Справа № 570/2351/19
Номер провадження 6/570/2/2023
03 лютого 2023 року Рівненський районний суд Рівненської області
в складі: судді Гнатущенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Іллюк С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне цивільну справу за заявою представника боржника ОСОБА_1 адвоката Михайлова Володимира Олександровича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
До Рівненського районного суду Рівненської області надійшла заява представника боржника ОСОБА_1 - адвоката В.О. Михайлова.
Заявник просить постановити ухвалу про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданий 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання матері, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 13.05.2019 року і довічно.
В обгрунтування заяви вказує, що 26/570/2/20233.07.2021 р. державним виконавцем Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУЮ (м.Львів) Кузло Л.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66185373 з примусового виконання виконавчого листа №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданого 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання матері, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 13.05.2019 р. і довічно.
Наводить положення ст. ст. 1, 3, 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
У той же час, серед обов'язкових реквізитів виконавчого листа №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданого 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області, які передбачені ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ОСОБА_1 , натомість зазначені паспортні дані боржника.
Водночас, згідно паспорта серія НОМЕР_1 , виданого Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 10.04.1997 р., прізвище боржника зазначено - ОСОБА_3 , а у виконавчому листі №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданого 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області прізвище боржника зазначено - ОСОБА_3 , тобто вказано іншу особу, а не боржника згідно з паспортними документами, що виключає виконання судового рішення за виконавчим листом №570/2351/19 від 25.09.2020 р.
Аналогічні відомості зазначалися стягувачем і в позовній заяві про примусове виконання судового рішення, яке адресувалося органу ДВС, тобто це не помилка чи описка в судовому рішенні чи у виконавчому документі, яка була допущена судом, що розглядав справу, а інформація про відповідача (боржника), яка свідомо була надана позивачем (стягувачем).
Наводить положення ч. 1 ст. 431 ЦПК України та Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 р.
Вважає, що виконавчий лист №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданий 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області не підлягає виконанню з інших причин, згідно ч.2 ст. 432 ЦПК України, а саме виконавчий документ видано щодо особи з прізвищем « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним боржника, оскільки правильним прізвищем є « ОСОБА_3 ».
У поясненнях вх. ЕП 1166 від 20.04.2022 р. представник ОСОБА_2 - адвокат Поліщук Т.С. вказує, що заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і , як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'ялення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
При цьому п.3 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача безоплатно від державних органів, підприємств, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
А відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційного номеру не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.122018 р. ц справі №749/1181/16-ц, від 8.05.2019 р. у справі №813/2125/16, від 19.09.2019 р. ц справі №469/1357/16-ц.
За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 р. у справі №639/2561/18-ц, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання, а саме виконавчого листа №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданого 19.08.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання матері у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 13.05.2019 р. і довічно.
Просить заяву розглядати без участі позивача та її представника (а.с.41-42).
У своїх заявах представник боржника адвокат Михайлов В.О. просить розгляд справи не проводити без участі ОСОБА_1 та його представника (а.с.47).
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2022 р. суддею визначено Штогуна О.С. (а.с.13).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.06.2022 р. в особі судді Штогуна О.С. провадження у вказаній справі було зупинено до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 р. у справі №570/2351/19 (провадження 2/570/168/2020), а саме до набрання судовим рішенням законної сили (а.с.58).
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08.09.2022 р. ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 р. залишено без змін (а.с.60-61).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.09.2022 р. поновлено провадження у вказаній справі (а.с.63).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді Штогуна О.С. заяву боржника ОСОБА_1 про відвід судді Рівненського районного суду Рівненської області Штогуна О.С. у вказаній цивільній справі за заявою представника боржника - адвоката Михайлова В.О. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Сторони в судове засідання не прибули та їх неявка не є перешкодою для розгляд справи по суті.
Представник стягувача просить заяву розглядати без участі позивача та її представника (а.с.41-42).
У своїх заявах представник боржника адвокат Михайлов В.О. просить розгляд справи не проводити без участі ОСОБА_1 та його представника (а.с.47).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України).
Згідно з ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема розумність строків розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Як зазначив КГС ВС у своїй постанові від 24.01.2018 року у справі № 907/425/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Окрім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу "EasyCon" представник боржника не заявляв, тому суд вважає необхідним у задоволенні клопотання вх. ЕП-647/23 - Вх 03.02.2023 р. про відкладення розгляду справи відмовити.
Суд, вивчив матеріали справи та обґрунтування заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишає зазначену заяву без задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2021 р. державним виконавцем Рівненського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (м.Львів) Кузло Л.В., розглянуто заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа №570/2351/19, виданий 19.07.2021 р., виданого Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання матері, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи з 13.05.2019 р. і довічно.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 р. виправлено описку у всьому тексті рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25.09.2020 р. в частині зазначення прізвища відповідача, замінивши його з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 570/2351/19 (провадження № 22-ц/4815/885/22), зокрема встановлено, що колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доцільності внесення виправлень у рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2020 року в частині прізвища відповідача, правильність зазначення якого необхідна для його виконання.
При цьому, апеляційним судом враховується, що ОСОБА_1 жодним чином не доводить, що він не являється відповідачем у даній справі та відповідно не є боржником за виконавчим листом, який виданий на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2020 року.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід вказати, що доводи заявника про відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника у виконавчому листі не є підставою для визнання такого виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 29.04.2021 у справі №686/3941/19, згідно якої відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Відсутність у виконавчому документі будь - якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах (постанова Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 471/283/17-ц, провадження №61-331 св18).
Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 27.12.2018р. у справі 469/1357/16-ц, провадження №61-32698 св18.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За приписами ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
КЦС ВС у постанові від 16.01.2018 у справі справа № 755/15479/14-ц, провадження № 61-1592св17 також вказує на те, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 в абзацах сьомому, восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини закріплює, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Наведені представником боржника обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючисьст.ст.260, 432 ЦПК України, -
Заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровичапро визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №570/2351/19 від 25.09.2020 р., виданий 19.07.2021 р. Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання матері, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 13.05.2019 р. і довічно - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гнатущенко Ю.В.