79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" січня 2023 р. Справа №914/2405/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук Н.М.
суддів Желік М.Б.
Кравчук Н.М.
секретар судового засідання Лагутін В.Б.
розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 12.12.2022 (вх.№ 01-05/3066/22 від 12.12.2022)
щодо розподілу судових витрат
у справі № 914/2405/21
за позовом: ОСОБА_2 , м. Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця”, м. Львів
до відповідача-2: ОСОБА_3 , м. Львів
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства № 1/07 від 31.07.2020, визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця”, затвердженого у новій редакції за спірним протоколом № 1/07 від 31.07.2020, визначення розміру частки у статутному капіталі товариства, а також солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн,
за участі представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Рісна Б.Ю.- адвокат
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” від 31.07.2020, з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з ч.2 ст. 15 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства. Визнано недійсним статут ТзОВ “Латориця”, затверджений у новій редакції протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” №1/07 від 31.07.2020. Визначено, що розмір частки ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ УМВС України у Львівській області 26.02.1998, у статутному капіталі ТзОВ “Латориця” (79000, м. Львів, вул. Тюльпанова, 2, код ЄДРПОУ 19140732) становить 50% в сумі 11 243,375грн та розмір статутного капіталу ТзОВ “Латориця” (79000, м.Львів, вул. Тюльпанова, 2, код ЄДРПОУ 19140732) становить 22 486,75 грн.
Провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн закрито.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 914/2405/21 рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 було залишено без змін.
Позивачем у суді апеляційної інстанції було заявлено орієнтовний розмір судових витрат в розмірі 40 000,00 грн за послуги адвоката в суді апеляційної інстанції (а.с. 123-124, 153-154, 196 том ІІ).
В подальшому, 12.12.2022, позивачем подано до суду заяву б/н від 12.12.2022 (вх. № 01-05/3066/22 від 12.12.2022), в якій просить винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн (а.с. 232-237 том ІІ).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді - Желік М.Б., Кравчук Н.М.) призначено розгляду заяви ОСОБА_2 б/н від 12.12.2022 (вх. № 01-05/3066/22 від 12.12.2022) щодо розподілу судових витрат у справі № 914/2405/21 на 31.01.2023.
Відповідачем-2 подано до суду клопотання б/н від 12.12.2022 про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (а.с. 250-254 том ІІ). Зокрема, при укладені договору № 01/16.08.2022 від 16.08.2022 сторонами не було погоджено ні ціни договору, ні порядку її обчислення. Фактично вартість наданих послуг була погоджена лише після усіх письмових документів та участі адвоката у більшості судових засіданнях по справі. Також позивачем не було подано доказів оплати винагороди за надану правову допомогу на користь АО «Фавор», не було наведено жодного розрахунку вартості наданих послуг та розрахунку витраченого часу на участь в судових засіданнях. Тобто, подана адвокатом заява про стягнення судових витрат не містить детального опису усіх наданих юридичних послуг із вказівкою вартості кожної із послуг окремо, що є підставою для у відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявністю. Окрім того, на думку відповідачва-2, заявлені витрати на суму 55 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справі, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких послуг, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідачів становить для них надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
У додаткових поясненнях б/н від 30.01.2023 відповідач-2 стверджує, що стягнення позивачем витрат на правову допомогу на підставі договору від 16.08.2022, укладеного з Адвокатським об'єднанням «АК «Фавор»» є безпідставним, оскільки представником позивача надавалися послуги на підставі договору від 04.10.2018. Проте, вимог про стягнення витрат на правову допомогу на підставі договору від 04.10.2018 позивачем не заявлялися.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 12.12.2022 (вх.№ 01-05/3066/22 від 12.12.2022) щодо розподілу судових витрат, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання по судові витрати.
Виходячи із змісту ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивач долучив договір про надання правової допомоги на представництво інтересів № 01/16.08.2022 від 16.08.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням “АК «Фавор»”; додаток №1 до договору про узгодження оплати правової допомоги від 05.12.2022, акт приймання виконаних робіт від 10.12.2022 (а.с. 235-237 том ІІ).
У пункті 4.1 договору погоджено, що оплата послуг за цим договором здійснюється в розмірі за окремою домовленістю сторін.
У додатку №1 від 05.12.2022 до договору зазначено, що представництво інтересів та правнича допомога ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/2405/21, що слухається у проваджені Західного апеляційного господарського суду (ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційні скарги, додаткові пояснення у справі, заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, з поштовими витратами, представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді, тощо) на загальну суму 40 000,00 грн (п.1.1 додаткової угоди).
У разі досягнення зі сторони виконавця позитивного результату у межах справи №914/2405/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/2405/21, що розглядається у проваджені Західного апеляційного господарського суду, та залишення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги без змін, сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю «гонорар успіху» у розмірі 15 000,00 грн (п. 1.2 додаткової угоди).
Пунктом 1.3 додаткової угоди сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги становить - 55 000,00 грн, яка перераховується замовником на р/рахунок виконавця до 31.03.2023.
Актом приймання виконаних робіт від 10.12.2022, який підписаним обома сторонами, підтверджено повне виконання з боку виконавця робіт та відсутність претензій по виконаній роботі.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача Лука Тарас Михайлович в суді апеляційної інстанції представляв інтереси на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1159036 від 06.09.2022, виданого на підставі договору від 16.08.2022 № 01/16.08.2022; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 000159 від 23.12.2014 (а.с. 90 том ІІ); подавав суду відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення, заперечення, клопотання, заяви та брав участь у судових засіданнях (а.с. 80, 91-94, 96-128, 131-135, 147-160, 170-175, 196-217 том ІІ).
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що позивач довів фактичне надання послуг на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п.79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Виходячи з наведеного та враховуючи наведений обсяг складових правової допомоги, наданої адвокатом позивачу у суді, категорію та складність справи, суд зазначає, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст.126 та ч.5 ст.129 ГПК України.
Наведене обґрунтовується тим, що надані адвокатом послуги, з урахуванням категорії та складності цієї справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної його роботи, зокрема в частині питання розподілу судових витрат на правничу допомогу. Крім того, відповідно до вищенаведеного акту приймання виконаних робіт (ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційні скарги, додаткові пояснення у справі, заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді, тощо), виконувалися адвокатом у двох судових інстанціях, незважаючи на те, що, позиція позивача по суті спору не змінювалася протягом розгляду справи судами. Окрім того, адвокат Лука Т.М., який складав процесуальні документи у справі (пояснення, відзив на апеляційну скаргу, заперечення) брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, тобто, вже був обізнаний з фактичними обставинами справи та позицією учасників справи щодо суті спору.
А відтак, на думку апеляційного господарського суду, зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача-2 витрат у заявленій сумі (40 000 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача-2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 10 000,00 грн, який, на думку суду, відповідає критеріям розумності та пропорційності у даній справі.
Щодо стягнення "гонорару успіху", колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку визначеного ними у фіксованому розмірі 15 000,00 грн), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - часткове задоволення позивачеві позову, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок відповідча-2.
Тобто, судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони домовились у договорі про надання правової допомоги.
Заявлений розмір 15 000,00 грн витрати у формі "гонорару успіху", які хоч опосередковано пов'язані з розглядом справи, втім за оцінкою колегії суддів саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку (у пов'язаності) з розглядом даної справи (Західним апеляційним господарським судом залишено без змін оскаржувані судові рішення суду першої інстанції).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 915/294/21.
Щодо покликання представника відповідача-2 на те, що в порушення ч.3 ст. 126 ГПК України позивачем не було долучено детальний опис робіт із зазначеним витраченим часом, то судове колегія звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Так, оцінюючи зміст приписів ч.3 ст. 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
А відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Щодо посилання представника на те, що позивачем не долучено докази оплати винагороди за надану правову допомогу на користь АО «Фавор», то суд зазначає таке. Так у п.4.3 договору передбачено оплату упродовж 5-ти днів з моменту підписання акту, однак у п. 1.3 додаткової угоди сторонами погоджено обставину оплати замовником вартості правової допомоги у розмірі 55'000,00 грн до 31.03.2023. Крім того, суд відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Твердження представника відповідача-2 про те, що представник позивача представляв інтереси позивача на підставі ордеру №ВС 1005364 від 28.02.2020 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 04.10.2018, колегія суддів вважає безпідставним. Оскільки, як зазначалося вище, представник позивача Лука Тарас Михайлович в суді апеляційної інстанції представляв інтереси на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1159036 від 06.09.2022, виданого на підставі договору від 16.08.2022 № 01/16.08.2022 (а.с. 90 том ІІ).
Підсумовуючи наведене, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат, надані заявником докази, заперечення відповідача-2 щодо заяви, враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись, ст.ст.126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Заяву ОСОБА_2 б/н від 12.12.2022 (вх.№ 01-05/3066/22 від 12.12.2022) щодо розподілу судових витрат у справі № 914/2405/21 задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
судді М.Б. Желік
Н.М. Кравчук