02 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 908/671/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022
у справі
за позовом Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Запоріжжя
до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування рішення
в межах справи № 908/671/18
про банкрутство Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України,
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі №908/671/18:
- позов Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено у повному обсязі;
- визнано протиправним та скасовано Рішення № 0040505702 від 10.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (Якимівське управління), згідно з яким донараховано єдиного внеску на загальну суму 292358,80 грн, з яких: штраф 107970,68 грн.; пеня 184388,12 грн. за період з 29.08.2014 до 09.08.2018 стосовно філії Веселівський райавтодор Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України;
- вирішено стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області на користь Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України судовий збір у сумі 4 385,39 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 залишено без змін Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 у справі № 908/671/18.
12.05.2022 вперше з касаційною скарго ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 (далів тексті - Скаржник) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області про продовження строку для виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 по справі № 908/671/18. Касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/671/18 повернуто Скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
До Верховного Суду 21.10.2022 від Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі в тексті - Скаржник) вдруге надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України залишити без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/671/18 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. ГУ ДПС у Запорізькій області вказано усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: надати суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи № 908/671/18.
Вдруге подану касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/671/18 повернута Скаржнику разом з доданими до неї матеріалами ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022, оскільки не усунуто недоліки касаційної скарги у повному обсязі, які були зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 по справі № 908/671/18, оскільки Скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги у повному обсязі, які були зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 по справі № 908/671/18.
ГУ ДПС у Запорізькій області (далі в тексті - Скаржник) до Верховного Суду, 09.01.2023 втрете надіслано касаційну скаргу у якій Скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України залишити без задоволення.
Звертаючись втрете із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 по справі № 908/671/18 скаржник не виправив недоліки, які були допущені при подані попередніх касаційних скарг, та які ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2022 та 19.12.2022 були повернуті скаржнику.
Перевіривши втрете подану касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку скаржнику чітко зазначити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У цьому випадку скаржник повинен чітко обґрунтувати необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам скаржник не викладав у тексті касаційної скарги.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області хоч і містить посилання на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, проте її зміст не є належним чином обґрунтованим з огляду на відсутність чіткої вказівки, які саме постанови, не були враховані судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає яку саме норму права застосував суд попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування та який саме правовий висновок Верховного Суду не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із конкретизацією подібних правовідносин, у яких ця норма права застосована. Отже, окремі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2022 по справі № 908/671/18, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, кредиторами у вказаній справі є:
1. Фізична особа-підприємець Іващук Олександр Анатолійович.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд", м. Вільнянськ, Запорізька область.
3. Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Граніт".
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Промторгсервіс".
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт".
7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57".
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгспецснаб-2016".
9. Приватне акціонерне товариство "Новополтавський кар'єр".
10. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
11. Приватне підприємство "Голден Технолоджис Компані".
12. Приватне підприємство "Автоком-2005 Плюс".
13.Товариство з обмеженою відповідальністю "Алчевське автотранспортне підприємство 10967".
14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд".
15. Приватне підприємство "Окко Контракт".
16. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес".
17. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ресурс".
18. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонфарм".
19. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "САІ".
20. Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів".
21. Комунальне підприємство "Водоканал".
22. Товариство з обмеженою відповідальністю "НИКА 2012".
23. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік".
24. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проммет".
25. Фізична особа-підприємець Бондар Сергій Григорович.
26. Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Тандем".
27. ОСОБА_1 .
28. Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".
29. Запорізька обласна рада.
30. Головне управління ДПС у Запорізькій області.
До касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області доданий чек від 09.01.2023 ФН 3000790262 який не є належним доказом направлення скаржником саме копії касаційної скарги з додатками листом з описом вкладення ДП «Облавтодор», оскільки із наданого чеку неможливо встановити що саме було надіслано скаржником учаснику справи.
Судом встановлено, що матеріали касаційної скарги взагалі не містять належних доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками та з листом з описом вкладення всім учасникам справи № 908/671/18.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та необхідно належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави (підстав) та належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав);
- подати докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи № 908/671/18.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).
Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, як вже зазначалось, ГУ ДПС у Запорізькій області втретє оскаржує судові рішення у справі, а саме рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/671/18, подаючи касаційні скарги із недоліками, без додержання вимог щодо їх форми і змісту відповідно до приписів процесуального законодавства, а тому такі дії скаржника у справі перешкоджають розгляду справи по суті та не можуть бути залишені без реагування касаційного суду.
За приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Відповідно ч.4 ст. 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Частиною 1 статті 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами сторони у справі, зокрема вчинення дій щодо перешкоджання розгляду справи по суті, до скаржника - ГУ ДПС у Запорізькій області буде застосовано заходи процесуального примусу, передбачені нормами ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 908/671/18 залишити без руху.
2. Надати ГУ ДПС у Запорізькій області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. ГУ ДПС у Запорізькій області усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішеннь, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України;
- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи № 908/671/18.
4. Роз'яснити ГУ ДПС у Запорізькій області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков