Справа № 127/10553/20
Провадження № 2/127/5582/21
01.02.2023 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість, відповідно до розписки, укладеної 11.09.2019 року, в загальній сумі 30000,00 доларів США. Вирішено питання про судові витрати.
23.11.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 18.09.2020 року Вінницьким міським судом по справі № 127/10553/20.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2020 року по цивільній справі № 127/10553/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2020 року по цивільній справі № 127/10553/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.
Позов мотивований тим, що 11.09.2019 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого відповідач взяв у ОСОБА_1 борг грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США.
Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача по телефону з вимогою про сплату боргу, на що він обіцяв повернути, проте кошти не повернув.
03.04.2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу, однак дана вимога залишена без виконання.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 804588,00 грн. (еквівалент 30000,00 доларів США).
Представник позивача в ході судового розгляду в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову. Зазначила, що вимога про повернення боргу від 31.03.2020 року, яка відправлена 03.04.2020 року, відповідачем не було отримано, зазначене свідчить, що позивачем належним чином не виконані вимоги ст. 530 ЦК України щодо досудового врегулювання спору. Відповідачем надана засвідчена неповноважною особою копія розписки від 11.09.2019 року, в якій не міститься повний номер паспорта особи, що нібито отримала кошти, по батькові особи, яка нібито позичала кошти та прописом назва валюти. Представник зазначає, що копія розписки від 11.09.2019 року є неналежним доказом.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Тлумачення частини 2 статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Судом установлено,що 11.09.2020 року ОСОБА_2 взяв суму в розмірі 30000,00 доларів США і повинен віддати ОСОБА_1 вищезазначену суму за вимогою, що підтверджується борговою розпискою.
Проаналізувавши зміст розписки від 11.09.2020 року, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, суд дійшов вірного висновку, що виконання та припинення зобов'язань, які випливають з неї, повинно здійснюватися виходячи із вищенаведених загальних положень про зобов'язання, а також справедливості та добросовісності, як загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) вказав що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Посилання представника відповідача, що відповідачем надана засвідчена неповноважною особою копія розписки від 11.09.2019 року, в якій не міститься повний номер паспорта особи, що нібито отримала кошти, по батькові особи, яка нібито позичала кошти та прописом назва валюти, що копія розписки від 11.09.2019 року є неналежним доказом не заслуговують на увагу, у зв'язку з наступним.
У відповідності до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми, а тому письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику, зазначене додатково підтверджується постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) наведений правовий висновок, у відповідності до якого, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір позики який було укладено між сторонами, відповідач в установленому порядку не оспорив з тієї підстави, що грошові кошти насправді були одержані ним від позикодавця, тому даний договір є дійсним і підлягає виконанню.
Матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 написав розписку під тиском чи не розуміючи значення своїх дій. Відповідач не був позбавлений можливості оспорювати чинність такого правочину шляхом пред'явлення відповідного позову, однак таким правом не скористався. Крім того, ОСОБА_2 не звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення боргової розписки, з підстав не отримання вказаних у розписці грошових коштів. Також розписка, укладена між сторонами справи у простій письмовій формі не визнана недійсною у встановленому законом порядку. Оригінал розписки від 11.09.2019 року було досліджено в ході судового розгляду, тому наявність даної розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики та є єдиним доказом передачі коштів. Отже, обставини не відповідності змісту даної розписки вимогам чинного законодавства, про які зазначав відповідач, і як наслідок відсутність доказів укладення договору позики, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Позивачем на адресу відповідача 31.03.2020 року було надіслано вимогу про повернення боргу у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги, однак залишилась без виконання.
Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту, внаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що боржник належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором. Такі дії позичальника є неправомірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач, звертаючись до суду, визначив вимоги станом на 12.05.2020 року. Офіційний курс Національного банку України за 1 долар США станом 12.05.2020 року становить 26,8196 грн., сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 804588,00 грн. (30000,00 доларів США х 26,8196), як зазначено позивачем.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню сума боргу за розпискою у розмірі 804588,00 грн. Даний розрахунок відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України зважаючи, що позов задоволений з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 8045,88 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 510, 525-527, 530, 533, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість відповідно до розписки, укладеної 11.09.2019 року, в загальній сумі 804588 (вісімсот чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, що еквівалентно 30000 доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8045 гривень 88 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя