ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/12241/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12241/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент"
2. Фізичної особи-підприємця Вовка Олександра Михайловича
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Таксі"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
11 листопада 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - ТОВ "Бест Лізинг") надійшла позовна заява від 07.11.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" (далі - ТОВ "Оксі Рент"), Фізичної особи-підприємця Вовка Олександра Михайловича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Таксі" (далі - ТОВ "Оксі Таксі") про стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості у розмірі 314 198,68 грн., з яких: 40 535,75 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 5722,56 грн. - 24% річних, 4690,22 грн. - інфляційні втрати, 9899,63 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 16 567,68 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 236 782,84 грн. - неустойка.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Оксі Рент" своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №210915-11/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 року в частині сплати лізингових платежів, та враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12241/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0105493152374, № 105493152382 та № 0105493452390 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі № 910/12241/22 вручено: ТОВ "Оксі Рент" - 21.11.2022 року, ТОВ "Оксі Таксі" - 21.11.2022 року; ФОП Вовку О.М. - 22.11.2022 року.
На адресу суду від відповідачів відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористалися наданими їм процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
12 грудня 2022 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення щодо заявленої до стягнення суми неустойки у розмірі 236 782,84 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
15 вересня 2021 року між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Оксі Рент" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №210915-11/ФЛ-Ю-А, за умовами якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об'єкт лізингу згідно з умовами цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Відповідно до пункту 1.2 загальних умов договору строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" (далі - Графік) та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Згідно з пунктом 2.1.6 загальних умов договору акт - це акт приймання-передачі об'єкта лізингу в лізинг.
Пунктом 2.1.7 загальних умов договору визначено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно з пунктом 2.1.7.1 загальних умов договору.
Числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акта (наприклад: дата підписання сторонами акта - 04.02.2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24.02.2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця на протязі всього строку лізингу). У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31 число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця (пункт 2.1.7.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1.8 загальних умов договору період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акта.
За умовами пункту 2.2 загальних умов договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору (зокрема, з врахування коригування згідно з пунктом 2.2.1 загальних умов договору) та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об'єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6 загальних умов договору); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об'єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1, 2.7-2.9, 3.5 загальних умов договору.
Пунктом 2.3 загальних умов договору встановлено, що авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку, з урахуванням пункту 2.6 загальних умов, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на протязі трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату зазначену сторонами в пункті 5.6 цього договору та в сумі авансового лізингового платежу, визначеному у Графіку не залежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення лізингодавцем лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений лізингоодержувачу, в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур'єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере лізингодавець. Сторони на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України досягли згоди про те, що у випадку сплати лізингоодержувачем лізингодавцю грошових коштів в порядку пункту 2.3 загальних умов до моменту укладення цього договору, такі кошти зараховуються в рахунок сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені.
Відповідно до пункту 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
За приписами частин 1-3 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; лізингодавець - це юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об'єкт фінансового лізингу; лізингоодержувач - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування; продавець (постачальник) - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу; фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 5 цього Закону.
Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Додатком до договору - специфікацією визначено, що об'єктом лізингу є автомобіль "Peugeot", Active бензин 1587 см3, 115 к.с., 5 МКП, 2021 року випуску, ціною 289 312,50 грн. без ПДВ.
У додатковій угоді від 15.09.2021 року до договору сторони домовились додаток специфікація викласти в наступній редакції: "Об'єктом лізингу є автомобіль "Peugeot", Active бензин 1587 см3, 115 к.с., 6АКП, 2021 року випуску, ціною 345 160,00 грн. без ПДВ.
Лізингодавець передав лізингоодержувачу автомобіль, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту лізингу в користування від 28.10.2021 року за договором фінансового лізингу №210915-11/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 року.
Однак, в подальшому повідомленням про відмову від (розірвання) 34 договорів фінансового лізингу №1326 від 02.05.2022 року лізингодавець, у зв'язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору лізингу, вимагав у лізингоодержувача повернути ТОВ "Бест Лізинг" отримане за договорами фінансового лізингу майно - об'єкти лізингу, з усіма приналежностями, а також підписати акт повернення предмета лізингу та видати зареєстровану в ЄРПН податкову накладну.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору у частині сплати лізингових платежів, при цьому з огляду на те, що виконання зобов'язання за вказаним договором забезпечені ФОП Вовком О.М., згідно з договором поруки № 210915-8/П від 15.09.2021 року, та ТОВ "Оксі Таксі", згідно з договором поруки № 210915-9/П від 15.09.2021 року, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором лізингу у розмірі 314 198,68 грн., з яких: 40 535,75 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 5722,56 грн. - 24% річних, 4690,22 грн. - інфляційні втрати, 9899,63 грн. - пеня, 16 567,68 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 236 782,84 грн. - неустойка.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, лізингодавець підставі укладеного договору фінансового лізингу №210915-11/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 року передав майно (об'єкт фінансового лізингу - автомобіль "Peugeot") лізингоодержувачу у володіння та користування, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту лізингу в користування від 28.10.2021 року.
У пункті 2.1.7.1 загальних умов договору обумовлено, що числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акта (наприклад: дата підписання сторонами акта - 04.02.2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24.02.2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31 число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Отже, відповідно до пункту 2.1.7.1 загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 18 числа кожного місяця в розмірі, визначеному у Графіку сплати лізингових платежів (з врахування коригування згідно з пунктом 2.2.1 загальних умов договору лізингу).
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак суд, враховуючи пункт 2.1.7.1 загальних умов договору дійшов висновку, що строк сплати лізингових платежів настав.
ТОВ "Бест Лізинг" нараховано ТОВ "Оксі Рент" основний борг станом на 18.03.2022 року - 20 530,32 грн. та станом на 18.04.2022 року - 20 005,43 грн., разом сума заборгованості становить - 40 535,43 грн.
Суд зазначає, що ТОВ "Оксі Рент" не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 40 535,43 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вищенаведеної заборгованості.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4690,22 грн. та 24% річних в сумі 5722,56 грн.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 910/12604/18.
Згідно з пунктом 2.7 загальних умов договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, на протязі всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу, у зв'язку з чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Суд зазначає, що у даному випадку сплата 24 процентів від простроченої суми (розмір встановлений договором) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 24% річних суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4690,22 грн. та 24% річних у розмірі 5722,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 9688,63 грн. пені, 16 567,68 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі та 396 712,32 грн. неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами пункту 7.1.1 загальних умов договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Згідно з пунктом 7.1.2 загальних умов договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким об'єкт лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об'єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення об'єкта лізингу відповідно до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов'язку по поверненню об'єкта лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час невиконання; або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення об'єкта лізингу.
У пункті 5.2.1 загальних умов договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний щомісяця (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення попереднього місяця) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору та фото Спидометра та всіх чотирьох сторін (а у разі повідомлення/направлення інформації про пошкодження додатково надавати фото пошкоджень з декількох ракурсів та фото після усунення таких пошкоджень). В разі настання з об'єктом лізингу пошкоджень та/або викрадення, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору. У разі недотримання умов цього пункту лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен випадок. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 10 (десять) відсотків від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Суд зазначає, що виходячи з механізму нарахування штрафних санкцій, неустойка у розмірі подвійної суми лізингового платежу, яка визначена в пункті 7.1.2 загальних умов договору у розмірі 236 782,84 грн. за своєю правовою природою є штрафом.
Перевіривши розрахунки пені, штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та неустойки (штрафу) за не повернення об'єкта лізингу, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено правильно, визначені позивачем періоди нарахування та база нарахування є обґрунтованими, а вимога про стягнення пені у розмірі 9899,63 грн., штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна в сумі 16 567,68 грн. та неустойки (штрафу) у розмірі 236 782,84 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
У той же час, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингу, між лізингодавцем, лізингоодержувачем та ФОП Вовком О.М. укладено договір поруки №210915-8/П від 15.09.2021 року. Крім того, між лізингодавцем, лізингоодержувачем та ТОВ "Оксі Таксі" укладено договір поруки № 210915-9/П від 15.09.2021 року.
За умовами договорів поруки відповідач-2 та відповідач-3 зобов'язались солідарно відповідати перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем усіх грошових зобов'язань за договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.:
- за сплату позивачу лізингових платежів у встановлені строки;
- сплату позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на відповідача-1 відповідно до умов договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 статті 543 ЦК України).
Отже, сума основного боргу, 24% річних, інфляційні втрати, штраф, пеня та неустойка підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з першої заяви по суті спору - позовної заяви, витрати на правничу допомогу складають 3000,00 грн.
Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
До позову долучено копію договору про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022 року, копію додатку до договору про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022 року, копію акта № 03/11-1 від 03.11.2022 року, копію платіжного доручення № 9628 від 03.11.2022 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9644/10 від 18.12.2020 року та ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1253805 від 19.07.2022 року.
Адвокатське об'єднання "Лекс-Юей" (адвокатське об'єднання) та ТОВ "Бест Лізинг" (клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022 року відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об'єднання за даним договором зобов'язується надати клієнту правничу допомогу по захисту прав та інтересів клієнта щодо аналізу правової основи господарських операцій, підготовки позову про стягнення заборгованості з боржників клієнта, за договорами визначеними в додаткових угодах до даного договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 06/05-1 від 06.05.2022 року вартість послуг адвокатського об'єднання (гонорар) за згодою сторін визначається додатком до даного договору, за кожного боржника клієнта окремо, відповідно до пункту 1.1 даного договору.
Вартість послуг згідно з додатком до договору про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022 року складає 3000,00 грн. за наступні послуги: усні консультації - 500 грн.; аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу № 210915-11/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 року - 500 грн.; правовий аналіз судової практики щодо аналогічних спорів - 500 грн.; складання процесуальних документів - 1500,00 грн.
Адвокатським об'єднанням надано клієнту наступні послуги: усні консультації - 500 грн.; правовий аналіз судової практики щодо аналогічних спорів - 500 грн.; аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу, договорів поруки - 500 грн. та аналіз договорів фінансового лізингу № 210915-11/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 року укладеного з ТОВ "Оксі Рент", надання роз'яснення щодо стягнення заборгованості. Підготовка позову про стягнення заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу, за договорами поруки - 1 500,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 3000,00 грн.
Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. підтверджуються належними доказами.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічна правова позицію викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 року у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 року у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 року у справі № 914/1002/19.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6, 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Разом з тим, на адресу Господарського суду міста Києва не надходило заперечень відповідачів стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат та не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відтак, зважаючи на задоволення позову у повному обсязі, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судовий збір у розмірі 4712,98 грн. покладається на відповідача-1 як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.
Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 231, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" (03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4; ідентифікаційний код 43400158), Фізичної особи-підприємця Вовка Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Таксі" (03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4; ідентифікаційний код 40300986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 33880354) 40 535 (сорок тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 75 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 4690 (чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 5722 (п'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 56 коп. 24% річних, 9899 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп. пені, 16 567 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 68 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 236 782 (двісті тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 84 коп. неустойки.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" (03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4; ідентифікаційний код 43400158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 33880354) 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 4712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 98 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.02.2023 року.
Суддя О.В. Котков