вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2023 р. Cправа № 902/1292/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023)
до: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 9 559,81 грн. шкоди
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з вимогами до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9 559,81 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "Саламандра", як страховиком, виплачено страхувальнику страхове відшкодування. На підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020, укладеному між позивачем та ПрАТ "СК "Саламандра", позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія".
Ухвалою суду від 13.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1292/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 10.01.2022.
03.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача №б/н від 03.01.2023 (вх. № 01-34/88/23) про продовження процесуального строку для подання відзиву до 10.01.2023.
За результатами розгляду клопотання відповідача №б/н від 03.01.2023 (вх. № 01-34/88/23) судом 05.01.2023 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з підстав пропущення встановленого процесуальним законом строку на подання письмового відзиву на позовну заяву та недоведення відповідачем поважності та винятковості обставин, що перешкоджали підготовці та написанню відзиву у справі, у визначені строки.
Ухвалою суду від 10.01.2023 розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 02.02.2023.
На визначену судом дату позивач, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду від 10.01.2023, яка направлена на адресу його електронної пошти, явки уповноваженого представника не забезпечив.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду від 10.01.2023 направлена на електронну адресу відповідача та його представника 17.01.2023 об 11:03 год., яка, в силу приписів п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою.
Крім того суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками судового засідання 02.02.2023 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
18.01.2022 в м. Вінниці по просп. Коцюбинського, 18 сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля Богдан, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія», під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Кіа Forte», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП автомобіль «Кіа Forte», державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, розмір матеріального збитку, завданого власнику означеного ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 11 559,81 грн, що підтверджено наданою позивачем ремонтною калькуляцією №0039062.01 від 28.01.2022.
Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3.б, 13.1., Правил дорожнього руху. Крім того, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.10А ПДР та залишив місце ДТП.
Вказане підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2022 у справі №127/3837/22, за змістом якої встановлено вину ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
Під час вчинення ДТП 18.01.2022. ОСОБА_1 працював у Комунальному підприємстві «Вінницька транспортна компанія» водієм, що не заперечується відповідачем у справі.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан, державний номерний знак НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" за Полісом АР/5478713.
Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за Полісом АР/5478713 складає 130 000,00 грн, франшиза - 2000,00 грн.
20.01.2022. ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ "СК "Саламандра" з повідомленням про настання страхового випадку.
07.04.2022. ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ "СК "Саламандра" з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно зі страховим Актом №0039062.01.22/1 від 04.07.2022., та на підставі дефектної відомості огляду колісного транспортного засобу від 24.01.2022, ремонтної калькуляції від 28.01.2022 № 0039062.01, розрахунку коефіцієнту фізичного зносу до справи №0039062.01.22/1 на 18.01.2022 ПрАТ "СК "Саламандра" прийнято рішення про виплату потерпілій ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 9 559,81 грн. (11 559,81 грн - 2 000,00 грн = 9 559,81 грн)
05.07.2022 ПрАТ "СК "Саламандра" виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 9 559,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗНО0082315 від 05.07.2022., копія якого наявна в матеріалах справи.
02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (п. 1.1. Договору факторингу).
За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній регрес ній вимозі за формою, наведеною в Додатку № 2 до цього Договору (п. п. 1.2., 1.3. Договору факторингу).
Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт зобов'язаний передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регресних вимог, сторони підписують акт приймання-передачі документів.
За умовами п. 2.2. Договору факторингу клієнт зобов'язаний сповістити боржників про укладання цього Договору стосовно прав регрес них вимог і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.
За змістом п. 2.3. Договору факторингу кожного останнього робочого дня звітного періоду, у якому діє цей Договір, Сторони складають Перелік переданих Регресних вимог за звітний квартал за формою, наведеною у Додатку №1 до цього Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 6.1. Договору факторингу).
Переліком переданих регресних вимог № 03-22 за період з 01.07.2022. по 30.09.2022. визначено передачу фактору права вимоги до КП «Вінницька транспортна компанія» на суму 9 559,81 грн за страховим актом № 0039062.01.22/1.
Згідно з Актом приймання-передачі документів № 03-03 від 06.07.2022. до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до КП «Вінницька транспортна компанія» на суму 9 559,81 грн за страховим випадком № 0039062.01.22/1.
22.07.2022. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 07841 від 06.07.2022 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації по справі № 0039062.01.22/1 у розмірі 9 559,81 грн.
Претензія відповідачем отримана 26.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2103602521843, проте залишена без відповіді та реагування.
У зв'язку з відмовою відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 9 559,81 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Оскільки матеріалами справи достовірно встановлено вину водія ОСОБА_1 у ДТП та залишення ним місця ДТП, позовні вимоги до КП "Вінницька транспортна компанія" в силу перелічених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є обґрунтованими.
За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", перейшло право вимоги потерпілого до відповідальної особи за заподіяну шкоду в розмірі 9 559,81 грн.
Водночас, 02.01.2020. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК.
Згідно з Актом приймання-передачі документів № 03-03 від 06.07.2022. до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до КП "Вінницька транспортна компанія" на суму 9 559,81 грн за страховим випадком № 0039062.01.22/1.
За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача на стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки «Кіа Forte», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 18.01.2022.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення їх на відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 ГПК України).
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
14.02.2022 між позивачем та Адвокатським бюро "Терзі та партнери" укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 02/2022-АБ, відповідно до умов якого позивач доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати позивачу професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим Договором.
У п.2.3.3 Договору позивач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату наданих Бюро послуг, а саме: протягом 5 банківських днів за фактом підписання Акту виконаних робіт.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 від 14.02.2022 до Договору сторони визначили, що розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого Бюро часу та складності опрацьованих Бюро справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається Актом виконаних робіт (наданих послуг).
23.11.2022 між позивачем та Адвокатським бюро "Терзі та партнери" складено та підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого Адвокатським бюро "Терзі та партнери" були надані клієнту послуги на загальну суму 5 000,00 грн (підготовка та направлення до Господарського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення з Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» шкоди в порядку регресу у розмірі 9 559,81 грн).
Акт виконаних робіт від 23.11.2022 підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток без зауважень та підтверджено позивачем, що на дату та час підписання цього акту всі роботи (послуги) надані в повному обсязі.
Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги адвокатом надані наступні документи: копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 02/2022-АБ від 14.02.2022; копію Додаткової угоди № 1 від 14.02.2022 до цього Договору, копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 23.11.2022; копію детального опису робіт (наданих послуг) до Акту надання послуг від 23.11.2022; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1086288.
З урахуванням наведеного, позивачем надано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро "Терзі та партнери" професійної правничої допомоги позивачу на суму 5 000,00 грн.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.
Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ці витрати пов'язані з розглядом справи, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати в цій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 03327925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023; код ЄДРПОУ 37686922) 9 559 грн. 81 коп. - матеріальної шкоди; 5 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 07 лютого 2023 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023)
3 - відповідачу (Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036)