26 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/3371/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
представників сторін:
позивача - Орлов О.О., адвокат
відповідача - не з'явився
третя особа на стороні позивача - не з'явився
треті особи на стороні відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”, м. Київ (вх. №512 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі № 922/3371/19 (суддя Хотенець П.В., повне рішення складено 09.02.2022)
за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна, м. Київ
2. Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", м. Харків
про скасування рішення державного реєстратора, -
У жовтні 2019 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ, Позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева", Відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" (далі - ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія"), Державний реєстратор прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Тарасова Ю. Г. (далі - Нотаріус), Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з ПАТ "Банк Золоті Ворота" на відповідача та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 за ТОВ "ФК "Женева".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вчинення реєстраційної дії щодо зміни іпотекодержателя в Єдиному державному реєстрі з ПАТ "Банк Золоті Ворота" на відповідача державним реєстратором Тарасовою Ю. Г. вчинено за відсутності оригіналів кредитного договору № 02-25К-02 від 21.01.2008 та додаткових угод до нього та на підставі вже скасованого судом рішення державного реєстратора Федоренка А. І., відповідно до якого було зареєстровано іпотеку на вказане майно.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 по справі №922/3371/19 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що відповідно до частини першої статті 15, частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час прийняття оскаржуваного рішення був зобов'язаний перевірити факт наявності основного зобов'язання, однак державний реєстратор Тарасова Ю. Г. не з'ясувала факт наявності основного зобов'язання, що призвело до конструкції, за якою суб'єктом права за основним договором є один суб'єкт, який набув право внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб'єкт, що призводить до подвійного стягнення та порушення прав боржника.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3371/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №922/3371/19 скасовано; справу №922/3371/19 передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Судом касаційної інстанції зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій ч.1 ст.65 Закону України "Про іпотеку", незалучення до участі у справі Акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Крім того, зауважено на необхідності під час нового розгляду визначити коло осіб, на права і обов'язки яких може вплинути рішення у цій справі, з'ясувати наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, на захист якого подано позов, з'ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія".
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі №922/3371/19 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева";
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що без дослідження документів, на підтвердження набуття ТОВ "ФК "Женева" прав кредитора та іпотекодержателя за основним зобов'язанням (в цілому), яке дійсно існує, рішення державного реєстратора не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства і забезпечує об'єктивність і достовірність відомостей про зареєстровані права.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 скасовано в частині стягнення з ТОВ "ФК "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн, та відмовлено в задоволенні вимог у цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ФК "Женева" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року та рішення Господарського суду Харківської області від 11 лютого 2021 року у справі № 922/3371/19 скасовано та справу № 922/3371/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів першої та другої інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що судами не досліджено, чи мав АКБ "Меркурій" право передавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" право вимоги основної заборгованості за основним зобов'язанням, як зазначає суд апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1.2 договору відступлення права вимоги №5 від 11 червня 2015 року, оскільки відповідно до пункту 1.8 договору про відступлення права вимоги від 07 лютого 2014 року у первісного кредитора залишаються правовідносини з боржником (позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 1921,00 грн судового збору.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна суб'єкта прав у записі про іпотеку від 2008 року без урахування умов договорів відступлення прав за основним та іпотечним договорами та обсягу наявних у ТОВ "Фінансова компанія "Женева" забезпечених прав вимоги не є внесенням до реєстру повних та об'єктивних відомостей та не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Під час державної реєстрації державним реєстратором не виконано вимоги ст. ст. 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не здійснено перевірку наявності та змісту оригіналів договору на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та додаткових угод до нього, оригіналів договору відступлення права вимоги за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21 січня 2008 року, укладеного 07.02.2014 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" та Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" та договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"; державним реєстратором не встановлено невідповідність між зареєстрованими правами вимоги та правами, якими фактично володіло ТОВ "Фінансова компанія "Женева"; скасування рішення державного реєстратора є встановленим законом способом захисту прав на час розгляду справи.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився, 21.02.2022 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі 922/3371/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовував наступними доводами:
- Верховний Суд в постанові від 06.10.2021 у даній справі не надавав вказівки досліджувати при новому розгляді справи питання комплектності та достатності поданих державному реєстратору Тарасовій Ю.Г. документів для заміни іпотекодержателя в записі про іпотеку №1384825 від 21 січня 2008 року, оскільки підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій стало не питання комплектності/виду та достатності поданих документів, а факт не дослідження судами питання чи мав АКБ "Меркурій" право передавати ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" право вимоги основної заборгованості за основним зобов'язанням та не встановлення, як реєстраційній дії щодо зміни обтяжувача на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором можуть призвести до негативних наслідків у вигляді подвійного стягнення заборгованості та можливості додаткового накладення стягнення на предмет іпотеки за одним і тим самим кредитним зобов'язанням;
-Верховний Суд в постанові від 16.06.2020 не погодився з тим, що державна реєстрація заміни іпотекодержателя на ТОВ «ФК «Женева» на підставі тільки договору уступки за іпотекою є підставою для залишення в силі оскаржуваних рішень попередніх інстанцій та задоволення позову;
-позивач фактично змінив підставу позову без дотримання процесуальної процедури, що встановлена ч. 4 ст. 46 ГПК України та під час нового розгляду справи вже наголошував про неотримання АТ «Банк Золоті ворота» згоди позивача на уступку прав вимоги відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», а також зазначав, про абстрактність іпотеки, неподільність основного зобов'язання, порушення його прав побоюванням подвійного стягнення обома кредиторами та інше;
-судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у даній справі, в якій Суд досліджуючи питання щодо порушення права чи охоронюваних законом інтересів позивача, на захист якого подано позов у даній справі, зазначив, що судами достеменно не встановлено, як реєстраційній дії щодо зміни обтяжувача на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором може призвести до негативних наслідків у вигляді подвійного стягнення заборгованості та можливості додаткового накладення стягнення на предмет іпотеки за одним і тим самим кредитним договором. Отже, Верховний Суд, з посиланням в тому числі і на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 826/6071/16, який не було враховано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначив про законність державної реєстрації заміни іпотекодержателя на підставі лише договору уступки права вимоги за іпотечним договором;
-ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» не надало до суду першої інстанції доказів переходу до нього права вимоги за спірним договором іпотеки. В той же час, єдиним таким доказом може бути нотаріально посвідчений договір уступки за іпотекою (ст.ст. 19,24 Закону України «Про іпотеку»). З огляду на зміст договору №5 від 11.06.2015, додатку та акту приймання-передачі до нього до ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» перейшло право вимоги на залишок процентів по кредиту та права вимоги за фінансовою порукою фізичної особи. Жодних відомостей про перехід права вимоги за договором іпотеки договір №5 від 11.06.2015 не містить. Проте, суд першої інстанції на наведені вказівки Верховного Суду уваги не звернув та не дослідив обставини щодо наявності у АКБ "Меркурій" права передавати ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" право вимоги основної заборгованості за Основним зобов'язанням з посиланням на пункт 1.2 Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, оскільки відповідно до пункту 1.8 Договору про відступлення права вимоги від 07.02.2014 у первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги. Разом з тім, АКБ "Меркурій", передаючи ПАТ "Банк Золоті Ворота" частину вимоги за договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, одночасно, в забезпечення кредитного зобов'язання, передав вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008 (Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, від 07.02.2017);
-ТОВ «ФК «Женева» є іпотекодержателем і за умовами договору уступки за іпотекою № 1 від 05.01.2018, і за даними Держреєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується документами про переказ кредитних коштів, бухгалтерськими документами про визнання позивачем боргу та договором іпотеки, в якому повністю відтворене забезпечене іпотекою кредитне зобов'язання. У спірних правовідносинах державній реєстрації підлягає тільки право іпотеки, зміни у ньому чи його припинення (ст. ст. 19, 24 Закону України «Про іпотеку» та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), зміни в умовах основного (кредитного) зобов'язання, в тому числі щодо його розподілу, державній реєстрації не підлягають. Разом з тим, з наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав (зокрема від 10.01.2020) вбачається, що в записі про іпотеку від 21.01.2008 №1384825 зазначений розмір та строк основного зобов'язання. Зокрема, відповідно до вказаної довідки тіло кредиту (основне зобов'язання) становило 7 566 200,00 грн, тобто без врахування процентів в сумі 1 104 705,09 грн, що були відступлені банком «Меркурій» на ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» в 2015 році. Отже, підстави вважати, що державним реєстратором Тарасовою ІО.Г. не враховано факту розподілу основного зобов'язання відсутні;
-розподіл основного зобов'язання проведений 07.02.2014 банком «Меркурій» та право вимоги розподілено між двома кредиторами у чітко визначених обсягах та з конкретним забезпеченням щодо кожного з них. Жоден з кредиторів не може отримати задоволення вимог в більшому обсязі, ніж він набув від первісного кредитора ПАТ Банк «Меркурій». ТОВ «ФК «Женева» є кредитором та іпотекодержателем на суму, що становить 19 188 699,17 грн (складається з: 7 566 200,00 грн - простроченого кредиту, 2153974,54 грн прострочених процентів та 9468524,63 грн - пені, ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» є кредитором на суму 1 104 705,09 грн. та кредитором по договору поруки;
-згода іпотекодавця на уступку іпотеки в даних правовідносинах не потрібна, оскільки про це нема умови в іпотечному договорі; уступка права вимоги за іпотекою та забезпеченим нею зобов'язанням, а так само і заміна іпотекодержателя в записі про іпотеку проведені в один день (між АТ Банк «Меркурій» 07.02.2014, а між АТ «Банк Золоті ворота» та ТОВ «ФК «Женева» - 05.01.2018). Положення ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" щодо необов'язковості отримання згоди іпотекодавця при відступленні права вимоги за договором іпотеки за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням спрямовані на уникнення ситуацій, при яких відступлення права вимоги за іпотечним договором передує відступленню права вимоги за основним зобов'язанням. Позиція про обов'язкову одномоментність при такому відступленні є неправильним трактуванням вказаної норми закону, що підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16;
-нотаріус-реєстратор Тарасова Ю.Г. працювала із записом про іпотеку від 2008 року, який жодним чином не має відношення до скасованого помилкового запису про іпотеку від 23.02.2015. Наявність в Держреєстрі скасованих в 2017 році рішень державного реєстратора Федоренка А.І. від 23.02.2015 про реєстрацію за АТ «Банк Золоті ворота» іпотеки та пов'язаного із ним договірного обтяження, не є перешкодою у заміні іпотекодержателя в чинному записі про іпотеку від 21.01.2008, оскільки він зроблений раніше помилкового та підтверджений документально договором уступки права вимоги за іпотекою. В Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 05.01.2018 вже була опублікована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/6015/16 про скасування рішень Федоренка А.І. про реєстрацію іпотеки від 23.02.2015. Дана обставина була досліджена нотаріусом-державним реєстратором при проведені спірної реєстраційної дії. Щодо збереження на той час реєстрації обтяження за АТ «Банк Золоті ворота», то в силу норми ч. 7 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» та ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація обтяження здійснюється за повідомленням іпотекодержателя. З 05.01.2018 іпотекодержателем вже було ТОВ «ФК «Женева», яке не вважало за необхідне реєстрацію за собою обтяження на підставі іпотеки, оскільки іпотека сама по собі є обтяженням прав іпотекодавця;
-наявність чинного запису про іпотеку в Держреєстрі прав, в якому проводиться заміна іпотекодержателя, в силу презумпції достовірності та актуальності відомостей Держреєстру прав (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») не може викликати у держреєстратора сумніви в необхідності витребування у заявника оригіналу кредитного договору. В частині 2 ст. 18 наведеного Закону міститься посилання на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, що визначає обсяг необхідних для державної реєстрації прав документи, який не висуває додаткової вимоги про надання держреєстратору оригінала кредитного договору або іншого боргового документа. В постанові від 06.10.2021 у справі № 922/3371/19 Верховний Суд проаналізував норми як реєстраційного Закону, так і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 та зазначив про те, що підставою для реєстрації змін в зареєстрованому речовому праві (в даному випадку - суб'єкта права іпотеки) є договір, що викликав такі зміни;
-заміна іпотекодержателя внаслідок уступки права вимоги за іпотекою змінює суб'єкта права, а не його зміст (обсяг права вимоги та інші умови договорів, за якими відступлене права вимоги, залишились без змін);
-статтями 599-608 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як відсутність у іпотекодержателя оригіналу кредитного договору;
-послідовні дії нотаріуса з державної реєстрації заміни іпотекодержателя в записі Держреєстру про іпотеку від 21.01.2008, що проводились ОСОБА_1 після посвідчення договору уступки права вимоги за іпотекою від 05.01.2018 не може порушувати прав позивача, який добровільно уклав в 2008 році договір іпотеки, не вимагав викладення в ньому застереження про отримання його згоди на уступку права вимоги, а сама заміна іпотекодержателя проведена у відповідності до законодавства та не вплинула на обсяг його прав в забезпеченому іпотекою грошовому зобов'язанні.
З урахуванням наведених доводів апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 для розгляду справи №922/3371/19 визначено колегію суддів у складі: суддя Барбашова С.В. (головуючий суддя-доповідач), суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.
Згідно розпорядження керівника апарату суду від 02.12.2022, враховуючи знаходження у відпустці судді-доповідача Барбашової С.В. (відпустка більше чотирнадцяти днів), здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/3371/19.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 для розгляду справи №922/3371/19 визначено колегію суддів у складі: Лакіза В.В. (головуючий суддя-доповідач), суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
06.12.2022 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі № 922/3371/19 передано судді-доповідачу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі № 922/3371/19. Розгляд справи призначено на 12.01.2023. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3371/19.
29.12.2022 позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Женева» без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зокрема, позивач вважає, що приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції надав оцінку умовам договорів відступлення прав за кредитним договором, а саме, договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, договору відступлення прав вимоги від 07.02.2014, укладеного між АКБ "Меркурій" і ПАТ "Банк Золоті Ворота" та договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, укладеного між АКБ "Меркурій" та ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" на підставі Протоколу №05/06-13 від 05.06.2015 про проведення торгів та визначення переможця повторного (другого) конкурсу з реалізації майна ПАТ "Банк Меркурій" (лот №153 продаж права вимоги за кредитним договором юридичної особи №02-25К-02 від 21 січня 2008 року). Судом встановлено, що сторонами та учасниками справи не заперечується дійсність укладених договорів про відступлення частинами прав вимоги за первісним кредитним зобов'язанням, яке визначалося договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008. Також судом досліджено, що зміст та форма вищевказаних укладених договорів відступлення прав за кредитним зобов'язанням від 07.02.2014 та від 11.06.2015 не суперечать статтям 513-518 ЦК України, судовими рішеннями недійсність договорів не встановлена, отже, виходячи з презумпції правомірності правочинів, свободи договору, відступлення частинами прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року на користь АТ "Банк Золоті Ворота" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" є правомірним та дійсним. Також позивач вважає, що судом, на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 06.10.2021, досліджено обставини, щодо порушення права чи охоронюваного законом інтересу позивача та встановлено, що порушення процедури державної реєстрації призвело до внесення до Державного реєстру прав неповних відомостей про права та обтяження, які не враховують поділ первісного основного зобов'язання та обставину відступлення частини з забезпечених прав за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21 січня 2008 року на користь ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія". судом першої інстанції акцентовано, що Державний реєстр прав є інформаційною системою, яка перебуває у власності держави та містить відомості про всі речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які гарантуються державою. Ці відомості мають відповідати вимогам достовірності, повноти та об'єктивності, що забезпечується у тому числі під час вчинення кожної державної реєстрації прав та обтяжень у реєстрі, внесенні будь-яких змін до його відомостей. Державний реєстратор на підставі оригіналів документів зобов'язаний перевіряти наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також дійсність на момент реєстраційної дії документів та прав, які виникають, змінюються або припиняються. У зв'язку з цим, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що реєстраційна дія вчинена за відсутності документів, необхідних для її вчинення, та без перевірки відповідності відомостей Державного реєстру прав про зареєстровані права відомостям про наявні у заявника права та відомостям про права, заявлені до реєстрації. Вважає, що апелянт не наводить конкретних заперечень на викладені у судовому рішенні висновки щодо наявності обов'язків державного реєстратора, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», які не були виконані Тарасовою Ю.Г.; встановленого порядку здійснення реєстраційних дій, який порушено під час оскаржуваної реєстраційної дії; обов'язковості засад державної реєстрації щодо повноти, достовірності та об'єктивності відомостей Державного реєстру прав про права на нерухоме майно та їх обтяження, які були проігноровані під час реєстраційної дії; існування наслідків реєстраційної дії, проведеної із вказаними порушеннями без перевірки оригіналів документів, обсягу прав, суперечностей між зареєстрованими та наявними у сторін правами, - у виді наявності у Державному реєстрі прав різних відомостей про права та обтяження і суб'єктів таких прав, які не відповідають фактичним правам, закріпленим у паперових договорах про кредитне та іпотечне зобов'язання; відсутність будь-яких доказів належного виконання своїх обов'язків державним реєстратором. Також позивач наголошує, що оскаржуване позивачем рішення державного реєстратора прав Тарасової Ю.Г. було прийнято за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, які визначають права та обов'язки суб'єктів та самого відповідача, без перевірки обсягу прав, визначених цими документами, без встановлення наявності/відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без перевірки відповідності прав відповідача за іпотечним та основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою. В результаті таких дій державного реєстратора, наразі існує об'єктивна фактична ситуація, коли Державний реєстр прав не містить повних та об'єктивних відомостей щодо реальних існуючих прав та обов'язків суб'єктів стосовно нерухомого майна, підстав наявності таких зареєстрованих прав, що неприпустимо, виходячи із засад державної реєстрації, встановлених ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зареєстровані права не відповідають документам, на підставі яких вони мали виникати, та реально існуючим правам суб'єктів.
03.01.2023 третьою особою на стороні відповідача, ПАТ «Банк Золоті Ворота» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому банк підтримав доводи апеляційної скарги та зазначав, що результаті відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором право вимоги набув один і той же самий суб'єкт, а саме, ТОВ «Фінансова компанія «Женева», що жодним чином не порушує прав позивача на підставі договорів відступлення прав вимоги. Для реєстрації зміни суб'єкта права іпотеки чинним законодавством та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено обов'язку встановлення наявності кредитного зобов'язання, а також конкретного переліку документів, які мають надаватись реєстратору для проведення зміни суб'єкта у вже зареєстрованому речовому праві. Також вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним , адже, рішення суб'єкта державної реєстрації із внесенням відповідного запису вичерпує свою дію.
У відповіді на відзив ПАТ «Банк Золоті Ворота» позивач не погоджується із доводами банку про те, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено обов'язку державного реєстратора встановлювати наявність кредитного зобов'язання при здійснені державної реєстрації прав. Зокрема, позивач зазначає, що припинення основного зобов'язання, для забезпечення якого укладено іпотечний договір, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», є підставою припинення іпотеки. Відповідно до ст. 24 цього Закону, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, а відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Такий порядок встановлено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будь-які відомості, які вносяться до реєстру мають бути встановлені повно, достовірно, на підставі дослідження всіх необхідних правовстановлюючих документів, пов'язаних із державною реєстрацією. Як вважає позивач, державний реєстратор Тарасова Ю.Г. здійснила державну реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «ФК «Женева» в порушення вищезазначених вимог, за відсутності належних для такої реєстраційної дії документів, без перевірки правовстановлюючих документів, та факту, зокрема, переходу до ТОВ «ФК «Женева» права вимоги за основним зобов'язанням. Позивач також вважає, що державним реєстратором не встановлено факт наявності у ТОВ «ФК «Женева» права вимоги лише на частину грошового зобов'язання за кредитним договором №02-25К-02 від 21.01.2008. Державним реєстратором не встановлено та не враховано, що основне грошове зобов'язання, виконання якого в цілому було забезпечено іпотекою, розподілене між двома різними кредиторами, зокрема, право вимоги за іпотекою було відступлено ТОВ «ФК «Женева» на підставі передання частини із забезпечених вимог, в той час як відомості реєстру прав на нерухоме майно повинні відповідати відомостям, що містяться в паперових документах. Як вважає позивач, за таких обставин, вбачається порушення державним реєстратором прав вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що реєстраційна дія вчинена за відсутності документів, необхідних для її вчинення, та без перевірки відповідності відомостей Державного реєстру прав про зареєстровані права, відомостям про права, заявлені до реєстрації.
В судовому засіданні 12.01.2023, в якому розгляд справи розпочато по суті за присутності представників позивача та відповідача, було оголошено перерву до 26.01.2023.
18.01.2023 апелянтом до суду надано письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача та треті особи в судове засідання 26.12.2023 не з'явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що розгляд справи по суті розпочато 12.01.2023, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними в матеріалах справи документами.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції 21.01.2008 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (кредитором) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позичальником) було укладено договір на кредитну лінію №02-25К-02 (до якого в подальшому укладались додаткові угоди). За умовами вказаного кредитного договору позичальнику надано кредитні кошти у сумі 7566200,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та, відповідно до додаткової угоди від 20.12.2013 до цього договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитною лінією - 19 грудня 2014 року.
21.01.2008 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (іпотекодержателем) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір №16-03-09, який зареєстровано в реєстрі за № 369 (до якого в подальшому укладено додаткові угоди).
За умовами договору забезпечено вимоги Іпотекодержателя, що виникають із договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008 та усіх додаткових договорів та угод до нього, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, за рахунок предмета іпотеки - нежитлових приміщень третього поверху №1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96, та належать на праві власності Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (іпотечний договір). Розмір кредиту складає 7566200,00 грн, строк користування кредитом з 21 січня 2008 року по 19 грудня 2014 року, проценти за користування кредитом щомісячно по ставці 7,75 % річних.
07.02.2014 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008, згідно з яким, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (боржника) частково у розмірі, визначеному пунктом 1.2 Договору. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7566200,00 грн.
За умовами пункту 1.8 вказаного договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що з моменту передачі прав вимоги, з урахуванням пункту 1.2 договору, за цим договором у первісного кредитора залишаються правовідносини з боржником, що склалися до моменту передачі прав вимоги за кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
07.02.2014 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (первісним іпотекодержателем) та Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (новим іпотекодержателем), укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008, який зареєстровано в реєстрі за №126.
За умовами вказаного договору, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01. 2008 Зубарєвим В.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий №369 (з усіма змінами та доповненнями), за яким було передано в іпотеку нежитлові приміщення третього поверху № 1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 (пункти 1.1, 1.2 договору).
07.02.2014 здійснено реєстрацію права іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23.05.2014 АТ "Банк Золоті Ворота" звернулось до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6732456 на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення третього поверху №1 6, 8- 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби від 03 червня 2014 року №13517451 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення третього поверху №1- 6, 8- 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за АТ "Банк Золоті Ворота".
За повідомленням ПАТ “Банк Золоті Ворота” від 05.06.2014 №2606, - 06.06.2014, проведено реєстрацію припинення іпотеки (запис №1384825) (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 06.06.2014 №22699093) (а.с. 203 т. 1).
Не погодившись із рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності за новим іпотекодержателем - АТ "Банк Золоті Ворота", Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю оскаржила його у порядку адміністративного судочинства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни, що мали місце 03.06.2014 року при здійсненні реєстрації права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська 96, що раніше належали Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни №13517451 від 03 червня 2014 року "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №1-6, 8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96 за ПАТ "Банк Золоті Ворота". Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96.
На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14, реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області скасовано запис про реєстрацію права власності на приміщення - предмет іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота".
23.02.2015 державним реєстратором Федоренком А.І., на підставі заяви АТ "Банк Золоті Ворота", прийнято рішення № 19544252 та № 19547735, відповідно до яких зареєстровано іпотеку (запис про іпотеку № 8827245) та обтяження щодо заборони відчуження (запис про обтяження № 8827847) на нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 та належать позивачу на праві приватної власності.
Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю оскаржила рішення про реєстрацію іпотеки (запис №8827245) та заборону відчуження предмета іпотеки (запис про обтяження №8827847) до окружного адміністративного суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, адміністративний позов Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренко Андрія Івановича Департаменту державної реєстрації, Департаменту державної реєстрації, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота", про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано неправомірними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015 року при здійсненні реєстрації іпотеки за АТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ.А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м.,що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №'1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96, за АТ банк "Банк Золоті Ворота".
Визнано неправомірними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича № 19547735 від 23.02.2015, при здійсненні реєстрації обтяжень заборони на нерухоме майно на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича № 19547735 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою; Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за АТ банк "Банк Золоті Ворота". В іншій частині - задоволення позовних вимог відмовлено.
Судами зазначено, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки оригінали документів, а саме кредитний договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та додаткові угоди до нього, які підтверджують наявність зобов'язання позивача, державному реєстратору надані не були. До того ж, державним реєстратором здійснено не поновлення запису про речові права на нерухоме майно, а керуючись ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, прийнято рішення про проведення державної реєстрації іншого речового права іпотеки на нежитлові приміщення та про проведення державної реєстрації обтяження - заборона на вказане нерухоме майно за цим же суб'єктом.
Разом з цим, 11.06.2015, на підставі Протоколу №05/06-13 від 05 червня 2015 року про проведення торгів та визначення переможця повторного (другого) конкурсу з реалізації майна Публічного акціонерного товариства "Банк Меркурій" (лот №153 продаж права вимоги за кредитним договором юридичної особи №02-25К-02 від 21 січня 2008 року), між Публічним акціонерним товариством "Банк Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія") укладено договір про відступлення права вимоги №5.
За умовами пункту 1.1 договору Публічне акціонерне товариство "Банк Меркурій" (первісний кредитор) відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (новому кредитору) своє право вимоги за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21 січня 2008 року та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн, з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов'язання за такими кредитними договорами, що є їх невід'ємною частиною (основні договори).
Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги № 5 від 11 червня 2015 року, право вимоги за основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього договору; право вимоги суми процентів за основними договорами, нарахованих на день підписання сторонами Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору.
Згідно з п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2015, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника (Позивача) належного виконання всіх зобов'язань за Основними договорами.
При цьому, Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами.
З Акту приймання-передачі від 11 червня 2015 року до договору відступлення права вимоги №5 від 11 червня 2015 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Банк Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій" передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" отримала наступні документи: договір на кредитну лінію №02-25К-02 від 21 січня 2008 року (із додатковими угодами до нього); договір поруки №02-25П-02 від 21 січня 2008 року (із додатковими угодами до нього); Договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року; реєстри платіжних документів з 21 січня 2008 року по 10 червня 2015 року за особовими рахунками боржника; довідку від 11 червня 2015 року про заборгованість за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21 січня 2008 року.
Також на підставі Протоколу №UA-EA-2017-11-24-000393-a від 08.12.2017, лот F09G3513 право вимоги за кредитним договором № 02-25К-02 із забезпечення: нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, власник активів Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", між Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (продавцем/Банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №173 від 05 січня 2018 року, відповідно до якого продавець відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до юридичної особи позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку 1 до цього договору, надалі боржник, за кредитним договором та договором іпотеки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018 “Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами”, а саме: договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02, з урахуванням всіх змін та доповнень; Іпотечний договір № 16-03-09 від 21.01.2008, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Розмір Прав вимоги, що відступаються Банком на користь Нового кредитора згідно умов цього договору, станом на 05.01.2018 становить 19 188 699,17 грн, та складається з 7 566 20,00 грн простроченого кредиту, 2 153 974,54 грн. прострочених процентів, 9 468 524,63 грн. пені.
Новий кредитор підписанням цього Договору та Додатку № 1 засвідчив свою обізнаність та згоду з тим, що договір № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, всі зміни до доповнення до нього передаються у завіреній АТ Банк “Меркурій” копії (в такій формі, в якій він був переданий АТ “Банк Золоті Ворота”).
Також, 05.01.2018 між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Сторона 1) та ТОВ "ФК "Женева" (Сторона 2) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 369, з урахуванням всіх зімн та доповнень до нього.
За наведеним договором ПАТ “Банк Золоті Ворота” передав ТОВ “ФК “Женева” всі права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за іпотечним договором № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень.
Внаслідок посвідчення зазначеного Договору від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, приватним нотаріусом Тарасовою Юлією Георгіївною прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства “Банк Золоті Ворота” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. “А-3”, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”.
У липні 2018 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 05 січня 2018 року № 39120026, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змінено іпотекодержателя АТ "Банк Золоті Ворота" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано за останнім іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20 (літ. А-3), загальною площею 357,3 кв. м, з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; та зобов'язання державного реєстратора виключити з реєстру запис про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" як іпотекодержателя спірних приміщень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 2040/5734/18 позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржуване рішення приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 2040/5734/18 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, та роз'яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №2040/5734/18 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року залишено без змін. Великою Палатою зазначено, що вимога позивача про скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора від 05 січня 2018 року № 39120026 є похідною при вирішенні питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя. Таким чином, предметом розгляду у цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
З огляду на суб'єктний склад учасників справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21 січня 2008 року, іпотечного договору №16-03-09 від 21 січня 2008 року, а також договорів від 07 лютого 2014 року про відступлення прав вимоги за договором на кредитну лінію № 02-25К-02 та відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ) звернулась із позовом до Господарського суду Харківської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г., яким змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ «Банк Золоті Ворота» на ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
Рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з приписами ст.3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону ( ст.4 Закону України “Про іпотеку”).
Відповідно до ст.24 Закону України “Про іпотеку” відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Аналіз ч.1 ст. 24 Закону України “Про іпотеку” свідчить, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця за сукупності наступних умов:
1) у разі якщо іпотечним договором не передбачено наявність обов'язкової згоди іпотекодавця для укладання правочину про відступлення прав за іпотечним договором (в тому числі на заміну іпотекодержателя у відповідному правочині);
2) за умови, якщо відступлення прав за іпотечним договором здійснюється одночасно із відступленням права вимоги за основним зобов'язанням.
Наведене свідчить, що у разі недотримання будь-якої із наведених вище умов, для відступлення прав за іпотечним договором має бути отримана попередня згода іпотекодавця; відсутність такої згоди буде свідчити про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього.
Зі змісту іпотечного договору від 21.01.2008 №16-03-09 вбачається, що останній не містить в собі умови щодо необхідності отримання згоди іпотекодавця для укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором.
Разом з цим, поняття “основне зобов'язання” надано у ст.1 Закону України “Про іпотеку”, в розумінні якої “основне зобов'язання” - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Зміст терміну “основне зобов'язання” додатково розкриває частина перша статті 7 Закону України “Про іпотеку”, згідно з положеннями якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Викладене свідчить, що єдиним критерієм віднесення зобов'язання до основного є підстава його виникнення. Підставою виникнення основного зобов'язання є у т.ч. договори позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу тощо. Вид платежу (основний борг, проценти, неустойка) юридичного значення для кваліфікацій зобов'язання як основного не має.
Поєднання наведених ознак свідчить про те, що “основне зобов'язання” - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу тощо, яке включає в себе як зобов'язання зі сплати основного боргу, так і зобов'язання зі сплати процентів, штрафів, пені, нарахованих на суму боргу.
Термін “основне зобов'язання” є відмінним від терміну “основний борг”.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання поділяються на основні та субсидіарні. Критерієм поділу виступають підстави виникнення. Основні мають самостійну підставу виникнення, а субсидіарні зобов'язання виникають додатково до основного зобов'язання (гарантія, порука, завдаток, застава, іпотека тощо).
Матеріали справи свідчать, що відступлення прав за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09 відбулось без одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, яким є договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 з усіма додатковими угодами до нього.
Так, 21.01.2008, між АКБ "Меркурій" та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ було укладено Договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 (з додатковими угодами до нього), за умовами якого кредитор відкриває позичальнику (позивачу) кредитну лінію та надає кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої складає 7 566 200,00 грн., а позичальник зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, здійснити погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитною лінією.
Зобов'язання позичальника забезпечено іпотекою згідно з іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09.
07.02.2014 між ПАТ Банк “Меркурій” (Первісний кредитор) та ПАТ “Банк Золоті Ворота” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, за умовами п. 1.1 якого ПАТ Банк “Меркурій” передав, а ПАТ “Банк Золоті Ворота” прийняв право вимоги до Позивача (як Боржника) у розмірі, визначеному п.1.2 Договору, яке передається частково, в обсязі зазначеному в Договорі. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього Договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн. (п.1.2. договору відступлення права вимоги від 07.02.2014).
З моменту передачі прав вимоги, з урахуванням п. 1.2 Договору, за цим Договором у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (Позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги (п.1.8 Договору від 07.02.2014).
Наведене свідчить, що за Договором про відступлення права вимоги від 07.02.2014, ПАТ Банк “Меркурій” передано ПАТ “Банк Золоті Ворота” лише частину права вимоги за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 в обсязі, що стосується тіла кредиту у розмірі 7 566 200,00 грн.
В подальшому, вказане право вимоги перейшло від ПАТ "Банк Золоті Ворота" до ТОВ "ФК "Женева", шляхом укладання 05.01.2018 між вказаними особами договору про відступлення права вимоги №173, відповідно до якого ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступило на користь ТОВ "ФК "Женева" своє право вимоги заборгованості за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02.
Разом з цим, 11.06.2015, між ПАТ Банк “Меркурій” та ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія"), укладено Договір про відступлення права вимоги №5, відповідно до п. 1.1 якого ПАТ Банк “Меркурій” (як Первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (як Новому кредитору) своє право вимоги за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн., з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов'язання за такими кредитними договорами, що є їх невід'ємною частиною (далі - Основні договори).
За умовами п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2015, право вимоги за Основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за Основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за Основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору; право вимоги суми процентів за Основними договорами, нарахованих на день підписання Сторонами Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору. В силу цього Договору до Нового кредитора переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору.
Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами (п. 1.3. договору).
Таким чином, право вимоги за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та договором забезпечення цього договору, з усіма додатковими угодами та додатками до них, що укладалися між ПАТ Банк “Меркурій” та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ, було відступлено ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія") у сумі 1 104 705,09 грн.
При цьому, у складі документів передані: договір №02-25К-02 (оригінал) на кредитну лінію від 21.01.2008 (із додатковими угодами); договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008; реєстри платіжних документів з 21.01.2008 по 10.06.2015 за особовими рахунками №208893011489, 208893901489, НОМЕР_1 , тощо.
Наведене свідчить, що в результаті укладання вищевказаних договорів про відступлення права вимоги від 07.02.2014, від 11.06.2015 та від 05.01.2018, відбувся поділ основного зобов'язання на дві частини:
- в 2014р. (перша) - частина основного зобов'язання, право вимоги якого відступлено ПАТ Банк “Меркурій” на користь ПАТ “Банк Золоті Ворота” (строкова заборгованість за кредитом в розмірі 7 566 200,00 грн.), а у 2018 р. - ПАТ “Банк Золоті Ворота” право вимоги відступлено на користь ТОВ "ФК "Женева" (19 188 699,17 грн., які складаються із 7 566 200,00 грн - простроченого кредиту, 2 153 974,54 грн - прострочених процентів, 9 468 524,63 грн - пені.);
- в 2015р. (друга) - частина основного зобов'язання, право вимоги якого відступлено ПАТ Банк "Меркурій" на користь ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” (ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") на підставі Договору про відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015 в розмірі 1104 705,09 грн.
Отже, ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в даному випадку не може вважатись єдиним кредитором за основним зобов'язанням, оскільки останньому було відступлено право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, частково.
З огляду на вищевикладене, під час укладення між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Женева" договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, до відповідача перейшло право вимоги не за всім основним зобов'язанням, а лише за його частиною, яка не включає в себе 1 104 705,09 грн., що була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015.
Наведені вище обставини свідчать про те, що під час укладення між ПАТ Банк “Меркурій” та ПАТ “Банк Золоті Ворота” договору від 07.02.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, а також між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09 (посвідчено нотаріусом 05.01.2018 та зареєстровано в реєстрі за №1), сторонами вказаних правочинів не дотримано положень ч.1 ст. 24 Закону України “Про іпотеку”, що свідчить про необхідність отримання згоди Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ (іпотекодавця) на їх укладання, зважаючи на те, що відступлення прав за іпотечним договором відбулось без одночасного відступлення права вимоги за всім основним зобов'язанням.
За положеннями Закону України “Про іпотеку” іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за всім основним зобов'язанням. Це пов'язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як безпосередня пов'язаність із основним зобов'язанням, оскільки іпотека слідує за основним зобов'язанням протягом всього строку його існування з метою забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що у даному спорі склалась ситуація коли за умовами іпотечного договору від 21.01.2008 іпотекою юридично забезпечене все основне зобов'язання за договором кредитної лінії від 21.01.2008 №2-25К-02 (змін до іпотечного договору не вносилося), однак фактично право іпотеки передано лише з часткою основного зобов'язання (у зв'язку з його поділом), а інша частка на суму 1 104705,09 грн, право вимоги якої передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, є також забезпеченою іпотекою. Враховуючи наведене та те, що іпотека безпосередньо пов'язана із основним зобов'язанням, а іпотекодержателем може бути особа, яка є кредитором за основним зобов'язанням; за умовами п.1.3. договору відступлення права вимоги № 5 від 11.06.2015 ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за Основними договорами, існує загроза вчинення останнім (як другим кредитором за договором на кредитну лінію) дій, направлених на визнання за собою прав іпотекодержателя на спірне нерухоме майно та звернення стягнення на предмет іпотеки, що створить неприйнятну ситуацію для позивача, коли останній повинен буде відповідати іпотечним майном вже перед двома наявними кредиторами.
Разом з тим, іпотека за своєю правовою природою спрямована на недопущення ситуації, за якої на один предмет іпотеки матимуть рівноцінні права два і більше кредиторів.
За результатами звернення ТОВ “ФК “Женева”, приватним нотаріусом Тарасовою Юлію Георгіївною прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства “Банк Золоті Ворота” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. “А-3”, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева”.
Підставою для прийняття вищевказаного рішення державного реєстратора став договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Тарасовою Ю.Г. 05.01.2018 та зареєстровано в реєстрі за №1.
Колегія суддів також зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 дія цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав. (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 3 Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 16 Закону, формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов'язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав. Перелік відомостей, що вносяться до бази даних заяв, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення Державного реєстру прав.
На підставі частини першої статті 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими Нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону, заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Статтею 12 Закону визначено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Так, процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), визначено «Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (Порядок №1141).
Відповідно до пункту 40 Порядку №1141, у разі внесення змін у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості:
1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;
2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав;
3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;
4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;
5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Частиною 8 статті 18 Закону закріплено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно частини 2 статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин, такий перелік документів було передбачено «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок №1127).
Вказаним Порядком №1127, зокрема, визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав (ч. 7 Порядку №1127, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що також кореспондується з частиною 1 статті 20 Закону, якою встановлено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. (ч. 12 Порядку №1127).
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав. (пункти 18, 19 Порядку №1127).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
З аналізу наведених положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку №1141 та Порядку №1127 вбачається, що законодавцем розрізнено поняття "підстави державної реєстрації" як документа, з якого виникає право на звернення за вчиненням реєстраційної дії щодо виникнення, припинення або зміни речового права на нерухоме майно, та поняття "перелік документів, необхідних для державної реєстрації", як встановленої законом сукупності документів, шляхом подання яких заявник реалізує це право, яке виникло з документа-підстави державної реєстрації.
При цьому, виходячи з наведених положень, державний реєстратор на підставі оригіналів документів зобов'язаний перевіряти наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також дійсність на момент реєстраційної дії документів та прав, які виникають, змінюються або припиняються.
Крім того, виходячи з вищенаведених приписів, перелік документів, які заявник подає державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії, включає у себе не тільки документ-підставу, а й інші документи, поданням та перевіркою яких забезпечується дотримання принципів державної реєстрації щодо повноти, об'єктивності відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав та виконання вимоги щодо здійснення державної реєстрації виключно в порядку та на підставах, визначених Законом, як то встановлено ст. 3 Закону.
Положеннями статті 4 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 Закону).
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критерів, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч. 2 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Отже, виходячи з наведених приписів Закону України "Про іпотеку", права іпотекодержателя невіддільно пов'язані із правами кредитора за основним зобов'язанням, дійсністю основного зобов'язання, строком дії іпотечного договору та основного зобов'язання.
З урахуванням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час державної реєстрації речових прав нового іпотекодержателя, державний реєстратор зобов'язаний перевірити на підставі оригіналів документів чи належним чином засвідчених копій існування та дійсність іпотечного зобов'язання, існування та дійсність основного зобов'язання (оскільки забезпечувальне зобов'язання не може існувати за відсутності основного), сутність умов та строк дії зобов'язань, договорів, якими вони обумовлені, факт відступлення (набуття) прав вимоги як за основним, так і за іпотечним зобов'язанням особі, яка звертається із заявою щодо реєстрації за собою прав іпотекодержателя, відсутність суперечностей між обсягом прав, які вже зареєстровані за попереднім суб'єктом прав та обсягом прав, які були відступлені новому іпотекодержателю, умов іпотечного та основного договорів на предмет можливості відступлення прав вимоги за договорами та визначеного сторонами порядку такого відступлення, їх дотримання, а також виконання умов правочину, з якими пов'язується факт виникнення, зміни чи припинення прав. Наведене кореспондується з вимогами процедура державної реєстрації, згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими визначено, що така реєстрація спрямована на забезпечення повноти, об'єктивності відомостей державного реєстру та здійснюється у тому числі, шляхом перевірки відповідності заявлених прав зареєстрованим у Державному реєстрі прав, а також відомостям та правам, які містяться у паперових (первинних щодо державної реєстрації) документах, відсутності суперечностей між ними.
Отже, як правомірно зазначено судом першої інстанції, під час державної реєстрації речових прав нового іпотекодержателя, державний реєстратор, в силу покладених на нього Законом обов'язків, на підставі оригіналів документів чи належним чином засвідчених копій зобов'язаний перевірити існування та дійсність іпотечного зобов'язання, існування та дійсність основного зобов'язання (оскільки забезпечувальне зобов'язання не може існувати за відсутності основного), сутність умов та строк дії зобов'язань, договорів, якими вони обумовлені, факт відступлення (набуття) прав вимоги як за основним, так і за іпотечним зобов'язанням особі, яка звертається із заявою щодо реєстрації за собою прав іпотекодержателя, відсутність суперечностей між обсягом прав, які вже зареєстровані за попереднім суб'єктом прав та обсягом прав, які були відступлені новому іпотекодержателю, умов іпотечного та основного договорів на предмет можливості відступлення прав вимоги за договорами та визначеного сторонами порядку такого відступлення, їх дотримання, а також виконання умов правочину, з якими пов'язується факт виникнення, зміни чи припинення прав.
Хронологія проведення реєстраційних дій у даній справі свідчить, що 21.01.2008 між АКБ "Меркурій" (кредитор) та позивачем (позичальник) укладено договір на кредитну лінію (невідновлювальну) № 2-25К-02 (а. с. 207-226, т. 1).
Для забезпечення виконання вимог за цим кредитним договором, між АКБ "Меркурій" (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 21.01.2008 №16-03-09 (а. с. 227-245).
В подальшому між ПАТ БАНК "Меркурій " (Первісний кредитор) та АТ "Банк Золоті Ворота" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №2-25К-02, за умовами якого первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору право вимоги первісного кредитора до Позивача (Боржник) за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 № 02-25К-02 та усіма додатковими угодами до нього (Кредитний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор став кредитором в зобов'язаннях за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього в обсязі та на умовах, визначених договором.
23.05.2014 АТ "Банк Золоті Ворота" звернулося до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6732456 на майно.
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни від 03.06.2014 №13517451 за АТ "Банк Золоті Ворота" зареєстровано право власності на Майно, з реєстраційним номером 88210663101, що підтверджується Витягом (а.с. 195 т. 1).
Також, згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 06.06.2014 № 22699093 (т. I, а. с 196 зворотній аркуш) було припинено іпотеку (запис № 1384825) на підставі повідомлення ПАТ "Банк Золоті Ворота" від 05.06.2014 № 2606.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі № 820/11581/14 скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко О. С. від 03.06.2014 №13517451 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на Майно за ПАТ "Банк Золоті Ворота".
Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області було скасовано запис про реєстрацію права власності на приміщення - предмет іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота" (а.с. 196 т. 1).
В подальшому, Державним реєстратором Федоренком А. І. на підставі заяви АТ "Банк Золоті Ворота" прийнято рішення від 23.02.2015 №19544252, відповідно до якого майно було внесено у державний реєстр речових прав на нерухоме майно, та щодо якого вчинено запис про іпотеку №8827245 (а.с. 197 т. 1).
В той же час, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі № 820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно державного реєстратора Федоренка А. І. від 23.02.2015 № 19544252, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на Майно за АТ "Банк Золоті Ворота".
05.01.2018 між АТ "Банк Золоті Ворота" та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано Тарасовою Ю. Г. та зареєстровано в реєстрі за №1 (т. I, а. с. 247-248). Саме на підставі вказаного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором державний реєстратор прав на нерухоме майно Тарасова Ю. Г. прийняла рішення від 05.01.2018 № 39120026 (т. I, а. с. 23), згідно з яким в записі про іпотеку від 21.01.2008 № 1384825 замінено іпотекодержателя ПАТ "Банк Золоті Ворота" на відповідача.
В той же час, за наявності судового рішення про скасування рішення державного реєстратора Федоренка А. І. від 23.02.2015 № 19544252, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на майно за АТ "Банк Золоті Ворота", державним реєстратором Тарасовою Ю.Г. змінено іпотекодержателя в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно на ТОВ «Фінансова компанія «Женева».
Матеріали справи також свідчать, що згідно з карткою прийому заяви №110018642, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 24 т. 1), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Ю.Г., діючи як державний реєстратор, отримала від ТОВ "Фінансова компанія "Женева" заяву про державну реєстрацію іншого речового права, яка була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 січня 2018 року 12:56:55 за реєстраційним номером 26193626 (а.с. 24 т 1).
Зазначена картка прийому заяви містить перелік документів, поданих із заявою, а саме: "інший, Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1, видавник: Тарасова Ю.Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу."
Як вбачається з матеріалів справи, інші документи, у тому числі подані додатково, згідно з карткою прийому заяви №110018642, ТОВ "Фінансова компанія "Женева" не подавалися.
Станом на момент звернення відповідача 05.01.2018 до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію іншого речового права, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містив наступні записи про речові права на об'єкт нерухомості, зареєстровані за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" та пов'язані з іпотечним договором №16 03 09 від 21 січня 2008 року:
1) запис про іпотеку №8827245 від 23 лютого 2015 року, згідно з яким державним реєстратором прав Федоренком А. І. внесено відомості про реєстрацію прав іпотекодержателя за Іпотечним договором №16 03 09 від 21 січня 2008 року за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота";
2) запис про іпотеку №1384825 від 21 січня 2008 року, створений державним реєстратором прав Зубарєвим І. Ю., який містить відомості про реєстрацію прав іпотекодержателя за Іпотечним договором №16 03 09 від 21 січня 2008 року за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота";
3) запис про обтяження №8827847 від 23 лютого 2015 року, внесений державним реєстратором прав Федоренком А. І. про обтяження майна забороною на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору №16 03 09 від 21 січня 2008 року, обтяжувач Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота";
4) запис про обтяження №1384705 від 21 січня 2008 року, створений державним реєстратором прав Зубарєвим І. Ю., який містить відомості про обтяження майна забороною на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору №16 03 09 від 21 січня 2008 року, обтяжувач Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора, у зв'язку із відступленням 05.01.2018 прав вимоги за іпотечним договором №16 03 09 від 21.01.2008 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Женева" зміни внесені лише у запис про іпотеку №1384825 від 21 січня 2008 року, створений державним реєстратором прав Зубарєвим І. Ю., в якому змінено суб'єкта такого права.
При цьому, у Державному реєстрі прав залишилися інші три записи про зареєстровані речові права на об'єкт нерухомості за Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота", які виникли з Іпотечного договору №16 03 09 від 21 січня 2008 року та права вимоги за яким вже були нібито відступлені у наявному в банку обсязі на користь відповідача, тобто після 05.01.2018 існувати у Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" не могли, якщо інше не визначено в правовстановлюючих документах, які заявником державному реєстраторові не подавалися.
Запис про іпотеку №1384825 був створений державним реєстратором прав Зубарєвим І. Ю. 21 січня 2008 року внаслідок укладення іпотечного договору №16 03 09 від 21 січня 2008 року. На момент укладення цього договору, первісним кредитором та позивачем було узгоджено, що цей договір забезпечує виконання зобов'язань боржника, що виникають із договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21 січня 2008 року, та усіх додаткових договорів та угод до нього.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини 1-2 статті 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язання є договір.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (стаття 512 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 Цивільного кодексу України).
Законодавством не встановлено заборони відступлення прав вимоги за зобов'язанням у частинах та на умовах, які визначаються договором, за умови, що таке зобов'язання є подільним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відступлення частини права вимоги, яке виникає з кредитного договору, можливе з огляду на його грошовий характер. Отже кредитне зобов'язання за своєю природою є подільним. Правовим наслідком відступлення частини права вимоги є те, що виникає зобов'язання із множиною осіб на стороні кредиторів.
З договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008 у позивача виникло грошове зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення прав вимоги від 07.02.2014, первісний кредитор - Акціонерний комерційний банк "Меркурій" передав, а новий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" прийняв право вимоги до позивача (як боржника) у розмірі, визначеному пунктом 1.2 договору. Право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора передається частково, в обсязі зазначеному в договорі.
Пунктом 1.8 договору про відступлення прав вимоги встановлено, що з моменту передачі прав вимоги, з урахуванням пункту 1.2 договору, за цим договором у первісного кредитора залишаються правовідносини з боржником (позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
Також, відповідно до положень пункту 1.1 договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, Акціонерний комерційний банк "Меркурій" (як первісний кредитор) відступив ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (як новому кредитору) своє право вимоги за кредитним договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року та за договором забезпечення за цим кредитним договором; сума заборгованості - 1104705,09 грн, з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов'язання за такими кредитними договорами, що є їх невід'ємною частиною (основні договори).
Згідно пункту 1.2 договору, право вимоги за основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього договору; право вимоги суми процентів за основними договорами, нарахованих на день підписання сторонами Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з актом приймання-передачі від 11.06.2015 до договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №5 Акціонерний комерційний банк “Меркурій”, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АКБ “Меркурій”, передав, а ТОВ “Азово-Чорноморська іпотечна компанія” отримало оригінали наступних документів: договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року, із додатковими угодами до нього (від 07 травня 2008 року, 07 травня 2008 року, 20 січня 2009 року, 03 лютого 2009 року, 17 грудня 2009 року, 31 січня 2011 року, 17 лютого 2011 року, 18 березня 2011 року, 27 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року, 29 червня 2011 року, 29 липня 2011 року, 31 серпня 2011 року, 02 вересня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 28 жовтня 2011 року, 08 листопада 2011 року, 25 листопада 2011 року, 15 грудня .2011 року, 21 грудня 2011 року, 31 січня 2012 року, 20 червня 2012 року, 19 вересня 2012 року, 31 жовтня 2012 року, 20 грудня 2012 року, 31 січня 2013 року, 28 лютого 2013 року, 29 березня 2013 року, 30 квітня 2013 року, 31 травня 2013 року, 20 червня 2013 року, 19 вересня 2013 року, 20 грудня 2013 року); договір відступлення права вимоги від 07 лютого 2014 року за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року; договір поруки №02-25П-02 від 21 січня 2008 року із додатковими угодами до нього (від 07 травня 2008 року, 20 січня 2009 року, 03 лютого 2009 року, 17 грудня 2009 року, 17 лютого 2011 року, 18 березня 2011 року, 02 вересня 2011 року, 08 листопада 2011 року, 25 листопада 2011 року, 15 грудня 2011 року, 21 грудня 2011 року, 20 червня 2012 року, 19 вересня 2012 року, 20 грудня 2012 року, 20 червня 2013 року, 19 вересня 2013 року, 20 грудня .2013 року); реєстри платіжних документів з 21 січня 2008 року по 10 червня 2015 року за особовими рахунками №208893011489, 208893901489, 208903011489; довідку від 11 червня 2015 року про заборгованість за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року.
Сторонами та учасниками справи не заперечується дійсність укладених договорів про відступлення частинами прав вимоги за первісним кредитним зобов'язанням.
Також, колегія суддів вважає, що зміст та форма укладених договорів не суперечать статтям 513-518 Цивільного кодексу України, судовими рішеннями недійсність договорів не встановлена. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, виходячи з презумпції правомірності правочинів, свободи договору, відступлення частинами прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.012008 на користь АТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" є правомірним, дійсним та не суперечить приписам законодавства, про що також правомірно зазначив суд першої інстанції.
Крім того, наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не виконано вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 06.10.2021 та не досліджено питання, чи мав АКБ "Меркурій" право передавати ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" право вимоги основної заборгованості за основним зобов'язанням. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що зміст та форма вищевказаних укладених договорів відступлення прав за кредитним зобов'язанням від 07.02.2014 та від 11.06.2015 не суперечать приписам ст. ст. 513-518 ЦК України, судовими рішеннями недійсність договорів не встановлена. Виходячи з презумпції правомірності правочинів, свободи договору, відступлення частинами прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 на користь АТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" є правомірним та дійсним.
Також, встановлені у справі обставини підтверджують, що на підставі договору №173 про відступлення прав вимоги від 05.01.2018 АТ "Банк Золоті Ворота" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Женева" свою частину прав вимоги заборгованості за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, отриману від АКБ "Меркурій". На підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №16-03-09, посвідченого 21.01.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Зубарєвим І. Ю. за реєстровим №369, посвідченого 05.01.2018 Тарасовою Ю. Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1, на користь ТОВ "Фінансова компанія "Женева" відступлене право вимоги за іпотекою.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення №39120026 від 05.01.2018, на підставі якого були внесені зміни до відомостей Державного реєстру прав у записі про іпотеку №1384825 від 21.01.20008, згідно з яким іпотекою забезпечувалися всі права вимоги за договором на кредитну лінію, державним реєстратором не встановлено зв'язку прав вимоги за Іпотечним договором та основним зобов'язанням на момент вчинення реєстраційної дії. Державним реєстратором не досліджено, що права вимоги за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 наявні у ТОВ "Фінансова компанія "Женева" лише в частині. В той час як відомості про власника інших прав вимоги за основним зобов'язанням, які за умовами іпотечного договору та згідно із записом Державного реєстру прав №1384825 від 21.01.2008, також забезпечені іпотекою, відсутні.
Водночас, для вчинення реєстраційної дії не може бути достатнім подання лише договору про відступлення прав за іпотечним договором без надання інших правовстановлюючих документів, оскільки інформація, яка міститься у такому документі не відображає повних відомостей про права нового іпотекодавця, їх обсягу та зв'язку із основним зобов'язанням, яке є первісним для іпотечного зобов'язання.
Як вже зазначалось, однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Етапами державної реєстрації речового права є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмова у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону).
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Зокрема, державний реєстратор встановлює відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127, зокрема, визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки і державний реєстратор у ході проведення реєстраційних дій приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
В той же час, реєстраційна дія вчинена за відсутності документів, необхідних для її вчинення, а саме, за відсутності у державного реєстратора оригіналів документів, які б містили інформацію щодо обсягу права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Женева" за основним зобов'язанням, що забезпечено іпотекою, а саме, договору про кредитне зобов'язання, договорів про відступлення прав вимоги за кредитним зобов'язанням на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
Згідно ч.1 ст. 24 Закону, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, це є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Таким чином, діючи як державний реєстратор, нотаріус за наявності судового рішення про скасування рішення державного реєстратора Федоренка А. І. від 23.02.2015 № 19544252 відповідно до якого зареєстровано іпотеку на майно за АТ "Банк Золоті Ворота" та зазначеного єдиного документу та заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" прийняв оскаржуване рішення №39120026 від 05.01.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
При цьому, при проведенні реєстраційної дії оригінали документів, а саме кредитний договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та додаткові угоди до нього, які підтверджують наявність зобов'язання позивача, державному реєстратору надані не були.
Крім того, отримавши від ТОВ "Фінансова компанія "Женева" документи, які є недостатніми для здійснення реєстраційної дії державний реєстратор була зобов'язана перевірити відповідність даних Державного реєстру прав відомостям, що підтверджують права ТОВ "Фінансова компанія "Женева", заявлені до реєстрації. Проте державним реєстратором такі дії безпідставно не здійснено, що мало наслідком здійснення реєстраційної дії, яка не може вважатись законною та правомірною. Зокрема, під час державної реєстрації, державним реєстратором не здійснено перевірку наявності та змісту оригіналів договору на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та додаткових угод до нього, оригіналів договору відступлення права вимоги за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008, укладеного 07.02.2014 між АКБ "Меркурій" та ПАТ "Банк Золоті Ворота" та договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, укладеного між ПАТ "Банк Золоті Ворота та ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
Крім того, державним реєстратором не встановлено невідповідність між зареєстрованими правами вимоги та правами, якими фактично володіло ТОВ "Фінансова компанія "Женева". За таких обставин, наявні підстави для висновку про те, що рішення державного реєстратора про зміну суб'єкта на ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в записі про іпотеку, створеному у 2008 році, не є правомірним, оскільки цей запис стосується й тих прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, які не були відступлені ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
За таких підстав, колегія суддів вважає, що реєстраційна дія вчинена державним реєстратором без встановлення та перевірки: існування та дійсності основного зобов'язання на момент прийняття рішення; розміру та строку основного зобов'язання; наявності у заявника прав вимоги за основним зобов'язанням, яке забезпечено іпотекою; відповідності обсягу (розміру) прав вимоги за основним зобов'язанням, які забезпечені іпотекою (згідно з зареєстрованими відомостями Державного реєстру прав у записі про іпотеку) до обсягу (розміру) прав вимоги за основним зобов'язанням, які наявні у заявника та про реєстрацію яких подано заяву; відповідності прав, які зареєстровані, до прав, які заявлено до реєстрації, а також відсутності суперечностей між ними та правами, які містяться у поданих для державної реєстрації документах.
Приватний нотаріус, здійснюючи державну реєстрацію речових прав, діє як державний реєстратор, який наділений визначеним Законом колом повноважень та зобов'язаний підпорядковуватися вищенаведеним нормам, що встановлюють виключну процедуру державної реєстрації прав. В той же час, зазначене рішення державного реєстратора не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає принципам державної реєстрації щодо забезпечення повноти, об'єктивності та достовірності відомостей Державного реєстру прав, які гарантуються державою.
Отже, прийняття нотаріусом як державним реєстратором оскаржуваного рішення та внесення на його підставі змінами, відомості Державного реєстру прав щодо іпотечного майна не відповідають критеріям достовірності, повноти та об'єктивності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржуване рішення №39120026 від 05.01.2018 державним реєстратором, в порушення вимог ст. ст. 10, 12, 18, 22, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до Державного реєстру прав внесено відомості, які не відповідають критеріям повноти, достовірності та об'єктивності, що суперечить принципам державної реєстрації прав.
Крім того, як правомірно враховано місцевим господарським судом, відступлення прав за Іпотечним договором відбулося на підставі відступлення частини прав вимоги основного зобов'язання, яке згідно з умовами іпотечного договору було в цілому забезпечено іпотекою. Запис про іпотеку №1384825 був створений державним реєстратором Зубарєвим І. Ю. до моменту поділу основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, та інформація у запис була внесена про забезпечення повного обсягу прав вимоги за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008. Проте станом на момент державної реєстрації нотаріусом Тарасовою Ю. Г. відомості у записі про іпотеку щодо відступлення частини із забезпечених прав вимоги за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 на користь ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" відсутні.
Отже, зміна суб'єкта прав у записі про іпотеку від 2008 року без урахування умов договорів відступлення прав за основним та іпотечним договорами та обсягу наявних у ТОВ "Фінансова компанія "Женева" забезпечених прав вимоги не є внесенням до реєстру повних та об'єктивних відомостей та не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ці обставини підтверджують твердження про незаконність рішення державного реєстратора про зміну суб'єкта на ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в записі про іпотеку, створеному у 2008 році, оскільки цей запис стосується й тих прав вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, які не були відступлені ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
Щодо обраного позивачем способу захисту прав, колегія суддів, в контексті спірних правовідносин державної реєстрації права власності на предмет іпотеки та з огляду на необхідність перевірки обраного позивачем способу захисту своїх прав, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплена обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту державної реєстрації та можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З викладеного вбачається прямий інтерес власника, щодо майна якого здійснено реєстраційну дію, що будь-які внесені, змінені чи скасовані відомості про права та обтяження належного йому майна відповідали вимогам закону та документам, на підставі яких вони вчинені, а також, щоб такі дії були вчинені у встановленому законодавством порядку та не призводили до незаконного обмеження його прав.
Запис про іпотеку, відомості про яку внесено до Державного реєстру прав 21.01.2008 ОСОБА_2 стосувався права іпотекодержателя на забезпечення виконання всіх зобов'язань позивача за договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008. Водночас, як встановлено в межах даної справи, ТОВ "Фінансова компанія "Женева" володіє правом вимоги лише на частину заборгованості, що виникла за договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008. В той же час, іпотекою забезпечено виконання зобов'язання боржником також перед іншим кредитором, який має оригінал кредитного договору, що призводить до подвійного стягнення та порушення прав боржника.
Приймаючи оскаржуване рішення, державний реєстратор у записі про іпотеку від 21.01.2008 змінив суб'єкта права без урахування обсягу наявних у ТОВ "Фінансова компанія "Женева" прав вимоги за основним зобов'язанням, що складається із частини таких прав за основним зобов'язанням.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що внесення до реєстру відомостей про речові права та їх обтяження без дотримання встановленої законом процедури, та які за змістом не відповідають документам, з яких вони виникли, є незаконним та порушує права власника. Наведене свідчить про наявність порушення прав та інтересів позивача рішенням державного реєстратора, а обраний позивачем спосіб захисту прав зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права та спроможний надати позивачу ефективний захист його прав.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія» не надало до суду першої інстанції доказів переходу до нього права вимоги за спірним договором іпотеки. Як вважає апелянт, єдиним таким доказом може бути нотаріально посвідчений договір уступки за іпотекою (ст.ст. 19,24 Закону України «Про іпотеку»).
З наведених приводів колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, яким було змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ банк «Золоті Ворота», а не правомірність переходу права вимоги за спірним договором іпотеки до ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія». Крім того, сторонами та учасниками справи не заперечується дійсність укладених договорів про відступлення частинами прав вимоги за первісним кредитним зобов'язанням, яке визначалося Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008.
Також апелянт вважає, що згода іпотекодавця на уступку іпотеки в даних правовідносинах не потрібна, оскільки про це нема умови в іпотечному договорі; уступка права вимоги за іпотекою та забезпеченим нею зобов'язанням, а так само і заміна іпотекодержателя в записі про іпотеку проведені в один день (між АТ Банк «Меркурій» 07.02.2014, а між АТ «Банк Золоті ворота» та ТОВ «ФК «Женева» - 05.01.2018).
З приводу наведених доводів, колегія суддів зазначає, що , ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в даному випадку не є єдиним кредитором за основним зобов'язанням, оскільки останньому було відступлено право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, частково. З огляду на вищевикладене, під час укладення між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Женева" договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, до відповідача перейшло право вимоги не за всім основним зобов'язанням, а лише за його частиною, яка не включає в себе 1 104 705,09 грн, що була передана ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015. В той же час, встановлені вище обставини свідчать про те, що відступлення прав за іпотечним договором відбулось без одночасного відступлення права вимоги за всім основним зобов'язанням, що в розумінні положень ч.1 ст. 24 Закону України “Про іпотеку” свідчить про необхідність отримання згоди іпотекодавця на уступку іпотеки в даних правовідносинах.
Щодо доводів скаржника про те, що під час розгляду справи, судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду у справі №826/6071/16, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7; пункт 40 постанови від №910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Справа №826/6071/16, на яку посилається апелянт, була розпочата за адміністративним позовом фізичної особи про визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження нерухомого майна (квартири) іпотекою, вчинений 28.12.2012. Підставою позовних вимог позивач зазначав те, що перехід прав вимоги та його реєстрація були здійснені відповідачами за договором купівлі-продажу, на думку позивача, документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно у спірній ситуації має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки. На думку позивача у справі №826/6071/16, права іпотекодержателя виникають саме за іпотечним договором (а не за будь-яким іншим договором), а будь-які зміни і доповнення до іпотечного договору (в тому числі і щодо переходу права вимоги за іпотечним договором та заміни іпотекодержателя) підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, якому передує укладення договору про внесення змін/доповнень до іпотечного договору, тому в даному випадку документом (договором), що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно повинен бути виключно додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору, договір купівлі-продажу не є тим документом, за яким може відбутися перехід прав іпотекодержателя.
При цьому, справа стосувалася запису, вчиненого в Державному реєстрі іпотек та в 2012 році. Судовий розгляд здійснювався з огляду на відповідність правовідносин сторін нормативно-правовим актам, що діяли на момент такої державної реєстрації, зокрема, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 та Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України №410 від 31 березня 2004 року (у редакції, що діяла станом на 24.05.2010), які втратили чинність до моменту виникнення спірних правовідносин у справі №922/3371/19, що пов'язана з реєстраційними діями державного реєстратора Тарасової Ю.Г., здійсненими 05.01.2018. При цьому у справі №826/6071/16 відсутнє зазначення про дослідження судом пакету документів, які надавалися державному реєстраторові, їх перелік, комплектність, оскільки це не охоплювалося предметом позову, що стосувався виключно форми договору, за яким відбувся перехід прав вимоги, договору купівлі- продажу, замість додаткової угоди до договору іпотеки, як вважав позивач.
За таких підстав, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що обставини даної справи не є подібними до обставин у справі №826/6071/16 за суб'єктним складом (позивач фізична особа), предметом позову (скасування запису в Державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження нерухомого майна) та підставами позову (незгода з підставою переходу прав, якою став укладений між відповідачами договір купівлі-продажу майна, замість додаткової угоди до договору іпотеки), часом виникнення спірних правовідносин (2012 рік, в якому внесено зміни в інший державний реєстр, що й оскаржувалося позивачем) та, як наслідок, їх нормативно-правовим регулюванням (постанови, якими були врегульовані правовідносини та якими керувалися суди, втратили чинність до виникнення спірних правовідносин у цій справі).
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи правомірно враховано, що обставини, встановлені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі №922/4198/20 за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до АТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про визнання недійсним договору, не спростовують порушення державним реєстратором процедури та порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що є предметом спору у справі №922/3371/19.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи було надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов 'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Женева” на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі № 922/3371/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2022 у справі №922/3371/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.02.2023
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко