06 лютого 2023 року Справа № 160/19207/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 грудня 2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати відмову військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із загибеллю його рідного брат ОСОБА_2 , 1990 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 як призваний 03.03.2022 року під час загальної мобілізації. Також на військову службу був призваний рідний брат позивача - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув при захисті Батьківщини від травм отриманих внаслідок ракетного удару по місцю розташування військової частини. Вказує, що абз.9 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Отже, відмова відповідача у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 є протиправною.
Ухвалою суду від 06.12.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/19207/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем 26.12.2022 року отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2022 року разом з позовною заявою, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.03.2022 року призваний на військову службу та проходить службу у складі військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Апостолівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 25.07.2022 року.
Згідно сповіщення про смерть (загибель) № 9 від 25.07.2022 року військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , стрілець 1 відділення 1 взводу 3 роти 1 батальйону охорони, призваний 03.03.2022 року на військову службу, загинув від травм отриманих у наслідок ракетного удару по місцю розташування військової частини о 02:40 год. 22.07.2022 року.
02.09.2022 року позивачем подано до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із загибеллю рідного брата ОСОБА_2 , 1990 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Листом № 1417 від 03.09.2022 року військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що з 03.03.2022 року проходите військову службу за мобілізацією, та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 № 10 зараховано до списків частини та призначено на посаду старшого стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із чим набуто статус військовослужбовця. У зв'язку з вище викладеним, наразі підстави для звільнення не існує.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (надалі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
У відповідності до п. 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 ( зі змінами) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція ).
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період.
В пункті 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність.
Також Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже, серед підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, така підстава як: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану - відсутня.
Така підстава передбачена у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, яка визначає питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, у зв'язку з внесенням змін до статті 23 Закону № 3543-ХІІ Законом № 2491-IX від 29.07.2022 року, який набрав чинності 19.08.2022 року, позивач призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягає.
Проте суд вказує, що відстрочка від призову на військову службу по мобілізації надається військовозобов'язаним та може бути реалізована лише до призову на військову службу.
Як свідчать матеріали справи, позивач був мобілізований на військову службу під час загальної мобілізації 03.03.2022 року.
Зважаючи на викладене, враховуючи аналіз наведених законодавчих норм, які свідчать про те, що звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою та за наявності підстав, передбачених у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які в даному випадку відсутні, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 лютого 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков