаних документів, скаржник, зокрема, обґрунтовував вимоги апеляційної скарги, проте, без відповідного клопотання про їх долучення в якості письмових доказів до матеріалів господарської справи.
З приводу вказаного, судова колегія зазначає, що у даному разі у суду відсутні підстави для прийняття зазначених вище письмових доказів з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, з огляду на те, що скаржником не наведено вичерпних підстав для прийняття додаткових доказів у справі на стадій апеляційного перегляду справи, обставин, які унеможливили надання таких доказів до суду першої інстанції, відповідачем не ставилося питання про долучення вказаних документів під час подання апеляційної скарги до апеляційного суду, судова колегія не приймає копії заяви про вчинення кримінального правопорушення, адресованої Головному управлінню національної поліції в Миколаївській області від 29.04.2022 року №329/21, відповідь Слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області на вказану вище заяву від 02.06.2022 року №1365/24/1/2022, акта обстеження водогону Дніпро-Миколаїв від 13.04.2022 року, складений комісією Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв в якості додаткових доказів у справі та повертає їх скаржнику.
Також, 07.02.2023 року від Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про відкликання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22 (вх. №275/23), у якій заявник просив суд апеляційної інстанції повернути апеляційну скаргу Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22 та вирішити питання про повернення заявнику сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2481 грн.
При цьому, мотивуючи вказану вище заяву, заявник послався на вимоги ст. 42, 258, 260, 266 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що на цей день всі його зобов'язання перед позивачем виконано у повному обсязі.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Так, колегією суддів встановлено, що у прохальній частині заяви заявник просить суд апеляційної інстанції повернути його апеляційну скаргу, при цьому назвавши вказану заяву, заявою про відкликання апеляційної скарги.
Тобто, у даному разі, заявник фактично керується нормою п. 2 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року про відмову розстрочення виконання рішення у справі №916/1696/22 та справу призначено до судового розгляду.
Тобто, процесуально, у даному випадку у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для повернення апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження, у зв'язку із відкликанням її скаржником, та, як наслідок вирішення питання щодо повернення сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.
Відтак, оскільки Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв після відкриття провадження апеляційним судом клопотання щодо відмови від апеляційної скарги не заявлялось та не вирішувалось в порядку ч. 4 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні клопотання скаржника про повернення апеляційної скарги та сплаченого ним судового збору належить відмовити.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м. Миколаїв не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року про відмову розстрочення виконання рішення у справі №916/1696/22 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства “Херсонобленерго”, м. Херсон задоволено частково; стягнуто з Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Херсонобленерго», м. Херсон суму боргу у розмірі 2114364 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 1997489 грн. 70 коп. основного боргу, 6925 грн. 22 коп. пені за послуги з розподілу, 36443 грн. 85 коп. інфляційних втрат за послуги з розподілу реактиву, 7432 грн. 64 коп. 3% річних за послуги з розподілу, заборгованість за послуги з перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 64407 грн. 94 коп. основного боргу, 224 грн.72 коп. пені, інфляційні втрати у розмірі 1198 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 241 грн. 79 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі №916/1696/22 набрало законної сили 09.11.2022 року.
23.11.2022 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.
23.11.2022 року до Господарського суду Одеської області від Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 2-1139/22) у справі №916/1696/22, у якій відповідач просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі №916/1696/22 в сумі 2178713 грн. 68 коп. на одинадцять місяців за запропонованим заявником графіком.
Зокрема, вказана заява мотивована наступним:
- у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні та тяжким фінансовим становищем підприємства, відповідач позбавлений можливості своєчасно виконати рішення суду та змушений звернутися до суду з відповідною заявою про розстрочення виконання рішення суду;
- Миколаївське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», м. Миколаїв є об'єктом критичної інфраструктури Миколаївської громади , яке забезпечує фізичні та побутові потреби людей і без якого неможливе також існування та розвиток місцевої економіки;
- в результаті військової агресії на території Миколаївської та Херсонської областях підприємство зазнало пошкоджень, що вплинуло на його фінансовий стан;
- однією з головних проблем для міста Миколаєва є та обставина, що єдине джерело водопостачання з річки Дніпро знаходиться на теперішній час на непідконтрольній території в Херсонській області, оскільки 12.04.2022 року в результаті обстрілів було пошкоджено обидві нитки водогону «Дніпро-Миколаїв» Д-400 мм, внаслідок чого з 13.04.2022 року підприємство припинило надавати послугу централізованого водопостачання в місті;
- зменшення споживчої потужності, спричинене зупинкою промисловості під час війни та вимушеною міграцією населення з міста Миколаєва, яке опинилось на передовій позиції фронту, де відбувається запекле довготривале військове протистояння проти російського агресора спричинило відповідне зменшення доходів підприємства, при якому для сталого його функціонування щомісячно не вистачає близько 40,0 млн грн;
- окрім пандемії, яка внесла вплив на фінансове становище підприємства, останнє також потерпає від несвоєчасної оплати іншими споживачами - бюджетними установами, організаціями та підприємствами за отримані послуги;
- після введення воєнного стану в Україні, Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" вживало усіх можливих заходів для забезпечення свого сталого функціювання, щоб усі споживачі міста Миколаєва отримували безперебійно послугу з централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, звернулось до міського голови з проханням про виділення додаткових коштів та отримувало допомогу від низки благодійних організацій. Однак, як вказав заявник, таких коштів виявилося недостатньо;
- сьогочасне виконання рішення в повному обсязі в значній мірі ускладнює фінансовий стан підприємства та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, зумовить проведення процедури банкрутства, що в свою чергу, враховуючи важливе соціальне значення підприємства, є недопустимим.
- розстрочення виконання рішення має для підприємства важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких підприємство зможе не лише функціонувати, а й забезпечити водопостачання та водовідведення.
На підтвердження наведених обставин, заявником до заяви про розстрочення виконання судового рішення суду першої інстанції надано Звіт про фінансовий стан підприємства за 2022 рік (Баланс), станом на 30.09.2022 року та Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року.
Не погодившись із заявою відповідача про розстрочення виконання судового рішення, 09.12.2022 року до Господарського суду Одеської області від позивача у справі надійшли письмові заперечення (вх.№28060/22), у яких Акціонерне товариство “Херсонобленерго”, м. Херсон заперечувало проти розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі № 916/1696/22.
Вказане заперечення ґрунтується на наступних обставинах:
- військова агресія на території м. Херсона та Херсонської області значно зачепила фінансовий стан підприємства, зокрема, внаслідок повної окупації, що призвело фактично до неможливості його функціонування, здійснення господарської діяльності, формування та отримання первинних бухгалтерських документів;
- предметом судової справи, за якою рішення місцевого господарського суду набрало законної сили було стягнення боргу, що виник у березні- квітні 2022 року, однак у добровільному порядку споживач майже протягом п'яти місяців не сплачував борг, внаслідок чого енергопостачальне підприємство було змушене звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення боргу;
- у даному випадку вина споживача за порушення ним своїх господарських зобов'язань доведена судовим рішенням, та через його дії у 2022 році Акціонерне товариство “Херсонобленерго”, м. Херсон не може отримати належні йому кошти за надані послуги, які має направити на фінансування відновлення електричних мереж.
- у даному разі відсутні підстави для задоволення вимог відповідача, викладених ним у заяві про розстрочення виконання судового рішення.
На підтвердження своєї правової позиції позивачем до заперечення було додано копії наступних документів:
- лист Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 07.10.2022 року №71/22/1/41-329;
- Витяг з Єдиного Реєстру досудових розслідувань від 29.06.2022 року;
- Повідомлення про вчинення протиправних дій відносно Акціонерного товариства «Херсонобленерго» від 15.04.2022 року №01-021710.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22 у задоволенні заяви Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв від 23.11.2022 року вх.№2-1139/22 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для розстрочення Миколаївському комунальному підприємству «Миколаївводоканал», м. Миколаїв виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 року у справі №916/1696/22.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції частково.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі “Фуклев проти України”, заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Також, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок.
За певних обставин, така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Згідно ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В силу ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Частинами 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.
Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Аналогічну правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумні строки відстрочення.
Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 року у справі №905/30/16, від 14.07.2020 року у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 року у справі №910/1820/19.
Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки, натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду щодо відмови відповідачу у розстроченні виконання рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем до заяви про розстрочення виконання судового рішення документи не підтверджують виключних обставин, за яких ускладнено або неможливо виконання рішення суду, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання такої відстрочки.
Більш того, враховуючи інтереси як відповідача, так і позивача у даній справі, дотримуючись балансу, судова колегія зазначає, що загальновідомі обставини збройної агресії проти України наклали значний відбиток не тільки на фінансове становище відповідача, а й позивача у справі.
Однак, відповідач, згідно поданого ним реєстру підприємств-контрагентів, які є боржниками перед водопостачальним, має можливість в будь-якому порядку частково відновити свій фінансовий стан та джерела погашення його заборгованості перед позивачем.
За вищезазначеного, враховуючи відсутність документального підтвердження вказаних заявником у заяві про розстрочення виконання судового рішення фактичних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для задоволення заяви Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв від 23.11.2022 року вх.№2-1139/22 про розстрочення виконання рішення суду.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, оскільки останні фактично зводяться до незгоди з прийнятим місцевим господарським судом судовим рішенням у даній справі.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в силу вимог процесуального закону, відповідач не позбавлений права на подання до суду першої інстанції відповідної заяви щодо відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у зв'язку із з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, з одночасним наданням суду всіх необхідних підтверджуючих відповідні обставини письмових доказів або укладення між сторонами мирової угоди з умовами розстрочення виконання рішення суду.
Разом з тим, у відповідності до вимог гл. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України у сторін є законодавчо визначене право на врегулювання даного спору за участю судді, укладення мирової угоди, в тому числі і на стадії виконавчого провадження.
Таким чином, з огляду на те, що питання розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 09.12.2022 року у справі №916/1696/22 не знайшли свого підтвердження, з огляду на що, апеляційна скарга Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв не потребує задоволення, а оскаржувана ухвала відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал», м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1696/22 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.12.2022 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1696/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош