Справа №127/30190/22
Провадження № 2-а/127/256/22
02.02.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Клапоущака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Ратушняк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №202009 від 16.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП,-
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративном позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №202009 від 16.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, підготовче засідання призначено на 10 січня 2023 року.
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та замінено первісного неналежного відповідача - Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, підготовче засідання відкладено на 25 січня 2023 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року підготовче провадження було закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 02 лютого 2023 року.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 16 грудня 2022 року інспектором 2-го взводу 4-го батальйону УПП у Вінницькій області ДПП Рутковським А.С. винесено постанову серії БАВ №202009 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Так, згідно з оскаржуваною постановою 16 грудня 2022 року о 08.30 год. в м. Вінниці по вул. Київській водій керував транспортним засобом та після зупинки працівників поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив ПДР п. 9.9 «б» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вважає, що дана постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.
16 грудня 2022 року о 09.00 год. він рухався на автомобілі марки «Toyota Vista», державний номер НОМЕР_1 , з с. Мізяківські Хутори до м. Вінниці і на блокпості по вул. Київській в м. Вінниці був зупинений працівниками поліції. До нього підійшов працівник поліції, який не представився, та попросив надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію. Він показав документи, і запитав, про причину зупинки, на що працівник поліції вказав на тріщину на лобовому склі його автомобіля, а в подальшому зазначив, що він при зупинці не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, хоча він її ввімкнув, але хвилиною пізніше і весь час під час розмови з поліцейськими вона була ввімкнена. В подальшому поліцейський почав здійснювати розгляд справи, а потім виніс оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Він скористався правом на надання доказів, які є підставою для розгляду справи. Поліцейський показав відеофіксацію зі свого телефону на котрій видно, як він йде до його транспортного засобу, коли ще аварійна світлова сигналізація не була ввімкнена і на цьому відео зупиняється. Отже, причина зупинки не була повідомлена і доведена, як то передбачає ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Інспектор поліції виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не були вирішені клопотання, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, також особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не були роз'яснені права. Згідно з п.п. 9.9 «б» ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції або внаслідок засліплення водія світлом фар. Такі дії не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку чи зміні його напрямку. При цьому він звертає увагу на те, що приписами ст. 125 КУпАП передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім, передбачених ст.ст. 121-128, ч. 1 і ч. 2 ст. 129, ст.ст. 139-140 цього Кодексу. Таким чином, інспектором поліції було неправильно кваліфіковано правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв. За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за зазначеною статтею. Належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалась правомірність винесеної постанови немає, а тому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №202009 від 16 грудня 2022 року та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та в його діях складу адміністративного правопорушення, стягнути на його користь з відповідача судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача за довіреністю Химич Д.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду надав відзив на адміністративний позов, до якого додав як доказ диск з відеозаписом події, яка мала місце за участю позивача, та просив відмовити у задоволені позову, оскільки позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, і підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 16 грудня 2022 року о 08.30 год. в м. Вінниці по вул. Київській керував транспортним засобом марки «Toyota Vista», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та після зупинки працівників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив ПДР п.п. 9.9 «б», та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. За вчинення адміністративного правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції або внаслідок засліплення водія світлом фар.
З аналізу наведеного вбачається, що у випадку зупинення учасника дорожнього руху поліцейським, таким учасником в обов'язковому порядку повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація.
При цьому, на думку суду та з огляду на ту обставину, що аварійна світлова сигналізація є попереджувальним сигналом (п. 9.1 ПДР України), зазначена світлова сигналізація повинна бути ввімкненою протягом всього часового періоду, протягом якого особа притягується до відповідальності з метою попередження інших учасників руху про вказану обставину. Порушення водієм п. 9.9 "б" ПДР України містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Аналогічні висновки зазначені у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду (справа № 507/822/21), Другого апеляційного адміністративного суду (справа №537/5684/18), Шостого апеляційного адміністративного суду (справи №759/1042/20, 751/711/19).
Як вбачається із оглянутих відеозаписів, які були надані суду сторонами, позивач, в порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР, після зупинки працівників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідач діяв у межах та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, вказана постанова про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпАП, тому не підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 122, ст. 7, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №202009 від 16.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: