Справа№751/5212/22
Провадження №2-а/751/6/23
30 січня 2023 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,
секретаря судового засідання Савчук М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Представник позивача Левошко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича про визнання дій інспектора взводу № 2 роти № З БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича щодо складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 157896 від 20.11.2022 року, протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 157896 від 20.11.2022 року, закриття відносно, ОСОБА_1 , провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вчинення дій в стані крайньої необхідності, закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі оплату правової (правничої) допомоги, покласти на відповідачів.
Позов обґрунтовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 157896 від 20.11.2022 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано, з урахуванням статті 36 КУпАП, стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Зазначає, що на відео зафіксована зупинка ОСОБА_1 на зупинці громадського транспорту з увімкненими сигналами аварійної зупинки. Також, на відео зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , де останній повідомив про причини вимушеної зупинки. Далі в ході розмов, останній детально казав, що пасажиру, який знаходився поруч стало зле, він попросив терміново зупинитись, адже, йому необхідно було подихати свіжим повітрям та він зараз може «блювати». На що ОСОБА_1 , оцінивши та зменшив ризики створення аварійної ситуації, заїхав у карман зупинки громадського транспорту, оскільки, це було майже о 22 годині вечора, а в такий час громадський транспорт вже не надає послуги з перевезення пасажирів. На прохання поліцейського надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, просив повідомити законні підстави такої вимоги. Адже, вважав, що ним не порушені жодні норми чинного законодавства, з урахуванням викладеного та пояснював поліцейському, що для пред'явлення поліцейському таких документів необхідні правові, законні підстави та повідомив, що він є військовим і надання таких документів, без законних підстав, вважає небезпечним в умовах воєнного стану, та в порушення Закону України «Про Національну поліцію», вимоги поліцейського пред'явити документи є незаконними.
Також, поліцейським проігноровано клопотання ОСОБА_1 про опитування свідка щодо згоди позивача надати документи та обставин справи.
Вказує, що в порушення норм чинного законодавства, а саме: Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейським жодними чином не досліджувалися обставини, що підлягають обов'язковому з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові. А отже, це свідчіть про неповноту встановлення всіх обставин по справі та про упередженість поліцейського.
Отже, враховуючи всі вищевикладені обставини, вважає, дії інспектора взводу № 2 роти № З БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича - протиправними, а відтак, вважає, що і постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 157896 від 20.11.2022 року є такою, що підлягає скасуванню. На підставі ст. 247 КУпАП, просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушеня.
Також, окремо, наголошує, що поліцейський, нібито, виявив у позивача ознаки алкогольного сп'яніння, хоча чітко не міг назвати, які саме ознаки на що останній повідомив, що згоден поїхати до лікаря-нарколога для з'ясування таких обставин. Позивач, розцінив таку поведінку поліцейського, як неправомірну та все ж таки поїхав до медзакладу для перевірки. За результатами медичного огляду позивач був тверезий.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.12.2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 , залишено без руху, оскільки він був поданий з порушенням ч. 3 ст. 161 КАС України. Позивачем у встановлений строк виправлені недоліки.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.12.2022 року, прийнято даний позов до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.01.2023 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позов з додатками, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 157896 від 20.11.2022 року, залишити без змін. (а.с. 50 - 67)
На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановлено наступне.
20.11.2022 інспектором взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Шванським Андрієм Олександровичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 157896, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та з урахуванням ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (а.с. 9, 24, 63)
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 20.11.2022 року, о 21 год. 45 хв., в м. Чернігів, пр. Миру, 141, водій керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на зупинці маршрутних транспортних засобів та після на вимогу поліцейського водій не пред'явив документи зазначені в п.п. 2.1, а саме, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив вимогу п.п. 15.9 е та 2.4 а Правил дорожнього руху України (далі ПДР України).
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) (ч. 6 ст. 7 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків відповідальності перед суспільством.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі: Закон України «Про дорожній рух») учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі ПДР) ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі: Закон України «Про Національну поліцію») визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Згідно з п.п. 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського; зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 15.9 е ПДР зупинка ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, забороняється.
У пункті 1.10 ПДР наведені наступні визначення термінів: - зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Пунктом 2.4 а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно вимог пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про Національну поліцію", визначено, що поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про Національну поліцію").
Пунктом 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено застосування поліцією превентивних заходів, зокрема, перевірка документів особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа винила або має намір вчинити правопорушення.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи (ч. 2 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію") .
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132--2 цього Кодексу.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил користування засобами транспорту, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Так, у своїх діях поліцейський керується, зокрема Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року (далі: Інструкція).
Пунктом 1 Розділ І Інструкції, визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 розділу ІІІ Інструкції).
Крім того, згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Відповідно до ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Стаття 18 КУпАП, встановлює визначення поняття крайньої необхідності, відповідно до якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
З дослідженого відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського, вбачається, що початок фіксації події розпочинається з часу який є тотожним початку часу встановлення факту події.
Суд зазначає, що доводи позивача на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, в повній мірі спростовуються дослідженим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, адже фіксація події розпочинається з представлення поліцейського та повідомлення про причину, підставу застосування нормативно-правових актів, в порушення яких діяв позивач, при цьому, пасажир безпосередньо в машині був відсутній, на підставу своєї зупинки ОСОБА_1 зазначив, що зупинився для висадки командира. При цьому, жодних ознак наявності будь-якої небезпеки, яка підлягала негайному усуненню, вищезазначені відеоматеріали не містять.
Також, суд зазначає, що доводи позивача відносно визначення його стану сп'яніння, не є в межах заявлених вимог.
Таким чином, доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, суду не надано, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за допущене правопорушення, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Тобто, позивач має довести підставу позову, а відповідач - заперечення проти позову (постанова ВС від 14 березня 2018 року, справа №760/2846/17).
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами.
Також в постанові Верховного суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у тому випадку, якщо воно зафіксоване у встановленому законом порядку, що зроблено у даному випадку.
Як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь- якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи) та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, телефонах), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі.
Згідно зі ст. 6 КАС України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Стороною відповідача надано відеоматеріали, котрі підтверджують наявність в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Інші доводи позивача також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вину останнього у вчиненому ним адміністративному правопорушенні.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а спірна постанова містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації, наявними в матеріалах справи, з урахуванням вказаного, суд не вбачає підстав для скасування постанови серії БАД № 157896 від 20.11.2022 року, тому у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 99, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 січня 2023 року.
Суддя О.Г. Деркач