Справа №760/25231/17 1-кп/760/291/23
06 лютого 2023 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12017100090011968 від 15.10.2017 року щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Вірменія, уродженця м. Єреван (Республіка Вірменія), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, -
ОСОБА_10 15.10.2017 року, приблизно о 19 год. 15 хв., знаходячись біля будинку №35 по вул. Донецькій в м. Києві, помітивши раніше незнайому йому ОСОБА_14 , вирішив відкрито викрасти чуже майно, яке належить останній. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_10 , знаходячись позаду від ОСОБА_14 та наблизившись до неї, своєю рукою, шляхом ривка, вирвав у ОСОБА_14 сумку вартістю 1000 гривень, в якій знаходилися речі потерпілого, а саме: гроші в сумі 150 гривень, годинник чоловічий вартістю 500 гривень, оберіг вартістю 300 гривень, ключниця шкіряна вартістю 1000 гривень, гаманець вартістю 150 гривень, в якому знаходилися гроші в сумі 83 гривні, іконка срібна вартістю 130 гривень, каблучка-печатка золота вартістю 8000 гривен, сережки золоті жовтого кольору вартістю 3500 гривень, срібний кулон вартістю 400 гривен, тим самим відкрито викравши належні ОСОБА_14 речі.
Відкрито викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_10 з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_14 збитки на загальну суму 15213 гривень, які в подальшому були повністю відшкодовані шляхом повернення майна потерпілій ОСОБА_14 .
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.1 ст.186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Потерпілий ОСОБА_14 надіслала до Солом'янського районного суду міста Києва письмову заяву, в якій просила проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд даного кримінального провадження у її відсутність.
Відповідно до положень ст.325 КПК України, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 підтвердив вищенаведені обставини та пояснив, що восени 2017 року у м. Києві відкрито викрав у потерпілого її сумку, всередині якої були особисті речі жінки, через складне матеріальне становище.
Також ОСОБА_10 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.
На підставі вищенаведеного суд доходить висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, доведена повністю, поза розумним сумнівом.
Відповідно до чч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України (нетяжкий злочин), відсутність фактичної завданої злочином майнової шкоди потерпілому ОСОБА_14 , адже майно повернуто на відповідальне зберігання, що підтверджується її відповідними розписками, особу винного, який на час вчинення злочину судимим не був, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризувався позитивно.
Виходячи з пп.1, 5 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_10 , вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища.
Обставин, що відповідно до вимог ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку з цим суд також враховує, що відомості про працевлаштування, джерело доходу, утриманців щодо ОСОБА_10 відсутні, після вчинення вищевказаного злочину був засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2018 року, отже, суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_10 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.1 ст.186 КК України, визначений вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
За вищевказаних обставин суд також вважає, що щире каяття з боку обвинуваченого істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому підстав для застосування стст.69,75 КК України судом не встановлено.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2018 року, яким затверджено угоду від 21.09.2018 року про примирення між потерпілою ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_10 , останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначено узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на 1 (рік) з врахуванням висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.02.2021 в справі № 760/26543/17, провадження № 51 - 3600 кмо 20, - виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.2, 63, 65-67, 186 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.
Зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк попереднього ув'язнення за період 15.10.2017 року - 17.10.2017 року включно, з розрахунку день за день за правилами ч.5 ст.72 КК України.
Речові докази:
- сумку з написом «DAVIOJONES», гаманець, ключницю з ключами, годинник чоловічий, сережки золоті, каблучку - печатку золоту, срібну підвіску, срібний кулон та гроші в сумі 233 гривні - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_14 ;
- гроші в сумі 7 доларів США, ремінь - залишити в розпорядженні засудженого ОСОБА_10 ;
- куртку картату синьо-червоно-білого кольору - повернути засудженому ОСОБА_10 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1