вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2023 р. Справа№ 910/3535/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022
у справі № 910/3535/22 (суддя: Приходько І.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 91 134,72 грн,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 91 134,72 грн, з яких: 80 208,70 грн - заборгованість за поставлену теплову енергію, 8 211,48 грн - три проценти річних, 3 714,54 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з липня 2020 року по грудень 2021 року за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, площею - 254,1 кв.м (особовий рахунок 3020012-0901).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22 позов задоволено повністю.
Стягнуто з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь КП "Київтеплоенерго" 80 208,70 грн основного боргу, 8 211,48 грн інфляційних втрат, 2 714,54 грн трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що у вищевказаний період відповідач був балансоутримувачем нежитлових приміщень за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, площею - 254,1 кв.м. Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Відповідачем за період з липня 2020 по грудень 2021 було спожито теплову енергію на суму загальну суму 80 208,70 грн, що підтверджується: актом прийняття теплового вузла обліку; актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон; відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, складених у відповідності з даними будинкового засобу обліку. Доказів оплати на момент прийняття рішення суду відповідачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 80 208,70 грн судом задоволено, відповідно здійснено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 714,54 грн трьох процентів річних, 8 211,48 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвалено необґрунтоване рішення. Так, апелянт вказує на те, що нежитлове приміщення площею 254,1 кв.м в багатоквартирну житловому будинку №60 по проспекту Перемоги у місті Києві йому не належить, не перебуває у нього на будь-якому правовому титулі, а відповідно він не споживає теплову енергію у даному приміщенні. Також апелянт наполягає на тому, що зважаючи на неприналежність відповідачу вищенаведеного нежитлового приміщення, дана обставина унеможливлює здійснення розрахунку вартості теплопостачання у дане приміщення. Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд не досліджував порядку нарахування суми боргу та правильність такого розрахунку, а також безпідставно здійснив розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за спірний період.
Також в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22.
Крім того, скаржником заявлені клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 апеляційна скарга у справі № 910/3535/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 поновлено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22; відмовлено у задоволенні клопотання КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; справу № 910/3535/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3535/22.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв'язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному вебсайті Судова влада України.
До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 28.11.2022, надійшли матеріали справи № 910/3535/22.
12.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив КП "Київтеплоенерго" на апеляційну скаргу, у якому позивач вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою, проти її доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, перебуває у відповідача на праві господарського відання, тому саме відповідач як користувач та розпорядник цього приміщення несе зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію. Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Розрахунок поставленої теплової енергії здійснено відповідно до наявних відомостей споживання теплової енергії та положень чинного законодавства України пропорційно опалювальній площі відповідача. Нарахування та стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також відповідають положенням чинного законодавства України.
26.12.2022 до суду надійшла відповідь КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на відзив, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених позивачем у відзиві обставин. Крім того, у відповіді на відзив відповідач посилається на лист ТОВ "Імпульс-Газ" від 16.12.2022, в якому останнє повідомило про здійснення ним огляду (обстеження) житлового будинку №60 по проспекту Перемоги у місті Києві та відсутність у вказаному будинку нежитлового приміщення площею 254,10 кв.м, а також надало відповідний акт.
Також, 16.01.2023 позивачем подані додаткові пояснення по суті спору. Крім того, позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 та адвокатський запит від 13.01.2023 №1292241.
Розглянувши вищевказане клопотання позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
При цьому, позивачем у поданому до суду клопотанні не обгрунтовано причини пропуску строку на його подання, який встановлений в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, та не заявлено клопотання про поновлення такого строку.
З урахуванням наведеного, на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду, оскільки клопотання подане з пропуском строку встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та яка з 01.05.2018 здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 2.2.1 статуту КП "Київтеплоенерго" предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
01.02.2021 позивач направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 19.01.2021 № 3020012-0901 разом з листом №30/5/3/1306, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної та описом вкладень від 01.02.2021 за № 0103275496549.
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 254,1 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60.
Станом на дату подання позовної заяви договір зі сторони відповідача не підписано.
17.11.2021 на адресу відповідача направлено вимогу № 30/5/4/17970, в якій КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" просило сплатити заборгованість по нежитловим приміщенням, наведеним у переліку, у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг.
Однак, вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Як повідомив суду позивач та не спростовувалось відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийняте розпорядження від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція".
Матеріали справи також свідчать, що рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством Києва" перейменовано КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" в КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", якому передано житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" внесено зміни до розпорядження № 80 від 09.02.2011, зокрема, у назві розпорядження слова "Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" замінено словами "Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", розділ І "Будівлі і споруди" до розпорядження викладено у новій редакції згідно з додатком 1.
Зміст вказаного розпорядження розміщений на офіційному вебсайті Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за посиланням https://shev.kyivcity.gov.ua/files/2019/10/29/801.pdf та є загальнодоступним для ознайомлення.
Як вбачається з додатку до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801, за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" під порядковим №1417 закріплено на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою: проспект Перемоги, будинок 60, загальною площею 16500,00 кв.м під інвентарним номером №6408. Під цим же інвентарним номером вказано загальну площу нежилих приміщень, які передано відповідачу за зазначеною адресою, що становить 3483,30 кв.м.
Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення яким користується відповідач площею 254,1 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, закріплено за відповідачем на праві господарського відання, прийнято і перебуває на балансі останнього.
До того ж судом першої інстанції встановлено, що у листі від 02.03.2021 №626/3, яким відповідач надавав позивачеві відповідь щодо причин непідписання проекту договору, відповідач окремо підтвердив факт перебування спірного нерухомого майна в оперативному управлінні підприємства.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки нежиле приміщення площею 254,1 кв.м, за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, у заявлений до стягнення період перебувало у відповідача на праві господарського відання, саме він як користувач та розпорядник останнього є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію.
Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на жодному з встановлених законодавством правових титулів не володіла нежилим приміщенням площею 254,1 кв.м, за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60.
Будинок по проспекту Перемоги, 60, у місті Києві оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлове приміщення, розташоване у житловому будинку за вказаною адресою, має спільну інженерну мережу з централізованого опалення.
З огляду на те, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком 340614-0101.
Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198), теплова енергія постачається безперервно.
Згідно пункту 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За приписами пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом: 3020012-0901, копії яких надані позивачем.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період позивач поставив відповідачу теплову енергію, за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60. Вказані обставини підтверджуються: актом прийняття теплового вузла обліку; актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон; відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, складених у відповідності із даними будинкового засобу обліку.
Акт прийняття теплового вузла обліку та акт про готовність вузла комерційного обліку підтверджують, що житловий будинок за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.
При цьому в актах про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи споживачем зазначено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", з особовим рахунком НОМЕР_1 .
Більше того, на підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період у матеріалах справи містяться корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, в яких споживачем зазначено ЖЕК-1016 КП "Центр ОС Шевченківського р-ну".
Як зазначав позивач, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.
Зазначений в корінцях нарядів споживач ЖЕК-1016 КП "Центр ОС Шевченківського р-ну" являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно КП "ЦОС Шевченківського р-ну".
За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем доведено факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії у будинку в цілому за адресою місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60.
Матеріали справи підтверджують, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалось на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: обліковими картками за о/р 3020012-0901; актами приймання-передавання товарної продукції за о/р 3020012-0901; довідкою про нарахування за теплову енергію за особовим рахунком 3020012-0901; розрахунком основного боргу за теплову енергію, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 80 208,70 грн.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді неодноразово досліджувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
Положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Наведене відповідає правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 (у редакції станом на момент надання послуг).
Разом із тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, а тому у відповідача наявний обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.
При цьому, відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.
Алгоритм нарахування заборгованості детально відображено в довідці про нарахування та актах приймання-передавання товарної продукції.
Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що об'єм спожитої теплової енергії, який відображений у відомостях звіту споживання теплової енергії, відрізняється від об'єму який зазначений в довідці про нарахування за теплову енергію та облікових картках (табуляграми).
Однак, як вірно наголошує позивач, відповідач невірно оцінює інформацію по об'єму спожитої теплової енергії, оскільки у відомостях обліку споживання теплової енергії відображений місячний об'єм спожитої теплової енергії всього будинку в цілому (облік споживання теплової енергії будинку за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 60, здійснюється за особовим рахунком: 3020012), в той же час в довідці про нарахування за теплову енергію та облікових картках (табуляграми) зазначається місячний об'єм спожитої теплової енергії саме нежитлового приміщення, яке знаходиться у відповідача на праві господарського відання.
Крім того, у липні 2020 року було здійснено нарахування/добор за поставлену теплову енергію з листопада 2019 року (початок опалювального сезону 2019 року) по квітень 2020 року включно.
Відобразити такі нарахування (за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року) в розрахунку основного боргу не вбачається за можливе, так як нарахування/заборгованість у бухгалтерських документах відображається поточною датою, оскільки донарахування було здійснено у липні 2020 року. До того ж акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки та рахунки фактури видаються споживачу поточною датою.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 № 910/12604/18.
Бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а відповідачем доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню у розмірі 80 208,70 грн за період з липня 2020 року по грудень 2021 року суду не надано, отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про їх задоволення.
Контррозрахунку заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем 2 714,54 грн. трьох процентів річних та 8 211,48 грн. інфляційних втрат є арифметично вірними та підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Долучені до відповіді на відзив на апеляційну скаргу лист від 16.12.2022 №28 та акт огляду житлового будинку від 12.12.2022, надані відповідачу ТОВ "Імпульс-Газ", не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано договору на підставі якого здійснено обстеження будинку, документів на підтвердження повноважень осіб, які здійснювали обстеження будинку та підписали вказаний акт, повноважень директора ТОВ "Імпульс-Газ", яка затвердила акт обстеження. Крім того, при здійсненні обстеження не були запрошені представники позивача.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним з основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвалено необґрунтоване рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 910/3535/22, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022.
5. Справу № 910/3535/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
О.М. Гаврилюк