ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/594/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
від Одеської міської ради - Танасійчук Г.М.
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022
по справі №916/594/21
за позовом Одеської міської ради
до відповідача Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про стягнення неустойки у сумі 3 219 906, 34 грн.
суддя суду першої інстанції - Гут С.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, просп. Шевченка, 29
повний текст рішення складено та підписано: 03.10.2022
09.03.2021 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеської міської ради (далі - ОМР, Позивач) до Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» (далі - ГО «ЦСІ «Надія», Відповідач), в якій просить:
- розірвати договір купівлі-продажу від 05.03.2018, укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Громадською організацією «Центр сприяння інвалідам «Надія» щодо нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.03.2018 за № 371;
- стягнути з Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» неустойку у розмірі 3219906,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОМР посилається на неналежне виконання ГО «ЦСІ «Надія» умов договору купівлі-продажу від 05.03.2018 в частині сплати вартості об'єкту купівлі-продажу у сумі 15287400,00 грн., що еквівалентно 576102,56 дол. США по курсу НБУ станом на 05.03.2018 та сплати штрафних санкцій, які виникли у зв'язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу від 05.03.2018.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, позов ОМР задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу від 05.03.2018, укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Громадською організацією «Центр сприяння інвалідам «Надія» щодо нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.03.2018 р. за № 371; стягнуто з Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» неустойки у розмірі 3219906,34 грн та 50658,60 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 зі справи № 916/594/21 в частині вирішення спору про стягнення 3219906,34 грн неустойки скасовано. Справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині стягнення 3219906,34 грн неустойки є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства, адже Господарський суд Одеської області та Південно-західний апеляційний господарський суд при вирішенні спору зосередилися виключно на питанні доведення позивачем (ОМР) суб'єктивної обставини, через яку останній не знав про порушення свого цивільного права (внутрішні організаційні відносини між ОМР та її Департаментом), залишивши поза увагою необхідність доведення ОМР (позивачем), яка є стороною за Договором факту неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факт необізнаності про таке порушення; судами не встановлено обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні питання про застосування позовної давності для звернення з вимогою про стягнення неустойки у судовому порядку, достеменно не з'ясували правової природи передбачених Договором нарахувань, які є предметом спору, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють питання позовної давності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про стягнення з Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» неустойки у сумі 3219906,34 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, судом встановлено сплив строку позовної давності та зазначено наступне:
- позовна давність для звернення ОМР з вимогою про стягнення неустойки за договором сплинула ще 05.04.2019;
- позов направлено до суду тільки 05.03.2021;
- заявлення відповідачем про застосування до позовної вимоги про стягнення неустойки наслідків спливу спеціальної позовної давності;
- наведені позивачем причини пропуску строку звернення з даною позовною вимогою не є поважними, адже відсутність належної взаємодії між органами місцевого самоврядування не може вважатись поважною причиною несвоєчасного звернення до суду одним з них;
- не доведення ОМР, як сторони за договором, факту неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факту необізнаності про таке порушення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/594/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу Одеської міської ради про стягнення з Громадської організації «Центр сприяння інвалідам «Надія» неустойки у розмірі 3 219 906,34 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Судом попередньої інстанції не досліджено належним чином причини пропуску Одеською міською радою строку позовної давності, не надано їм оцінки з урахуванням всіх обставин, які зазначались позивачем.
Скаржник зазначає, що Одеська міська рада як колегіальний орган своїми рішеннями лише затверджує продаж об'єктів комунальної власності, а вже Департамент комунальної власності Одеської міської ради відповідно до законодавства та Положення зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням відповідних рішень ради та за виконанням сторонами умов договорів купівлі-продажу, зокрема, за своєчасністю надходження коштів.
В даному випадку договір купівлі-продажу укладено Департаментом комунальної власності від імені Одеської міської ради та встановлено у розділі 2 Договору «Порядок розрахунків за придбаний об'єкт», що покупець має сплатити ціну продажу на рахунок саме Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Розрахунки за об'єкт купівлі-продажу проводяться безпосередньо між ГО «Центр сприяння інвалідам «Надія» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, який є окремою юридичною особою та наділений власними повноваженнями щодо здійснення таких дій.
Одеська міська рада як колегіальний орган безпосередньо не має доступу до рахунків Департаменту комунальної власності та не має можливості самостійно перевіряти надходження відповідних коштів. Такі повноваження має саме Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Про наявне порушення прав територіальної громади та необхідність вжиття відповідних заходів реагування стало відомо лише після отримання листа Департаменту комунальної власності від 11.11.2020 № 01-13/4561.
Тобто, Одеська міська рада без інформації від уповноваженого на здійснення контролю за надходженням коштів - Департаменту комунальної власності, та необхідних доказів не мала можливості встановити наявність порушення прав територіальної громади міста Одеси.
Скаржник також зазначає, що судом попередньої інстанції фактично встановлено, що механізм функціонування, розподіл повноважень Одеської міської ради та її зв'язок з виконавчими органами, які чітко врегульовані нормами, зокрема, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є так званою суб'єктивною обставиною. Вказане призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, яке порушує права територіальної громади м. Одеси як продавця за договором.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/594/21.
Призначено розгляд апеляційної скарги Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/594/21 на 20.12.2022 о 14:30 год.
15.11.2022 до суду апеляційної інстанції від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення.
20.12.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 20.12.2022.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/594/21 відбудеться 24.01.2023 о 14:30 год.
24.01.2023 судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 24.01.2023.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/594/21 відбудеться 07.02.2023 о 12:30 год.
У судовому засіданні 07.02.2023 представник Одеської міської ради підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Інші представники сторін у судове засідання 07.02.2023 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статей 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VІІ внесено зміни до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6014-VІ, доповнивши його нежилими приміщеннями 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, які підлягають викупу орендарем за грошові кошти (пункт 81).
05.03.2018 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (Продавець) від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Представник Продавця) та Громадською організацією «Центр сприяння інвалідам «Надія» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 93, що відображено у технічному паспорті (об'єкт купівлі-продажу).
Об'єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 15287400 (п'ятнадцяти мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 2547900 (дві мільйона п'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 93, що були виконані суб'єктом оціночної діяльності ТОВ “СІНЕГРІЯ ІНВЕСТ”, затвердженими наказом директора Департаменту від 05.03.2018 року № 114 (пункт 1.3 Договору).
Ціна продажу об'єкта, зазначеного у п.1.1 цього Договору, становить 15287400 (п'ятнадцяти мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 2547900 (дві мільйона п'ятсот сорок сім тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок (пункт 1.4 Договору).
Покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу об'єкта у розмірі 15287400,00 грн (валютний еквівалент 576102,56 дол. США за курсом, встановленим Національним банком України станом на 05.03.2018 р.), за рахунок власних коштів протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору (пункт 2.1 Договору).
Цей Договір є підставою для проведення розрахунків за об'єкти купівлі-продажу (пункт 2.3 Договору).
Передача об'єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупця здійснюється у триденний строк після сплати Покупцем в повному обсязі ціни продажу об'єкта купівлі-продажу та оформляється Договором про повний розрахунок за придбаний об'єкт купівлі-продажу та Актом приймання-передачі, який підписуються одночасно Сторонами за цим Договором (пункт 3.1 Договору).
Право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту державної реєстрації права власності на придбаний об'єкт. Державна реєстрація здійснюється уповноваженим органом в порядку, встановленому чинним законодавством, після повної сплати коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об'єкт” цього Договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим Договором, підписання Покупцем Договору про повний розрахунок за придбаний об'єкт купівлі-продажу та Акту приймання-передачі об'єкта, зазначеного у п.1.1 цього договору (пункт 3.2 останнього).
Покупець зобов'язаний у встановлений цим Договором термін сплатити ціну продажу об'єкта купівлі-продажу, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим Договором, підписати Договір про повний розрахунок за придбаний об'єкт купівлі-продажу та Акт приймання-передачі об'єкта, зазначеного у п.1.1. цього договору (пункт 5.4.1 останнього).
У разі несплати Покупцем коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об'єкт” цього Договору, в термін, визначений п.2.1. цього договору Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни продажу об'єкта купівлі-продажу, зазначеної у п.1.4. цього Договору. У разі несплати ціни продажу об'єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів даний Договір купівлі-продажу підлягає розірванню (пункт 6.1 Договору).
Представники Сторін свідчать та гарантують, що укладення цього договору відбувається у межах наданих повноважень, та вони (Представники Продавця та Покупця) діють в інтересах юридичних осіб, яких вони представляють, добросовісно і розумно та не перевищують своїх повноважень (пункт 8.6 Договору).
Цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню. Договір складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник Договору зберігається в матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса, а інші видаються Сторонам (пункт 8.7 Договору).
Договір підписано повноважними представниками, скріплено печатками контрагентів, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.03.2018 р. за № 371.
06.08.2020 Департаментом складено та надіслано ГО «ЦСІ «Надія» претензію № 01-13/2882, в якій вимагає від відповідача здійснити у місячний термін сплату ціни продажу за договором купівлі-проваджу від 05.03.2018 об'єкта продажу у розмірі 15287400,00 грн та неустойку в сумі 3057480,00 грн.
11.11.2020 ДКВ ОМР складено на ім'я директора юридичного департаменту ОМР лист № 01-13/4561 (відповідно до відтиску календарного штемпелю юридичного департаменту ОМР лист отримано 12.11.2020), в якому повідомляє, що ГО «ЦСІ «Надія» в порушення умов договору купівлі-продажу від 05.03.2018 не сплачено на рахунок департаменту ціну продажу об'єкта купівлі-продажу.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246863054 (станом на 04.03.2021), власником приміщень загальною площею 1790,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 93, є Територіальна громада м. Одеси в особі ОМР. При цьому зазначене приміщення знаходиться в оренді до 23.10.2049 у ГО «ЦСІ «Надія» на підставі договору оренди нежилих приміщень.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, відповідно до наступного.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору та стягнення з ГО «Центр сприяння інвалідам «Надія» на користь Ради 3 219 906,34 грн. неустойки, що складає 20% ціни продажу об'єкта купівлі-продажу.
При новому розгляді справи предметом розгляду є виключно вирішення спору про стягнення неустойки.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Як встановлено судовою колегією та підтверджено матеріалами справи в порушення приписів статей 525,526,610,629,655,692 ЦК України, частини 1 та 7 статті 193 та умов Договору ГО «ЦСІ «Надія» як Покупцем не перераховано ОМР як Продавцю визначену пунктами 1.3 та 1.4 ціну продажу об'єкта в сумі 15287400,00 грн. з ПДВ, не дивлячись на те, що виконання зобов'язання відповідно до домовленості, закріпленої в пункті 2.1 Договору, та згідно частини 1 статті 530 ЦК України мало бути здійснено протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору, тобто до 04.04.2018 включно.
Крім того, ГО «ЦСІ «Надія» як Покупцем не сплачено кошти згідно із договором купівлі-продажу від 05.03.2018 ані протягом 30 днів з дня укладення та його нотаріального посвідчення (05.03.2018), ані протягом наступних 30 днів. Тобто, відповідачем не було сплачено кошти за договором протягом 60 днів з дня укладення та нотаріального посвідчення договору, що згідно із приписами частини 5 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є підставною як для розірвання відповідного договору, так і стягнення на користь органу приватизації (ОМР) неустойки у розмірі 20% ціни продажу об'єкта приватизації.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 922/4400/17.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р. № 910/3692/18).
В свою чергу пунктом 6.1 Договору передбачено, що У разі несплати Покупцем коштів, передбачених розділом 2 «Порядок розрахунків за придбаний об'єкт» цього Договору, в термін, визначений п.2.1. цього договору Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни продажу об'єкта купівлі-продажу, зазначеної у п.1.4. цього Договору. У разі несплати ціни продажу об'єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів даний Договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
При цьому пункт 2.1 Договору встановлює, що Покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу об'єкта у розмірі 15287400,00 грн (валютний еквівалент 576102,56 дол. США за курсом, встановленим Національним банком України станом на 05.03.2018 р.), за рахунок власних коштів протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору
Водночас, ГО «ЦСІ «Надія» у процесі розгляду справи зверталась із заявою про застосування строку позовної давності до вимог ОМР про стягнення 3219906,34 грн. неустойки з підстав пропуску строку спеціальної позовної давності, встановленої до вимог про стягнення неустойки строком в один рік.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, на які посилається скаржник, а також у низці інших постанов Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 904/841/18, від 20.01.2020 у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення ЄСПЛ у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
З огляду на викладене, суд зобов'язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв'язку із її закінченням за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.
Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов'язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні чинники (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що початок перебігу позовної давності у даній справі для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки, передбаченої пунктом 6.1 договору, пов'язується з моментом коли Одеська міська рада (позивач у справі) довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (у даному випадку, про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого договором, зі сплати коштів - ціни продажу об'єкта нерухомого майна у термін 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору).
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Отже, законодавцем у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України установлена презумпція можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому позивач повинен довести відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України факт неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факт необізнаності про таке порушення (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 зі справи № 910/14469/18, від 19.05.2020 зі справи № 33/5009/8037/11, від 26.05.2021 зі справи № 520/5517/17, від 27.05.2021 зі справи № 914/1201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Разом з тим, закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Наведена Одеською міською радою причина, через яку остання не знала про порушення свого цивільного права (внутрішні організаційні відносини між міською радою та Департаментом цієї ж ради), є суб'єктивною обставиною, але міською радою (позивачем), яка є стороною за договором, не доведено факту неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факту необізнаності про таке порушення.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що:
- позовна давність для звернення ОМР з вимогою про стягнення неустойки за договором сплинула - 05.04.2019;
- позов направлено до суду - 05.03.2021;
- заявлення відповідачем про застосування до позовної вимоги про стягнення неустойки наслідків спливу спеціальної позовної давності;
- наведені позивачем причини пропуску строку звернення з даною позовною вимогою не є поважними, адже відсутність належної взаємодії між органами місцевого самоврядування не може вважатись поважною причиною несвоєчасного звернення до суду одним з них;
- не доведення ОМР, як сторони за договором, факту неможливості довідатися про порушення свого цивільного права та факту необізнаності про таке порушення.
Колегія суддів погоджується з висновком су дуду першої інстанції про те, що наведена Одеською міською радою, м. Одеса причина, через яку остання не знала про порушення свого цивільного права (внутрішні організаційні відносини між міською радою та департаментом цієї ж ради) не є поважною, в розумінні поважності пропуску строку на пред'явлення позову щодо стягнення розміру нарахованої неустойки, оскільки дійсно, у спірному договорі Департамент комунальної власності Одеської міської ради, укладаючи вказаний договір діяв від імені Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, тобто, фактично від імені позивача.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Відтак, з огляду на вказане, саме на Одеську міську раду під час виникнення правовідносин між сторонами щодо купівлі-продажу комунального майна було покладено додаткові зобов'язання по контролю за вчиненими від її імені діями та виконанням умов договору.
Отже, твердження скаржника про те, що Одеська міська рада без інформації від уповноваженого на здійснення контролю за надходженням коштів Департаменту комунальної власності, та необхідних доказів не мала можливості встановити наявність порушення прав територіальної громади міста Одеси, не приймається до уваги колегією суддів та відхиляється з підстав, викладених за текстом постанови суду апеляційної інстанції.
Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявності в Департаменту повноважень з контролю за виконанням Товариством зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 20 частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 27 Закону України № 2269-VІІІ органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об'єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.
Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення контролю за виконанням зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1349/32801 (чинного на час спливу позовної давності за вимогою про стягнення 3219906,34) контроль за виконанням умов договору здійснює орган приватизації, який уклав такий договір. Функції контролю можуть бути передані іншому органу приватизації на підставі укладення тристороннього договору між органом приватизації, який уклав договір купівлі-продажу, органом приватизації, який здійснюватиме контроль у подальшому, та власником об'єкта приватизації.
Натомість судовою колегією достовірно встановлено та скаржником не спростовується той факт, що стороною за договором (Продавцем) є саме Одеська міськрада, а не Департамент як орган приватизації, що уклав договір купівлі-продажу з Товариством, у зв'язку з чим у силу вимог пункту 6 зазначеного Порядку третя особа не має повноважень зі здійснення контролю за виконанням Покупцем зобов'язань, визначених цим договором.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 916/596/21 від 29.11.2022.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції, позивач не довів існування обставин, які можуть бути підставою для поновлення строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь неустойки у нарахованому розмірі, з огляду на що, твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки, а рішення місцевого господарського суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі № 916/594/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську міську раду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2023.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Поліщук