Справа № 127/28740/22
Провадження № 3/127/9574/22
07 лютого 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №264975 від 06.12.2022 року, того ж дня о 01 год. 42 хв. в м. Вінниця, по вул. Ватутіна, 23/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу Alkotest Drager №0449. Результат 1,83 проміле, тест №261, на місці зупинки під час безперервної відеозйомки на бодікамери №467763, 467766.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та суду пояснив, що він інколи підробляє на таксі. 06.12.2022 року біля 24 години він завіз пасажирів і їхав по вул. Л.Лук'яненка (Ватутіна) в м. Вінниці в напрямку вул. О.Шимка. Двигун автомобіля несподівано став глохнути і водій ОСОБА_1 вручну відтягнув авто з вул. Л.Лук'яненка на провул. Індустріальний і зупинився. Викликав по телефону товариша, щоб той забрав його додому, а автомобіль мав намір залишити на провулку Індустріальному до наступного ранку, щоб його полагодити. Доки чекав автомобіль, який його забере, в салоні автомобіля замерз та щоб зігрітися випив горілки. В цей час була комендантська година і до автомобіля ОСОБА_1 під'їхав поліцейський патруль, який побачив ОСОБА_1 за кермом в салоні припаркованого автомобіля, що палив цигарки. Автомобіль ОСОБА_1 не рухався, двигун не працював. Поліцейські викликали другий екіпаж, який привіз прилад Драгер, огляд за допомогою якого погодився пройти ОСОБА_1 . Стверджує про те, що автомобілем в проміжок часу, зазначений у протоколі, не керував, а алкогольні напої вжив під час стоянки автомобіля, який не рухався у зв'язку з несправністю двигуна.
Захисник Кузьмика Г.В. в своїх запереченнях звернув увагу суду на те, що під час оформлення адміністративних матеріалів між поліцейськими та ОСОБА_1 виник конфлікт. На прохання ОСОБА_1 йому не давали копію протоколу про адміністративне правопорушення, а насамкінець вручили копію, яку через низьку якість копірувального паперу не можна прочитати. Під час складання протоколу і після проведення алкотесту на місці ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб його доставили для проходження огляду на стан сп'яніння у медичний заклад, на що поліцейські відмовили, мотивуючи надуманими причинами про те, що протокол вже складено, а показник 1,84 проміле значно перевищує допустиму норму 0,2 проміле і сенсу їхати в наркодиспансер немає. Просив закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 2 Порядку направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі «стан сп'яніння»), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є : а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
З пояснення ОСОБА_1 , з відеозапису бодікамер судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 06.12.2022 р. о 01 год. 42 хв. по вул. Ватутіна, 23/2 в м. Вінниці.
Доказами в справі та з пояснення ОСОБА_1 при розгляді справи встановлено його перебування у нетверезому стані в автомобілі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 06.12.2022 р. о 01 год. 42 хв. по вул. Ватутіна, 23/2 в м. Вінниці. Проте автомобіль не рухався, а ОСОБА_1 ним не керував. ОСОБА_1 вжив алкоголь після завершення маневру його зупинки і подальшої стоянки автомобіля у зв'язку з несправністю двигуна.
З відеозапису встановлено невиконання працівниками поліції вимог абзацу 3 ст. 266 КУпАП.
За фактичними обставинами справи, підтвердженими відеозаписом, при складанні протоколу і пропозиції від поліцейського підписати його ОСОБА_1 , він просив провести огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що поліцейський відмовив і пояснив, що протокол вже складено, а показники Драгера 1,84 проміле в декілька разів перевищують допустиму законодавством норму 0,2 проміле. Такі аргументи суд не визнав обґрунтованими.
Відповідно до абзацу 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Чинне законодавство, в тому числі і Правила дорожнього руху не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженнями і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, (далі за текстом Конвенція про дорожній рух) «Кожний транспортний засіб чи склад транспортних засобів, які знаходяться в русі, повинні мати водія».
В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 р. Верховного суду Касаційного адміністративного суду зазначено про те, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Пунктом 1.10 ПДР передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Верховного суду України від 10.07.2020 року. Справа № 420/647/19).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).
За загальним правилом не можуть братись до уваги докази, одержані із порушенням порядку, встановленого для їх отримання.
Відповідно до вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння за місцем зупинки транспортного засобу можна вважати законною за сукупності таких умов:
здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на системи управління транспортним засобом його руху;
зупинки транспортного засобу у встановленому статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» порядку і підставах, що, зокрема підстава зупинки у виді порушення ПДР України, має бути у встановленому порядку задокументовано;
наявність у водія ознак сп'яніння, що визначені пунктами 3, 4 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 06.12.2022 р. о 01 год. 42 хв. по вул. Левка Лук'яненка (Ватутіна), 23/2 в м. Вінниці.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, прожи ває за адресою: АДРЕСА_1 , закрити в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя