ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/218/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю представників сторін:
від Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» - Орлова О.В.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» - Варчук Т.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022
по справі №916/218/22
за позовом Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ»
про стягнення 757 439,74 грн.
суддя суду першої інстанції - Желєзна С.П.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.08.2022.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі по тексту - АТ «Одеська ТЕЦ») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбинат» (далі по тексту - ТОВ «Комбинат») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 757 439,74 грн., яка складається із орендної плати у розмірі 706 342,96 грн. та заборгованості з відшкодування послуг із забезпечення експлуатації орендованих приміщень у розмірі 51 096,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди від 04.01.1993 та договору про надання послуг №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2022, провадження у справі №916/218/22 в частині позовних вимог акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбинат» про стягнення орендної плати у розмірі 108 969,70 грн. - закрито. В позові відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 108 969,70 грн., нарахованої протягом періоду з березня 2015 по серпень 2015, судом враховано наявність судового рішення по справі №916/4204/16, яке набрало законної сили, яким було розглянуто позовні вимоги ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ТОВ «Комбинат» про стягнення боргу по договору оренди від 04.01.1993 у розмірі 108 969,70 грн. за період з березня 2015р. по серпень 2015р. по суті. Проте, незважаючи на проголошення судового рішення щодо вимог позивача про стягнення боргу у розмірі 108 969,70 грн., АТ «Одеська ТЕЦ» повторно звернулось до суду із позовними вимогами із тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також суд прийшов до висновку, що судом під час вирішення справи №916/4204/15 були встановлені обставини, які свідчать про неможливість використання ТОВ «Комбинат» орендованого приміщення у 2015р. та 2016р.
Місцевим господарським судом зазначено, що звертаючись до суду із даним позовом АТ «Одеська ТЕЦ» не було надано суду жодного доказу, який може свідчити, що орендоване приміщення було придатне для його використання ТОВ «Комбинат» протягом 2017р., оскільки докази проведення капітального ремонту в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені у межах справи №916/4204/15 обставини, господарський суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи факту наявності у ТОВ «Комбинат» можливості використання орендованих приміщень за період з вересня 2015р. по 02.01.2018, що свідчить про наявність обставин, за які орендар не відповідає, а, отже, про необхідність звільнення відповідача від зобов'язання сплачувати орендну плату на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ» звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на користь Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» заборгованості у розмірі 648 470,04 грн.
В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» на користь позивача заборгованості у розмірі 648 470,04 грн. задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що суд пославшись на судову справу №916/4204/15 дійшов неправомірного висновку про неможливість відповідачем використання орендованого майна з вересня 2015 року по січень 2018 p., зазначивши, що AT «Одеська ТЕЦ» не було надано суду доказу, який може свідчити, що орендоване приміщення було придатне для його використання ТОВ «Комбинат» протягом 2017р., оскільки докази проведення капітального ремонту в матеріалах справи відсутні.
Жодних документів, які б спростовували факт наявності заборгованості по Договору оренди нежитлового приміщення від 04 січня 1993 р. та Договору №ВЕВ - 04- 01-01/10-193 про надання послуг із забезпечення експлуатації орендованих приміщень і прилеглих територій від 31 грудня 2009 року відповідачем надано не було.
Під час розгляду справи №916/218/22, жодна зі сторін, не надавала, в якості доказів, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4204/15 і, як наслідок, судом не оглядалися матеріали та рішення у справі №916/4204/15, тому не зрозуміло, чому суд, ухвалюючи оскаржуване рішення посилається на матеріали справи №916/4204/15, які не оглядалися під час розгляду даної справи.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість ТОВ «Комбинат» використовувати орендоване приміщення у період з вересня 2015 р. по 02.01.2018 і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по Договору оренди нежитлового приміщення від 04 січня 1993 р. та Договору №ВЕВ - 04-01-01/10-193 про надання послуг із забезпечення експлуатації орендованих приміщень і прилеглих територій від 31 грудня 2009 р. та застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, тому висновок зазначений у рішенні Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі №916/218/22 щодо відмови у задоволені позову в частині стягнення орендної плати за Договором оренди від 04.01.1993 р. за період з вересня 2015 р. по 02.01.2018 у розмірі 597 373,26 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що ТОВ «Комбинат», в порушення умов Договору та законодавства, в односторонньому порядку відмовився від виконання умов Договору №ВЕВ-04-01 /10-193 від 31.01.2009 та з березня 2015 р. по 02.01.2018 не здійснював оплати по Договору. При цьому, жодних претензій про неналежне виконання Договору №ВЕВ-04-01/10- 193 від 31.01.2009 позивачем або пропозиції щодо розірвання даного Договору від відповідача не надходило.
Зважаючи на вищезазначене, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Комбинат» на користь АТ «Одеська ТЕЦ» заборгованості за Договором №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.01.2009 за період з березня 2015 р. по 02.01.2018 у розмірі 51 096,78 грн.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
16.09.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 по справі №916/218/22.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/218/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/218/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 по справі №916/218/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
29.09.2022 матеріали справи №916/218/22 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі №916/218/22.
Призначено справу № 916/218/22 до розгляду на 08.11.2022 о 14:30 год.
28.10.2022 до суду надійшов відзив ТОВ «КОМБИНАТ» на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує щодо задоволення апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв'язку з тим, що головуючий суддя Філінюк І.Г. та суддя-член колегії Аленін О.Ю. відповідно до наказу Голови суду від 26.10.2022 №233-к з 07.11.2022 по 11.11.2022 брали участь у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, розгляд справи №916/218/22 ухвалою суду від 31.10.2022 призначено на 13.12.2022 о 14:00 годині.
13.12.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 13.12.2022.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/218/22 відбудеться 02.02.2023 о 14:00 год.
У судовому засіданні 02.02.2023 представник Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБИНАТ» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статей 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
04.01.1993 між виробничим енергетичним об'єднанням «Одеська теплоелектроцентраль» (Орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу «Комбинат» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами п. 1 якого Орендодавець передає у користування Орендаря нежитлове приміщення в будинку №4/6 по вул. Загубанського, яке знаходиться у відомчому домі Орендодавця. Площа приміщення на першому поверсі складає 300,14 кв. м., площа підвалу складає 83,0 кв. м. Приміщення передається для використання у виробничих цілях (відповідно до статуту Орендаря). Договір укладено на строк з 01.01.1993 по 01.01.2018.
Відповідно до абзаців 1, 3 п. 4 договору оренди від 04.01.1993 за орендоване приміщення Орендар сплачує орендну плату у гривнях із розрахунку, еквівалентного до долару США, за 1 кв. м. - 0,1 долара США по курсу НБУ. Експлуатаційні витрати, опалення та комунальні послуги оплачується Орендарем окремо, одночасно із внесенням орендної плати за приміщення. Розрахунок по оплаті комунальних платежів надається Орендодавцем не пізніше 2 днів до дати настання платежу.
Ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ВАТ «Одеська теплоелектроцентраль».
31.05.2005 між ВАТ «Одеська ТЕЦ» та Акціонерним товариством закритого типу «Комбинат» було укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.01.1993, згідно положень якої сторонами було визначено, що розмір орендної плати з 01.02.2005 складає 4637,00 грн.
11.03.2008 між ВАТ «Одеська ТЕЦ» та ЗАТ «Комбинат» було укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.01.1993, згідно положень якої сторонами було визначено, що Орендодавець передає у користування Орендаря нежитлове приміщення в будинку №4/6 по вул. Загубанського, загальною площею 499,2 кв. м., в тому числі, приміщення першого поверху, площею 260,5 кв. м., підвал - площею 238,7 кв. м.
31.12.2009 між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ЗАТ «Комбинат» було укладено договір №ВЕВ-04-01/10-193, відповідно до п. п. 1, 2 якого ПАТ «Одеська ТЕЦ» надає ЗАТ «Комбинат» послуги із забезпечення експлуатації орендованих приміщень і прилеглих територій, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського, 4/6; ЗАТ «Комбинат», в свою чергу, відшкодовує експлуатаційні витрати. Оплата витрат проводиться щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн. з урахуванням ПДВ на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі.
Відповідно до п. 3 договору №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009 договір укладається на строк до 31.12.2010 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або про перегляд його умов. Зміни або розірвання договору можуть мати місце тільки за згодою сторін.
25.04.2012 між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ЗАТ «Комбинат» було укладено додаткову угоду до договору оренди від 04.01.1993, згідно положень якої сторонами було передбачено, що розмір орендної плати з 01.01.2012 складає 12 698,11 грн., помножений на індекс інфляції за січень 2012р. та на ПДВ у розмірі 20%.
29.05.2012 з боку ЗАТ «Комбинат» та 06.06.2012 з боку ПАТ «Одеська ТЕЦ» було підписано протокол розбіжностей до додаткової угоди від 25.04.2012 до договору оренди від 04.01.1993.
14.03.2013 між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ЗАТ «Комбинат» було укладено додаткову угоду №2 до договору №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009, згідно з п. 1 якого сторонами було передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на кожний наступним календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку жодною із сторін не буде зроблено заяви про відмову від договору.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №916/4204/15 за позовом ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ТОВ «Комбинат», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, про витребування у відповідача нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 4/6, загальною площею 499,2 кв.м., переданих в оренду за договором від 04.01.1993, та стягнення із ТОВ «Комбинат» боргу по договору оренди від 04.01.1993 у розмірі 108 969,70 грн. за період з березня 2015р. по серпень 2015р., боргу по договору на відшкодування експлуатаційних витрат від 31.12.2009 у сумі 9 000 грн., 3% річних 511,68 грн., пені в сумі 124 803,05 грн. та витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2017 по справі №916/4204/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ТОВ «Комбинат» було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 05471158) закрито.
09.08.2021 Південним офісом Держаудитслужби було складено акт №05-11/36 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Одеська ТЕЦ» за період з 01.08.2019 по 31.05.2021, з якого вбачається, що внаслідок невжиття в повному обсязі заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 04.01.1993р. та договором № ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009, укладеними з ТОВ «Комбинат», а також невжиття заходів щодо поновлення (збільшення) терміну позовної давності і, як наслідок, спливу строків стягнення дебіторської заборгованості за вказаними договорами, AT «Одеська ТЕЦ» втратило фінансові та матеріальні ресурси на загальну суму 757 439,74 грн.
27.08.2021 до АТ «Одеська ТЕЦ» надійшов лист Південного офісу Держаудитслужби за №151505-14/4283-2021 від 20.08.2021, по тексту якого позивач був повідомлений про необхідність вжиття заходів щодо стягнення із ТОВ «Комбинат» заборгованості у загальному розмірі 757 439,74 грн.
Відповідно до бухгалтерської довідки АТ «Одеська ТЕЦ» №03/01-106 від 20.01.2022 заборгованість ТОВ «Комбинат» за договором оренди від 04.01.1993 за період з березня 2015р. по 02.01.2018 складає 706 342,96 грн., заборгованість відповідача за договором №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009 за період з березня 2015 по 02.01.2018 складає 51 096,78 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ «Комбинат», АТ «Одеська ТЕЦ» було наголошено, що орендоване приміщення було повернуто відповідачем 01.01.2018 на підставі акту приймання-передачі майна, який суду наданий не був. Посилаючись на відкриття провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» згідно ухвали Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001, позивачем було зазначено, що йому невідомі причини невжиття ліквідатором заходів щодо стягнення заборгованості із відповідача за договором оренди та договором про відшкодування експлуатаційних витрат.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, відповідно до наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами.
За вимогами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (стаття 759 та частина перша статті 761 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.1993 між виробничим енергетичним об'єднанням «Одеська теплоелектроцентраль» (Орендодавець), найменування якого було змінено на АТ «Одеська ТЕЦ», та акціонерним товариством закритого типу «Комбинат» (Орендар), організаційна форма діяльності якого була змінена на ТОВ «Комбинат», було укладено договір оренди нежитлового приміщення на строк з 01.01.1993 по 01.01.2018.
Крім того, 31.12.2009 між сторонами по справ було укладено договір №ВЕВ-04-01/10-193, за умовами якого ТОВ «Комбинат» були прийняті на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень.
Неналежне виконання ТОВ «Комбинат» зобов'язань за договором оренди від 04.01.1993 в частині сплати орендних платежів за період з березня 2015р. по 02.01.2018, а також відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень за умовами договору №ВЕВ-04-01/10-193 від 31.12.2009 за період з березня 2015 по 02.01.2018 стало підставою для звернення АТ «Одеська ТЕЦ» до суду із даними позовними вимогами.
Предметом апеляційного розгляду є рішення Господарського суду в частині відмови у стягненні орендної плати та відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень за період з вересня 2015 по 02.01.2018 у розмірі 648 470,04 грн.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2017р. по справі №916/4204/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ТОВ «Комбинат», в тому числі, про стягнення боргу по договору оренди від 04.01.1993 у розмірі 108 969,70 грн. за період з березня 2015р. по серпень 2015р., було відмовлено.
Так, під час вирішення справи №916/4204/15 судом із посиланням на висновок судового експерта № 246/16 від 23.11.2016 було встановлено, що використання орендованого приміщення за договором оренди нежитлових приміщень від 04.01.1993, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 4/6, протягом 2015, 2016 року для виробничих цілей (виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання) було можливим лише за умови проведення капітального ремонту систем централізованого водопостачання та водовідведення, електропостачання, внутрішнього оздоблення.
Посилаючись по тексту рішення у справі №916/4204/15 на встановлені у межах справи №916/2688/14 обставини про відсутність вини Орендаря в погіршенні технічного стану орендованого приміщення, суд дійшов висновку про неможливість використання відповідачем орендованого приміщення у зв'язку з не проведенням позивачем капітального ремонту.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що судом під час вирішення справи №916/4204/15 були встановлені обставини, які свідчать про неможливість використання ТОВ «Комбинат» орендованого приміщення у 2015р. та 2016.
Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неправомірно враховані факти, які встановлені в судовій справі №916/4204/15, з огляду на наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).
Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.
Із змісту оскаржуваного судового рішення, зокрема вбачається, що суд правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 75 ГПК України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.
Крім того, відповідач у додатках до відзиву на апеляційну скаргу надав копії судових рішень у справі №916/4204/15.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість ТОВ «Комбинат» використовувати орендоване приміщення у період з вересня 2015 р. по 02.01.2018 і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по Договору оренди нежитлового приміщення від 04 січня 1993 р. та Договору №ВЕВ - 04-01-01/10-193 про надання послуг із забезпечення експлуатації орендованих приміщень і прилеглих територій від 31 грудня 2009 р. та застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.
Судова колегія також застосовує висновки Верховного Суду, щодо подібних правовідносин:
У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19 про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору оренди індивідуально визначеного майна, яке належить до державної власності, також зазначено, що ч. 6 ст. 762 ЦК України регулює дії сторін у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає, а саме звільняє його від обов'язку вносити орендну плату за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини. Суд дійшов висновку, що у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України), він звільняється від обов'язку вносити орендну плату, який покладено на нього ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини. Тобто орендодавець не має права вимагати від орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди державного майна за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане орендарем, через обставини, за які він не відповідає.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, місцевим господарським судом вірно розглянуто умови та обставини звільнення наймача від орендної плати, передбачені положеннями частини 6 статті 762 ЦК України та надано відповідну оцінку зазначеним обставинам, оскільки під час вирішення справи №916/4204/15 встановлені обставини, які свідчать про неможливість використання ТОВ «Комбинат» орендованого приміщення у 2015р. та 2016.
Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 у справі №916/218/22 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.02.2023.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя С.В. Таран