03.02.2023 Справа № 463/5082/22
Справа №463/5082/22
Провадження №2/756/1952/23
03 лютого 2023 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України, в особі Кабінету Міністрів України, та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
18.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з вищевказаним позовом.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.11.2022 року справу передано для розгляду за підсудністю за місцем проживання позивача до Оболонського районного суду м. Києва на підставі ч.1ст.31 ЦПК України.
10.01.2023 справа надійшла до Оболонського районного суду м. Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 визначено головуючим суддю Тиху О.О.
Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За інформацією, яка містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - Кабінету Міністрів України є вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва; юридичною адресою Державної казначейської служби України є: м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, що також відноситься до Печерського району м. Києва.
Крім того, діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачено також альтернативну підсудність, тобто підсудність за вибором позивача, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. При цьому, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації.
Так, відповідно до ч.17 ст.28 ЦПК України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
Як вбачається зі змісту ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 30.11.2022, підставою для передачі матеріалів справи на розгляд Оболонському районному суду м. Києва зазначена ч.1 ст. 28 ЦПК України, а саме той факт, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3005000119 від 15.04.2014 року, фактичним місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, з листа Управління соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 15-22/346 від 18.01.2023 вбачається, що з 15.10.2014 по 25.04.2022 позивач ОСОБА_1 дійсно перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , проте 25.04.2022 останнього було знято з обліку, у зв'язку зі зміною місця проживання, про що внесено зміни до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.
У той же час, як вбачається з відповіді Управління соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 105/74/11/59-810 від 27.01.2023, яка надійшла на алресу суду 02.02.2023, адресою фактичного місця проживання/перебування позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч.1 ст.5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
У постанові від 29.07.2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст.5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Печерський районний суд м. Києва.
При цьому колегія суддів враховує вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням п.1 ст.6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням наведеного, а також того факту, що сторони вказаного провадження знаходяться у Печерському районі м. Києва, беручи до уваги, приписи ч.17 ст. 28 ЦПК України, а також ч.1 ст. 27 ЦПК України, справа підлягає направленню на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).
Керуючись ст. ст. 27, 31, 187, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України, в особі Кабінету Міністрів України, та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха