Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 січня 2023 року Справа№200/19509/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов ВП №51998871 від 07.05.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 508140,84 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 232,68 грн.,
31 грудня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Карпову Н.В. звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов від 07.05.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 508140,84 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 232,68 грн. у ВП №51998871.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя №0538/6475/2012, провадження № 2/265/88/2013, від 22 січня 2013 року, повністю задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З боржників солідарно стягнута заборгованість за Кредитним договором № 29 від 26 квітня 2007 року у розмірі 612 521,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 895 886,80 гривень та пеню в сумі 185 521,59 гривень, а також судові витрати.
Судове рішення набрало законної сили та позивачу 06 березня 2013 року виданий виконавчий лист про примусове стягнення суми заборгованості.
В рамках виконавчого провадження ВП № 51998871, 07 травня 2020 року головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Донецькій області СМУ МЮ (м.Харків) Балдинюком М.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Підстава - заява ПАТ «ПУМБ» № КНО-61.1.2/128 від 12 жовтня 2018 року. Цією ж постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження ВП № 51998871, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 51998871 від 07 травня 2020 року в сумі 232,69 гривень, а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 508 140,84 гривень виведено в окреме провадження.
На підставі вищезазначеної постанови головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Донецькій області СМУ МЮ (м.Харків) Балдинюком М.Ю. у подальшому прийняті виконавчі документи:
постанова про відкриття виконавчого провадження в рамках ВП № 62020548 від 08 травня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 232,68 гривень;
постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62020548 від 08 травня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 232,68 гривень;
постанова про відкриття виконавчого провадження в рамках ВП № 62021137 від 08 травня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 508 140, 84 гривень;
постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62021137 від 08 травня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 508 140, 84 гривень.
Як слідує з матеріалів виконавчих проваджень, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, були винесені після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з надходженням відповідної заяви.
Водночас, на думку позивача, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.
Отже, оскільки у виконавчому провадженні ВП № 51998871 не відбулося фактичного стягнення боргу з боржника, позивач вважає, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та інших витрат.
З наведених підстав позивач просила суд визнати протиправною та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Балдинюка М.Ю. від 07 травня 2020 року у ВП № 51998871 про стягнення виконавчого збору у розмірі 508 140, 84 гривень та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 232,68 гривень.
Також позивач просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати з судового збору у розмірі 908 гривень, судового збору за подачу заяви про забезпечення доказів та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень, на загальну суму 4589 гривень.
Разом з позовною заявою позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 05 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання обґрунтованих пояснень щодо обставин пропуску строку звернення до суду та доказів на їх підтвердження та надання суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.
Ухвалою від 08 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Цією ж ухвалою вирішено розглянути причини пропуску строку звернення до суду, викладені в заяві про усунення недоліків, під час розгляду справи.
18 лютого 2022 року розгляд справи відкладено на 24 лютого 2022 року в зв'язку з заявленим відповідачем клопотанням про надання додаткового часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
24 лютого 2022 року судове засідання не відбулося через обставини збройної агресії проти України.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, зазначив про те, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебував виконавчий лист № 2/265/88/2013 (0538/6475/2012), виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя 06.03.2013, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 612 521,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 895 886,80 грн. та пеню в сумі 185 521,59 грн.
На адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява стягувача - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» від 12.10.2018 про повернення виконавчого документа.
Враховуючи зазначене, 07.05.2020, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи викладене, на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час винесення спірної постанови та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 51998871 від 07.05.2020, яку було зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, та було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2020 АСВП № 62021137. Зазначена постанова отримана боржником 15.05.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Тому вважає дії державного виконавця такими, що здійснені відповідно до діючого законодавства, через що просив у задоволенні позову відмовити.
Також відповідач зазначив про наявність підстав для залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
До судового засідання 20 січня 2023 року сторони не прибули, повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, через що справа розглянута в письмовому провадженні.
Розглянувши питання дотримання позивачем строку звернення з цим адміністративним позовом, суд встановив, що поштове повідомлення про вручення оскаржених постанов містить відомості про вручення кореспонденції сестрі адресата. Сторона позивача стверджує про отримання оскаржених постанов лише у грудні 2021 року на запит адвоката, оскільки позивач не мешкала за місцем реєстрації. За вказаних обставин у суду відсутні відомості про своєчасне отримання позивачем спірних постанов державного виконавця від 07 травня 2020 року, через що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, а справа розглянута по суті позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя № 0538/6475/2012, провадження № 2/265/88/2013, від 22 січня 2013 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З боржників солідарно стягнута заборгованість за Кредитним договором № 29 від 26 квітня 2007 року у розмірі 612 521,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 895 886,80 гривень та пеню в сумі 185 521,59 гривень, а також судові витрати.
На підставі виконавчого листа № 2/265/88/2013 (0538/6475/2012), виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя 06.03.2013 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 612 521,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 895 886,80 грн. та пеню в сумі 185 521,59 грн., постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області від 23.08.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 51998871.
На адресу відповідача надійшла заява стягувача - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» № КНО-61.1.2/128 від 12.10.2018 року про повернення виконавчого документа.
07.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 51998871 державним виконавцем винесено постанови:
про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 508 140,84 грн.;
про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 51998871 в сумі 232,69 грн.;
про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження ВП № 51998871, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 51998871 від 07 травня 2020 року в сумі 232,69 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 51998871 від 07 травня 2020 року у розмірі 508 140,84 грн. виведено в окреме провадження.
08 травня 2020 року державним виконавцем винесені постанови:
про відкриття виконавчого провадження ВП № 62020548 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 232,68 грн.;
про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62020548 у сумі 151,26 грн.;
про відкриття виконавчого провадження ВП № 62021137 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 508 140,84 грн.;
про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62021137 в сумі 71,72 грн.
Також суд враховує обставини, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2021 року у справі № 0538/6475/2012 встановлено, що за Кредитним договором № 29 від 26 квітня 2007 року, за Договором поруки № 29/2, а також за Договором поруки № 29/3 зобов'язання, передбачені кредитним договором № 29 від 26 квітня 2007 року виконані у повному обсязі, заборгованість відсутня.
Сторонами фактичні обставини справи не заперечуються.
Позивач звернулася з позовом через незгоду з прийнятими у виконавчому провадженні ВП № 51998871 постановами про стягнення виконавчого збору у розмірі 508 140,84 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 232,69 грн., мотивуючи заявлені вимоги тим, що державним виконавцем сума боргу не стягувалася, а виконавчий документ повернутий за заявою стягувача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства, в тому числі, віднесена обов'язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ).
При цьому, при вирішенні справи суд враховує редакції Закону № 1404-VІІІ які діяли як на час відкриття виконавчого провадження ВП № 51998871, так і на час прийняття оскаржених постанов у зв'язку з поверненням виконавчого документа за заявою стягувача.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (в редакції до 28 серпня 2018 року).
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За правилами частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Тобто, станом на час відкриття виконавчого провадження ВП № 51998871 у спірних правовідносинах діяла редакція статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за якої розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Проте, при вирішенні цієї справи судом враховано, що станом після 28 серпня 2018 року позивачем борг у виконавчому провадженні не був погашений, а судове рішення протягом подальшого часу не було виконано. За вказаних обставин до спірних відносин підлягає застосуванню редакція статті 27 Закону № 1404-VІІІ, яка чинна після 28 серпня 2018 року, та за якою розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню.
Через те, що спірні відносини продовжили існувати після внесення змін до вказаної статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а також враховуючи, що станом на час прийняття спірних постанов від 07 травня 2022 року державний виконавець правомірно керувався діючою на той час редакцію спеціального закону, суд не встановив порушень при прийнятті спірних постанов.
За вказаних обставин суд не враховує висновки постанови Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, на яку посилається позивач, оскільки у справі, що розглядалася Верховним Судом, спірні відносини тривали у період до 28 серпня 2018 року.
Водночас у цій справі за позовом ОСОБА_1 станом на час повернення виконавчого документа стягувачу діяла редакція статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за якою розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню
Через зазначені обставини, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №520/7192/20. Зокрема, аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Крім наведеного, доводи позивача щодо нездійснення відповідачем виконавчих дій чи не стягнення в процесі виконання суми боргу суд не вважає обґрунтованими.
За змістом судового рішення у виконавчому провадженні ВП № 51998871, предметом виконання було солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Солідарний обов'язок боржників врегульований статтею 543 ЦК України, яка, зокрема, містить такі приписи.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Тому, виходячи зі змісту рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя у справі №0538/6475/2012, несплата особисто позивачем (боржником у виконавчому провадженні) суми боргу не свідчить про невиконання рішення у разі погашення боргу іншим солідарним боржником, і відповідно, не звільняє позивача від обов'язку сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Також суд зазначає, що зі змісту наданої відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження випливає вчинення державним виконавцем передбачених законом дій щодо виконання судового рішення (розшук активів боржника, накладення арешту на майно боржника, направлення запитів до уповноважених органів тощо). Отже, доводи позивача про невчинення державним виконавцем дій щодо виконання судового рішення не знайшли підтвердження при розгляді справи.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Через відмову у задоволенні позову суд розподіл судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (б. Машинобудівників, 32, м. Краматорськ, Донецька область, ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанов ВП №51998871 від 07.05.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 508140,84 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 232,68 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua) відповідно до наявних умов електропостачання через обставини збройної агресії проти України.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Г.А. Чекменьов