вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2023 р. Справа№ 910/8285/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Саврук С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 (повне судове рішення складено 08.11.2022)
та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022
у справі № 910/8285/22 (суддя Марченко О.В.)
за заявою фізичної особи - підприємця Осаулка Івана Леонідовича
про стягнення витрат на правничу допомогу
за позовом фізичної особи - підприємця Осаулка Івана Леонідовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп"
про стягнення 263 315,23 грн,
Фізична особа-підприємець Осаулко Іван Леонідович (Підприємець) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (Товариство) 208 539,83 грн основного боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки від 23.02.2022 №13199-1 (далі - Договір); 31 024,73 грн втрат від інфляції; 2 896,70 грн 3% річних та 20 853,98 грн пені, а всього 263 315,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Осаулка Івана Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" про стягнення 263 315,23 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на користь Фізичної особи - підприємця Осаулка Івана Леонідовича 208 539 (двісті вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн 83 коп. основного боргу; 2 896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 70 коп. 3% річних; 32 166 (тридцять дві тисячі сто шістдесят шість) грн 56 коп. пені; 31 024 (тридцять одну тисячу двадцять чотири) грн 72 коп. втрат від інфляції та 3 949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 73 коп. судового збору.
Рішення обґрунтоване тим, що судом було установлено, що відповідач протримавши у себе кукурудзу з 23.02.2022, дочекався вимоги від позивача щодо оплати заборгованості, яку отримав 20.07.2022, вирішив скористатися єдиною передбаченою Договором підставою для його розірвання - неподання документів позивачем. Сторони жодним чином не фіксували надання/ненадання таких документів, а підписання відповідачем Договору, отримання товару та підписання щодо останнього товарно-супровідних документів свідчить про належне виконання позивачем умов Договору не тільки в частині поставки, а й наданні відповідачу передбачених пунктом 8.10 Договору документів. Все наведене у сукупності є недобросовісною поведінкою відповідача і спробами уникнути виконання Товариством зобов'язань за Договором.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на користь фізичної особи - підприємця Осаулка Івана Леонідовича 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою винесення додаткового рішення у даній справі стала заява позивача про стягнення з відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги.
Зокрема апелянт стверджує, що він 03.08.2022 листом №255/08-2022 повідомив позивача про розірвання Договору у зв'язку з порушенням останнім пунктів 6.8, 6.10 і 8.10 Договору; Товариство вважає, що на наступний день після укладення Договору у відповідача виникли усі умови, передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ці обставини та умови тривають до сьогодні; єдиним законодавчо визначеним способом вирішення спірної ситуації як на дату надіслання відповідачу листа про розірвання Договору, так і на сьогодні, відповідно до вимог статті 652 ЦК України відповідач вважає розірвання Договору та повернення товару. Крім того на думку апелянта несплата вартості товару за Договором не є боргом, а є оперативно-господарською санкцією у вигляді притримання сплати за товар до моменту належного виконання постачальником вимог пункту 8.10 Договору; датою виконання постачальником вимог наведеного пункту Договору слід вважати 23.08.2022, проте станом на цю дату Договір вже було розірвано.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та непропорційним до предмету спору.
Позивачем було подано відзиви на апеляційні скарги у яких він просив суд рішення та додаткове рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8285/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8285/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022 у справі №910/8285/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Призначено справу до розгляду на 25.01.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 23.02.2022 Підприємцем (постачальник) і Товариством (покупець) укладено Договір, за мовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити кукурудзу 3 класу врожаю 2021 року, на умовах EXW - на елеваторі товариства з обмеженою відповідальністю "Агроріко" (пункт 1.1 Договору).
Згідно з п. 2.1. договору загальна кількість товару складає 29,170 тонн +/-5% за вибором покупця.
Ціна товару на дату укладання Договору становить 7 149,12 грн за 1 тонну, за умовою відповідності якості товару пункту 2.2 Договору (пункт 3.1 Договору);
В силу п. 3.3 договору загальна вартість товару, що поставляється становить 208 539,83 грн, +/-5% за умовою відповідності якості товару пункту 2.2 Договору.
Постачальник поставляє товар покупцю у власність в повному обсязі у термін до 25.02.2022 включно; у випадку нездійснення поставки (поставки не в повному обсязі) товару у визначений даним пунктом Договору строк, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від приймання товару та вимагати від постачальника повернення вартості оплаченого та несвоєчасно поставленого товару та стягнення штрафних санкцій (пункт 4.1 Договору).
Право власності на товар у покупця за Договором виникає з моменту передачі товару постачальником; передача постачальником товару покупцю у власність підтверджується товаротранспортними накладними з відміткою про приймання товару на ім'я покупця, наданням покупцю видаткової накладної на товар (пункт 4.2 Договору);
Покупець може здійснити попередню оплату за товар, розмір якої визначається за домовленістю сторін; попередня оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Договору та отримання від постачальника рахунка-фактури на товар та копій документів, вказаних у пункті 8.10 Договору (пункт 5.1 Договору);
Згідно із п. 5.2 договору покупець здійснює остаточний розрахунок за товар упродовж 3 (трьох) банківських днів після прийняття всієї кількості товару у пункті розвантаження згідно з пунктом 1.1 Договору та надання постачальником оригіналів видаткових за умовою відсутності заборгованості постачальника перед покупцем.
Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку, якщо оплата товару здійснена пізніше термінів, зазначених у пункті 5.2 Договору, за умови виконання постачальником всіх умов, передбачених пунктами 8.10 і 5.2 Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості несплаченої кількості товару.
У разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) постачальником умов пунктів 8.10 і 8.13 Договору покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за товар до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов пункту 8.10 Договору або до усунення постачальником порушень умов, викладених в пункті 6.12 Договору (пункт 6.8 Договору);
Згідно із п. 6.9 Договору покупець не несе відповідальності за несвоєчасну сплату за товар у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) постачальник умов пунктів 8.10, 8.12 і 8.13 Договору та внаслідок неналежного виконання постачальником зобов'язань за договорами, що укладалися покупцем і постачальником до укладення Договору.
Покупець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, якщо постачальник не надасть в повному обсязі документі, зазначені в пункті 8.10 Договору; постачальник у такому випадку повинен повернути отриману передплату; постачальник зобов'язується повернути отриману передплату за товар протягом 3 (трьох) робочих днів; у разі порушення даної вимоги, на постачальника покладається відповідності згідно з пунктом 6.6 Договору (пункт 6.10 Договору);
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими на те представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 8.2 Договору);
В силу п. 8.10 Договору при укладенні Договору постачальник зобов'язується представити такі копії документів, завірені підписом уповноваженої на те особи та печаткою постачальника: довідку про перебування на системі оподаткування, обліку та звітності в 2021 році; довідку про наявність земельних угідь у власності чи в оренді із зазначенням назви, номеру, дати та строку дії правовстановлюючого документу (-ів), площ земельних угідь на 2021 рік; виписку з ЄДРПОУ/або витяг - за домовленістю сторін (надано не раніше 2 місяців до дати Договору); протоколу, наказу про призначення на посаду керівника або довіреності на особу, уповноважену на підписання Договору; сторінок статуту (з підписами учасників (засновників), засвідчувальними та реєстраційними написами, з загальними положеннями, з видами діяльності, з органами управління підприємством та їх правами); статистичної звітності "Посівні площі сільськогосподарських культур" (ф. 4-сг річна) - під врожай 2021 року, з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми; статистичної звітності "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт" (ф. 37-сг місячна), з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми; статистичної звітності "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" (ф.29-сг річна) - урожай 2021 року, з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми; податкової декларації з ЄП 4 гр. з Додатком "Відомості про наявність земельних ділянок" 2021 року, з квитанцією - (для платників ЄП 4гр.); податкової декларації з плати за землю з квитанцією - (для платників ЄП 2-3 гр., платників податку на прибуток на заг. підставах); інформаційного витягу: "Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (https://online.minjust.gov.ua/); анкети виробника сільськогосподарської продукції (самодекларація); рішення територіального органу Держпромспоживчслужби про державну реєстрацію потужностей оператора ринку; карантинного сертифікату у випадку завезення товару з карантинної зони (пункт).
Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено на вказаний у Договорі склад товар на загальну суму 208539,83 грн, що підтверджується видатковою накладною від 23.02.2022 №1, складською квитанцією на зерно від 23.02.2022 №1207 і актом приймання-передачі від 23.02.2022.
Видаткова накладна від 23.02.2022 №1 підписана уповноваженим представником відповідача (довіреність від 23.02.2022 №8184) та Підприємцем і скріплена печатками Товариства і позивача, а акт приймання-передачі - уповноваженим представником відповідача (довіреність від 23.02.2022 №8184), Підприємцем і представником елеватора - товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" та скріплений їх печатками.
Таким чином, судом установлено, що позивачем було належним чином виконано умови Договору в частині поставки товару, а відповідачем прийнято такий товар без будь-яких зауважень, у зв'язку з чим Товариство мало оплатити отриманий товар до 28.02.2022 включно. Проте товар відповідачем оплачений не був.
Позивач вимогою від 14.07.2022 просив Товариство оплатити 208 539,83 грн заборгованості за поставлений товар.
Вказану вимогу було надіслано відповідачу 14.07.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.07.2022 і накладною від 14.07.2022 №2240002020295 та отримано відповідачем 20.07.2022.
Листом від 03.08.2020 №255/08-2022 відповідач повідомив Підприємця про розірвання Договору, в якому зазначив таке: постачальник не виконав зобов'язання, встановлене пунктом 8.10 Договору, та не представив відповідні документи, в тому числі станом на дату складання даного листа; відповідно до пункту 6.10 Договору у Товариства виникло право розірвати Договір; у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, блокування морських портів, відповідач керуючись положеннями пункту 6.10 Договору та статтями 651 і 652 ЦК України повідомляє про розірвання Договору; зважаючи на викладене Товариство запропонувало позивачу у найкоротший термін вирішити питання повернення поставленого товару шляхом укладення додаткової угоди, зокрема, продовжити строк його вивезення до 14 календарних днів, адже відповідач несе витрати пов'язані з його зберіганням і не може дозволити собі оплачувати послуги зі зберігання товару більш тривалий термін і буде вимушене звернутися до постачальника з вимогою про компенсацію понесених Товариством витрат.
Позивач відповіддю-вимогою від 03.08.2022 заперечив проти розірвання Договору та вимагав негайно виконати умови Договору щодо оплати поставленого відповідачу товару. Проте відповідач відповіді не направив, товар не оплатив.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не установлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Апелянт стверджує, що ним Договір було укладено з метою придбання зерна не для задоволення власних потреб, а для здійснення ним підприємницької діяльності; основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля зерном, його відвантаження та експорт стали неможливими, починаючи з 24.02.2022 через військові дії, заблоковані порти України та розірвані логістичні зв'язки, що підтверджується листом Міністерства інфраструктури України від 30.08.2022 №5705/45/10-22; таким чином, прямим наслідком військових дій та заблокованих портів як форс-мажорної обставини є неможливість здійснення відповідачем своєї основної діяльності, а відтак і неможливість виконання у зв'язку з цим договірних зобов'язань, безпосередньо спрямованих на ведення цієї діяльності; наведеним у спірних правовідносинах підтверджується безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорною подією та неможливістю виконання Товариством Договору.
Договором не передбачено процедури повідомлення постачальника про форс-мажор та подальшого підтвердження існування форс-мажору будь-якими додатковими документами та/або сертифікатами.
Апелянт стверджує, що у такому випадку достатнім доказом існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах з огляду на наявність причинно-наслідкового зв'язку є лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Наведене підтверджується позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеною, зокрема, у пунктах 75 - 77 постави від 19.08.2022 зі справи №908/2287/17, згідно з якою "сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами".
Що ж до причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорною подією та неможливістю виконання Товариством Договору, то хронологія подій у даній справі є такою: сторони 23.02.2022 уклали Договір; 23.02.2022 позивачем поставлено обумовлений Договором товар, а відповідачем такий товар прийнято, проте оплату за товар не здійснено; 14.07.2022 Підприємцем надіслано Товариству вимогу про оплату заборгованості, яку отримано останнім 20.07.2022; листом від 29.07.2022 №29/07/1 група компаній "Tesslagroup" звертається до Міністерства інфраструктури України щодо морських портів; листом від 01.08.2022 відповідач з посиланням на ненадання позивачем визначених пунктом 8.10 Договору документів та з урахуванням статті 652 ЦК України повідомляє Підприємця про розірвання Договору та вимагає забрати кукурудзу; листом від 30.08.2022 №5705/46/10-22 Міністерство інфраструктури України повідомило, зокрема, Товариство про те, що діяльність морських портів "Одеса", "Чорноморськ", "Південний", "Миколаїв" і державних стивідових операторів протягом певного періоду часу була спрямована на перевантаження вантажів на інші види транспорту, проте відповідно до підписаної 22.07.2022 у м. Стамбулі Ініціативи про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів "Одеса", "Чорноморськ" та "Південний", вказані порти здійснюють навантаження із сухопутних видів транспорту на судна закордонного плавання експортних вантажів визначеної Ініціативою номенклатури, які номінуються морськими агентами та підтверджуються портовими операторами.
Таким чином відповідач, протримавши у себе кукурудзу з 23.02.2022, дочекався вимоги від позивача щодо оплати заборгованості, яку отримав 20.07.2022, вирішив скористатися єдиною передбаченою Договором підставою для його розірвання - неподання документів позивачем.
Разом з тим, сторони жодним чином не фіксували надання/ненадання таких документів, а підписання відповідачем Договору, отримання товару та підписання щодо останнього товарно-супровідних документів свідчить про належне виконання позивачем умов Договору не тільки в частині поставки, а й наданні відповідачу передбачених пунктом 8.10 Договору документів.
Крім того, якщо у відповідача з моменту введення на території України воєнного стану істотно змінилися обставини, якими він керувався при укладенні Договору, то Товариство з настанням таких обставин мало невідкладно звернутися до позивача з проханням вирішити питання щодо розірвання Договору і повернення товару, а у разі незгоди позивача - подати позов до суду стосовно розірвання Договору і приведення сторін у попередній стан, що відповідачем зроблено не було.
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що все наведене у сукупності є недобросовісною поведінкою відповідача і спробами уникнути виконання Товариством зобов'язань за Договором.
Стосовно посилань відповідача на постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 зі справи №908/2287/17, то остання не звільняє сторону, яка посилається на форс-мажорні обставини, від подання відповідного сертифікату ТПП України, що підтверджує неможливість виконання зобов'язань.
Слід також зазначити, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняє сторону від виконання зобов'язань за Договором, а неможливість виконання відповідачем умов Договору в частині оплати отриманого товару через настання форс-мажорних обставин, окрім інших доказів, має бути підтверджена і сертифікатом ТПП України щодо конкретного випадку.
За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 208 539,83 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 2 896,70 грн 3% річних і 32 166,56 грн пені за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 та 31024,72 грн втрат від інфляції за період з 01.03.2022 по 31.07.2022.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення колегія суддів відзначає наступне.
До місцевого господарського суду позивачем була подана заява про стягнення з відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини першої, частинами другою і третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2022 Підприємцем (клієнт) і фізичною особою - підприємцем Желіховським Володимиром Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000378; виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого:
- виконавець зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з метою здійснення правового забезпечення інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується прийняти їх та провести своєчасну оплату (пункт 1.1);
- виконавець бере на себе виконання таких юридичних послуг: надання комплексу правової допомоги зі стягнення заборгованості за поставлений Товариству товар за договором поставки від 23.02.2022 №13199-1, як в позасудовому, так і в судовому порядку; обсяг необхідних дій оптимального захисту клієнта визначається виконавцем в процесі виконання договору, а дії вчиняються після погодження з клієнтом (пункт 2.1);
- виконавець за договором отримує всі процесуальні права, в тому числі, але не обмежуючись, зокрема, складати та підписувати претензії, позовні заяви, відзиви, клопотання, заяви, скарги тощо (пункт 2.4);
- загальна сума договору (вартість наданих послуг) визначається сторонами шляхом множення погодинних ставок роботи виконавця на фактичний час, витрачений виконавцем на надання послуг за даним договором; фактичний час вказується в рахунках-фактурах на оплату послуг (пункт 4.1);
- загальна сума договору не може перевищувати 7% від стягнутої суми заборгованості (пункт 4.2);
- вартість однієї години роботи виконавця встановлюється за погодженням сторін у сумі 1 500 грн без ПДВ (пункт 4.3);
- сторони зобов'язуються скласти акт приймання-передачі наданих послуг після виконання умов договору, в якому відобразити загальний обсяг наданих послуг та їх вартість або складати акти по мірі виконання поставлених завдань (пункт 4.5).
Підприємцем і адвокатом 07.11.2022 підписано акт приймання-передачі наданих послуг, за яким виконавець надав, а клієнт прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами договірних відносин за договором поставки від 23.02.2022 №13199-1, надання консультацій щодо порядку захисту прав; підготовка вимоги до Товариства про сплату боргу; послуги надавалися протягом 2 (двох) годин; вартість описаних послуг складає 3 000 грн без податку на додану вартість.
14.08.2022 Підприємцем (клієнт) і фізичною особою - підприємцем Желіховським Володимиром Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000378; адвокат) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого:
- адвокат зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з метою здійснення правового забезпечення інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується прийняти їх та провести своєчасну оплату (пункт 1.1);
- адвокат бере на себе обов'язок надати такі юридичні послуги: підготовка та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар на користь клієнта з Товариства за договором поставки від 23.02.2022 №13199-1 з розрахунками та додатками; підготовка та надіслання відповіді на відзив; виконання процесуальних вимог суду під час розгляду справи (пункт 2.1);
- адвокат за договором отримує всі процесуальні права, в тому числі, але не обмежуючись, зокрема, складати та підписувати претензії, позовні заяви, відзиви, клопотання, заяви, скарги тощо (пункт 2.4);
- загальна сума договору (вартість наданих послуг/гонорар) встановлюється у фіксованому розмірі та становить 12 000 грн без ПДВ (пункт 4.1);
- сторони зобов'язуються скласти акт приймання-передачі наданих послуг після виконання умов договору, в якому відобразити загальний обсяг наданих послуг та їх вартість або складати акти по мірі виконання поставлених завдань (пункт 4.3).
Підприємцем і адвокатом 07.11.2022 підписано акт приймання-передачі наданих послуг, за яким виконавець надав, а клієнт прийняв такі послуги: підготовка та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з Товариства заборгованості за договором поставки від 23.02.2022 №13199-1 з розрахунками та додатками; підготовка та надіслання відповіді на відзив; виконання процесуальних вимог суду під час розгляду справи; вартість описаних послуг складає 12 000 грн без податку на додану вартість.
Відповідно до виписок з рахунку Підприємця, останнім сплачено адвокату 15000 грн.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що зважаючи на обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 15 0000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22 та додаткового рішення від 22.11.2022, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22 та додаткове рішення від 22.11.2022 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для їх скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2022 у справі №910/8285/22 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022 у справі №910/8285/22 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2022 у справі №910/8285/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2023.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран