Справа №760/17680/22
2/760/716/23
06 лютого 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд
Позивачка звернулася з позовом до суду і просить стягнути з відповідача аліменти на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини його заробітку з усіх видів доходів і до досягнення дітьми повноліття.
Посилається в позові на те, що 29 липня 2001 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який було зареєстровано у Володимир-Волинському міськвідділі реєстрації актів громадянського стану Волинської області, актовий запис № 145.
Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею.
На даний час у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва на розгляді перебуває справа про розірвання шлюбу.
З часу окремого проживання відповідач допомоги на утримання дітей надає, а тому, щоб не ставити дітей в скрутне матеріальне становище, вважає за необхідне отримувати від відповідача аліменти на утримання синів за рішенням суду.
Зазначає, що старший син навчається на третьому курсі денної форми навчання у КПІ імені Сікорського, а стан молодшого сина незадовільний, він часто хворіє, перебуває на обліку у районній дитячій поліклініці з діагнозом бронхіальна астма, що потребує додаткових витрат на ліки, вітаміни, поліпшене харчування.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 08 грудня 2022 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
У матеріалах справи міститься заява відповідача, у якій він підтверджує факт отримання поштової кореспонденції 11 січня 2022 року.
/ а.с. 22 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 29 липня 2001 року.
Від шлюбу сторони мають синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
/ а.с. 3 - 5 /
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений ч.2 ст. 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.
Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Так, виконання батьками обов'язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі.
Крім того, батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що домовленості щодо утримання дитини сторони перед зверненням позивачки до суду не досягли.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідач, не надавши відзиву на позов, заперечень проти позову не висловив і про неможливість утримувати дитину не заявив.
Відповідно до ч.ч.7,10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач, належним чином повідомлений про наявність судового спору, будь-яких заперечень щодо розміру аліментів, який просить стягнути позивачка, не надав, і щодо наявності будь-яких обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів, не повідомив.
При визначенні розміру аліментів до стягнення з відповідача суд виходить з принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Мати і батько не мають жодних переваг щодо здійснення виховання виховання та утримання дітей.
З точки зору ст.180 СК України одним з головних обов'язків батьків є обов'язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку продовження нею навчання - до досягнення 23 років.
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.
З урахуванням цих обставин, рівності прав та обов'язків обох батьків щодо дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки та стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі частини від всіх його заробітків (доходів) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Звертаючись до суду, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , як неповнолітнього, до досягнення ним повноліття.
В той же час, зазначає, що він навчається в КПІ ім. Сікорського.
В той же час, суд виходить з того, що у розпорядженні суду будь-яка інформація про його навчання у ВУЗі відсутня, такої інформації позивачка суду до цього часу не надала.
Копія студентського квитка, долучена до позову, всупереч вимогам ст. 95 ЦПК України, позивачем ні особистим підписом, ні іншим визначеним законом чином посвідчена не була.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд вважає, що надана позивачкою копія студентського квитка, виданого 21 вересня 2020 року, не є належним доказом, з точки зору закону, навчання сина сторін у ВУЗі та підставою для стягнення з відповідача аліментів на його утримання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
З урахуванням викладеного вище підстави для задоволення вимог позивачки у цій частині відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначає, що з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 2 684, 00 гр.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 073, 60 гр. на користь держави.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 182, 183, 184, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2022 року і до повноліття дитини.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць піддати негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 1 073, 60 гр. судового збору на користь держави
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазнаечний строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.А. Шереметьєва