Справа № 524/10199/21 Номер провадження 22-ц/814/2273/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
23 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Віктора Петровича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2022 року у складі судді Гончаренко О. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власником транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota RAV-4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault Megane Scenic» д.н.з. НОМЕР_2 .
16.10.2021 близько 19 год. 05 хв. у м. Кременчук на нерегульованому перехресті вул. Троїцька та вул. 29 Вересня відповідач, керуючи належним йому автомобілем, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надавши перевагу в русі здійснив зіткнення з належним їй транспортним засобом, чим завдав механічних ушкоджень з матеріальними збитками.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.10.2021 у справі про адміністративне правопорушення № 524/9926/21 визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, внаслідок порушенням ним Правил дорожнього руху України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн на користь держави.
Згідно висновку судового експерта Сумцова С. С. № 212 від 22.10.2021 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу з урахуванням втрати товарної вартості, складає 639 239,03 грн.
Враховуючи суму страхового відшкодування - 130 000 грн, що буде здійснено страховою компанією відповідача, сума матеріального збитку становить 509 239,03 грн.
Також вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Розмір моральної шкоди оцінює у 20 000 грн.
Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача 509 239,03 грн матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, моральну шкоду в сумі 20 000 грн, витрати по оплаті експертного висновку в розмірі 2 500 грн та судовий збір.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта».
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 509 239,03грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500 грн витрат на оплату висновку експерта за проведення автотоварознавчої експертизи та 5 000 грн вартості витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду, у розмірі 5 417, 40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю правових та фактичних підстав для відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 509 239,03 грн матеріальної шкоди, представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко В. П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги на суму нанесеної реальної майнової шкоди.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розмір завданої шкоди не може доводитись виключно звітом автотоварознавчого дослідження, у якому зазначено лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем, натомість документів, які б підтверджували відновлювальні ремонтні роботи пошкодженого транспортного засобу, позивачем не надано.
Вказує, що висновки експерта суттєво відрізняються від розміру завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню, що була визначена страховою компанією, тому відповідачем ймовірно може бути частково визнана сума матеріальної шкоди, яка становить різницю між сумою матеріальної шкоди, визначеною страховою компанією, та розміром страхового відшкодування - 304 084,44 грн.
Також зазначає, що якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова, ні винуватець у ДТП.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Винник Р. О. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України, відповідно до пункту 1 частини першої якої та статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено та не заперечується сторонами, що 16 жовтня 2021 року близько 19 год. 05 хв. у м. Кременчук Полтавської області на нерегульованому перехресті вул. Троїцька та вул. 29 Вересня відповідач ОСОБА_1 , керуючи належним йому автомобілем марки «Renault Megane Scenic» д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надавши перевагу в русі здійснив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_2 автомобілем марки «Toyota RAV-4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали пошкоджень.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2021 року у справі № 524/9926/21, яка набрала законної сили 08 листопада 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним за статтею 124 КпАП України у порушенні п. 16.1 Правил дорожнього руху України та вчиненні даної ДТП, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а. с. 22, т. 2).
Згідно експертного висновку автотоварознавчого дослідження № 212 від 18 жовтня 2021 року, складеного судовим експертом Сумцовим С. С. на замовлення ОСОБА_2 для подання до суду, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Toyota RAV-4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яке сталось 16.10.2021, з урахуванням втрати товарної вартості (49 332,75 грн) складає 639 239,03 грн (а. с. 146-184, т. 1).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобілю «Renault Megane Scenic» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта» та за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205765900 від 06 вересня 2021 року визначено суму страхового відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, - 130 000 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При визначені розміру відшкодування суд взяв до уваги висновок експерта № 212 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, складений по заяві ОСОБА_2 . 22.10.2021 експертом Сумцовим С. С., який належним чином не спростований відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Способами захисту цивільних прав відповідно до пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Згідно частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, у деліктних правовідносинах діє принцип повного відшкодування завданої шкоди та спростовуваної презумпції вини заподіювача шкоди, що покладає на відповідача обов'язок доказування відсутності своєї вини.
За правилами частин другої, п'ятої статті 1187, пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
По справі встановлено, що розміру страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика недостатньо для відновлення пошкодженого автомобіля «Toyota RAV-4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 , тому різниця між розміром завданих потерпілій ОСОБА_2 збитків - 639 239,03 грн та сумою страхового відшкодування - 130 000 грн, що становить 509 239,03 грн, підлягає стягненню з винної особи - відповідача ОСОБА_1 .
Заперечення відповідачем вартості матеріального збитку, встановленого висновком № 212, складеним судовим експертом Сумцовим С. С. 22.10.2021 за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження, ґрунтується лише на незгоді з оцінкою доказів судом, на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при встановленні та дослідженні доказів не вказує. Інших належних та допустимих доказів на доведення розміру завданого збитку відповідачем по справі не надано та своїх заперечень суду не доведено.
Відповідно до положень статей 2, 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 77, 78 ЦПК України).
За змістом статей 76, 102, 103 ЦПК України обставини, які мають значення для справи та для з'ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, підтверджуються висновками експертів, які можуть бути підготовлені на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Наданий позивачем висновок судового експерта № 212 відповідає вимогам статей 102, 106 ЦПК України, Законам України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), та його неправильність чи необґрунтованість судом не встановлена.
Доводи апеляційної скарги, що розмір матеріального збитку, завданого позивачу, має визначатись виходячи з розрахунку страхового відшкодування від 11.11.2021, виконаного працівниками ПАТ «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта», відхиляються апеляційним судом, як такі, що ґрунтуються на неналежних засобах доказування.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) встановлено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).
Розрахунок страхового відшкодування від 11.11.2021, який складений працівниками ПАТ НАСК «Оранта» з метою здійснення виплати страхового відшкодування потерпілому, таким вимогам не відповідає, а тому не може бути взятий до уваги при визначенні розміру матеріального збитку, завданого позивачу.
Оскільки висновок експерта не містить даних щодо включення у розрахунок вартості матеріального збитку суми податку на додану вартість, належних та допустимих доказів на підтвердження такої обставини відповідачем не надано, а згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування, отже, і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для зменшення відшкодування на суму ПДВ, позовних вимог про стягнення якого до того ж позивачем не заявлялось.
Правові висновки Верховного Суду, на які посилається в апеляційній скарзі представник відповідача, викладені за інших фактичних обставин, коли в оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля був включений ПДВ, що в даній справі не встановлено, тому такі висновки не можна визнати подібними спірним правовідносинам.
За наведених обставин підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі представника відповідача, апеляційним судом не вбачається, тому колегія суддів апеляційного суду залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Віктора Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Ю. В. Дряниця
Л. І. Пилипчук