25.01.2023 Справа № 756/7412/19
Унікальний № 756/7412/19
Провадження № 2/756/87/23
25 січня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.
секретаря - Марценюк А.І.
за участі - позивача ОСОБА_1
-представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 15.12.2015 року, у загальному розмірі 888 587,70 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 572 152,60 грн., процентів за користування позикою у розмірі 64 092,30 грн., 3% річних у розмірі 50 741,31 грн. та пеня у розмірі 201 601, 49 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 15.12.2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 533 957,00 грн., що за домовленістю між ними було визначено як еквівалент в розмірі 22 270,00 доларів США за курсом НБУ, зі строком повернення коштів до 15.06.2016 року.
Позивач вказує, що відповідно до п. 3 вказаного договору позики, за користування коштами, ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 790,00 грн. щомісячно, що сторони вважають як еквівалент за курсом НБУ на дату підписання цього договору 500 доларів США. При цьому, сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язань по поверненню коштів, ОСОБА_3 сплачує пеню у розмірі 1% від отриманих коштів за кожен день прострочення повернення позики.
Станом на день звернення до суду ОСОБА_3 свої зобов'язання виконала частково, лише в розмірі 1325,00 доларів США, з огляду на зазначене ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, на адресу суду надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, з огляду на позицію представника позивача, повторність наданих заяв відповідачем про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим проводити і завершити розгляд справи за відсутності останньої на підставі наявних у справі доказів.
Таким чином, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, заслухавши позивача та представника позивача, судом встановлено наступне.
Згідно письмового договору позики від 15.12.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за особистими підписами останніх, фізична особа ОСОБА_1 передала, а фізична особа ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 533 957,00 грн. що за домовленістю між сторонами було визначено як еквівалент в розмірі 22 270,00 доларів США за курсом НБУ, з остаточним строком повернення коштів до 15.06.2016 року включно (а.с. 11).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зі змісту п.2 сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником ще до підписання його договору, що свідчить про отримання позики позичальником.
Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
При цьому, ОСОБА_3 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення всієї суми коштів позики, або ж спростування факту оформлення вказаного договору.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.
З огляду на ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За договором позики ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 533 957,00 грн. що за домовленістю між сторонами було визначено як еквівалент в розмірі 22 270,00 доларів США за курсом НБУ, з остаточним строком повернення коштів 15.06.2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 до суду, ОСОБА_3 частково повернула позику в сумі 1 325,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове Зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним Платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч. 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно з ч. З статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом.
Отже, з урахуванням наведеного, на момент зверенення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 572 152,60 грн. ОСОБА_1 керувалась офіційним курсом гривні до долару США, встновленого НБУ.
Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 3 договору позики, за користування коштами ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 11 730,00 грн. на місяць, що сторони вважають як еквівалент за курсом НБУ на дату підписання договору 500 доларів США.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Законодавець не встановив заборони нараховувати та отримувати позикодавцем від позичальника процентів від суми позики оформленої фізичними особами.
Дані висновки збігаються з позицією Верховного Суду, щодо можливості отримання відсотків за договором позики фізичних осіб.
Таким чином, 11 730,00 грн.*6 міс.=70 380,00 грн. При цьому, позивач в позовних вимогах визначає суму процентів в розмірі 64 092,30 грн.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, вимога про стягнення з позичальника 64 092, 00 грн., які є частиною суми відсотків за 6 місяців користування коштами, стягнення яких передбачено умовами договору позики, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 16.06.2016 року по 30.05.2019 року термін прострочення повернення боргу склав 1079 днів.
Таким чином, три відсотки річних за період прострочення дійсно складають 50 741,31 грн. і підлягають стягненню з відповідача.
Крім іншого, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 30.06.2018 року по 30.05.2019 року 201 601,19 грн. які нараховує із використанням у розрахунку за вказаний проміжок часу із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що регулюється в порядку ст. 343 ГК України.
Ст. 343 ГПК України системно входить до Глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» Господарського кодексу України і регламентує, крім іншого, максимальний розмір пені у разі прострочення платежу суб'єктами господарювання.
В свою чергу, позовна заява та матеріали справи не містять належних розрахунків та обґрунтувань щодо можливості і права нарахування фізичним особам позикодавцем пені за прострочення повернення коштів, в сумі 201 601,49 грн., а отже підлягає відмові в цій частині.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 15.12.2015 року, підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 686 986,21 грн., що складається з основної суми боргу у розмірі 572 152,60 грн., відсотків за користування коштами у розмірі 64 092,30 грн. та 3-х відсотків річних у розмірі 50 741,31 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6 869 грн. 90 коп. (686 986,21 грн. /888 587,70 грн. *8 885,88 грн. = 6 869,90 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 626, 627, 509, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 15.12.2015 року у розмірі 686 986 (шістсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 21 копійку.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 6 869 (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 90 копійок понесених витрат на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Шевчук