65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/453/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши заяву ( вх. 2-136/23 від 02.02.2023р.) Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку
по справі №916/453/23
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3,Одеса,Одеська область,65026) в інтересах держави в особі Одеська міська рада (Думська площа, 1, Одеса, Одеська область, 65026)
до відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул.Філософська,39-А,Дніпро,49006)
про скасування державної реєстрації
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеська міська рада до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування проведеної кадастровим реєстратором відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Зіненко О.Я. реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:0070004 з одночасним закриттям поземельної книги на неї.
Підставою для пред'явлення вказаного позову є порушення вимог земельного, водного, містобудівного законодавства та Закону України «Про державний земельний кадастр» під час здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної власності водного фонду, розташованої на озеленених схилах узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильної до інтенсивного впливу зсувних процесів, та визначення останній цільового призначення: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва (землі рекреаційного призначення)
Разом із позовом від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0, 006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що не застосування в порядку ст.ст. 136 - 140 ГПК України таких заходів забезпечення вищезазначеного позову, як накладення арешту на земельну ділянку площею 0,006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова до розгляду цієї справи по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду..
Стосовно зустрічного забезпечення, позивач зазначає, що з урахуванням обставин справи та ч. 4 ст. 141 ГПК України пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку
обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом Інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що на території Київського району міста Одеси, по вул. Вєтрова сформовано земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004 площею 0,06 га, яку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, визначено вид використання - для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що з інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21.07.2022 за №01-19/811 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки або щодо затвердження проекту землеустрою та передачі останньої у приватну власність Одеською міською радою не приймались. При цьому, з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.07.2022 за №10-15-0.81-1951/2-22 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004 здійснено 13.07.2021, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення ОСОБА_1 .
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що ОСОБА_1 07.02.2018 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по вул. Вєтрова у м. Одесі. Листом від 13.02.2018 за №01-13/46/ЗПУ Управлінням повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Окрім того, зазначено, що відповідно до плану зонування території, від 19.10.2016 земельна ділянка, що запитується, розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів. Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, від 13.04.2018 розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою було відкладено. Зазначений протокол був розміщений на офіційному веб-сайті Одеської міської ради у загальному доступі. Отже, останньому було відомо про вказаний факт. У подальшому, ОСОБА_1 05.06.2019 знову звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.
Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 24.06.2019 за №01-26/827 (наявний у складі проекту землеустрою), надано ОСОБА_1 відповідь, що є аналогічною відповіді від 13.02.2018 за №01 -13/46/ЗПУ, про яку зазначалося вище.
Таким чином, виконавчими органами Одеської міської ради, а саме Управлінням листом від 13.02.2018 за №01-13/46/ЗПУ та Департаментом комунальної власності листом від 24.06.2019 за №01-26/827 надано ОСОБА_1 інформацію про те, що постійною комісією з питань землеустрою та земельних відносин питання щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передання у приватну власність спірної земельної ділянки (розташованої у законодавчо-визначених межах прибережної захисної смуги та в проектній водоохоронній зоні Чорного моря) не розглядалось, тому що було відкладено з причин відсутності затвердженого проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря у м. Одесі, який і до теперішнього часу не затверджено.
Водночас, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає 02.08.2019 ОСОБА_1 , володіючи інформацією про особливий обмежено оборотоздатний статус запитуваної земельної ділянки, а також про неможливість її отримання у приватну власність, через рік повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва.
У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 , 2020 року розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва. В процесі розробки проекту землеустрою, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.03.2020 за №01-13/30/0-1 ІЗпз-К, ОСОБА_1 повторно надавалась інформація щодо місцярозташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що дійсно містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких земельна ділянка не входить.
Після завершення процедури складання проекту землеустрою, 13.07.2021 проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із вищезазначеним цільовим призначенням.
Як наслідок, маючи розроблений проект землеустрою, ОСОБА_1 04.08.2021 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання у приватну власність для ведення індивідуально дачного будівництва земельної ділянки площею 0,06 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004, до якого долучено відповідний проект.
Водночас, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки Одеською міською радою не прийнято з підстав які зазначалось вище, а саме розташування земельної ділянки у законодавчо- встановлених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а також не прийняття Одеською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги у межах м. Одеси.
Відповідно до вищезазначеного проекту землеустрою спірній земельній ділянці надано наступні характеристики: категорія земель: землі рекреаційного призначення, код згідно з КВЗУ: 014.00 землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, код та вид цільового призначення згідно КВЦПЗ: 07.03 для індивідуального дачного будівництва. У подальшому, 13.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Зіненко О.Я. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0004, та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.
Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 13.07.2021 № 001), земельні ділянка із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004 площею 0,0600 га, розташована по вул. Вєтровій у м. Одесі віднесена до категорії земель: землі рекреаційного призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.
Враховуючи, що до Державного земельного кадастру внесено відомості щодо цільового призначення спірної земельної ділянки саме: для індивідуального дачного будівництва та не визначена форма власності земельної ділянки, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру відомостей про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, а тим більше будь - яке (у тому числі дачне) будівництво на цій земельній ділянці, внесення запису про реєстрацію права власності на новозбудоване майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення суду.
Також, господарський суд вважає цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, оскільки він відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, є пов'язаним і співвідносним із заявленими вимогами.
Крім того, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст. 137 ГПК України.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що обрані види забезпечення позову передбачені ст. 137 ГПК України, а також те, що Позивач за позовом оскаржує незаконну реєстрацію в Державному зеиельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:0070004 та факт звернення Позивача до суду свідчить про наявність спору між сторонами та неможливість його врегулювання в позасудовому порядку, тобто між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, тому і є необхідність задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до набрання рішенням законної сили.
Вид забезпечення позову є співвідносними із заявленими позовними вимогами та невжиття даних заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити в майбутньому виконання рішення суду по даній справі.
Суд зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019р. у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладеного, враховуючи обставини у даній справі та наявні у справі матеріали, суд вважає за можливе задовольнити заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/453/23 повністю.
Керуючись ст.136, п.1 ч.1 ст.137, ст.ст.140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву (вх. 2-136/23 від 02.02.2023р.) Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову- задовольнити повністю.
2. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0004, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова.
Стягувачем за ухвалою є Одеська обласна прокуратура (вул. Пушкінська, 3,Одеса,Одеська область,65026, код ЄДРПОУ 03528552)
Боржниками за ухвалою є органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, державі реєстратори на нерухоме майно, у тому числі особи, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерство юстиції України та його територіальні органи, нотаріуси та інші органи чи особи, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Ухвала складена та підписана 06.02.2023р.
Ухвала набирає законної сили 06.02.2023р. та підлягає негайному виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження"
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя Літвінов Сергій Володимирович