ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/3295/22
За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг"
про стягнення 88510,52 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (далі - відповідач) про стягнення пені у сумі 88510,52 грн за несвоєчасну поставку товару у кількості 55000 кг. за договором про поставку товару №116/ВЗЗ-2021 від 20.10.2021.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у разі задоволення позовних вимог вирішити питання про зменшення суми пені, враховуючи повне виконання відповідачем зазначеного договору.
Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що ним було здійснено поставку товару у кількості 14000 кг вчасно (15.11.2021), однак у зв'язку із встановленням позивачем факту невідповідності товару було складено відповідний акт з відібранням зразку товару для передачі до лабораторії з метою проведення відповідного дослідження. Поставлений товар у кількості 14000 грн було прийнято позивачем на відповідальне зберігання. За наслідками проведення досліджень відібраного зразку товару було встановлено факт невідповідності вимогам ДСТУ 4450:2005 (ГОСТ 13534) за чіткістю нанесення рельєфного маркування та щільністю прилягання етикетки до банки маркування споживчої тари.
Відповідач не погодився із висновками проведеного дослідження та звернувся до позивача із проханням здійснити повторне відібрання зразків товару для здійснення ще одного дослідження. Після проведення дослідження з повторно відібраного зразку товару було встановлено, що за чіткістю нанесення рельєфного маркування не відповідає вимогам ДСТУ 4450:2005.
Однак відповідач вважає, що ним було поставлено цю частину товару вчасно, згідно умов заявки від 03.11.2021.
У відповіді на відзив позивач підтверджує, що частина товару у кількості 14000 кг дійсно була поставлена відповідачем 15.11.2021, але вважає, що підтвердження факту прийняття цього товару є видаткова накладна, підписана обома сторонами 16.12.2021.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що за результатами проведення лабораторних досліджень було встановлено, що маркування зразка продукції, з урахуванням інформації, наведеній на паперовій етикетці, відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, поставлена 15.11.2021 партія товару була визнана як така, що відповідає вимогам законодавства, а тому 16.12.2021 вказана партія товару була прийнята позивачем Зважаючи на це, поставка товару у кількості 14 000,00 кг, визначена заявкою від 03.11.2021 на думку відповідача була здійснена у встановленою цією заявкою строк.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
20.10.2021 року між позивачем як замовником та відповідачем як учасником укладено Договір №116/ВЗЗ-2021 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору учасник зобов'язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару консерви м'ясні (яловичина тушкована вищого сорту) (ДК 021:2015-15130000-8 м'ясопродукти). Кількість товару за Договором: 55000 кг.
У п. 2. 1 Договору сторони погодили, що якість товару, що поставляється учасником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ 4450:2005 та технічному опису (Додаток №2 до Договору).
Товар, який відповідач зобов'язувався передати позивачу, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі позивачу, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром відповідач повинен передати позивачу документи, які визначені пунктом 6.4 Договору.
Пакування товару, повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей товару під час його транспортування та зберігання.
Маркування товару повинне відповідати вимогам Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VІІІ та Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР.
Згідно з п. 6.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим Договором складає не менше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання учасником-переможцем письмової заявки.
Не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця учасник (представник учасника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
Заявка вручається під особистий підпис учаснику (представнику учасника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленням на адрес учасника, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Пунктом 6.5 Договору сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить від відповідача до позивача після прийняття товару на склад позивача, факт якого засвідчується підписами уповноваженими на це особами відповідача та позивача на відповідній видатковій накладній.
Пунктом 11.1 Договору було визначено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
На виконання умов Договору 04.11.2021 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 06.07.2021, заявку №78/8/2-2072 від 03.11.2021 про необхідність поставки товару на склад позивача: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, кількість товару 14000 кг, строк доставки 16.11.2021 та у кількості 8000 кг строк доставки 25.11.2021; м. Харків, вул. Семінарська, 22, кількість товару 11000 кг, строк поставки 16.11.2021, кількість товару 6000 кг, строк поставки 25.11.2021; м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2 кількість товару 8000 кг, строк поставки 25.11.2021; м. Маріуполь, прос. Нахімова, 186 кількість товару 8000 кг, строк поставки 25.11.2021.
У вказаній заявці зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника: в/ч НОМЕР_1 НГУ АДРЕСА_1 .
Також, в заявці зазначено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у 8.3 цього Договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та заявки від 03.11.2021 відповідачем поставлено товар, а саме:
- відповідно до видаткової накладної від 01.12.2021 № СФ-0043913 відповідачем було поставлено 11000 кг товару 01.12.2021;
- відповідно до видаткової накладної від 01.12.2021 №СФ-0043970 відповідачем було поставлено 2499,50 кг товару 01.12.2021;
- відповідно до видаткової накладної від 07.12.2021 №СФ-0046018 Відповідачем було поставлено 8 820 кг товару 07.12.2021;
- відповідно до видаткової накладної від 09.12.2021 №СФ-0046780 відповідачем було поставлено 10 080 кг товару 09.12.2021;
- відповідно до видаткової накладної від 10.12.2021 №СФ-0047027 відповідачем було поставлено 8 600 кг товару 10.12.2021;
- відповідно до видаткової накладної від 16.12.2021 №СФ-0048737 відповідачем було поставлено 14 000 кг товару 16.12.2021.
Таким чином, як вказує позивач, відповідачем було порушено встановлені у заявці від 03.11.2021 строки на поставку товару за Договором, що є підставою для застосування п. 8.3 Договору та нарахування пені за порушення строків поставки товару разом у сумі 88510,52 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що частину товару у кількості 14000 кг ним було поставлено вчасно, а заявлені вимоги про стягнення пені за порушення строків поставки товару є безпідставними, оскільки зобов'язання відповідача мають майновий характер, що виражається у поставці товару, тобто відповідачем не несе будь-яких грошових зобов'язань за Договором.
Відповідно до п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач на виконання заявок поставив товар у місце постачання проте частина товару була поставлена з порушенням строків його поставки, який сторони узгодили.
Приймаючи до уваги заперечення відповідача та докази надані ним з відзивом, судом встановлено, що відповідачем на виконання заявки від 03.11.2021 на адресу позивача здійснив поставку товару у кількості 14000 кг, що не заперечується позивачем. Проте під час поставки цього товару відповідно комісією Військової частини НОМЕР_1 було встановлено факт невідповідності поставленого товару вимогам ДСТУ 4450:2005, за цим фактом у комісії виникли сумніви щодо якості даного товару та було прийнято рішення відповідно до пунктів 3.9-3.14 умов цього Договору здійснити відбір проб та направити до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження для цілей державного контролю, яку визначає замовник. Відібрані зразки були направлені до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»).
У зв'язку із цим позивач прийняв на відповідальне зберігання товар у кількості 14000 кг на продовольчий склад відділення зберігання матеріально-технічних засобів відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії, про що складено акт відповідального зберігання №115 від 15.11.2021. Відповідно до цього акту, після отримання результатів уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження для цілей державного контролю буде прийнято рішення щодо подальшого використання товару.
За результатами проведеного лабораторного дослідження Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» оформлено протокол випробувань харчової продукції № 8890/21-х від 26.11.2021, відповідно до якого було встановлено, що зразок продукції за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними та радіологічними показниками відповідає вимогам ДСТУ-450:2005 «Консерви м'ясні. М'ясо тушковане. Технічні умови». Маркування споживчої тари, маркування транспортної тари (банка № 1, маркування на кришці нанесено незмиваємою фарбою) відповідає вимогам ДСТУ 4450:2005 «Консерви м'ясні. М'ясо тушковане. Технічні умови». Маркування споживчої тари (банка № 2, маркування на кришці нанесено методом рельєфного маркування) за чіткістю нанесення рельєфного маркування та щільністю прилягання етикетки до банки) не відповідає вимогам ДСТУ 4450:2005 (ТОСТ 13534).
Не погодившись із висновками ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», викладеними в протоколі випробувань харчової продукції № 8890/21-х від 26.11.2021, відповідач листом № 2611-21-1 від 26.11.2021 звернувся до позивача з проханням відповідно до пункту 3.3.2 Договору провести повторний відбір зразків продукції для здійснення дослідження стосовно банки № 2 (відповідність маркування згідно ДСТУ 4450:2005 (ТОСТ 13534), а саме щодо нанесення маркування на кришку та щільності прилягання етикетки до банки.
Так, Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») було проведено повторне лабораторне дослідження відібраних 15.11.2021 зразків продукції, за результатами чого складено протокол випробувань харчової продукції №9695/21-х від 09.12.2021. Відповідно до зазначеного протоколу зразок продукції (реєстраційний № 9695) за щільністю прилягання етикетки до банки відповідає вимогам ДСТУ 4450:2005, за чіткістю нанесення рельєфного маркування не відповідає вимогам ДСТУ 4450:2005 «Консерви м'ясні. М'ясо тушковане. Технічні умови». При цьому, лабораторією зазначено, що враховуючи положення частини 3 статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (яка передбачає, що об'єкти санітарних заходів, що вилучені у зв'язку з порушенням пунктів 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування або проведення державної реєстрації в порядку, встановленому цим Законом) маркування зразка продукції, з урахуванням інформації, наведеній на паперовій етикетці, відповідає вимогам чинного законодавства.
Зі змісту пункту 3.3.2 Договору вбачається, що результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводилися за зверненням учасника.
Отже, за результатами проведення лабораторних досліджень було встановлено, що маркування зразка продукції (яку поставлено 15.11.2021 у кількості 14000кг.) з урахуванням інформації, наведеній на паперовій етикетці, відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, поставлена 15.11.2021 партія товару у кількості 14000 кг. була визнана як така, що відповідає вимогам законодавства, а тому суд погоджується із твердження відповідача, що ним цю партію товару було поставлено без порушення строків встановлених заявкою від 03.11.2021.
Твердження позивача стосовно того, що відповідну партію товару у кількості 14000 кг. було прийнято ним 16.12.2021 (видаткова накладна №СФ-0048737) та саме з цієї дати слід вважати факт поставки відповідачем товару, а отже і має місце про строчка строків поставки, судом відхиляється, зважаючи на встановлені вище обставини, зміст статтей 612, 613 ЦК України та факт того, що позивач визнає у відповіді на відзив, що цей товар було поставлено 15.11.2021.
Разом з тим, решту товару узгодженого у заявці від 03.11.2021 відповідачем було поставлено із порушенням строків узгоджених у цій же заявці.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 88510,52 грн.
Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.
Згідно з п. 8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 77170,52 грн, а в частині нарахованої пені у сумі 11340 грн, що нарахована за прострочення поставки товару у кількості 14000 кг суд відмовляє, оскільки цю частину товару було поставлено без прострочення строків визначених у заявці.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у разі задоволення позивних вимог вирішити питання про зменшення суми пені, враховуючи повне виконання відповідачем зазначеного Договору.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 року у справі №910/8698/19 зазначив, що відповідно до наведених у цій постанові положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов'язком суду.
Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідача).
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру пені.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (65089, м. Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 59-Е, кім. 11-А ідентифікаційний код 43717455) на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню в сумі 77170 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят) грн 52 коп. та 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 13 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків