Справа № 686/13459/22
Провадження № 2/686/1462/23
08 лютого 2023 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Павловської А.А.,
справа № 686/13459/22;
сторони та інші учасники справи:
-позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
-відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних від простроченої суми, -
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В липні 2022 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом до відповідачки, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 1024.43 доларів США, що за курсом 29.25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.06.2022 року складає 29964.58 грн. за кредитним договором № НМШ6А00007872 від 27.11.2007 року, а також судові витрати у розмірі 2481 грн.
В обґрунтування наведених вимог зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 27.11.2007 року уклали кредитні договір № НМІВGА00007872. Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 54250.00 доларів США на термін до 24.11.2017 р., а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашена заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповіде до умов договору, що має відображення у уозрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Хмельницького міеькрайонного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачки. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2021 року було задоволено стягнути заборгованість. Винесення рішення Апеляційного суду Хмельницької області не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Прострочена сума заборгованості за тілом кредиту становить 28 198,91 доларів США. Оскільки, з відповідачки було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2021 року, тобто за період з 27.11.2007 по 15.07.2016 року, то за період після винесення рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2021 року, з 26.03.2021 по 10.06.2022 року відповідач має заборгованість у розмірі - 1024.43 доларів США - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідачка 26.12.2022 року подала до суду відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову. Просить застосувати строк позовної давності. Зазначає, що так як позивач вказує термін дії договору був до 24.11.2017 року, то до червня 2022 року, до часу подання заяви пройшло чотири з половиною роки.При цьому, відповідно до рішення суду з неї вирішено стягнути 11 903,90 дол.США та 27 644,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.А в позовній заяві вказано, що прострочена сума заборгованості за тілом кредиту становить 28 198,91 доларів. В зв'язку з цим з позовної заяви незрозуміло чому суми заборгованості нараховані 3% річних розраховані не з 11 903,90 дол.США та 27 644,83 грн., що втановлені рішенням суду, а з 28 198,91 доларів США, як вказано в позовній заяві і в описі до розрахунку. З розрахунку доданого до позовної заяви не можна нічого зрозуміти, так як він роздрукований таким шрифтом, що є нечитабельним, а тому правильність нарахування 3% річних не можна перевірити.
30.01.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що винесення рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.21 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Прострочена сума заборгованість за тілом кредиту становить 28198,91 Доларів США. Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2021 року, тобто за період з 27.11.2007 по 15.07.2016 року, то за період після подання винесення рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 16.03.2021 року, з 26.03.2021 по 10.06.22 рік відповідач має заборгованість у розмірі - 1024.43 [Долар США] яка складається з наступного: 1024.43 [Долар США] - 3 % річних від простроченої суми. Розрахунок суми заборгованості додається до позовної заяви. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому було надано виписки по рахунку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції). З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Стосовно строку позовної давності.Відповідно до п. 4.5 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років. Згідно умов договору строк виконання зобов'язань спливає 24.11.2017 року.Таким чином, терміни позовної давності спливає 24.11.2017 г. + 5 Років = 24.11.2022р.Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 23.06.2022 року - до спливу строку позовної давності.У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач-1 посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
01.02.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що у відповіді на відзив так і не надано розрахунку 3% річних, і вказано, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Таким чином розрахунку заборговарності відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних, не надано ні до позовної заяви ні до відповіді на відзив. В зв'язку з цим перевірити правильність нарахування не має можливості.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 07.07.2022 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
08.02.2023 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Встановлено, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та відповідачкою укладено кредитний договір № HMІВGA00007872, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 54250 доларів США на строк до 24 листопада 2017 року включно під 11,04 % річних. З указаних коштів 49000 доларів США відповідачка отримала на споживчі цілі, а 5250 доларів США спрямовані позивачем на щорічну сплату позичальником страхових платежів за договором страхування іпотечного майна та договором особистого страхування.
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору відповідачка зобов'язалася сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць і винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця. При цьому, повинна була погашати кредит, сплачувати банку проценти та комісію щомісячними ануїтетними платежами у сумі 778,35 доларів США.
07 грудня 2009 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої ними збільшено строк кредитування до 24 листопада 2022 року, збільшено розмір процентної ставки за кредитом до 1,09% на місяць (13,08% річних) та зменшено розмір щомісячного ануїтетного платежу до 633 доларів 54 центів США. З 02 серпня 2010 року банк зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами в односторонньомупорядку до 12,58% річних.
У січні 2015 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором54280,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 серпня 2016 року складає 1346039,56 грн., а саме : неповернутий кредит - 32901,67 доларів США; проценти 8966,10 доларів США; винагорода за надання фінансового інструменту -2646 доларів США; пеня 9767,55 доларів США.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2016 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» прострочену заборгованість по кредиту у сумі 3041,31 доларів США, заборгованість за відсотками - 8862,59 доларів США, заборгованість по пені - 27644,83 грн., а всього- 11 903,90 доларів США та 27644,83 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Із постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2016 року вбачається, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою грошового зобов'язання за кредитним договором станом на 15 липня 2016 року заборгованість по кредиту становила 41895,35 доларів США, а саме: 30942,31 доларів США заборгованість по тілу кредиту, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3041,31 доларів США, 8862,59 доларів США проценти, 2090,45 доларів США - винагорода за надання фінансового інструмента, 27644,83 грн- заборгованість по пені. Вказана сума заборгованості підтверджена висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 13 грудня 2017 року № 6650/16-26 та не спростована сторонами.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2016 року позов банку було задоволено частково та стягнуто лише прострочену заборгованість, а в частині дострокового стягнення заборгованості відмовлено з тих підстав, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок (а саме, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність). Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимог частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд не має підстави для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Із розрахунку заборгованості за договором укладеним між позивачем та відповідачкою станом на 10.06.2022 року та із виписки по відповідачці з 27.11.2007 - 14.06.2022 р.р. вбачається, що загальний залишок заборгованості становить 28 198,91 доларів США, з яких : 3488, 90 дол. США - залишок поточної заборгованості, а 24 710,01 дол. США залишок простроченої заборгованості.
Із розрахунку позивача вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачки за період з 26.03.2021 року по 10.06.2022 рік 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України в сумі 1034,43 дол. США, що еквівалентно 29 964,58 грн. (за курсом 29.25 від 10.06.2022 року). Для розрахунку взято заборгованість в сумі 28 198,91 доларів США, з яких : 3488, 90 дол. США - залишок поточної заборгованості, а 24 710,01 дол. США залишок простроченої заборгованості.
4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позову, у зв'язку із наступним.
У цій справі банк пред'явив позов 05.07.2022 року.
При цьому зобов'язання відповідачки по кредитному договору так і не виконано.
Із розрахунку заборгованості за договором укладеним між позивачем та відповідачкою станом на 10.06.2022 року вбачається, що загальний залишок заборгованості становить 28 198,91 доларів США, з яких : 3488, 90 дол. США - залишок поточної заборгованості, а 24 710,01 дол. США залишок простроченої заборгованості.
Оскільки позивач звернувся за стягненням з відповідачки 3 % річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 26 березня 2021 року до 10.06.2022 року, то позивачем дотримано строки позовної давності з урахуванням викладеного висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц від 08.11.2019 року.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2016 рокув задоволенні стягнення достроково заборгованості було відмовлено. Тобто порядок, умови і строк дії кредитного договору не було змінено. А тому, при застосуванні ч.2 ст. 625 ЦК України береться уся прострочена заборгованість відповідачки по тілу кредиту, яка виникла згідно умов кредитного договору.
При цьому, із розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідачки виникли прострочення зобов'язання з 03.05.2017 року. З даного періоду позивачка почала не в повному обсязі погашати тіло кредиту, внаслідок чого станом на 10.06.2022 рік залишок простроченої заборгованості становив 24 710,01 дол. США.
При цьому, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом до 24.02.2022 року прострочена заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 22 639, 05 дол. США.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені постанови Великої Палати Верховного Суду, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та встановлені обставини справи, у даній справі суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних від простроченої заборгованості за кредитним договором, яка становить 22 639, 05 дол. США. відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за період прострочення, починаючи з 26 березня 2021 року (дата заявлена позивачем) до 24.02.2022 року (військовий стан), тобто у межах строку позовної давності трьох років, які передують подачі даного позову.
Таким чином, 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за вказаний період прострочення становить 625,20 доларів США, виходячи із наступного розрахунку: 22 639, 05 доларів США х 3% річних х 336 прострочених днів (26 березня 2021 - 24.02.2022 року) : 365 = 625,20 доларів США, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та підлягають до задоволення. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У цій справі банк пред'явив позов 05.07.2022 року.
При цьому зобов'язання відповідачки по кредитному договору так і не виконано.
Із розрахунку заборгованості за договором укладеним між позивачем та відповідачкою станом на 10.06.2022 року вбачається, що загальний залишок заборгованості становить 28 198,91 доларів США, з яких : 3488, 90 дол. США - залишок поточної заборгованості, а 24 710,01 дол. США залишок простроченої заборгованості.
Оскільки позивач звернувся за стягненням з відповідачки 3 % річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 26 березня 2021 року до 10.06.2022 року, то позивачем дотримано строки позовної давності з урахуванням викладеного висновку Великої Палати Верховного Суду.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості Велика Палата Верховного Суду від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 прийшла до висновку, що скільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування Велика Палата Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 прийшла до висновку, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Щодо нарахування процентів після прийняття судового рішення про стягнення заборгованості Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018 у справі N 310/11534/13-ц прийшла до висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Із встановлених обставин у даній справі, а саме того, що строк кредитування згідно кредитного договору продовжено до 24 листопада 2022 року, то до зазначеного терміну позивач має право на стягнення відсотків з відповідача відповідно до ст.. 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Також має право і на стягнення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі виникнення прострочення зобов'язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також у даній справі встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2016 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» прострочену заборгованість по кредиту у сумі 3041,31 доларів США, заборгованість за відсотками - 8862,59 доларів США, заборгованість по пені - 27644,83 грн., а всього- 11 903,90 доларів США та 27644,83 грн. В задоволенні стягнення достроково заборгованості було відмовлено. Тобто порядок, умови і строк дії кредитного договору не було змінено. А тому, при застосуванні ч.2 ст. 625 ЦК України береться уся прострочена заборгованість відповідачки по тілу кредиту, яка виникла згідно умов кредитного договору.
При цьому, із розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідачки виникли прострочення зобов'язання з 03.05.2017 року. З даного періоду позивачка почала не в повному обсязі погашати тіло кредиту, внаслідок чого станом на 10.06.2022 рік залишок простроченої заборгованості становить 24 710,01 дол. США.
При цьому, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом до 24.02.2022 року прострочена заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 22 639, 05 дол. США.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені постанови Великої Палати Верховного Суду, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та встановлені обставини справи, у даній справі суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних від простроченої заборгованості за кредитним договором, яка становить 22 639, 05 дол. США. відповідно доч.2 ст. 625 ЦК України за період прострочення, починаючи з 26 березня 2021 року (дата заявлена позивачем) до 24.02.2022 року (військовий стан), тобто у межах строку позовної давності трьох років, які передують подачі даного позову.
Так, за змістом статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, згідно з якою грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті і позичальник (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.
Таким чином, 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України а вказаний період прострочення становить 625,20 доларів США, виходячи із наступного розрахунку: 22 639, 05 доларів США х 3% річних х 336 прострочених днів (26 березня 2021 - 24.02.2022 року) : 365 = 625,20 доларів США, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та підлягають до задоволення. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
6. Судові витрати
Судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду, в сумі 2481грн. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 2481 грн. сплаченого судового збору х 18 287 грн. присуджених коштів : 29 964, 58 грн. заявлених до стягнення коштів = 1 514,10 грн. судових витрат до стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 - 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України з 26 березня 2021 року по 24.02.2022 року в сумі 625,20 доларів США, а також судові витрати в сумі 1 514,10 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницькому апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського 1д, м. Київ. КОД ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: