ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/11033/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11033/22
за позовом Державного підприємства "Укрриба"
до Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича
про розірвання договору, стягнення грошових коштів та повернення майна
Без виклику учасників судового процесу.
21 жовтня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба") надійшла позовна заява № 11-09/35 від 07.10.2022 року до Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича про стягнення заборгованості у розмірі 59 168,28 грн., з них: основного боргу - 49 153,81 грн., пені - 6685,25 грн., інфляційних витрат - 2880,23 грн. та 3% річних - 448,99 грн. Крім того, позивач просив суд розірвати договір зберігання державного майна № 1/13 від 02.01.2013 року, а також зобов'язати відповідача повернути позивачу державне майно, що передане відповідачу на зберігання згідно з вищенаведеним договором, а саме: верховина (інв. № 125; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ369); водовип. канал (інв. № 136; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ370); водовипуск (інв. № 117; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ374); водовипуск (інв. № 124; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ375); водовипуск (інв. № 103; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ376); водовипуск (інв. № 102; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ377); водовипуск (інв. № 104; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ378); водовипуск (інв. № 121; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.80.ААЕЖАЖ620); дамба (інв. №116; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ404); зем. дамба (інв. №135; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ415); зем. дамба (інв. №120; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.80.ААЕЖАЖ624); земельна дамба (інв. № 122; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ419); земельна дамба (інв. № 126; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ420); земельна дамба (інв. № 101; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ422); земельна дамба (інв. № 158; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ421); рибовиловлювач (інв. № 138; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ442); рибовиловлювач (інв. № 159А; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ441); шлюзрегулятор (інв. № 137; реєстраційний номер ФДМУ - 25592421.71.ААЕЖАЖ491).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Мацієвський М.Й. не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором зберігання державного майна № 1/13 від 02.01.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснював оплату за користування державним майном, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем. Також у зв'язку з істотним систематичним невиконанням відповідачем умов вищенаведеного договору позивач просить розірвати його на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, а також повернути передане ФОП Мацієвському М.Й. на відповідальне зберігання відповідне нерухоме державне майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі № 910/11033/22 позовну заяву № 11-09/35 від 07.10.2022 року ДП "Укрриба" до ФОП Мацієвського М.Й. про розірвання договору, стягнення грошових коштів та повернення майна залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105493048852 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 25.10.2022 року у справі № 910/11033/22 вручено позивачу - 31.10.2022 року.
Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 07.11.2022 року (включно).
09.11.2022 року через відділ діловодства суду від ДП "Укрриба" надійшла заява № 11-09/37 від 31.10.2022 року про усунення недоліків позовної заяви (направлена засобами поштового зв'язку 01.11.2022 року, що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0405352006009).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11033/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493064718 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 року у справі № 910/11033/22 вручено відповідачу.
На адресу суду від відповідача відзиву на позов не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
31 січня 2023 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача №11-09/13 від 23.01.2023 року про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог, в якій останній просив стягнути з ФОП Мацієвського М.Й. 80 184,03 грн. основного боргу, 15 903,26 грн. пені, 7546,09 грн. інфляційних втрат та 1002,07 грн. 3% річних. Крім того, ДП "Укрриба" повідомило, що у зв'язку з закінченням строку дії договору відповідач актом приймання-передачі від 13.01.2023 року повернув позивачу державне нерухоме майно, що передавалось ФОП Мацієвському М.Й. на зберігання відповідно до умов спірного договору.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача № 11-09/13 від 23.01.2023 року про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог без розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02 січня 2013 року між ДП "Укрриба" (поклажодавець) та ФОП Мацієвським М.Й. (зберігач) укладено договір зберігання державного майна № 1/13, за умовами якого поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 року № 126/752.
Згідно з пунктом 1.2 договору об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває в державній власності відповідно до пункту 1.1 договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору зазначене майно розташоване за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район в межах Крогулецької та Коцюбинської сільських рад.
За умовами пункту 1.4 договору вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.
За відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн., в тому числі ПДВ, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року (пункт 4.1 договору).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 02.01.2013 року по 02.01.2023 року (п. 6.1 договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору, дія цього договору може бути припинена: за згодою сторін; за рішенням суду; у зв'язку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна; дострокове припинення договору поклажодавцем.
У пункті 6.5 договору сторони домовились, що повернення зберігачем майна у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну його дії здійснюється актом приймання-передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами або уповноваженими представниками. Акт приймання-передачі складається у строк, передбачений письмовим повідомленням про дострокове розірвання договору. Майно вважається переданим з моменту підписання зазначеного акта.
Згідно з пунктом 9 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додається акт приймання-передачі державного майна (додаток №1).
02 січня 2013 року відповідно до акта приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (додаток № 1) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди за переліком, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район в межах Крогулецької та Коцюбинської сільських рад.
08 січня 2013 року сторонами була укладена додаткова угода до договору № 1/13, згідно з пунктом 1.3 якої ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить - 1133,06 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
01 грудня 2013 року сторони підписали додаткову угоду до договору № 1/13, якою дійшли спільної згоди, що ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить - 2 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання зі сплати грошових коштів за користування майном у період з 15.03.2022 року по 07.10.2022 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 153,81 грн.
28 червня 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом № 11-12/51 щодо припинення дії договору та повернення майна. Проте вказаний лист повернувся на адресу ДП "Укрриба" за закінченням терміну зберігання.
Вищенаведені обставини стали підставою звернення ДП "Укрриба" з даним позовом до господарського суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України).
Договором поклажодавець надав згоду зберігачеві на користування майном, при цьому зберігач зобов'язався проводити плату за користування майном, переданого йому на зберігання.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з умовами пункту 1.3 додаткової угоди від 08.01.2013 року відповідач зобов'язується проводити плату за користування майном не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.
Однак, відповідач у встановлені договором строки оплату не здійснив.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за майно підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 49 153,81 грн.
Оскільки відповідач допустив прострочення оплати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 1.4 додаткової угоди від 08.01.2013 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 6685,25 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У пункті 1.4 додаткової угоди від 08.01.2013 року сторони погодили, що у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У той же час суд звертає увагу на положення частини 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки заявлений ДП "Укрриба" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру цієї штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 448,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 2880,23 грн.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року № 910/12604/18.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення вищенаведених компенсаційних виплат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Слід зазначити, що у своєму позові ДП "Укрриба" також просило суд розірвати укладений між сторонами договір зберігання державного майна № 1/13 від 02.01.2013 року у зв'язку з істотним порушенням ФОП Мацієвським М.Й. умов цього правочину.
Відповідно до частин 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За приписами частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 року у справі № 910/16750/18.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору зберігання державного майна № 1/13 від 02.01.2013 року закінчився - 02.01.2023 року, у зв'язку з чим правовідносини за цим договором припинились.
Оскільки суд позбавлений можливості розірвати вищенаведений договір у зв'язку з припиненням правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, під час дослідження матеріалів справи, судом також встановлено, що після звернення ДП "Укрриба" з даним позовом до суду, у зв'язку з закінченням строку дії договору відповідач актом приймання-передачі від 13.01.2023 року повернув ДП "Укрриба" державне нерухоме майно, що передавалось відповідачу відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмета спору.
Оскільки ФОП Мацієвський М.Й. після звернення позивача з вказаним позовом повернув державне нерухоме майно останньому, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній справі в частині зобов'язання повернення майна, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у ній закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на зміст наведеної норми, враховуючи, що спір зумовлений порушенням відповідачем договірних зобов'язань, суд дійшов висновку, що за рахунок останнього позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7433,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 231, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича повернути Державному підприємству "Укрриба" державне майно - закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацієвського Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А; ідентифікаційний код 25592421) 49 153 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 81 коп. основного боргу, 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 25 коп., 448 (чотириста сорок вісім) грн. 99 коп. 3% річних, 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 23 коп. інфляційних втрат та 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.02.2023 року.
Суддя О.В. Котков