Справа № 128/2900/22
Іменем України
07 лютого 2023 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіна І.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділу адміністративної практики УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу серії ДПР 18 № 285072 від 30.11.2022 р. вбачається що 30.11.2022р. о 00:30 хв в с. Бохоники, по вул. Свободи, 62, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI Q5 днз. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з ротової порожнини, порушення мови, хитка хода, від проходження освідування у встановленому законом порядку відмовився.
Дії ОСОБА_1 за протоколом кваліфікуються за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 29.11.2022р. до нього прийшов сусід ОСОБА_2 та попросив взяти в нього машину, він погодився та у свою чергу попросив ОСОБА_2 забрати його з поминок від магазину АТБ, оскільки знав, що там буде вживати спиртне. Десь у 11-3- ночі, ОСОБА_2 забрав його від магазину та відвіз додому. Сам він за кермо не сідав, вів ОСОБА_2 , однак у його будинку ОСОБА_3 пішов до себе в сусідній будинок, бо в нього прихопив живіт, а він залишився його очікувати, щоб той завів машину у гараж. В цей час до ОСОБА_1 під'їхали працівники поліції, та спиталися що він тут так пізно робить, а потім сказали, що від нього пахне алкоголем. Факт вжиття спиртного не заперечив, але зазначив в суді, що за кермом не перебував, а перебував його сусід ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_2 допитаний у судовому засіданні суду показав, що 29.11.22р. він прийшов до свого сусіда ОСОБА_1 та попросився дати йому машину, бо йому треба було з'їздити по справах. ОСОБА_1 погодився, але попросив забрати його потім з поминок від магазину АТБ. Вже біля дванадцятої ночі вони здзвонилися і він приїхав за ним до АТБ. Керував автомобілем свідок, він же привіз ОСОБА_1 додому в Бохоники і там побіг до себе додому, не глушачи мотор, оскільки його прихопив живіт. Живе він у сусідньому будинку. За кермо ОСОБА_4 не сідав, а залишився очікувати його повернення. Вже пізніше він дізнався, що на ОСОБА_1 був складений протокол працівниками поліції.
В судовому засіданні було оглянуто запис з бодікамер. Згідно даних камер запис розпочато, коли автомобіль був у стоячому положенні, без водія за кермом. ОСОБА_1 стояв поруч з будинком. Факт зупинки автомобіля не зафіксований, встановити, хто саме перебував за кермом автомобіля до його зупинки з запису неможливо.
При складанні протоколу серії ДПР 18 № 285072 свідки не залучалися. Факт складання протоколу також на бодікамерах не зафіксований. Не є зафіксованою і пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння на місці події.
Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд виходить з того, що огляд особи має проводитись під відеозапис, та за його відсутності, лише в присутності двох свідків, щодо упередженості яких відсутні будь-які сумніви.
Разом з тим, у разі висловлення водієм відмови від проведення медичного огляду на місці зупинки ТЗ, працівники поліції зобов'язані доставити таку особу до медичного закладу, із оформленням відповідного направлення на медичний огляд. Доказ вручення ОСОБА_1 направлення на медичний огляд та його складання в присутності ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній.
В разі відмови від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Як слідує з протоколу, поліцейським зафіксовано відмову водія від проходження огляду за відсутності свідків та за неповного фіксування події на відеозапис, що є порушенням такого порядку.
Вивчивши додані до справи матеріали суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водію, забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використання спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Пункт 7 розділу І вищевказаної інструкції передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Пунктом 8, та п.9 розділу ІІ вищевказаної інструкції передбачено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З матеріалів адміністративної справи вбачається наявним направлення на огляд водія на стан сп'яніння, однак доказ його вручення ОСОБА_1 відсутній, а сам водій не був доставлений в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначена відмова водія від проходження огляду свідками не підтверджена.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення основним завданням його є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу, прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і Законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до пункту 6 Розділу X “Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП” Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як слідує із правозастосовної практики Вінницького апеляційного суду (справа 127/10008/20) протокол у справі про адміністративне правопорушення за змістом ст256 КУпАП не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, являючись виключно процесуальним документом, яким орган (посадова особа) висуває особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке визначена КУПАП. Протокол, окрім даних про особу, яка притягається до відповідальності, часу, місця та суті правопорушення, нормативного акту, та даних про свідків не містить жодних доказів причетності особи до вчинення дій, за які настає адміністративна відповідальність.
За змістом завдань КУПАП, загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд вважає, що при оформленні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 було порушено вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, що унеможливлює доведеність поза сумнівом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
При цьому, Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема повний відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що допущені у протоколі порушення вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, унеможливлюють безсумнівне встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим адміністративне провадження слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247,283-284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя І.А. Ганкіна