вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2023 р. Справа № 927/8/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сидорівське"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022
у справі № 927/8/22 (суддя М.О. Демидова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сидорівське"
до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області
Комарівської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська молочна компанія"
про визнання договору оренди укладеним
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Олефіренко Є.В.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сидорівське" (далі також - ТОВ "Сидорівське", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі також - Ніжинська РДА, відповідач-1) та Комарівської сільської ради (далі - сільрада, відповідач-2) про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої просить суд: визнати укладеним договір оренди землі від 01.05.2016 між ТОВ "Сидорівське" та Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області № 152 від 18.04.2016 "Про затвердження ТОВ "Сидорівське" технічної документації із землеустрою та надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Кірова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ховмівської сільської ради"; зобов'язати Ніжинську РДА провести державну реєстрацію права оренди ТОВ "Сидорівське" на земельні ділянки загальною площею 32,6034 га згідно договору оренди землі (перелік кадастрових номерів згідно з розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області № 152 від 18.04.2016 "Про затвердження ТОВ "Сидорівське" технічної документації із землеустрою та надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Кірова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ховмівської сільської ради").
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.07.2022 у справі № 927/8/22 залучено до участі у справі як співвідповідача Комарівську сільську раду; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (далі - ТОВ «УМК», третя особа).
Також вказаною ухвалою закрито провадження у справі № 927/8/22 в частині зобов'язання відповідача - Ніжинської РДА провести державну реєстрацію права оренди ТОВ "Сидорівське" на земельні ділянки загальною площею 32,6034 га згідно договору оренди землі (перелік кадастрових номерів згідно з розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 18.04.2016 № 152 "Про затвердження ТОВ "Сидорівське" технічної документації із землеустрою та надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Кірова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ховмівської сільської ради").
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендодавець - Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області (правонаступником якої є Ніжинська РДА), як суб'єкт державної реєстрації після підписання договору оренди землі від 01.05.2016, передавши земельні ділянки в оренду позивачу, всупереч домовленості сторін не здійснила державну реєстрацію права оренди за договором. Водночас орендодавець, передавши позивачу земельні ділянки за актом приймання-передачі, в подальшому своєчасно отримував від орендаря орендну плату згідно з умовами договору та не намагався спростувати право оренди ТОВ "Сидорівське" на спірні земельні ділянки. Про неможливість провести державну реєстрацію права оренди орендодавець орендаря не повідомляв.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що договір оренди землі від 01.05.2016 між ТОВ "Сидорівське" та Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області не є укладеним, у зв'язку із не проведенням його державної реєстрації; обов'язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Сидорівське" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про момент набрання чинності договором оренди землі, оскільки відповідно до п. 43 спірного договору останній набрав чинності з моменту його підписання, а умова щодо державної реєстрації договору не була погоджена сторонами договору як обов'язкова. Також апелянт зазначає, що передача земельних ділянок відбулась в момент підписання актів приймання-передачі. За твердженням скаржника, станом на момент виникнення правовідносин між позивачем та орендарем (Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області, правонаступником якої є Ніжинська РДА) чинне законодавства України не вимагало від сторін здійснення обов'язкової державної реєстрації договору оренди землі. Крім того, апелянт зазначає про часткове виконання спірного договору оренди землі, а тому його не можна вважати неукладеним. Як вказує позивач, у зв'язку із вчиненням відповідачем-2 дій, направлених на передачу в оренду третій особі земельних ділянок, які в цей же час були передані позивачу за спірним договором оренди, були порушенні права позивача як орендаря. Апелянт стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції про покладення обов'язку на орендаря щодо проведення державної реєстрації договору оренди, оскільки обов'язок забезпечити оформлення правочину покладається на державні органи, у даному випадку, на Ніжинську РДА, що відповідає принципу «належного урядування».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/8/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Сидорівське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.
28.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22, яка обґрунтована отриманням оскаржуваного рішення лише 25.10.2022.
29.11.2022 матеріали справи № 927/8/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Сидорівське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
14.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
19.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 поновлено ТОВ "Сидорівське" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ " на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2023; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
29.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
13.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.
17.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про повернення надміру сплаченого судового збору.
30.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
31.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У судове засідання 01.02.2023 відповідачі та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників.
Таким чином, апеляційний суд виконав обов'язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачі та третя особа не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
У судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
01.02.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів" утворено у Чернігівській області, зокрема, Ніжинський район (з адміністративним центром у місті Ніжин) у складі території, зокрема, Ніжинської міської територіальної громади; ліквідовано Борзнянський район (а.с. 31-49, т. 1).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" встановлено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів" шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою згідно з додатком 1, згідно якого, зокрема, Борзнянську районну державну адміністрацію Чернігівської області приєднано до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (а.с. 61, т. 1).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи - Борзнянської районної державної адміністрації, підстава - рішення щодо реорганізації (а.с. 19).
Отже, правонаступником прав та обов'язків Борзнянської районної державної адміністрації є Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, що є відповідачем-1 у даній справі.
Розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області № 152 від 18.04.2016 «Про затвердження ТОВ «Сидорівське» технічної документації із землеустрою та надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Кірова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ховмівської сільської ради» надано ТОВ «Сидорівське» в оренду строком на 10 років (до 2026 року включно) земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 32,6034 га кормові угіддя, з кадастровими номерами згідно додатку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Кірова с. Сидорівка на території Ховмівської сільської ради.
У пунктах 3, 4 розпорядження зазначено, що в договорі оренди землі передбачити, що з моменту отримання громадянином документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яку орендує ТОВ «Сидорівське», дія договору на витребувану земельну ділянку припиняється. Укласти договір оренди та приступити до використання земельної ділянки після проведення державної реєстрації договору оренди у відповідності до чинного законодавства (а.с. 7, т. 1).
Додатком 2 до розпорядження № 152 від 18.04.2016 передбачений перелік кадастрових номерів невитребуваних земельних часток (паїв) (а.с. 8-9, т. 1).
01.05.2016 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області (правонаступником якого є Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сидорівське" (орендар за договором) підписано договір оренди землі (далі - договір оренди землі), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення; за цільовим використанням (видом діяльності): ведення товарного сільськогосподарського виробництва - невитребувані земельні частки паї, яка знаходиться на території Ховмівської сільської ради за адміністративною межею с.Сидорівка (а.с. 85-87, т. 1).
Відповідно до пункту 2 договору оренди землі в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 32,6034 га в тому числі: невитребувані паї - 32,6034 га; під кормовими угіддями 32,6034 га.
Договір укладено на 10 років (до 2026 року включно). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору оренди землі).
Передача земельної ділянки здійснюється за документацією із землеустрою. Проект відведення розробляється у випадку зміни цільового призначення та невизначенності меж земельної ділянки в натурі (п. 18 договору).
Відповідно до пункту 20 цього договору оренди землі передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше ніж семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (за можливістю). Договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі реєстрації (п. 43 договору).
На зазначеному договорі міститься відмітка про відмову сторін від нотаріального посвідчення договору оренди землі відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі". Договір оренди (зі змінами) може бути належним чином зареєстрований у випадку законодавчої можливості здійснювати процедуру державної реєстрації земель невитребуваних паїв (невстановленого права приватної власності).
04.05.2016 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та ТОВ «Сидорівське» складено та підписано акт визначення меж земельної ділнки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди), що надається в оренду.
Згідно із витягом із рішення дев'ятнадцятої сесії восьмого скликання Комарівської сільської ради № 348-25/VIII від 28.03.2019 ТОВ «Українська молочна компанія» було надано дозвіл на виготовлення технічної документаці із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП «ім.Кірова». У додатку до рішення зазначено кадастрові номери земельних ділянок (а.с. 234-235, т. 1).
Згідно із витягом із рішення двадцятої сесії восьмого скликання Комарівської сільської ради № 428-28/VIII від 25.06.2019 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) та надано в оренду невитребувані земельні паї з річною орендною платою 8% від НГО із земель колишнього КСП «ім.Кірова» (а.с. 233, т. 1).
Відповідно до витягів з державного земельного кадастру земельні діялки, що передані в оренду позивачу за розпорядженням № 152 від 18.04.2016 та договору оренди землі від 01.05.2016, у липні 2019 передані Комарівською сільською радою (відповідач-2 у справі) в оренду третій особі - ТОВ «Українська молочна компанія») (а.с. 155-160, т. 1).
З огляду на відмову відповідача-1 від проведення державної реєстрації підписаного 01.05.2016 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області (правонаступником якого є Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області) та ТОВ «Сидорівське» договору оренди землі, а також протиправною передачею відповідачем-2 третій особі орендованих позивачем земельних ділянок, ТОВ "Сидорівське" звернулося до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, розташованих на території України, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.
За приписами частин 1, 2 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За приписами ст. 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин, що підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно приписів ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
В силу положень ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідні приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (частина перша статті 125 Земельного кодексу України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п'ята статті 126 Земельного кодексу України).
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.
Відповідно до пункту 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (за можливістю). Договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі реєстрації.
Таким чином, після укладення спірного договору оренди земельної ділянки обов'язковою є державна реєстрація права оренди. Тільки після реєстрації права оренди земельна ділянка вважається переданою орендарю, а у позивача виникало б право оренди та використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Зазначене не надає підстав вважати, що у сторін договору виникли права та обов'язки за спірним договором до його реєстрації.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 03.05.2022 у справі № 243/12643/19.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, законом встановлена державна реєстрація права оренди земельної ділянки, а отже до моменту державної реєстрації такий правочин згідно чинного законодавства є неукладеним.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, підписання договору оренди землі від 01.05.2016, акту приймання-передачі земельної ділянки (об?єкта оренди) від 01.05.2016 та сплата орендних платежів не може свідчити про чинність договору оренди землі від 01.05.2016, за відсутності факту реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку.
До того ж, судом обґрунтовано відхилено посилання позивача на той факт, що за домовленістю сторін договору погоджено, що державну реєстрацію договору оренди землі від 01.05.2016 (права оренди земельної ділянки) здійснюватиме саме орендодавець (Борзнянська РДА) як суб'єкт державної реєстрації, оскільки наведені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 обов'язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.
Крім того, є безпідставним посилання позивача на те, що ані договором, ані Законом України "Про оренду землі" не покладено на орендаря (позивача) обов'язок щодо державної реєстрації права оренди/реєстрацїї договору, оскільки у такому випадку позивач перекладає свою бездіяльність і невжиття заходів щодо навіть початку процедури державної реєстрації договору оренди на відповідача-1, хоча саме орендар зацікавлений у діях щодо належного оформлення спірного договору оренди та права користування землею.
Щодо твердження позивача про відсутність можливості зареєструвати договір оренди, оскільки у договорі не зазначено кадастрових номерів земельних ділянок, то місцевим господарським судом враховано, що додатком № 2 до розпорядження №152 від 18.04.2016 (на підставі якого було підписано спірнй договір оренди землі) передбачений перелік кадастрових номерів невитребуваних земельних часток (паїв), про що було відомо позивачу.
Таким чином, позивач повинен був вчинити дії щодо державної реєстрації спірного договору, проте, в порушення вимог законодавства таких дій протягом тривалого часу не вчинив, а тому у суду відсутні підстави для визнання договору оренди землі від 01.05.2016 укладеним.
Враховуючи, що позивачем не здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за укладеним з відповідачем-1 договором оренди землі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Сидорівське" має бути залишена без задоволення.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 264, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сидорівське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2022 у справі № 927/8/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 927/8/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.02.2023.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова