ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа № 910/8623/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Сервіс»
до 1. Фонду державного майна України
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державної митної служби України
про включення об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та затвердження переліку.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 06.02.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про включення об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та затвердження переліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним виконані всі необхідні умови які визначені ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що надає позивачу право на приватизацію орендованого об'єкта шляхом викупу. Однак, орендоване майно, органом приватизації не було включено до переліку об'єктів малої приватизації шляхом викупу та даний перелік не було затверджено (наказу про приватизацію об'єкта не прийнято), що свідчить про порушення прав та інтересів позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 07.11.2022.
18.11.2022 від другого відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволені позову відмовити.
25.10.2022 від першого відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі. Розгляд справи відкладено на 28.11.2022.
17.11.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив Фонду державного майна України, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Також, 17.11.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 залучено до участі у справі Державну митну служби України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Розгляд справи відкладено на 19.12.2022.
29.11.2022 від другого відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 відкладено судове засідання на 23.01.2023.
16.01.2023 від Держмитслужби через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких служба просила в задоволені позову відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 06.02.20023.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2023 надав усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача один у судовому засіданні 06.02.2023 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.02.2023 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача два в судове засідання 06.02.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження учасників справи, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача два.
Крім того, суду не визнавав обов'язковою явку учасників справи в судове засідання 06.02.2023.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2003, укладеного між Західною регіональною митницею та ТОВ «Консалтинговий центр «Сервіс», а також Договору № 70 від 01.10.2008 року про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.10.2003 року з відповідними змінами та доповненнями, внесеними на підставі Договорів про внесення змін до вказаного договору оренди зокрема від 14.11.2019 зареєстрованого в реєстрі за № 796, що укладені між позивачем та відповідачем два, позивач орендує нежитлові приміщення загальною площею 298, 6 кв.м. в адміністративному будинку за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1. Термін дії Договору оренди встановлено до 30.12.2023 року.
Позивач вказує, що об'єкт оренди безперервно перебуває в оренді позивача впродовж останніх 19 років та не задіяний у безпосередній діяльності Державної митної служби України. Крім того, позивачем своєчасно сплачуються орендні платежі за Договором оренди, здійснюється його поточний та капітальний ремонти, а також здійснено невід'ємні поліпшення, які значно вплинули на поточний технічний стан об'єкта оренди та його вартість. За рахунок перебування об'єкту в оренді позивача, зазначене нерухоме майно утримується в належному стані та не потребує додаткових витрат з боку балансоутримувача. Сам об'єкт оренди протягом всього часу оренди функціонував як заклад громадського харчування та не входив до об'єкту митної інфраструктури задіяного до виконання завдань і функцій митних органів та не підпадає під ознаки об'єктів, що не підлягають приватизації, визначених ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
01.06.2021 позивач звернувся до Фонду державного майна України (відповідач один) через Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (відповідач два) з заявою про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, яка оформлена у відповідності до форми, передбаченої Додатком 3 до Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів державної власності до відповідного переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 1 розділу II).
Вказаною заявою, позивачем було ініційовано питання включення відповідачем два до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкта державної власності - окремого майна - нежитлових приміщень загальною площею 298, 6 кв.м. в адміністративному будинку під літерою «А-4» загальною площею 3095, 1 кв.м., що розташований за адресою: місто Львів, вул. Костюшка, будинок 1, що перебуває в управлінні Державної митної служби України.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 02.06.2021 направило Фонду державного майна України листа № 08-04-03071, в якому відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, просило надати згоду на включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, або вмотивовану відмову у встановлений законодавством строк.
23.06.2021 відповідач два направив позивачу листа № 11-04-03458, в якому зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях отримало відмову Державної митної служби України (лист від 17.06.2021 № 21-21/21-02/14/903) у приватизації орендованого об'єкта.
Лист Державної митної служби України від 17.06.2021 № 21-21/21-02/14/903 «Про відмову щодо приватизації нерухомого майна» мотивоване чинністю договору оренди та нагальним завершенням реорганізації територіальних органі Держмитслужби шляхом їх приєднання як відокремлених підрозділів до Державної митної служби України, а тому Державна митна служба України як уповноважений орган управління державним майном відмовляє у включені частини державного нерухомого майна загальною площею 298, 6 кв.м., розташованих в адмінбудинку за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, до переліку об'єктів малої приватизації.
Позивач вказує, що не включення відповідачами об'єкту до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, є порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та порушенням прав позивача, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги та інші об'єкти.
Частиною 3 вказаної статі Закону, визначено, що у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації.
Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що нежитлові приміщення загальною площею 298, 6 кв.м. є ізольованими (мають окремий вхід, комунікації, лічильники) від приміщень в адміністративному будинку під літерою «А-4» за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, в яких здійснює діяльність Держмитслужба України. Об'єкт оренди з дня укладення договору оренди (01.10.2003) який є чинним по теперішній час, не використовується Держмитслужбою для виконання завдань і функцій митних органів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.
Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.
Частинами 1 - 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
Згідно ч. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.
Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.
Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.
У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.
Аналогічний порядок розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затверджений і наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 № 675, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 № 730/32182.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об'єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.
Частиною 9 ст. 11 вказаного Закону визначено, що відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.
Як вже зазначалось, Державна митна служба України свій лист «Про відмову щодо приватизації нерухомого майна» від 17.06.2021 № 21-21/21-02/14/903 мотивувала чинністю договору оренди та нагальним завершенням реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання як відокремлених підрозділів до Державної митної служби України.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.06.2020 № 910/6319/19 вказав, що вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України.
Підстави відмови державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, визначено ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» серед яких однією з підстав відмови є ліквідація підприємства, що пропонується приватизувати.
Відповідач свою відмову позивачу у включені об'єкту до переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації мотивована реорганізацією територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання.
Із змісту ст. 104 ЦК України вбачається, що реорганізацією є злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичної особи. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Господарський суд зазначає, що перелік підстав визначених ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» для відмови державними органами приватизації у включенні об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації не містить такої підстави як реорганізація шляхом приєднання, а містить таку підставу коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації, що є різним за своїм правовим змістом.
З урахуванням наведеного, господарський суду у відповідності до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», вважає відмову Держмитслужби України у невключенні об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, викладену в листі № 21-21/21-02/14/903 від 17.06.2021 не вмотивованою та такою, що не може породжувати настання правових наслідків таких як, відмова позивачу у включенні об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
В Постанові Верховного Суду від 04.06.2020 № 910/6319/19 вказано, що законодавством про приватизацію державного майна визначено особливості приватизації об'єктів державної власності, переданих в оренду (ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»). У зв'язку з цим для правильного вирішення спору судам слід установити наявність чи відсутність умов, передбачених статтею 18 Закону щодо приватизації об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:
- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;
- орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;
- невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;
- здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;
- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;
- договір оренди є чинним на момент приватизації.
Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу (ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Щодо здійснення поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з лютого по липень 2006 року позивачем було здійснено вказані поліпшення орендованого майна. Невід'ємні поліпшення проведені ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Севіль'я» на підставі Договору на виконання ремонтно-будівельних робіт від 24.02.2006 в розмірі 160 996, 80 грн. (134 164, 00 грн без ПДВ). Ринкова вартість об'єкта оренди визначена суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна при укладенні договору оренди становила - 458 799, 00 грн без ПДВ, що вказано в п. 1.1. Договору оренди. Розмір здійснених позивачем невід'ємних поліпшень становить 29 відсотків від ринкової вартості майна (134 164 : 458 799 х 100).
Виконання робіт, їх обсяг та вартість підтверджується: Дефектним актом складеним 21.11.2005 року ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Севіль'я», яким визначено обсяги робіт; зведеним кошторисним розрахунком складеним 05.12.2005 року ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Севіль'я», згідно якого вартість поліпшень становить 160 996, 80 грн; Договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 24.02.2006 року між позивачем та ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Севіль'я», яким узгоджено обсяги, строки та вартість будівельних робіт в розмірі 160 996, 80 грн. А також додатками до нього: договірною ціною до Договору на виконання ремонтно-будівельних робіт від 24.02.2006 року складеною в поточних цінах станом на 05.12.2005 року в розмірі 160 996, 80 грн.; локальним кошторисом з додатками (відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих втрат); Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 28.07.2006 року, підтверджується проведення ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Севіль'я» робіт вартістю 160 996, 80 грн та їх оплата позивачем в повному обсязі; Актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 та додатками до нього (відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих втрат) підтверджуються обсяги проведених робіт та їх загальна вартість в розмірі 160 996, 80 грн (134 164, 00 без ПДВ).
Щодо отримання орендарем письмової згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають орендарю право на приватизацію майна шляхом викупу.
Згода на проведення невід'ємних поліпшень була отримана позивачем від Державної митної служби України листом від 15.02.2006 № 11/7-30/1693.
Щодо вимог закону про виконання невід'ємних поліпшень з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди.
Матеріалами справи підтверджується, що невід'ємні поліпшення виконані орендарем в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди. Так, ринкова вартість об'єкту оренди була визначена для укладення договору оренди висновком про вартість майна від 12.09.2003 року ТОВ «Латекс», а невід'ємні поліпшення були виконані та прийняті позивачем 28.07.2006 року.
Щодо вимог про здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.07.2007 року судовими експертами ПП «Водій-автомобіль-дорога» було складено Висновок експертного дослідження № 4 по результатах проведення будівельно-технічного дослідження за зверненням ТОВ «Консалтинговий центр «Сервіс». Вказаним висновком підтверджено, що: ТОВ «Консалтинговий центр «Сервіс» здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна - нежитлових приміщень в адмінбудинку митниці за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1 а також підтверджено їх склад, обсяг та вартість у розмірі 160 996, 80 грн з ПДВ.
Крім того, у 2008 році, на замовлення позивача була проведена оцінка об'єкта оренди для визначення його ринкової вартості після здійснення невід'ємних поліпшень. Згідно звіту про оцінку складеного ПП «Західний експертно-консалтинговий центр», ринкова вартість об'єкта оренди станом на 01.10.2008 року становить 616 193, 00 грн без ПДВ, що також підтверджує, що вартість здійсненних позивачем невід'ємних поліпшень об'єкта оренди становить більше 25 відсотків від його ринкової вартості.
Матеріалами справи також підтверджується, що останню оцінку по визначенні ринкової вартості об'єкта оренди було проведено 30.09.2019 року на замовлення відповідача два. Оцінка проводилась для переукладення договору оренди з позивачем. Згідно звіту про оцінку складеного ПП Крилошанським Ю.Є., ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30.09.2019 року становить 6 795 800, 00 грн. без ПДВ.
Відповідно до Висновку експерта Судово експортно-розрахункового бюро ТОВ «Серб» від 24.08.2022 № 50/22 вартість здійснених позивачем невід'ємних поліпшень орендованого майна станом на 24.08.2022 року становить 2 935 279, 20 грн (в тому числі ПДВ 489 213, 20 грн), що є більшим як 25 відсотків від ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності.
Щодо вимог про належне виконання орендарем умов договору оренди, відсутності заборгованості з орендної плати та чинності договору оренди на момент приватизації.
Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів будь-якої заборгованості позивача за договором оренди, а сам договір оренди чинний до 30.12.2023 року включно.
Враховуючи вищевикладене, позивач виконав всі умови, передбачені частиною другою ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а тому має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
Щодо тверджень відповідача один, що Державною митною службою України листом від 04.02.2021 № 08-21/21/6/1920 вже було відмовлено в погодженні щодо включення об'єкту оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації з тих підстав, що об'єкт оренди необхідний митниці для розміщення її особового складу, господарський суд зазначає наступне.
Відповідач один вказує, що позивач 06.01.2021 подав заяву про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, яку зареєстровано Регіональним відділенням 06.01.2021 № ЗВ-01 2021.
Враховуючи, що спірне майно входить до сфери управління Державної митної служби України, відповідно до вимог наказу Фонду від 22.05.2018 № 675, Регіональним відділенням направлено лист від 12.01.2021 № 08-04- 00137 на адресу Державної митної служби України щодо надання згоди на включення його до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, або вмотивованої відмови.
У відповідь на це звернення, Державна митна служба України листом від 04.02.2021 № 08-21/21/6/1920 повідомила Регіональне відділення, що заперечує щодо включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Господарський суд вказує, що з урахуванням змісту приписів законодавчих актів з питань приватизації державного майна, питання щодо наслідків відмови уповноваженого органу управління державним майном із пропуском встановленого строку чітко визначені Законом.
Так, відповідно до абзаців 3, 4, 5 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.
Наведена правова норма є імперативною, абсолютно-визначеною і розширеному тлумаченню не підлягає. Відтак, неодержання органом приватизації дозволу чи відмови у приватизації об'єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним майном у встановлений строк, є достатньою підставою вважати, що така згода надана. Вказаний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 № 910/6319/19.
Строки, визначені в абзацах 3, 4 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відповідачами та третьою особою не дотримані, що дає правові підстави у відповідності до абзацу 5 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» вважати про надання позивачу згоди на приватизацію орендованого об'єкту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Викладені у відзивах на позов інші аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про включення об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та затвердження переліку підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області включити до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу, об'єкт державної власності - окреме майно - нежитлові приміщення загальною площею 298, 6 кв.м. в адміністративному будинку під літерою «А-4» за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1.
3. Зобов'язати Фонд державного майна України затвердити включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу, об'єкт державної власності - окреме майно - нежитлові приміщення загальною площею 298, 6 кв.м. в адміністративному будинку під літерою «А-4» за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1 та видати відповідний наказ.
4. Стягнути з ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9; ідентифікаційний код 00032945) та РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ЛЬВІВСЬКІЙ, ЗАКАРПАТСЬКІЙ ТА ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Коперника М., будинок 4, ідентифікаційний код 42899921) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР «СЕРВІС» (79032, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШАФАРИКА, будинок 4, квартира 5; ідентифікаційний код 32568886) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.02.2023
Суддя І.В. Алєєва