ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа № 910/13261/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 48 829,51 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 48 829,51 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 грудня 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13261/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
9 січня 2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 5 січня 2023 року № 13/8, в якому останній частково заперечив проти задоволення вимог Товариства, посилаючись на те, що позивачем при розрахунку страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу та не надано доказів того, що суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснював ремонт пошкодженого автомобіля, є платником податку на додану вартість. За розрахунком відповідача, вартість відновлювального ремонту складає 32 016,69 грн. Також у своєму відзиві Компанія надала докази сплати суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. У зв'язку з цим, обґрунтована сума страхового відшкодування, на думку відповідача, складає 12 016,69 грн.
Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
10 квітня 2021 року приблизно о 10 годині 35 хвилин на вулиці Симиренка в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "Daewoo", державний номерний знак: НОМЕР_1 , з автомобілем "Nissan", державний номерний знак: НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Nissan", державний номерний знак: НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю "Daewoo", державний номерний знак: НОМЕР_1 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, чим порушив підпункт "б" пункту 2.3, пункт 16.11 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року в справі № 759/8051/21, якою водія автомобіля "Nissan", державний номерний знак: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Daewoo", державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 23 лютого 2021 року № 21500Га05АВ. Копія вказаного правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами страхувальник звернувся до позивача із заявою від 16 квітня 2021 року про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ.
Судом також встановлено, що на підставі акта огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 16 квітня 2021 року, ремонтної калькуляції від 29 квітня 2021 року № 1.003.21.0 та рахунку-фактури від 29 квітня 2021 року № 00041310/1 позивач склав страховий акт від 29 квітня 2021 року № ARX2767705 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вказаного акта загальна сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті власнику пошкодженого автомобіля, з урахуванням положень договору від 23 лютого 2021 року № 21500Га05АВ, склала 48 829,51 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування (без ПДВ) була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу: Фізичної особи - підприємця Шевчука Ярослава Олександровича (далі - ФОП Шевчук Я.О.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 5 травня 2021 року № 776418.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах вказаної суми.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Nissan", державний номерний знак: НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) від 11 травня 2020 року № ЕР/185640573 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "Nissan" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою (претензією) від 25 червня 2021 року № 0008050/ІНС.ЛОУ про виплату вищезазначеного страхового відшкодування. Проте ця заява була залишена Компанією без відповіді та задоволення.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії ЕР/185640573, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Однак спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справах № 910/3650/16 і № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 1 лютого 2018 року в справі № 910/22886/16, від 6 лютого 2018 року в справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року в справі № 910/5001/17.
Тому, пред'явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) є неправомірним.
За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що у Компанії в зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту її відповідальності за страховим випадком та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з фактичної вартості проведеного відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.41. Методики передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7.
У свідоцтві про реєстрацію автомобіля "Daewoo", державний номерний знак: НОМЕР_1 , вказано, що цей транспортний засіб 2007 року випуску, перша реєстрація - 24 березня 2007 року.
Отже, строк експлуатації даного автомобіля перевищує 12 років, а тому має застосовуватися коефіцієнт фізичного зносу 0,7.
З наданої позивачем ремонтної калькуляції від 29 квітня 2021 року № 1.003.21.0 вбачається, що загальна розрахована вартість відновлювального ремонту склала 56 697,26 грн (без ПДВ), з яких: 20 097,06 грн - вартість запасних частин (Сс), 10 505,49 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів (См), 26 370,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср).
Зі змісту вказаної калькуляції також вбачається, що до загальної суми відновлювальних робіт було застосовано вирахування в розмірі 10 % - 5 697,26 грн. Відтак, загальна вартість відновлювального ремонту з вказаним вирахуванням склала 51 275,29 грн.
Саме ця вартість відновлювального ремонту була вказана ФОП Шевчуком Я.О., який проводив відновлювальний ремонт вказаного автомобіля, у рахунку-фактурі від 29 квітня 2021 року № 00041310/1.
Отже, загальна фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo", державний номерний знак: НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу та застосованого 10 % вирахування становить 38 614,15 грн, з яких: 5 426,21 грн - вартість складових частин з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, 23 733,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 9 454,94,00 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів.
Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року в справі № 910/171/17.
У матеріалах справи наявне платіжне доручення від 5 травня 2021 року № 776418, за яким позивач перерахував грошові кошти в сумі 48 829,51 грн ФОП Шевчуку Я.О. з призначенням платежу: "страхове відшкодування згідно акту № ARX2767705, Нікіфоров Сергій Петрович, ІПН НОМЕР_3 Без ПДВ".
Отже, зі змісту зазначеного платіжного документа вбачається, що дана сума страхового відшкодування не включала суму податку на додану вартість.
Крім того, зі змісту наявного у матеріалах справи висновку/калькуляції від 29 квітня 2021 року № 1.003.21.0 та рахунку-фактури ФОП Шевчука Я.О. від 29 квітня 2021 року № 00041310/1 вбачається, що до вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка становить 51 275,29 грн, суму податку на додану вартість також включено не було.
Зважаючи на те, що сума, яка відповідає розміру оціненої шкоди, вже була зменшена позивачем на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість при її виплаті суб'єкту, який проводив відновлювальний ремонт вказаного автомобіля, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень Компанії щодо необхідності зменшення вартості ремонту на суму цього податку.
Оскільки судом встановлено, що вказана вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, проведеного внаслідок спірної ДТП, з урахуванням зносу складає 38 614,15 грн, а також враховуючи встановлений полісом від 11 травня 2020 року серії ЕР № 185640573 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 130 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 38 614,15 грн.
Разом із цим, вимога Товариства про стягнення з відповідача 10 215,36 грн страхового відшкодування є необґрунтованою, а відтак позов у цій частині не підлягає задоволенню.
У той же час, судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи відповідач 19 грудня 2022 року перерахував Товариству частину спірного страхового відшкодування в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
Оскільки Компанія після звернення Товариства до суду з вказаним позовом частково погасила суму спірного основного боргу в розмірі 20 000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у ній щодо вказаної суми закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню в розмірі 18 614,15 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Однак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 945,77 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 18 614 (вісімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 15 коп. страхового відшкодування та 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн 15 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" 20 000,00 грн закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 6 лютого 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко