ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/11762/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11762/22
за позовом Державного підприємства «Іванківське лісове господарство»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
02 листопада 2022 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (позивач) надійшла позовна заява № 415 від 28.10.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» (відповідач) про стягнення 243 988,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 298 від 29.11.2021 року, зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11762/22, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493001449, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року у справі № 910/11762/22 вручено уповноваженому представнику відповідача - 09.11.2022 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 24.11.2022 року (включно).
23.11.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що повномаштабна війна російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до умов договору.
13.12.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 516 від 09.12.2022 року, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.11.2021 року між Державним підприємством «Іванківське лісове господарство» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 298 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, за результатами проведення загального аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2022 року, який відбувся 29.11.2021 р., продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця (франко - проміжний склад) лісоматеріали круглі (товар), лоти № 151,152, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
В п. 3.1. договору визначено асортимент - лісоматеріали круглі сосна (PINS) D - 1000 куб.м.
Згідно з п. 4.1. договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м на умовах франко-склад (франко- проміжний) продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення загального аукціону із продажу ресурсів 4 кварталу 2021 року необробленої деревини складає: згідно додатку №1.
Відповідно до п. 4.2. договору загальна сума договору 2 045 160,00 грн.
Пунктом 6.3. договору визначено, що датою передачі товара продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.
За умовами п. 7.1. договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або, за усною згодою сторін, на умовах післяоплати.
Даний договір діє з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.2., 12.3. договору).
На виконання умов договору № 298 від 29.11.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 620 277,31 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 714204 від 04.01.2022 року на суму 81 269,93 грн., № 714211 від 04.01.2022 року на суму 72 754,56 грн., № 729692 від 05.01.2022 року на суму 84 673,87 грн., № 597481 від 06.01.2022 року на суму 79 628,34 грн., № 597484 від 06.01.2022 року на суму 82 666,92 грн., № 962629 від 10.02.2022 року на суму 51 501,64 грн., № 713430 від 10.02.2022 року на суму 18 391,42 грн., № 962646 від 17.02.2022 року на суму 48 368,20 грн., № 713483 від 17.02.2022 року на суму 24 242,34 грн., № 962671 від 23.02.2022 року на суму 25 738,07 грн., № 962674 від 23.02.2022 року на суму 51 042,02 грн. Товар за товарно-транспортними накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи сторін на цих товарно-транспортних накладних.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару на суму 405 854,88 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.10.2022 року.
Отже, за твердженнями позивача, з урахуванням часткової оплати залишок неоплаченого товару становить 214 422,43 грн. (620 277,31 грн. (вартість поставленого товару) - 405 854,88 грн. (вартість частково оплаченого товару).
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4599,90 грн. та інфляційні збитки у розмірі 24 965,94 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 298 від 29.11.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 620 277,31 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 714204 від 04.01.2022 року на суму 81 269,93 грн., № 714211 від 04.01.2022 року на суму 72 754,56 грн., № 729692 від 05.01.2022 року на суму 84 673,87 грн., № 597481 від 06.01.2022 року на суму 79 628,34 грн., № 597484 від 06.01.2022 року на суму 82 666,92 грн., № 962629 від 10.02.2022 року на суму 51 501,64 грн., № 713430 від 10.02.2022 року на суму 18 391,42 грн., № 962646 від 17.02.2022 року на суму 48 368,20 грн., № 713483 від 17.02.2022 року на суму 24 242,34 грн., № 962671 від 23.02.2022 року на суму 25 738,07 грн., № 962674 від 23.02.2022 року на суму 51 042,02 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 405 854,88 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.10.2022 року, відтак відповідач має заборгованість за договором у розмірі 214 422,43 грн.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 7.1. договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або, за усною згодою сторін, на умовах післяоплати.
Отже, виходячи з умов п. 7.1. договору, строк оплати товару за вищезазначеними товарно-транспорними накладними є таким, що настав.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 214 422,43 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення повної оплати вартості поставленого позивачем товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати настав.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 298 від 29.11.2021 року у розмірі 214 422,43 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 24 965,94 грн. та 3% річних у розмірі 4599,90 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків, судом встановлено, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 24 962,39 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 3,55 грн. позивачу належить відмовити.
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 4582,29 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 17,61 грн. позивачу належить відмовити.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до умов договору.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Поряд цим, за умовами п. 10.2., 10.3. договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс- мажорних обставин (обставини непереборної сили), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором.
До обставин непереборної сили належать: події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов'язань заданим договором. Сторона, яка посилається на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) несе обов'язок доказування, за власний рахунок, того, що ці обставини вплинули на виконання цією стороною своїх зобов'язань за даним договором.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання ним зобов'язань за договором № 298 від 29.11.2021 року шляхом видачі відповідного сертифіката.
Також відповідачем не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов'язання за договором № 298 від 29.11.2021 року.
Поряд з цим, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).
Відтак, суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову із посиланням на неможливість виконання ним своїх зобов'язань через форс-мажорні обставини.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 243 967,11 грн., з них: основного боргу - 214 422,43 грн. (двісті чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 43 копійки), інфляційних збитків - 24 962,39 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 39 копійок) та 3% річних - 4582,29 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 29 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3659,50 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісекспотрейд» (ідентифікаційний код 40986341, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, офіс 208) на користь Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00992088, адреса: 07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 22) грошові кошти: основного боргу - 214 422,43 грн. (двісті чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 43 копійки), інфляційних збитків - 24 962,39 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 39 копійок), 3% річних - 4582,29 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 29 копійок) та судовий збір - 3659,50 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 50 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.02.2023р.
Суддя О.В. Котков