Справа № 758/7434/22
31 січня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,
учасники справи не з'явились,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони перебували у шлюбних відносинах, які фактично припинились у липні 2018 році та з цього часу дитина проживає із батьком. Шлюб між сторонами припинено рішення суду 29 березня 2019 року. Судовим рішенням вирішено питання щодо участі матері в утриманні сина. У 2021 році третьою особою визначено місце проживання дитини з батьком. Дитина повністю перебуває на утриманні батька, адже у відповідач не сплачує аліменти та є заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина. Вихованням, навчанням сина займається батько, а мати жодної участі у цьому не бере, не відвідує сина, не цікавиться життям та навчанням сина, фізичним і духовним розвитком дитини, підготовкою до самостійного життя. Такі обставини є підставою для позбавлення батьківських прав у відповідності до ст. 164 СК України. У відповідності до СК України, Закону України «Про охорону дитинства», в найкращих інтересах дитини просить відповідача позбавити батьківських прав. У відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішити питання судових витрат.
Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.
02 вересня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
09 листопада 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником третьої особи подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. При прийнятті рішення врахувати висновок органу опіки і піклування від 27 грудня 2022 року № 100-10473.
Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити.
У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Суд враховує обставину неподання відповідачем відзиву на позов та думку позивача щодо можливості розгляду справи у відсутності відповідача, а відтак постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
06 травня 2011 року сторони зареєстрували шлюб, який припинено рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 березня (справа № 758/13291/18).
Суд установив, сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
З 08 листопада 2011 року дитина зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстроване місце проживання також батька. Дані обставини встановлено із довідки про реєстрацію місця проживання дитини відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільського РДА та паспортом громадянина України позивача.
08 вересня 2020 року рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі №758/2380/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вирішено питання про стягнення аліментів на утримання сина.
Рішення суду від 08.09.2020 пред'явлено до примусового виконання та Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63649205. Загальна сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 липня 2022 року становить у розмірі 142971,96 грн.
01 листопада 2021 року розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 562 визначено місце проживання дитини разом із батьком.
01 червня 2022 року рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/16704/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вирішено питання про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів. З примусового виконання рішення суду Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 05 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69576087.
Таким чином, між сторонами виникли спірні сімейні правовідносини щодо позбавлення батька батьківських прав відносини дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Повертаючись до матеріалів справи суд зазначає, що позивач обґрунтовує ухилення матері від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини наявністю судових рішень про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання сина, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за несвоєчасну виплату аліментів.
Попри те, наведені обставини суд оцінює критично адже такі судові рішення не свідчать про винну поведінку відповідача та свідоме нехтування ним батьківських обов'язків по вихованню дитини, що є особистим немайновим обов'язком матері щодо дитини та є відмінним від обов'язку матері утримувати дитини.
Натомість, третьою особою надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини від 27 грудня 2022 року № 100-10473.
Відповідно до встановлено із висновку, убачається, що посадовими особами третьої особи за місцем проживання дитини проведено обстеження умов проживання та з'ясовано, що умови для проживання та виховання дитини створені батьком належні, адже ОСОБА_3 має власну кімнату, у якій наявні дитячі меблі, речі; у квартирі дотримано усі санітарно-гігієнічні норми, базові та психологічні потреби дитині батько задовольняє в повній мірі. Дитини навчається у гімназії № 48 м. Києва та зарекомендував себе як старанний, здібний учень; батько відвідує батьківські збори та виховні заходи, а матір дитини жодного разу цього не здійснювала. На прийом до сімейного лікаря дитини приходить тільки у супроводі батька; декларація із лікарем про надання первинної допомоги дитині також укладено із батьком. Психологу дитини розповіла, що проживає із батьком, проводить час із друзями, відвідує басейн, конфлікти із батьком не виникають, любить проводити час із батьком, матір пам'ятає, як водила його до дитячого садочку, останній раз спілкувався із матір'ю чотири роки тому, а наразі зв'язок не підтримує. На запрошення третьої особи відповідач не з'явився, що до з'ясування думки про доцільність/недоцільність її позбавлення батьківських прав щодо дитини. Бабуся дитини надала пояснення третій особі, що її дочка приходить до неї періодично, однак де перебуває їй не відомо, висловила думку, що її дочка неналежно виконує батьківські обов'язки щодо виховання сина. Відтак орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи обставини встановлені судом, суд прийшов до переконання про те, що доводи позивача про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини здійснили своє підтвердження у суді.
У зв'язку із вищевикладеним, суд прийшов висновку, що відповідач неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки відносно свого сина, безпричинно та свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться її фізичним, духовним, моральним розвитком, а отже, позов про позбавлення батьківських прав обґрунтована, підставна, а відтак необхідно відповідача позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 .
Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми статей 141, 150, 164 Сімейного кодексу України, які регулюють спірні правовідносини та із врахування загальних положень на які посилався позивач у позовній заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У зв'язку із тим, що судовим рішенням від 08 вересня 2020 року 758/2380/20 вирішено питання щодо стягнення аліментів із відповідача на користь позивача на утримання дитини, а відтак дане питання не вирішується судом у відповідності до ч. 3 ст. 166 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження - місто Київ. Вулиця Велика Васильківська, будинок № 58, код ЄДРПОУ 37413735.
Повне судове рішення складено 31 січня 2023 року.
Суддя О. І. Якимець