вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2023 р. м. Київ Справа №911/365/23
Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС ЕНЕРДЖІ» про забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС ЕНЕРДЖІ» (08538, Київська область, Фастівський р-н, с. Ярошівка, вул. Войтенко, буд. АБЗ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» (07351 Київська область, Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд.66)
про стягнення 11954660,48 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАС ЕНЕРДЖІ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» (далі - відповідач) 11954660,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання продукції №24/05-2021 від 24.05.2021.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 8207428,59 грн основного боргу, 651943,82 грн пені, 2176783,80 грн інфляційних втрат та 918504,27 грн 10% річних, що сукупно становить 11954660,48 грн.
Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області подана заява про забезпечення позову від 31.01.2023, надалі - заява про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в розмірі 11954660,48 грн та на нежитлову будівлю площею 1395,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Індустріальна, буд. 12а/2.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначеній заяві обґрунтовується тим, що відповідач заборгованість, яка виникла з договору, погашає із затримками, крім того до відповідача в судовому порядку пред'явили майнові вимоги ще 6 кредиторів, і хоча позивач не володіє інформацією про доходи та фінансову спроможність відповідача, однак наявність такої кількості кредиторів, які прагнуть стягнути заборгованості в примусовому порядку, дає підстави для обґрунтованого сумніву у тому, що відповідач буде матеріально спроможний виконати потенційне судове рішення. Крім того, як зазначає позивач, існує ризик відчуження відповідачем нерухомого майна іншій особі. Також позивач посилається на те, що відповідач з липня по грудень 2022 переміг у 6 державних закупівлях, а отже відповідач має намір витрачати кошти, які він мав би використати для задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї позивачем доказам, суд відмічає, що аргументація позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову є суперечливою. Так, позивач посилається на те, що він не володіє даними про фінансову спроможність відповідача, однак одночасно також і заявляє про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що відповідач буде матеріально спроможний виконати потенційне судове рішення. Позивач зазначає про ризик відчуження відповідачем нерухомого майна іншій особі, однак не зазначає ніяких конкретних даних про такий ризик та не надає ніяких відповідних доказів цього, рівно як не пропонує зустрічне забезпечення можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України). Суд при цьому відмічає, що наявність у відповідача статусу відповідача в інших судових спорах та гіпотетичний складний фінансовий стан відповідача самі по собі не належать до кола підстав, визначених ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зауважує, що інших доказів, крім посилань на судові справи та витягу з державного реєстру речових прав на об'єкт нерухомості, на підтвердження наявності обставин (підстав), визначених ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не містить достатніх доказів наявності обставин для забезпечення позову і в такому разі накладення арешту на обігові кошти відповідача та нерухоме майно до вирішення спору по суті було би непропорційним втручанням у господарську діяльність відповідача, у т.ч. його здатність виконувати платіжні зобов'язання у межах звичайної господарської діяльності.
При цьому суд також враховує, що відмова суду у задоволенні заяви про забезпечення позову від 31.01.2023 не позбавляє права заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в загальному порядку з наданням обґрунтування та доказів наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 31.01.2023.
Керуючись ст.136, 137, 140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАС ЕНЕРДЖІ» у задоволенні заяви від 31.01.2023 (вх.№19/23 від 06.02.2023) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» про стягнення 11954660,48 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2023.
Суддя О.О. Третьякова