вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" січня 2023 р. Справа№ 910/10826/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.01.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 19.10.2022
у справі № 910/10826/22 (суддя О.А. Грєхова)
за позовом Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг"
про визнання додаткової угоди укладеною,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У жовтні 2022 року Дочірнє підприємство «Північтепломережа» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання додаткової угоди укладеною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідність і обов'язковість укладення між сторонами додаткової угоди до Договору постачання природного газу передбачено діючим Договором і нормативним актом.
Разом з позовом, Дочірнім підприємством «Північтепломережа» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» дій щодо виключення Дочірнього підприємства «Північтепломережа» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» з Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, до закінчення розгляду справи.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/10826/22 у задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Північтепломережа» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що необхідність у застосуванні судом заявлених позивачем заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою забезпечити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що у позивача на цей час мається неврегульована заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ. А тому є вірогідність того, що відповідач може вчинити дії, передбачені пунктом 8.1 договору, і скористатись правом припинити постачання газу шляхом виключення споживача з реєстру споживачів постачальника, що унеможливить виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договорами постачання газу і залишення без теплової енергії мучних закладів, які є важливими об'єктами критичної інфраструктури.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", відповідач подав відзив, у якому зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову жодним чином не пов'язаний та не співмірний з предметом позову, а висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає вимогам закону. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" простить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Явка представників у судове засідання
Представник позивача в судове засідання 24.01.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, долученої до матеріалів справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання додаткової угоди укладеною.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення укладеного з відповідачем Договору № 5642-НГТ-4 постачання природного газу від 29.10.2021 та вимоги статей 187, 188 Господарського кодексу України.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" дій щодо виключення Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС до закінчення розгляду справи.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у позивача на даний час мається неврегульована заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ , а тому є вірогідність того, що відповідач може вчинити дії, передбачені п. 8.1. Договору і скористуватися правом припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС без погодження із споживачем, що унеможливить виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеними договорами.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.
Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, заявником жодними належними доказами не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, враховуючи, що предметом позовних вимог є укладання додаткової угоди до Договору №5642-НГТ-4 постачання природного газу від 29.10.2021 в запропонованій позивачем редакції.
При цьому, фактично в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником покладено обставини щодо наявності заборгованості за договором та можливості застосування п. 8.1 договору, зокрема яким передбачено, що якщо сповивач порушив умови п. 5.1 договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем, а отже заявлені заходи забезпечення позову із наведеним обґрунтуванням, не пов'язані зі спором про укладення Додаткової угоди до Договору, що є предметом позову.
Таким чином, будь-яких обґрунтувань та обставин щодо пов'язаності предмета спору спрямованого на захист цивільних прав, із заявленими заходами до забезпечення позову, які є похідними від виникнення певних цивільних прав, тобто є результатом набуття певних цивільних прав, заявником не наведено.
Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
З огляду на відсутність доказів у даній справі, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідні твердження позивача є нічим іншим, як припущеннями, та вжиття заходів до забезпечення позову по арешту грошових коштів відповідача не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.
Отже, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи встановлені обставини справи, доводи, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову є не доведеними, не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/10826/22 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/10826/22 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/10826/22 залишити без змін.
Матеріали оскарження № 910/10826/22повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 02.02.2023.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка