06 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17464/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022
(головуючий - Євсіков О.О., судді - Попікова О.В., Корсак В.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021
(суддя - Шкурдова Л.М.)
у справі № 910/17464/19
за позовом Офісу великих платників податків ДПС
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"
про визнання дій ліквідатора протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
11.01.2023 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків втретє звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/17464/19 в частині відмовлених позовних вимог в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на наступне.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною 2 ст. 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове ухвала оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу "правової визначеності".
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Згідно з вимогами частини першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (повний текст складено 20.01.2022), а тому останній день подання касаційної скарги згідно зі статтею 288 ГПК України закінчився 09.02.2022, тоді як дану касаційну скаргу подано 11.01.2023, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого заявник зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримано 03.02.2022, після чого відразу подано касаційну скаргу, проте, касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.07.2022 у зв'язку з неусуненням недоліків вперше поданої касаційної скарги.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 касаційну скаргу Центрального міжгеріонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19 залишено без руху на підставі ст.174 ГПК України та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення вказаної ухвали скаржнику, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), надати докази надсилання копії касаційної скарги учасникам справи листом з описом вкладення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2022 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки останнім не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 24.05.2022.
Повторно скаржник надіслав касаційну скаргу лише 21.09.2022, тобто зі значним пропуском процесуального строку.
Надалі ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 визнано неповажними наведені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19, повторно подану касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав та виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19 повернуто без розгляду з підстав неусунення недоліків вдруге поданої касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Посилання скаржника на те, що він вперше подав касаційну скаргу в межах строку на касаційне оскарження, а отже має право на поновлення пропущеного строку, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть вважатися поважними і такими, що дійсно перешкоджали зверненню у передбачений законом строк, оскільки скаржнику вже надавався строк для усунення недоліків, він був обізнаний щодо необхідності їх усунення, при цьому своїм правом на усунення недоліків не скористався.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона (у нашому випадку, особа яка подавала касаційну скаргу), яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав, а також виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суддя Верховного Суду, -
1. Визнати неповажними наведені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19.
2. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/17464/19 залишити без руху.
3. Надати Центральному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав та виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
С.В. Жуков