Дата документу 25.01.2023 Справа № 333/6172/22
ЄУ № 333/6172/22 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/89/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON,
розглянула 25 січня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замістьє, Чернігівського району, Запорізької області, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, який не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх, не є інвалідом, не є адвокатом або депутатом, старший солдат НОМЕР_1 бригади НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_3 , який перебуває на посаді мінометника старшого навідника, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий в силу ст.89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, 10.12.2022 року старший слідчий слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022082040001780 від 08.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 22 березня 2022 року центральним ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний по мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», далі 06 червня 2022 ОСОБА_8 направлений до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, відповідно до чого останній являється військовослужбовцем.
Згідно ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_8 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Відповідно до «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року та інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів» передбачено порядок отримання дозвільних документів на придбання бойових припасів.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаючи про те, що для придбання даних предметів необхідний передбачений законом дозвіл, у невстановлений досудовим слідством час і місці придбав:
- бойову гранату Ф1, зеленого кольору з маркуванням 386 282-81Т та запал УЗРГМ з маркуванням на важелі 287-74 УЗРГМ 583, які згідно довідки № 1287 Управління вибохотехнічної служби ГУНП в Запорізькі області відноситься до другої категорії небезпеки вибухових матеріалів, згідно Наказу №691 «Про затвердження Інструкції про поводження з вибуховими матеріалами в органах і підрозділах Національної поліції України та підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України» від 19.08.2019;
- предмети схожі на набої 5,45 мм у кількості 91 шт.
усвідомлюючи, що зазначені предмети є бойовими припасами та вибуховими пристроями, ОСОБА_8 , маючи умисел на зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, залишив при собі вказані предмети, які в подальшому зберігав за адресою свого фактичного мешкання: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що кваліфікується як: незаконне придбання, зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2022 року задоволено клопотання слідчого відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 08.12.2022 року по 06.02.2023 року включно.
Встановлено ОСОБА_8 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99240 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України: не відлучатися за межі місце проживання або перебування, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання або перебування; прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, за викликом у час, визначений вказаною посадовою особою.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 99240 гривень, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, раніше не судимий, неодноразово отримував контузії під час бойових дій, має черепно-мозкову травму, неодноразово проходив лікування в стаціонарі. Має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На утриманні має неповнолітню дитину та опікується хворою матір'ю 1956 року народження.
Вказує, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому. Ствердження слідчого та суду з приводу існування вказаних в клопотанні ризиків є лише їх припущеннями. Слідчим суддею не доведені підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак відсутні підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягав на її задоволенні.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, вірно врахував наявність пред'явленої ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів.
За вимогами ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, без альтернативи призначення іншого покарання, а також дані про особу підозрюваного, який в силу ст.89 КК України не судимий, будучи військовослужбовцем ЗСУ, вчинив злочин в умовах воєнного стану, не одружений, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення.
При цьому тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення тяжкого злочину, дані про його особу, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені обставини дають можливість припускати, що підозрюваний ОСОБА_8 в очікуванні покарання дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Також слідчим суддею враховані дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який хоча в силу ст.89 КК України раніше не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності, що вочевидь поряд із відомостями щодо особу підозрюваного, свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується ще у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Наразі досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 направлений до суду для розгляду по суті.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст.177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не можуть бути визначальною підставою для задоволення апеляційної скарги і соціальні зв'язки підозрюваного та наявність неповнолітньої дитини на утриманні, оскільки їх наявність та міцність, а також дані, які характеризують особу, на що є посилання в апеляції, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Окремо слід зауважити на застосуванні у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України по відношенню до ОСОБА_8 через визначення розміру застави, альтернативного запобіжного заходу, якій діятиме у разі внесення встановленої суми застави.
Визначений слідчим суддею розмір застави, який передбачено ч.5 ст.182 КПК України, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, та свідчить про розв'язання слідчим суддею питання щодо альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4