Справа № 750/9512/22
Провадження № 2/750/320/23
08 лютого 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Маюри А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,
19 грудня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Обгрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівські області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У серпні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, з яких позивачем було сплачено єдиний внесок, вказавши, що до розрахунку пенсії не були включені додаткові види грошового забезпечення. При цьому, позивач надав довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05 березня 2019 року, що була видана Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. 08 вересня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуло заяву позивача, про що його було повідомлено листом, в якому вказано, що пенсія на даний час виплачується згідно з чинним законодавством. Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 620/13719/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки від 16 липня 2021 року № ФЧ46563 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року, на підставі оновленої довідки від 16 липня 2021 року № ФЧ46563 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 71% грошового забезпечення. Вказане рішення суду набрало законної сили 10 березня 2022 року і на його виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області проведено позивачу перерахунок пенсії. Сума доплати за період з квітня 2019 року до вересня 2022 року склала 70339 грн. 24 коп., однак зазначена сума позивачу виплачена не була. У зв'язку із тим, що відповідач тільки частково виконав судове рішення в справі № 620/13719/21, позивач звернувся із заявою про примусове його виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). 09 серпня 2022 року за заявою позивача було відкрито виконавче провадження № 69586899. У 2021 році у позивача померла дружина, а позивач має ряд захворювань, що перешкоджають йому працювати, а тому пенсія є його єдиним доходом, який він може отримувати, та джерелом покриття його витрат на лікування. Так, відповідач з квітня 2019 року недоплачував пенсію позивачу, чим порушував його соціальні права. Протиправними діями відповідача, що виразилися у безпідставній відмові у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а також бездіяльністю, що виразилася у невиконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 620/13719/21, позивачу заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення його соціальних прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсійного забезпечення. Крім того, протиправні дії відповідача викликали у позивача відчуття приниження, образи, незахищеності, безнадійності, зневіри, та вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а враховуючи, що позивач має захворювання серцево-судинної системи, зазначене вище негативно впливає на його стан здоров'я. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичного способу життя позивача, адже йому довелося неодноразово письмово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, а потім виконання рішення суду щодо отримання доплати до пенсії з квітня 2019 року. Звичний спосіб життя був також порушений внаслідок необхідності звернення до суду за захистом свого права, а також до органів державної виконавчої служби через відмову відповідача добровільно виконати рішення суду в повному обсязі, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, причинного зв'язку між неналежним (на його думку) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які вказує позивач. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, а тому невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Таким чином, відсутня вина відповідача у завданні моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача вказав, що позивач позов підтримує в повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити позивачу в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 620/13719/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки від 16 липня 2021 року № ФЧ46563 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року, на підставі оновленої довідки від 16 липня 2021 року № ФЧ46563 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 71% грошового забезпечення. В решті позовних вимог - відмовлено (а.с. 10-15).
03 серпня 2022 року на виконання вказаного судового рішення Чернігівським окружним адміністративним судом було видано ОСОБА_2 виконавчий лист № 620/13719/21, який він пред'явив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
09 серпня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Данілевським Олегом Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69586899 з виконання виконавчого листа № 620/13719/21 (а.с. 16-17).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання судового рішення було проведено перерахунок пенсії позивачу, однак виплата коштів на час розгляду справи судом не здійснена.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 6 Конституції України закріплює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.
Так, згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Крім того, у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відповідно до пунтку 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу судів на те, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.
Також, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд вважає доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 620/13719/21, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з неправильним обчисленням розміру пенсії і виплатою її у заниженому розмірі, та бездіяльністю, що полягає у невиконанні судового рішення в повному обсязі, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
Посилання відповідача на те, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди, суперечить наявним у справі та описаним вище обставинам.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 6000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
При цьому, слід зазначити, що згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.
Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).
А тому, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду саме з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 6000 грн. (шість тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 21390940.
Повний текст рішення складено 08.02.2023.
Суддя