справа № 179/119/23
провадження № 3/179/89/23
02 лютого 2023 року смт. Магдалинівка
Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за статтею 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085072 від 16.01.2023 року вбачається, що 01 січня 2023 року о 17-30 годин в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 сварку, а саме виражався в бік останньої нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 . Правопорушення вчинено повторно. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, з порушенням згоден.
За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи повідомлений, надав заяву про розгляд справи без його участі, вважаю можливим розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Диспозицією ч.1ст.173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст173-2 КУпАП, ця особа протягом року має бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на неї має бути накладено адміністративне стягнення і даний факт має бути підтверджений постановою суду, яка набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст.7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085072 від 16.01.2023 року вбачається, що 01 січня 2023 року о 17-30 годин в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 сварку, а саме виражався в бік останньої нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 . Правопорушення вчинено повторно. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, так як правова норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист.
Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному та фізичному здоров'ю особи, а відтак, викладені у протоколі висновки про вчинення домашнього насильства ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.
Слід також зазначити, що матеріали справи не містять об'єктивних належних доказів, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Так, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції до протоколу додані:
-копія витягу з журналу ЄО №14 від 01.01.2023 року, з якого видно, що о 17-46 службою 102 зафіксовано виклик за адресою АДРЕСА_1 та рапорт поліцейського від 16.01.2023 року;
-заява ОСОБА_1 від 01.01.2023 року, відповідно до якої останній просить прийняти заходів до його дружини ОСОБА_2 , яка 01.01.2023 року близько 17-30 годин вчинила відносно нього сварку, в ході якої виражалася нецензурною лайкою та завдала декілька ударів залізною ложкою, чим завдала йому фізичний біль та незначні тілесні ушкодження. Від проходження судово-медичної експертизи відмовився.
-копія письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких останній пояснив, що 01.01.2023 року приблизно о 17-30 годин додому приїхала його дружина, а він в цей час зі своєю знайомою святкували Новий рік. Коли зайшла його дружина та побачила його зі знайомою, то почала відразу влаштовувати бійку. Він в її бік нічого не робив та не казав, та вона нанесла йому чотири удари кулаком в область голови, далі продовжувалась сварка допоки не приїхали працівники поліції. Судово медичну експертизу проходити відмовився.
-копія письмових пояснень ОСОБА_2 , відповідно до яких остання пояснила, що 01.01.2023 року близько 17-30 годин вона приїхала до свого місця мешкання за адресою АДРЕСА_1 , де перебував її чоловік ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , та вживали алкогольні напої. Вона одразу почала говорити, щоб останні покинули кімнати в будинку, тому що половина будинку офіційно належить їй. Після її слів чоловік - ОСОБА_1 почав вчиняти їй сварку, в ході якої виражався на її адресу нецензурною лайкою та потім вчинив бійку, під час якої завдав удари рукою в область голови та тіла, а потім штовхнув, внаслідок чого вона отримала фізичний біль та незначні тілесні ушкодження. Від проходження судово-медичної експертизи відмовилась. З чоловіком вони не проживають на протязі двох тижнів, оскільки останній вигнав її з будинку та у них відбуваються постійні конфлікти. Також під час бійки, коли вона захищалася від свого чоловіка, то подряпала йому обличчя, будь-яких тілесних ушкоджень не завдавала.
-копія письмових пояснень ОСОБА_4 , з яких вбачається, що 01.01.2023 року приблизно о 16-00 годин вона прийшла в гості до свого знайомого ОСОБА_1 та почали святкувати на кухні Новий Рік. Потім приблизно о 17-30 годин приїхала його дружина - ОСОБА_5 та одразу, як увійшла до будинку, почала влаштовувати сварку та бійку та нанесла в обличчя Пугачу декілька ударів рукою. Сварка продовжувалась до приїзду поліції.
-копія письмових пояснень ОСОБА_6 , з яких вбачається, що 01.01.2023 року остання разом зі своєю сестрою - ОСОБА_2 приїхала до її місця мешкання за адресою АДРЕСА_1 . Коли вона зайшла разом зі своєю сестрою до будинку та коли її сестра побачила, що її чоловік - ОСОБА_1 разом з громадянкою ОСОБА_3 перебувають в кімнатах, які належать її сестрі та зробила зауваження, щоб покинули кімнату, її чоловік, ОСОБА_1 почав одразу виражатися нецензурною лайкою та потім вчинив бійку, в ході якої завдав удари її сестрі в область голови та тіла.
Суд вважає, що вказані докази не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_7 , оскільки підтверджують лише факт обопільної побутової сімейної сварки.
Будь-які інші письмові докази які б могли підтвердити факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні. Таким чином, всі наведені вище докази не можна визнати належними та достатніми для доведення обвинувачення.
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.7, 9, п.1 ст. 247, ст. 280, 282-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О.Ю. Кравченко