Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 285/6248/21
Провадження № 2/273/51/23
(повне)
03 лютого 2023 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчук О. В. , при секретарі судових засідань Муравській М.М., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , ( в режимі відеоконференції), який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до директора ліцею № 1 імені Лесі Українки Рошка Юрія Антоновича та заступника директора ліцею № 1 імені Лесі Українки Коптійчук Олени Петрівни про неправомірні дії та встановлення факту недостовірної інформації-,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила визнати дії директора Ліцею №1 Рошка Юрія Антоновича та його заступниці ОСОБА_4 щодо призначення їй відпустки супроти її бажання з 07.06.2021 року по 27.08.2021 року (п.4 рішення комісії від 27.05.2021 року) неправомірними, а також визнати написання наказу №34-К від 27 травня директором ОСОБА_3 неправомірним та встановити факт недостовірної інформації у наказі, а саме, що зміст її заяви не відповідає змісту наказу щодо прохання надання відпустки до 27 серпня 2021 року включно.
В обгрунтування позову вказала, що 24 травня директором Ліцею №1 імені Лесі Українки Рошка Ю.А. їй було запропоновано написати заяву на відпустку у зручний для неї літній період, але після 1 червня, пояснюючи це тим, що до 1 червня, як була запланована її відпустка за попереднім графіком, тобто з 01.06.2021 року по 20.08.2021 року, бухгалтерія не зможе їй виплатити відпускні кошти відповідно до чинного законодавства. Вона погодилася на це, адже напередодні управління освіти продовжило термін навчання в навчальних закладах міста до 7 червня, у зв'язку з потребою коригування знань учнів після масового захворювання під час карантину, про що було поінформовано населення міста через ЗМІ. 25 травня вона написала відповідну заяву. Проте директор у наказі №34-К від 27 травня 2021 року, вказуючи підставою наказу її заяву, написав зовсім інші строки закінчення відпустки, яких немає ні в її заяві керівнику ліцею, ні в заяві на ім'я начальника управління освіти і науки, ні в попередньому графіку відпусток. З даним наказом позивач відмовилася ознайомлюватися.
Крім того, зазначила, що ніде не має інформації про існування такого органу як рада трудового колективу в структурі навчального закладу, ніде не оприлюднені списки членів ради трудового колективу, а особа, яка над попереднім графіком відпусток підписалася як Голова ради трудового колективу - Анна Іванівна Кочума - не змогла їй назвати навіть кількість членів ради трудового колективу, заперечуючи і свій статус.
18 серпня 2021 року ОСОБА_3 приніс їй повідомлення про відкликання її з відпустки, бо за розпорядження начальника управління, з 20.08.2021 року всі вчителі повинні були бути присутніми на тематичних івентах. Але свої наміри він так і не здійснив, відповідного наказу про перерахунок коштів до бухгалтерії не передав, хоч вона реально працювала з 5 серпня 2021 року , звітуючи засновникам закладу про пророблену роботу.
З приводу вищевказаного неправомірного наказу позивач зробила ряд звернень до управління освіти і науки, виконавчого комітету та міського голови, проте отримали відповіді з проханням звернутися до суду.
Ухвалою судді Баранівського районного суду від 17.01.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, справу призначено до розгляду по суті з повідомленням сторін, роз'яснено відповідачу наслідки неподання відзиву на позов у встановлений судом строк (а.с. 69-71).
10.05.2022 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказала, що згідно своїх функціональних обов'язків та посадової інструкції ніяких дій щодо видачі наказу № 34-к від 27.05.2021 року про надання відпустки позивачу нею не проводилося. Лише за відсутності директора ліцею, вона має право на видачу та підпис наказів. 27.05.2021 року вона була лише у складі комісії, якою були розглянуті заяви позивача ОСОБА_1 , від 24.05.2021 року, 25.05.2021 року та 26.05.2021 року про надання їй відпустки. При прийнятті рішення комісія брала до уваги заяви ОСОБА_1 про надання відпустки та наказ № 5 від 11.01.2021 року «Про затвердження графіка відпусток на 2021 рік» та наказ № 109а від 13.05.2021 року «Про надання щорічної відпустки педагогічним працівникам ліцею».
17.05.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Романюка І.М., в якому він просив відмовити в позові в повному обсязі. В обгрунтування відзиву вказав, що позовна заява не містить обгрунтування того, що дії відповідачів мають негативні наслідки для позивача, до матеріалів справи відповідні докази не долучено. Позивач отримала відпустку у порядку і строки, як це передбачено законодавством. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, адже позивач пов'язує своє звернення до суду із змістом наказу № 34-К від 27.05.2021 року, про який їй було достеменно відомо ще в травні 2021 року, що підтверджується її завою від 31.05.2021 року до Ліцею №1. До суду позивач звернулася 29.11.2021 року , при цьому весь період з травня 2021 року по листопад 2021 року позивач активно скаржилася з приводу обставин надання їй відпустки до різних інстанцій, що підтверджує відсутність будь-яких перешкод для своєчасного звернення з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 правом на відповідь на відзив відповідачів не скористалася.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги з підстав, вказаних у своїй позовній заяві , наполягала на визнанні написання наказу №34 -К від 27 травня 2021 року неправомірним та встановленні факту недостовірної інформації в наказі про надання їй відпустки щодо дати закінчення відпустки, а саме до 27 серпня 2021 року включно, зазначивши в судовому засіданні, що хотіла отримати щорічну відпустку за відпрацьований період 2020- 2021 року меншою тривалістю ніж 56 календарних днів.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Романюк І.М. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, які зазначені у відзиві на позов, а також вказав, що позов носить штучний характер і не спрямований на поновлення будь-яких прав позивача, пов'язаних із наданням їй відпустки , позивачкою невірно обраний спосіб захисту.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася і не повідомила причин своєї неявки, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно заяви ОСОБА_1 від 25.05.2021 року, зареєстрваної за номером № 54 від 25.05.2021 року, остання просила надати їй невикористану основну щорічну відпустку 23 календарних дні з 07.06.2021 року по 01.07.2021 року за пророблений період з 08.07.2015 року по 09.12.2015 року, та частину основної щорічної відпустки за пророблений період з 27.08.2020 року по 14.08.2021 року тривалістю 34 календарні дні з 02.07.2021 року по 04.08.2021 року, тобто загальної тривалості 59 календарних дні, а також виплатити допомогу на оздоровлення ( а.с. 7, 134).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 25.05.2021 року , зареєстрваної за номером № 56 від 25.05.2021 року, остання просила надати їй невикористану основну щорічну відпустку 23 календарних дні з 07.06.2021 року по 30.06.2021 року за пророблений період з 08.07.2015 року по 09.12.2015 року, та частину основної щорічної відпустки за пророблений період з 27.08.2020 року по 14.08.2021 року тривалістю 37 календарних дні з 01.07.2021 року, тобто загальної тривалості 60 календарних дні, а також виплатити допомогу на оздоровлення ( а.с. 135 ).
Заяви позивачки про надання їй щорічної відпустки були розглянуті комісією навчального закладу ( а.с. 10).
Згідно копії Акта від 25.05.2021 року 24.05.2021 року ОСОБА_1 була подана заява про надання відпустки, яка прийнята та зареєстрована 24.05.2021 року № 53, згідно якої вона просила надати їй відпустку в період з 01.06.2021 року по 24.06.2021 року 23 дні невикористаної за період з 08.07.2015 - 09.12.2015) , та з 25.06.2021 року по 20.08.2021 року ( 56 днів - основна за 2020 - 2021 роки), була надана їй на доопрацювання щодо здійснення виплати матеріальної допомоги, після чого дану заяву ОСОБА_1 не повернула, а подала іншу із іншими датами та кількістю днів відпустки ( а.с. 131).
Згідно наказу Ліцею №1 імені Лесі Українки м. Новоград-Волинський Житомирської області № 34-к від 27.05.2021 року ОСОБА_1 надано невикористану основну щорічну відпустку на 23 календарних дні з 07.06.2021 року по 01.07.2021 року за пророблений період з 08.07.2015 року по 09.12.2015 року, та основну щорічну відпустку за пророблений період з 27.08.2020 року по 14.08.2021 року на 56 календарних дні з 02.07.2021 року по 27.08.2021 року ( а.с.9).
Згідно листа директора ліцею № 1 імені Лесі Українки від 04.06.2021 року № 225 ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом № 34-к від 27.05.2021 року відмовилася , про що був складений відповідний акт від 31.05.2021 року ( а.с. 12,133).
Згідно листа - повідомлення директора ліцею № 1 імені Лесі Українки від 18.08.2021 року № 311 ОСОБА_5 просили надати письмову згоду на відкликання з основної щорічної відпустки з 20.08.2021 року у зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною з участю педагогічних праціників у івентах та з метою підготовки до нового навчального року, на що позивачка не погодилася ( а.с. 19, 143, 144).
Відповідно до копії наказу Ліцею №1 імені Лесі Українки м. Новоград-Волинський Житомирської області № 05 від 11.01.2021 року, затверджено графік відпусток педагогічних працівників ліцею на 2021 рік , де відпустка для ОСОБА_1 визначена у період червень - серпень 2021 року тривалістю 56 календарних дні ( а.с. 125 - 127) , а відповідно копії наказу Ліцею №1 імені Лесі Українки м. Новоград-Волинський Житомирської області № 109а від 13.05.2021 року, яким теж затверджено графік відпусток педагогічних працівників ліцею на 2021 рік і згідно якого відпустка для ОСОБА_1 визначена як невикористана основна щорічна відпустка тривалістю 23 календарних дні з 01.06.2021 року по 24.06.2021 року за пророблений період з 08.07.2015 року по 09.12.2015 року, та основна щорічна відпустка за пророблений період з 2020 року по 2021 рік тривалістю 56 календарних дні з 25.06.2021 року по 20.08.2021 року ( а.с. 128 - 130). З кожним із цих графіків позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис в кожному з них.
Відповідно до копії довідки директора ліцею від 02.02.2023 року № 22 виплату щорічної основної відпустки за період з 02.07.2021 року по 27.08.2021 року ОСОБА_1 отримала в повному обсязі, заяв про повернення відпускних за даний період не надходило ( а.с. 175 ).
З часу винесення наказу № 34-К від 27.05.2021 року позивач зробила ряд звернень до управління освіти і науки, виконавчого комітету та міського голови щодо неправомірних дій директора ліцею ( а.с. 8,13,14,21,23).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 522/21240/19 (провадження № 61-2777св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».
Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).
На необхідності застосування саме ефективного способу захисту порушеного права наголошується також у практиці Європейського суду з прав людини.
Визначені позивачем вимоги про визнання написання наказу №34-К від 27 травня директором ОСОБА_3 неправомірним та встановлення факту недостовірної інформації у наказі, а саме, що зміст її заяви не відповідає змісту наказу щодо прохання надання відпустки до 27 серпня 2021 року включно, не є належним способом захисту, порушеного права позивача, оскільки судове рішення навіть у разі їх задоволення не є підставою для надання ОСОБА_1 , днів щорічної відпустки за пророблений період з 27.08.2020 по 14.08.2021 року та потребуватимуть додаткових заходів судового втручання, адже позивач не просить скасувати вищевказаний наказ, як незаконний, оскільки відбула всю відпустку та отримала всі необхідні виплати, що підтвердила в судовому засіданні та надала роздруківку карткового рахунку про отримання коштів від 03.06.2021 року.
Позовні вимоги про визнання дій відповідачів щодо призначення позивачу відпустки супроти її бажання неправомірними також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Крім того, відповідач ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у даному позові з огляду на наступне.
Відповідач - це особа, яка на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_4 направила суду копію наказу від 01.09.2021 року «Про розподіл функціональних обов'язків та посадової відповідальності між адміністративними працівниками ліцею», відповідно до якого їй надано право на виконання обов'язків директора за умови його відсутності в ліцеї. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Належним відповідачем у даній справі є директор ліцею ОСОБА_3 .
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові ( висновок Великої Палати ВС (постанова від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати при зверненні з позовом до суду на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10, 12, 19, 23, 27, 28, 76-81, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до директора ліцею № 1 імені Лесі Українки Рошка Юрія Антоновича та заступника директора ліцею № 1 імені Лесі Українки Коптійчук Олени Петрівни про неправомірні дії та встановлення факту недостовірної інформації - відмовити.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Васильчук