вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"06" лютого 2023 р. м. Київ Справа №911/330/23
Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали позовної заяви
За позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400 Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 14)
про стягнення 23176086,65 грн
встановив:
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - відповідач) 23176086,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором комісії №USE-20.4-124-D/K-18 від 13.08.2018 щодо поставки виробів та понесення у зв'язку з цим позивачем витрат у розмірі 1900000 дол. США та додатково 2940,91 грн внаслідок урегулюванням спору в арбітражному процесі, ініційованому покупцем цих виробів за контрактом №USE-20.4-75-K/KE-18 від 13.08.2022. Одночасно в позовній заяві в якості правового обґрунтування заявлених до стягнення збитків позивач посилається на норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за позадоговірну шкоду.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 23176086,65 грн збитків.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У ст.162 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги, які мають бути дотримані позивачем при поданні позовної заяви.
Суд зазначає, що дотримання необхідних вимог до позовної заяви, які встановлені статтею 162 цього Кодексу, пов'язане з виконанням завдання господарського судочинства.
Частиною 1 ст.162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Також в пунктах 3, 4, 5 та 8 ч.3 ст.162 цього Кодексу встановлено, що позовна заява повинна містити в тому числі: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до ч.2 ст.164 цього Кодексу позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №USE-20.4-124-D/K-18 від 13.08.2018, однак в розділі ІІ позовної заяви (стор.9) в якості правового обґрунтування змісту своїх вимог позивач одночасно посилається на норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за позадоговірну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам, майну фізичної або юридичної особи.
У зв'язку з цим позивачу необхідно належним чином виконати вимоги ст.162 Господарського процесуального кодексу України щодо викладу змісту вимог, обставин та обґрунтування вимог позивача, а саме зазначити, чи вимоги позивача стосуються договірної відповідальності у формі відшкодування збитків чи позадоговірної відповідальності, яка настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин.
Крім того, обґрунтовуючи розрахунок суми збитків, що стягується, позивач посилається на висновок в постанові Верховного Суду від 24.11.2022 у справі №910/8964/20, в якій зазначається, що наслідком невиконання умов Контракту на постачання зброї стало як порушення ПрАТ «Кузня на Рибальському» договору комісії №USE-20.4-109-D/K-18 від 13.08.2018, так і порушення ТОВ «НВК «Техімпекс» договору комісії №USE-20.4-124-D/K-18 від 13.08.2018, у зв'язку з чим у справі №910/8964/20 необхідно виходити із обсягу вини ПрАТ «Кузня на Рибальському» в розмірі, який пропорційно співвідноситься із вартістю договору комісії, укладеного із ПрАТ «Кузня на Рибальському», вартістю договору комісії, укладеного з ТОВ «НВК «Техімпекс», та вартістю Контракту на постачання зброї.
Однак в розрахунку суми збитків в позовній заяві позивачем не зазначено вартість договору комісії, укладеного із ПрАТ «Кузня на Рибальському», копія або витяг з цього договору на підтвердження розміру його вартості до позовної заяви не доданий.
Крім того, при розрахунку загальної суми збитків за Контрактом позивач в позовній заяві для розрахунку гривневого еквіваленту 1900000 дол. США посилається на курс гривні до долара США станом на 31.05.2021, однак в позовній заяві не наводить ніякого обґрунтування визначення ним саме цієї дати (31.05.2021) для розрахунку гривневого еквіваленту.
У зв'язку з цим позивачу необхідно належним чином виконати вимоги ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтування розрахунку суми, що стягується, а саме зазначити вартість договору комісії, укладеного із ПрАТ «Кузня на Рибальському», надати відповідний доказ на підтвердження розміру вартості цього договору або пояснення причин неможливості його подання разом з позовною заявою та навести пояснення визначення в позові дати 31.05.2021 для розрахунку гривневого еквіваленту 1900000 дол. США.
У п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити в тому числі дані про відомі офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти сторін.
Позивач в позовній заяві вказав електронну пошту позивача (його представника) для здійснення з ним зв'язку, а в реквізитах відповідача зазначив, що позивачу невідомі дані про адресу електронної пошти відповідача.
В той же час, загальновідомо, що в сучасному світі процеси цифровізації призводять до того, що обмін повідомленнями засобами телекомунікаційного зв'язку та електронне листування стає швидким та зручним способом комунікації в процесі здійснення господарської діяльності.
Отже, вбачається, що позивач може мати дані про адресу електронної пошти відповідача, який є контрагентом позивача, однак позивач в позовній заяві зазначає, що ці дані йому невідомі.
При цьому, про наявність у відповідача адреси електронної пошти, яка відома позивачу, вбачається із копії договору комісії між позивачем та відповідачем, який додано позивачем до позовної заяви і в пункті 15 якого зазначена адреса електронної пошти відповідача.
Суд при цьому відмічає, що оскільки сторони спору територіально обслуговуються різними відділеннями поштового зв'язку, то зазначення в позовній заяві належних даних про електронну пошту позивача та відповідача для здійснення з ними зв'язку може спростити документообіг між судом та учасниками спору в ході розгляду справи та сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
У зв'язку з цим позивачу необхідно належним чином виконати вимоги ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви та подати уточнення до позовної заяви, в яких зазначити адресу електронної пошти відповідача, якщо така відома позивачу.
Крім того, суд зауважує, що на стор.11 позовної заяви міститься твердження про те, що «Профспілка повідомляє шановний суд, що Позивач не вживав заходів досудового регулювання спору», що є незрозумілим суду, оскільки профспілка не є стороною спору.
Відповідно до ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем судовий збір не сплачено, однак до позовної заяви додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
У клопотанні позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що сума судового збору в розмірі 347641,30 грн є значною, що позивач в умовах воєнного стану виконує важливі функції, а у листопаді 2022 законодавець звільнив від сплати судового збору податкові органи з метою економії бюджетних коштів та належного функціонування економіки у період дії режиму воєнного стану.
Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. Позивач не належать до вказаного переліку осіб в статті 5 зазначеного Закону.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а тому підстав для розгляду судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору не має.
Зазначені висновки суду кореспондуються з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.2 та ст.7 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Суд при цьому відмічає, що в умовах воєнного стану значна кількість підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів прямо або опосередковано задіяна в технологічних процесах, у виробництві товарів та/або наданні послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення (підприємства транспорту, енергетики, комунального господарства, установи охорони здоров'я, фінансового сектору, критичної інфраструктури тощо). При цьому вказані суб'єкти є учасниками судового процесу в значній кількості судових справ (справи за позовами підприємств енергетики про стягнення заборгованості, справи за позовами фінансових інституцій до позичальників, справи у спорах, що виникають з договору перевезення вантажу, тощо).
В такому разі звільнення судом позивача від сплати судового збору, що не передбачене законом, з підстав, які наведені позивачем у його клопотанні про звільнення від сплати судового збору, створило би суперечливу практику та порушило би принцип рівності учасників судового процесу в умовах, коли одним учасникам судового процесу надавалось би звільнення від сплати судового збору, а іншим - ні.
Суд також бере до уваги, що позивач в позовній заяві посилається на судову справу за участю позивача №910/8964/20, яка розглядалась Верховним Судом. При цьому, як вбачається з додаткової постанови Верховного Суду від 08.12.2022 у цій справі №910/8964/20, 05.10.2022, тобто під час дії воєнного стану, позивач сплатив адвокатському об'єднанню грошові кошти в розмірі 365247,00 грн в якості оплати витрат на правову допомогу, при цьому Верховним Судом обґрунтованими витратами позивача на правову допомогу були визнані витрати лише в розмірі 81369,22 грн.
Таким чином, виходячи з того, що позивач не підпадає під категорію осіб, яких суд може звільнити від сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, суд не знаходить правових підстав звільнення позивача від сплати судового збору.
У зв'язку з цим позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви.
Враховуючи встановлені ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору, за подання у 2023 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору за подання позову в сумі 347641,30 грн. Реквізити для сплати судового збору містяться на сайті Господарського суду Київської області https://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/gromadyanam/tax/.
Наведене є недоліками позовної заяви, що підлягають усуненню.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 цього Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, усунення позивачем недоліків позовної заяви повинне бути здійснене з урахуванням положень п.1 ч.1 ст.164 та ч.1 ст.172 цього Кодексу щодо обов'язковості надсилання учасникам справи позовної заяви та копії доданих до неї документів.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 123, 162, 164, 172, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
3.1. письмових уточнень до позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти відповідача, якщо така відома позивачу;
3.2. письмових уточнень до позовної заяви із зазначенням:
- обґрунтування (пояснення) того, чи позовні вимоги стосуються договірної відповідальності у формі відшкодування збитків чи позадоговірної відповідальності, яка настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин,
- обґрунтування розрахунку суми, що стягується, а саме зазначенням вартості договору комісії, укладеного із ПрАТ «Кузня на Рибальському», зазначенням відповідного доказу на підтвердження розміру вартості цього договору та поясненням визначення у позові дати 31.05.2021 для розрахунку гривневого еквіваленту 1900000 дол. США,
3.3. доказів на підтвердження викладених позивачем обставин в уточненнях до позовної заяви з урахуванням даної ухвали господарського суду про залишення позову без руху, якщо такі докази не були подані разом з позовною заявою,
3.4. доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
4. Подати суду докази направлення учасникам справи документів, складених на усунення недоліків позовної заяви за цією ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 №911/330/23.
5. Попередити позивача про те, що згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили 06.02.2023 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Ухвала складена та підписана 06.02.2023.
Суддя О.О. Третьякова