"06" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2996/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2996/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 45В, код ЄДРПОУ 33549031)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТІС БІЛДІНГ” (65026, м. Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 43006241)
про стягнення 82 500грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТІС БІЛДІНГ” про стягнення 82 500грн.
Ухвалою від 14.11.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” було залишено без руху.
01.12.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №27143/22) від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2996/22. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 20.12.2022р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
12.01.2022 за вх. ГСОО №1246/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
При цьому заперечуючи проти позовних вимог відповідач не заперечує факт поставки товару. Але пропонує позивачу підписати акт звірки, погодити об'єми тощо для здійснення взаєморозрахунків. Після підписання акту звірки, як вказує відповідач ним будуть вжиті вичерпні заходи з виконання відповідних зобов'язань. Крім того відповідач вказує на наявність форс-мажорних обстави внаслідок військової агресії Російської Федерації а введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану.
Позивачем 27.01.2023р. до суду надано відповідь на відзив (вх. № 2677/23), відповідно до якого позивач зазначає що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, в зв'язку з чим позовні вимоги просить суд задовільнити в повному обсязі.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Як вказує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БІЛДІНГ» відповідності до ч.3 ст. 206 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України 11 липня 2022 року було укладено усний Договір купівлі-продажу, на підставі якого Позивачем було сформовано Замовлення та виставлено рахунок на оплату но замовленню №2826 від 11 липня 2022 року.
01 вересня 2022 року на складі Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК”, за адресою: Одеська обл.. м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31а. Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” було передано у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БІЛДІНГ» товар, а саме: фанера ФСФ лам 1250x2500*21 мм (Китай) тополя клас А. м.куб. 3,28125, кількість - 50 шт., на загальну суму 82 500грн., що підтверджується видатковою накладною №3236 від 01.09.2022р.
Крім того за посиланнями позивача у відповідності до вимог ПК України за правилом «першої події», ним було складено Податкову накладну №117 від 01 вересня 2022 року та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 15 вересня 2022 року за №9185554292
Проте відповідач, як вказує позивач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 82 500грн. При цьому від відповідача жодних претензій, зауважень тощо стосовно виконання Позивачем своїх договірних зобов'язань не надходило.
06.10.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, з вимого сплатити наявну заборгованість. Відповідача претензія була отримана відповідачем 18.10.2022р., проте була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст. 206 Цивільного кодексу України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БІЛДІНГ» відповідності до ч.3 ст. 206 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України 11 липня 2022 року було укладено усний Договір купівлі-продажу, на підставі якого Позивачем було сформовано Замовлення та виставлено рахунок на оплату но замовленню №2826 від 11 липня 2022 року.
01 вересня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” було передано у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БІЛДІНГ» товар, а саме: фанера ФСФ лам 1250x2500*21 мм (Китай) тополя клас А. м.куб. 3,28125, кількість - 50 шт., на загальну суму 82 500грн., що підтверджується видатковою накладною №3236 від 01.09.2022р.
При цьому відповідачем факт отримання товару не заперечується.
Крім того як вбачається з матеріалів справи у відповідності до вимог ПК України за правилом «першої події», ним було складено Податкову накладну №117 від 01 вересня 2022 року та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 15 вересня 2022 року за №9185554292
Згідно з ч.1 ст.181 ГК допускається укладення договору шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Саме таким підтвердженням є зазначені вище накладні, згідно яких Відповідач отримав товар від Позивача.
Враховуючи, що предметом договору між сторонами був продаж автозапчастин - строк договору визначений моментом продажу цього обладнання. Предмет та ціну договору зафіксовано в письмовій формі у зазначеній накладній про отримання товару.
Відповідач за триманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим сума заборгованості склала 82 500грн.
Крім того як вбачається з матеріалів справи 06.10.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, з вимого сплатити наявну заборгованість. Відповідача претензія була отримана відповідачем 18.10.2022р., проте була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості отриманого та неоплаченого товару в сумі 82 500грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Так заперечуючи проти позовних вимог відповідач не заперечує факту поставки, однак пропонує позивачу підписати акт звірки, погодити об'єми поставки та після чого ним будуть вжиті заходи щодо погашення заборгованості.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі № 904/887/18 від 22.01.2019, зазначив, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 29.04.2015р. у справі №3-77гс15).
Як встановлено судом 01 вересня 2022 року Сторонами відписано видаткову накладну №3236. Жодних претензій, зауважень тощо стосовно товару, в тому числі з приводу об'ємів поставки від Відповідача не надавалось. Також Відповідачем 18 жовтня 2022 року було отримано претензію із вимогою сплатити борг, яка була залишена без відповіді та задоволення.
Суд зазначає що вимога відповідача підписати акт зівки для узгодження об'єму постави, з урахуванням підписаної з його боку видаткової накладної в якій зазначався об'єм отриманого ним товару, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар.
Щодо доводів відповідача щодо наявність форс-мажорних обстави внаслідок військової агресії Російської Федерації а введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану суд зазначає наступне.
Відповідно до ч 2.ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Касаційний господарський суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що «форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».
Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.
Згідно п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Разом з тим спірні взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли вже після введення воєнного стану на території України, в зв'язку з чим посилання Відповідача на форс-мажорні обстави є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому суд зазначає, що відповідачем окрім зазначення про наявність форс-мажорні обстави жодними доказами не довела що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 45В, код ЄДРПОУ 33549031) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТІС БІЛДІНГ” (65026, м. Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 43006241) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРТІС БІЛДІНГ” (65026, м. Одеса, Ланжеронівський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 43006241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТРАНС ЛОК” (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 45В, код ЄДРПОУ 33549031) основний борг в сумі 82 500 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот)грн. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06 лютого 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна